Постанова № 38986756, 22.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 травня 2014 року № 826/4879/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (надалі також - відповідач), в якому просило:

- визнати дії Київської міжрегіональної митниці Міндоходів неправомірними, щодо

несвоєчасного розгляду заяви ТОВ «ФІДЛЕНС-УКРАЇНА» №1812/2013-1 від 18.12.2013р. року та в частині відмови в підготовці висновку про повернення надмірно зарахованих коштів ТОВ «ФІДЛЕНС УКРАЇНА»;

- зобов'язати Київської міжрегіональної митниці Міндоходів вчинити дії, а саме: підготувати висновок про повернення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 42 154,90 грн. (сорок дві тисячі сто п'ятдесят чотири грн. 90 коп.);

- подати висновок про повернення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 42 154,90 грн. (сорок дві тисячі сто п'ятдесят чотири грн. 90 коп.) до Державного Казначейства України на користь ТОВ «ФІДЛЕНС УКРАЇНА» (код ЕДРПОУ 36426518) розрахунковий рахунок №26005368637 «Райффайзен Банк Аваль», МФО 351005.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, 18.12.2013 року позивач звернувся з заявою №1812/2013-1 до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів з проханням повернути надлишково перераховані кошти по вантажно-митній декларації ІМ 40 ДТН №100270000/2013/212701 від 20.11.2013 р. та вантажно-митній декларації ІМ 40 ДТН №100270000/2013/213859 від 06.12.11.2013 р. у сумі 42 154,90 грн. (Сорок дві тисячі сто п'ятдесят чотири грн. 90 коп.) у зв'язку зі зменшенням ставки ввізного мита з 10% до 2% .

Як слідує із матеріалів справи, до заяви позивачем було додано копії вантажно-митних декларацій та оригінал довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюється органами доходів і зборів ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 16967/10/26-58-11-04-12 від 16.12.2013 р.

Листом №141/4-11/10331 від 30.12.2013 року за підписом заступника начальника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів позивачу було відмовлено в поверненні коштів на підставі п.43.1 ст. 43 Податкового кодексу України.

Так, рішення про відмову у поверненні коштів було мотивоване тим, що довідка про відсутність заборгованості з податків і зборів є недійсною на момент повернення коштів з Держбюджету України, у зв'язку з чим у відповідача виникли сумніви відсутності у позивача податкового боргу. Відповідач повідомив про необхідність поновити довідку та вчасно надіслати її до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів.

Позивач категорично не погоджується з такими висновками відповідача у зв'язку з чим оскаржив дії щодо відмови в підготовці висновку про повернення надмірно зарахованих коштів до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням імперативних приписів законодавства, судом встановлено, що вищевикладений висновок відповідача є помилковим та не носить правового підґрунтя, оскільки на момент подання довідки про

відсутність податкової заборгованості вона була чинна, з огляду про наступне.

Стаття 43 пункту 43.5 Податкового Кодексу України передбачає що «контролюючий орган не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платником податку заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету та подає його до виконання відповідному органові Державного казначейства України.

Виходячи із змісту вказаної статті передбачено що податковий орган зобов'язаний підготувати висновок про повернення сум коштів при наявності заяви платника податку про повернення та при наявності довідки про відсутність податкового боргу.

В ході судового розгляду справи підтверджено, що позивач заявою №209/12 від 09.12.2013р. звернувся до ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за отриманням довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюється органами доходів і зборів. Згідно Інформаційна картка адміністративної послуги ІК-П-БП-01 розміщеної на офіційному сайті Міністерство доходів і зборів України довідка про відсутність заборгованості з платежів до бюджету, що контролюються органами доходів і зборів видається протягом 5 робочих днів з дня отримання заяви.

Згідно п. 2 «Порядку видачі довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів» затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України № 567 від 10.10.2013 року (надалі «Порядок») Довідка видається міжрегіональним територіальними органами Міндоходів України, державними податковими інспекціями в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднаними та спеціалізованими державними податковими інспекціями за встановленою формою (додаток 1) за основним місцем обліку платника податків, який звертається за наданням послуги.

Згідно з затвердженою формою Довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів, Довідка, як офіційний документ органу державної податкової служби, є дійсною протягом 10 календарних днів з моменту її видачі та відображає стан розрахунку платника податків з бюджетом на дату видачі довідки.

Таким чином, оскільки Довідка про відсутність заборгованості № 16967/10/26-58-11-04-12 видана 16.12.2013р., вона діяла до 26.12.2013 року.

Разом з тим, відповідно до листа ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №5696/10/26-58-25-01-12 від 27.03.2014 року, згідно з Журналом видачі довідок про відсутність заборгованості перед бюджетом, довідку про відсутність заборгованості № 16967/10/26-58-11-04-12 від 16.12.2013 року позивач отримав 18.12.2013 року.

В межах розгляду справи встановлено, що 18.12.2013 р. позивачем було подано відповідачу заяву про повергнення коштів.

Відповідно до п. 43.5. ст. 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за 5 (п'ять) робочих днів до закінчення 20 ( двадцяти) - денного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Як вже було судом встановлено, за наслідком розгляду заяви позивача про повернення коштів, відповідач листом №141/4-11/10331 від 30.12.2013 року відмовив в поверненні коштів на підставі п.43.1 ст. 43 Податкового кодексу України.

31.01.2014 року позивач повторно звернувся до ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за отриманням довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюється органами доходів і зборів.

Судом встановлено, що позивач отримав довідку 06 лютого 2014 року за №2131/10/26-58-01-12 від 06.02.2014 р.

06.02.2014 р. позивач повторно звернулося до відповідача з заявою №0602/2014-1 від 06.02.2014 року з проханням повернути надлишково перераховані кошти, додавши при цьому до листа оригінал довідки від 06.02.2014 р. про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюється органами доходів і зборів ДПІ у Солом'янському р-ні Головного управління Міндоходів ум. Києві №2131/10/26-58-01-12.

Однак, 21.02.2014 року відповідачем листом №2382/1/26-70-52-04 повторно було відмовлено позивачу на тих же підставах з вимогою повторно подати заяву та надати довідку.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що пунктом 14.1.115. статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що надміру сплачені грошові зобов'язання це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Статтею 43 ПК України визначені умови повернення помилково сплачених грошових зобов'язань, зокрема помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Статтею 43 ПК України передбачено, що контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України.

На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України.

Виходячи із меж позовних вимог, системного аналізу норм чинного законодавства суд прийшов до висновку про те, що дії відповідача щодо відмови в підготовці висновку про повернення надмірно зарахованих коштів ТОВ «ФІДЛЕНС УКРАЇНА» є протиправними, позаяк рішення про відмову у поверненні коштів мотивоване подачею недійсної довідки про відсутність заборгованості, проте такі доводи не відповідають фактичним обставинам справи та спростовані в межах розгляду даної адміністративної справи.

Разом з тим, позовні вимоги про зобов'язання відповідача підготувати висновок про повернення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 42 154,90 грн. (сорок дві тисячі сто п'ятдесят чотири грн. 90 коп.) та подати його до Державного Казначейства України на користь ТОВ «ФІДЛЕНС УКРАЇНА», задоволенню не підлягають, з огляду про наступне.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії Київської міжрегіональної митниці Міндоходів неправомірними в частині відмови в підготовці висновку про повернення надмірно зарахованих коштів ТОВ «ФІДЛЕНС УКРАЇНА».

У решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур