Постанова № 38986751, 19.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

19 травня 2014 року 15:00 № 2а-10377/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Енерго"доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києвапровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.2011 року №0006032307,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Приват-Енерго" (далі також - позивач, ТОВ "Приват-Енерго") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.2011 року №0006032307.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012 року в задоволені позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду м. Києва від 01.04.2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012 року по справі № 2а-10377/11/2670, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В своїй ухвалі Вищим адміністративним судом України зауважено, що судам слід врахувати, що перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а також наявністю інших юридичних фактів, що зумовлені власне результатами досягнення ділової мети у процесі здійснення законної підприємницької діяльності.

Відповідно до частини п'ятої ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2014 року справу прийнято до провадження суддею Маруліною Л.О. та призначено до судового розгляду.

В судове засідання 13.05.2014 року прибув представник позивача. З урахуванням вимог частини шостої ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з не прибуттям відповідача та відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні судом ухвалено продовжити розгляд справи в письмовому провадженні.

Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва на підставі хибних висновків акту перевірки від 22.06.2011 року №736/23-7/36425928 щодо нікчемності правочинів, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Приват-Енерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс Плюс ЛТД», винесено податкове повідомлення-рішення від 08.07.2011 року №0006032307, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Приват-Енерго» збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених в письмових запереченнях та пояснень, наданих в судових засіданнях. Відповідач вважає обґрунтованими висновки акту перевірки від 22.06.2011 року №736/23-7/36425928 та, відповідно, правомірність податкового повідомлення-рішення від 08.07.2011 року №0006032307. Так, податковим органом зазначено, що протягом перевіряємого періоду товариство мало господарські відносини із ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» з метою створення видимості щодо проведення фінансово-господарських операцій.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Приват-Енерго" зареєстровано як платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 364259226556), що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника на додану вартість №100224362 від 27.04.2009 року.

Видами діяльності ТОВ "Приват-Енерго" за КВЕД є: виробництво газу; розподілення та постачання газу; роздрібна торгівля пальним; посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами; оптова торгівля паливом.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Енерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс Плюс ЛТД» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року та складено акт перевірки від 22.06.2011 року №736/23-7/36425928.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення ТОВ "Приват-Енерго" пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України в частині безпідставного включення до податкового кредиту податку на додану вартість на загальну суму 390 334,90 грн., сформованого за рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс Плюс ЛТД», що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року на загальну суму 390 335 грн.

За фактом виявлених порушень державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва 08.07.2011 року винесено податкове повідомлення-рішення №0006032307, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Приват-Енерго» збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 390 336,00 грн., з яких 390 335,00 основний платіж, та 1,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на встановлення здійснення операцій між позивачем та ТОВ "Аверс плюс ЛТД" з метою штучного формування податкового кредиту, за відсутності факту реальності господарських операцій.

Висновки податкового органу ґрунтуються на:

(1) інформації, наданої Слідчим управління податкової міліції ДПА України, про порушення відносно ПП «Експерт - Логістік» кримінальної справи № 69-116 за фактом здійснення фіктивного підприємництва невстановленими особами, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ПП «Експерт - Логістік» з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ст..205 ч.2 КК України. Вказане підприємство було контрагентом ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" у періоді здійснення господарських операцій з позивачем.

(2) акті ДПІ у Печерському районі міста Києва про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс Плюс ЛТД» від 16.05.2011 року №204/23-3/36697963 за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, яким встановлено відсутність факту передачі товарів (надання робіт, послуг) від продавця до покупця, у зв'язку з відсутністю поставок з боку постачальників.

Інших доказів відсутності факту реальності здійснених господарських операцій податковим органом не надано.

Окрім того, під час перевірки ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» податковим органом не перевірявся зміст правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, жодних доказів нікчемності правочинів, вчинених ними, суду не надано. Податковим органом також не досліджувалось питання щодо зв'язку здійснених позивачем витрат на користь ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» з його господарською діяльністю.

