Постанова № 38986569, 04.03.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

12:37

04 березня 2014 року Справа № 814/5250/13-а

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Марич Є. В. за участю секретаря судового засідання Корнієнко О.М., пр. позивача Бутиркіна В.В., пр. відповідача Гузенка А.М. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Грінтур - Екс",, вул. Мала Морська, 25, кв. 24, м. Миколаїв, 54001

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України, вул. Чкалова, 20/9, м. Миколаїв, 54017

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.01.2013 № 0000010260, від 10.01.2013 № 0000020260, В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінтур - Екс", звернувся до суду з позовом до відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2013 №0000010260, від 10.01.2013 № 0000020260.

Позов обґрунтовано тим, що висновок відповідача про безтоварний характер правочинів із ТОВ "Ділкорн" безпідставний, адже спростовується наявністю у позивача всіх передбачених податковим законодавством первинних документів, а придбані товари використані для виконання поставок за договорами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що актом перевірки встановлено завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідач вважає правомірними, в задоволенні позову просив відмовити (арк. справи 68-73).

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні.

04.03.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд заслухав пояснення представника позивача, врахував заперечення відповідача, розглянув подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, і дійшов наступного висновку.

З 12.12.2012 по 18.12.2012 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення правових відносин з ТОВ "Ділкорн" за період з 01.03.2012 по 30.04.2012 в частині формування від'ємного значення з ПДВ за березень та квітень 2012 року та бюджетного відшкодування з ПДВ в рахунок майбутніх платежів за квітень 2012 року.

Під час перевірки встановлено порушення позивачем п. 187.1 ст. 187, п. 198.2 ст. 198, п. 200.1 , п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.4 ст. 201 з урахуванням пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 218 551 грн. за квітень 2012 року; 187.1 ст. 187, п. 198.2 ст. 198, п. 200.1 , п. 200.3 ст. 200, п. 201.4 ст. 201 з урахуванням пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 310080 грн. за квітень 2012 року (арк. справи 40).

За результатами перевірки складено Акт від 25.12.2012 № 137/26/25382435 (арк. справи 21-41).

На підставі даних, отриманих за наслідками перевірки, винесено податкове повідомлення-рішення від 10.01.2013 № 0000010260 на суму 218 551 грн. за основним платежем та 109 276 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом) (арк. справи 57) та від 10.01.2013 № 0000020260 на суму 310080 грн за основним платежем (арк. справи 59).

За наслідками адміністративного оскарження рішенням Міністерства доходів і зборів України зазначені вище податкові повідомлення-рішення залишені без змін (арк. справи 61-64).

Суд проаналізував характер спірних правовідносин, дослідив їх обставини і прийшов такого висновку.

02.03.2012, 14.03.2014, 15.03.2012, 17.03.2012, 20.03.2012, 24.03.2012, 28.03.2012, 31.03.2012, 03.04.2012, 06.04.2012, 09.04.2012 між ТОВ "Грінтур - Екс" та ТОВ "Ділкорн" укладені договори поставки, предметом яких була соя (арк. справи 123-124,136-137, 144-145, 156-157, 168-169, 175-177, 183-185, 198-200, 207-209, 215-217, 235-237).

На виконання умов договору позивач подав виписки з рахунків, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

При цьому, відповідач заперечення аргументує тим, що актом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 13.09.2012 № 714/22-4/35910506 "Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "Ділкорн" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «НЕД», за квітень 2012 року та з ТОВ "Кміс-ТоргмашМК" за березень 2012 року» не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ "Ділкорн" за березень, квітень 2012 року, встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185 Податкового кодексу України. Виходячи з вищенаведеного, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством (арк. справи 35).

Тобто, в акті перевірки відповідач зробив висновок про безтоварний характер операцій позивача з контрагентом-постачальником ТОВ "Ділкорн". В якості доказів використано вищезазначений акт ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Жодних інших доказів відповідач у акті перевірки позивача не навів.

З цього приводу суд зазначає, що незнаходження контрагентів позивача за зареєстрованим місцезнаходженням, відсутність умов для провадження господарської діяльності і, можливо, порушення ними податкового законодавства, не означає "автоматичного" порушення вимог податкового законодавства самим позивачем. Контрагенти можуть здійснювати підприємницьку діяльність і не за місцем реєстрації, а невнесення змін до облікових даних не є підставою для визнання угод безтоварними.

Серед видів діяльності позивача є експорт зернової продукції, відповідно до укладених зовнішньоекономічних Контрактів. З огляду на викладене, обґрунтованим виглядає придбання Сої для виконання зазначених зовнішньоекономічних Контрактів.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідач не надав доказів на підтвердження своїх висновків, а встановлені судом обставини справи спростовують доводи ДПІ про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "Ділкорн".

Згідно п.п. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, є обґрунтованими доведеними та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби від 10.01.2013 №0000010260.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби від 10.01.2013 № 0000020260.

4. Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "Грінтур - Екс" понесені ним судові витрати (судовий збір) у сумі 458,80 грн. з Державного бюджету України.

5. Стягнути зі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на користь Держави судовий збір в сумі 4 129, 20грн.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є. В. Марич

Повний текст постанови складено відповідно до статті 160 КАС України

та підписано суддею 11 .03.2014