Постанова № 38986215, 26.05.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2014 року 810/2751/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Реформ"доВишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Реформ" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2013 №0002602205.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит, проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентом угод і неправомірно нарахував грошове зобов'язання по податку на додану вартість. Тому на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач будь-яких пояснень та заперечень проти позову до суду не надав.

26 травня 2014 року представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Крім того, частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідачем не надано суду доказів поважності причин неможливості забезпечення явки представника відповідача на судове засідання, а тому суд на підставі ч. 4 та ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, посадовою особою Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Реформ" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ПІКК-Інтернешнл" за період з 01.01.2013 по 31.01.2013, за результатами якої складено Акт від 20.08.2013 № 946/22-00/37496722 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки за наслідками її проведення податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 188, п. 188.1 ст.188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за січень 2013 року на суму 209843 грн.

Вказаних висновків податковий орган дійшов у зв'язку з наступним.

В Акті перевірки відповідачем зазначено, що у періоді, який підлягав перевірці ТОВ "Реформ" мало взаємовідносини з ТОВ "ПІКК-Інтернешнл".

На сторінці 5 Акта перевірки податковий орган зазначив, що ТОВ "ПІКК-Інтернешнл" виписано наступні податкові накладні - від 10.01.2013 №9, згідно з якою придбано комплект посилення ходової на суму 100800 грн., від 10.01.2013 №10, згідно з якою виконано відновлення лакофарбового покриття авто на суму 154980 грн., від 10.01.2013 №11, згідно з якою виконано монтаж та демонтаж обладнання та органів керування на суму 310800 грн., від 10.01.2013 №12, згідно з якою придбано комплект електропроводки на суму 84000 грн., від 11.01.2013 №15, згідно з якою виконано відновлення лакофарбового покриття авто на суму 110700 грн., від 11.01.2013 №16, згідно з якою виконано монтаж та демонтаж обладнання та органів керування, відновлення лакофарбового покриття авто на суму 56296 грн., від 11.01.2013 №17, згідно з якою виконано відновлення лакофарбового покриття авто на суму 44280 грн., від 11.01.2013 №18, згідно з якою виконано монтаж обладнання та органів керування VW Caddy на суму 44400 грн., від 11.01.2013 №19, згідно з якою виконано монтаж обладнання та органів керування VW Caddy на суму 44400 грн., від 11.01.2013 №13, згідно з якою придбано комплект посилення ходової на суму 86400 грн., від 11.01.2013 №14, згідно з якою виконано монтаж та демонтаж обладнання та органів керування на суму 222000 грн.

Відповідно до сторінки 6 Акта перевірки, податковий орган зазначив, що ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС отримано отримано Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 16.04.2013 № 1380/22.8/37139653 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ПІКК-Інтернешнл" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.08.2012 по 28.02.2013, згідно з яким встановлено, що відповідно до податкової звітності інформація про загальну чисельність працюючих, трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне і торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності відсутня.

На сторінці 6 акта перевірки відповідач зазначив, що відповідно до висновку спеціаліста начальника сектору фототехнічних, портретних, технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних досліджень НДЕКЦ при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці капітана міліції Лебідь С.О. від 12.04.2013 № 14 встановлено, що підпис від імені директора ТОВ "ПІКК-Інтернешнл" Улітової В.П. на свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість від 03.08.2012 виконано іншою особою.

Таким чином, невстановлені особи використовували ТОВ "ПІКК-Інтернешнл" (код ЄДРПОУ 37139653) з метою прикриття незаконної діяльності, пов'язану з наданням податкової вигоди третім особам.

Враховуючи викладене, податковий орган дійшов висновку про заниження ТОВ "Реформ" податку на додану вартість.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.09.2013 № 0002602205, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 314765 грн., з них 209843 грн. за основним платежем і 104922 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення неправомірним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, згідно зі статтею 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до статей 11 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11 для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкове зобов'язання з податку на додану вартість виходячи з висновку про те, що поставлений товар та надані послуги ТОВ "ПІКК-Інтернешнл" не були придбані з метою використання у господарській діяльності, судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

Під час проведення підготовчого провадження представник позивача повідомив суд, що ТОВ "Реформ" придбавало товар та послуги у ТОВ "ПІКК-Інтернешнл", які реалізувало підприємствам-покупцям та використав у ході власної господарської діяльності.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ "Реформ" і ТОВ "ПІКК-Інтернешнл" позивачем надано суду копії первинних документів, з яких встановлено наступне.