Також суд бере до уваги те, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2012 року по справі №2а-4689/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 року, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва щодо проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс плюс ЛТД" за період лютий 2011 року, за наслідками якої складено акт від 16 травня 2011 року №204/23-3/36697963 "Про проведення документальної невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ "Аверс плюс ЛТД" (код ЄДРПОУ 36697963) за період лютий 2011 року".

З-поміж іншого суд вважає, що посилання відповідача на порушення відносно ПП «Експерт - Логістік» кримінальної справи № 69-116 за фактом здійснення фіктивного підприємництва невстановленими особами не є доказом відсутності факту реальності господарської операції між позивачем та ТОВ "Аверс плюс ЛТД", оскільки сама по собі фіктивність реєстрації контрагента в ланцюгу постачання не може бути безпосереднім свідченням одержання платником необґрунтованої податкової вигоди без підтвердження факту відсутності реального здійснення господарських операцій. Доказів того, що позивач знав або повинен був знати, що директор/засновник контрагента в ланцюгу постачання був номінальним, податковим органом не подано, узгодженості дій позивача та контрагента, спрямованих виключно на штучне створення умов для виникнення податкової вигоди, відповідачем не наведено. Також суд звертає увагу, що інформації щодо встановлення вироком суду обставин фіктивності реєстрації контрагента позивача, відповідачем суду також не було надано.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Аналогічну правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 №К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес"АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також, з аналізу норм Податкового кодексу України вбачається, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

При з'ясуванні питання, щодо підтвердження використання позивачем у господарській діяльності товарів, отриманих від ТОВ "Аверс Плюс ЛТД", судом встановлено наступне.

22.12.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс Плюс ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Приват-Енерго» укладено договір купівлі-продажу природного газу №01/05, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс Плюс ЛТД» зобов'язувалось передати товариству з обмеженою відповідальністю «Приват-Енерго» природний газ в обсязі 559,000 тис.куб.м.

Відповідно до додаткової угоди №2 від 26.01.2011 року до договору від 22.12.2010 року №01/05 товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс Плюс ЛТД» зобов'язувалось передати на корить товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Енерго» в лютому 2011 року природний газ в обсязі 863,000 тис.куб.м., вартістю 2 342 009,40 грн. (з урахуванням податку на додану вартість).

За фактом поставки товару сторонами було складено акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2011 року, ТОВ "Аверс плюс ЛТД" виписало позивачу податкові накладні від 03.02.2011 №4, від 08.02.2011 №14, від 09.02.2011 №24, від 10.02.2011 №33, від 11.02.2011 №38, від 14.02.2011 №49, від 15.02.2011 №59, від 16.02.2011 №70, від 17.02.2011 №76, від 18.02.2011 №82.

Згідно з листом дочірньої компанії Укртрансгаз НАК «Нафтогаз України» від 10.08.2011 року №8445/64-044 товариство з обмеженою відповідальністю «Приват-Енерго» отримало у лютому 2011 року від товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс Плюс ЛТД» 863,000 тис.куб.м. газу.

У свою чергу, товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс Плюс ЛТД» отримано в лютому 2011 року 17912,677 тис.куб.м. природного газу від товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-Логістік».

Вищевказаний товар придбавався позивачем для подальшої реалізації природного газу кінцевим споживачам, в підтвердження чого надано реєстри фактично протранспортованих обсягів природного газу газовими мережами, складені та підписані між позивачем та кожним обласним газотранспортувальним підприємством, акти прийому-передач природного газу між товариством з обмеженою відповідальністю «Приват-Енерго» та іншими суб'єктами господарської діяльності.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що придбаний позивачем природній газ використовувався для реалізації його третім особам, тобто в межах господарської діяльності позивача.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем також не надано.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між ТОВ "Приват-Енерго" та ТОВ «Аверс Плюс ЛТД» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, в результаті чого суд прийшов до висновку що податкове повідомлення-рішення від 08.07.2011 року №0006032307 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Енерго" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.2011 року №0006032307 - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.07.2011 року №0006032307, винесене Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Маруліна