03 вересня 2012 року між позивачем (замовником) та ТОВ "ПІКК-Інтернешнл" (виконавцем) було укладено договір про надання послуг №12081 (далі - договір №12081).

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 та п.п. 2.2 п. 2 названого договору виконавець взяв на себе зобов'язання надавати послуги замовнику, а замовник - прийняти послуги від виконавця та оплатити протягом 15 банківських днів з моменту підписання актів про виконання кожному з рахунків фактури.

Крім того, 26 вересня 2012 року між ТОВ "ПІКК-Інтернешнл" (продавцем) та позивачем (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу №12094 (далі - договір №12094).

Згідно з п.п. 1.1.1 п. 1.1 та п.п. 2.1, п.п. 2.2 п. 2 названого договору постачальник взяв на себе зобов'язання передати у власність покупцеві товар разом із усіма його документами, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до вимог чинного законодавства України, у десятиденний строк з моменту набрання чинності цього договору, а покупець - своєчасно прийняти послуги від постачальника та оплатити його протягом 30 банківських днів з моменту передання товару постачальником, згідно рахунків та накладних.

На виконання договорів №12081 та №12094 ТОВ "ПІКК-Інтернешнл" було продано позивачу товар - комплекти посилення ходової (посилені пружини, ресори), комплект електропроводки на авто та виконані роботи по відновленню лакофарбового покриття авто, по монтажу та демонтажу обладнання та органів керування.

На підтвердження виконання ТОВ "ПІКК-Інтернешнл" договорів №12081 та №12094 позивачем було надано суду такі докази, а саме:

- рахунки-фактури від 10.01.2013 №12, від 10.01.2013 №13, від 11.01.2013 №16, від 11.01.2013 №17, від 11.01.2013 №18, від 11.01.2013 №19, від 11.01.2013 №20, від 11.01.2013 №21, від 09.01.2013 №11, від 09.01.2013 №14, від 11.01.2013 №15;

- акти про надання послуг 10.01.2013 №12, від 10.01.2013 №13, від 11.01.2013 №16, від 11.01.2013 №17, від 11.01.2013 №18, від 11.01.2013 №19, від 11.01.2013 №20, від 11.01.2013 №21;

- податкові накладні від 10.01.2013 №9, згідно з якою придбано комплект посилення ходової на суму 100800 грн., від 10.01.2013 №10, згідно з якою виконано відновлення лакофарбового покриття авто на суму 154980 грн., від 10.01.2013 №11, згідно з якою виконано монтаж та демонтаж обладнання та органів керування на суму 310800 грн., від 10.01.2013 №12, згідно з якою придбано комплект електропроводки на суму 84000 грн., від 11.01.2013 №15, згідно з якою виконано відновлення лакофарбового покриття авто на суму 110700 грн., від 11.01.2013 №16, згідно з якою виконано монтаж та демонтаж обладнання та органів керування, відновлення лакофарбового покриття авто на суму 56296 грн., від 11.01.2013 №17, згідно з якою виконано відновлення лакофарбового покриття авто на суму 44280 грн., від 11.01.2013 №18, згідно з якою виконано монтаж обладнання та органів керування VW Caddy на суму 44400 грн., від 11.01.2013 №19, згідно з якою виконано монтаж обладнання та органів керування VW Caddy на суму 44400 грн., від 11.01.2013 №13, згідно з якою придбано комплект посилення ходової на суму 86400 грн., від 11.01.2013 №14, згідно з якою виконано монтаж та демонтаж обладнання та органів керування на суму 222000 грн.;

- видаткові накладні від 10.01.2013 №11, від 10.01.2013 №14, від 11.01.2013 №15;

- реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

Перелічені документи підписані посадовою особою ТОВ "ПІКК-Інтернешнл", завірені печаткою цього товариства та свідчать про виконання ТОВ "ПІКК-Інтернешнл" договорів №12081 та №12094.

Крім того, на підтвердження здійснення розрахунку з ТОВ "ПІКК-Інтернешнл" позивачем було надано суду банківські виписки за 21.02.2013, 25.02.2013, 26.02.2013, 28.02.2013.

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товару та послуг у контрагента. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки, не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, хоча і вивчав їх, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Крім того, на підтвердження використання товарів та послуг, придбаних у ТОВ "ПІКК-Інтернешнл", позивачем було надано суду копії укладених ним 6-ти договорів, а саме: від 15.11.2012 №Р3-12101 з ПрАТ "Вестком"; від 28.12.2012 №Р3-12145 з ПАТ "АБ "Експрес-Банк"; від 21.11.2013 №Р3-12106 з ТОВ "Атлант-М Дніпровська набережна"; від 03.12.2012 №Р3-12110 з ПАТ "Реал Банк", від 24.10.2012 №Р3-12100 з ПАТ "Мегабанк"; від 04.01.2013 №Р3-12107 з ПАТ "Банк "Юнісон".

На виконання названих договорів позивачем було надано суду: специфікації, акти приймання-передачі автомобілів, акти надання послуг, податкові та видаткові накладні, довіреності.

Наведене свідчить, що укладанні 6-ть договорів між позивачем та переліченими контрагентами були виконані.

Таким чином, реальність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "ПІКК-Інтернешнл" підтверджено документами, які були оформленні згідно вимог чинного законодавства, і копії яких долучені до матеріалів даної справи.

Разом з тим, відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження висновків, викладених в Акті перевірки щодо непідтвердження позивачем використання придбаного у ТОВ "ПІКК-Інтернешнл" товару та послуг у господарській діяльності.

Слід також звернути увагу, що в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи і Свідоцтво про державну реєстрацію контрагента позивача були скасовані чи визнані недійсними за рішеннями суду на момент укладання чи виконання договорів. Вказана інформація не надана відповідачем під час розгляду справи. Отже, податковим органом не надано суду доказів щодо наявності дефектів у правовому статусі контрагента позивача.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Реформ" і ТОВ "ПІКК-Інтернешнл".

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про відсутність факту здійснення господарських відносин між позивачем і ТОВ "ПІКК-Інтернешнл" на підставі розгляду матеріалів іншої перевірки, яка здійснена податковим органом, в яких досліджувались господарські взаємовідносини ТОВ "ПІКК-Інтернешнл" з іншими підприємствами, за відсутності перевірки господарських операцій безпосередньо між позивачем і його контрагентом. Проте, оцінюватись при дослідженні господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Зокрема, така правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Крім того, слід зазначити, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2103 у справі № 826/9067/13-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суту від 20.08.2013 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2014, визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС по проведенню документальної невиїзної перевірки ТОВ "ПІКК-Інтернешнл", за результатами якої складено Акт від 16.04.2013 №1380/22.8/37139653.

Суд, розглядаючи вказану справу враховує положення листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11, відповідно до якого у разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити. Водночас відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що податковим органом не доведено суду належними та допустимими доказами відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ "ПІКК-Інтернешнл".

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем суду надано документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні розрахункові та інші документи, у тому числі договори, рахунки-фактури, акти про надання послуг, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагент позивача неправомірно виписав податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів та надання послуг, а висновки податкового органу викладені в Акті перевірки не підтверджені фактично і є необґрунтованими.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження показників податкового обліку, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість. На переконання суду, своїм рішенням відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Такий висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що "платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Відтак, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини, який чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем безпідставно та підлягає скасуванню.

Водночас, судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, при розгляді даної справи відповідачем не наведено достатніх доводів та не подано доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не доведено правомірності свого рішення.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Реформ" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 05.09.2013 №0002602205.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Реформ" (код за ЄДРПОУ 37496722) сплачений судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.