Постанова № 38984722, 27.05.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"27" травня 2014 р. Справа № 903/139/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Розізнана І.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Чекеренда Т.М.,

за участю представників сторін:

позивачва- Каліщук В.П. (довіреність №6607 від 20.06.2013р.);

відповідача- не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-Сільськогосподар-ського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» на рішення господарського суду Во-линської області від 11.03.2014р. у справі №903/139/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк»

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

«Україна»

про стягнення 474 523 грн. 03 коп. заборгованості за кредитом, відсотками та пені,-

Представнику Позивача роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК Украї-ни. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу стороною заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Волинської області від 11.03.2014р. у справі №903/139/14 (суддя Дем’як В.М.) задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» (надалі в тексті – Банк) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» (надалі в тексті – Товариство) про стягнення 474 523 грн. 03 коп. заборгованості за кредитом і від-сотками, а також пені згідно укладеного договору.

Відповідно до рішення з Відповідача на користь Банку підлягає стягненню 459 986 грн. 21 коп. простроченої заборгованості за кредитом, 7 327 грн. 86 коп. прострочених відсотків, 6 438 грн. 89 коп. пені на прострочену суму кредиту, 395 грн. 59 коп. пені на прострочені відсотки, 19 грн. 48 коп. пені на прострочену комісію за продовження строку кредитування та 9 490 грн. 47 коп. витрат зі сплати судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що взяті на себе зобов’язання згідно кредитного договору Відповідач не виконав, вартість наданих послуг в повному обсязі не оплатив, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 467 314 грн. 07 коп.(арк.справи 18-19).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, СТзОВ «Україна» подало апеляційну скаргу до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарсько-го суду Волинської області від 11.03.2014р. у даній справі та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та стягнути з Позивача витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте із порушенням норм проце-суального права, з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповід-ністю обставинам справи висновків, викладених у рішенні. Апелянт зазначає, що особа, яка укла-дала кредитний договір від імені Товариства не мала на це повноважень, оскільки генеральний директор без довіреності має право укладати договори на суму, що не перевищує 100 000 грн., крім того, кредитний договір був укладений без згоди учасників Товариства, а підпис одного учас-ника на протоколі зборів підроблено. Відповідач також вказує, що суд прийняв рішення не дослі-дивши чи направлялася вимога про погашення заборгованості Товариству та чи направлялася Від-повідачеві копія позовної заяви, як передбачено ст.56 ГПК України.(арк.справи 26).

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 07.04.2014р. поновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги та прийнято до провадження апе-ляційну скаргу Відповідача, справу призначено до слухання.(арк.справи 22, 23).

Через відсутність у матеріалах справи доказів часткового погашення Відповідачем тіла кре-диту та відсотків, апеляційний суд ухвалою від 13.05.2014р. витребував їх у Позивача та Відпові-дача, відклавши розгляд справи на 27.05.2014р.(арк.справи 52-53).

Позивач надав витребувані докази 27.05.2014р. перед судовим засіданням.(арк.справи 57-105). Відповідач вимог ухвали суду не виконав, натомість в день судового засідання електронною поштою надіслав апеляційному суду клопотання про відкладення розгляду справи на інший час через зайнятість представника в іншому судовому засіданні.(арк.справи 142, 143).

Проте, колегія суддів відхилила зазначене клопотання з огляду на те, що сторони повідом-лені про час і місце розгляду апеляційної скарги і неявка сторін не перешкоджає розгляду апеля-ційної скарги по суті. Крім того, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 13.05.2014р.– явка представників сторін не визнавалась обов’язковою.(арк.справи 51-52).

У судових засіданнях 13.05.2014р. та 27.05.2014р. представник Позивача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, надавши свої пояснення суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інс-танції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Кредобанк» та СТзОВ «Україна»-позичальник уклали 02.12.2011р. кредитний договір №44/11 (надалі в тексті – Договір), за умовами якого Банк зобов’язувався надати позичальнику у власність кошти, а позичальник – повернути кредит і спла-тити проценти та комісії за користування ним.(п.1 Договору). За умовами п.п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4 Договору, Банк надає Товариству кредит в сумі 710 000 грн. на придбання сільськогосподар-ської техніки під процентну ставку 16,5% річних, а у разі невиконання умов договору чи незастра-хування предмету забезпечення зобов’язань – під 18,5% річних.

Датою видачі кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку (утворення строкової заборгованості по позичковому рахунку).(п.2.7 Договору).

Сторони узгодили пунктом 2.1.7 Договору графік погашеня заборгованості, а пунктом 2.2 визначили дату остаточного повернення кредиту – 01.12.2014р. Позичальник щомісячно, не пізніше останнього банківського дня місяця сплачує проценти (відсотки) нараховані Банком на суму за-боргованості по кредиту, а також щомісячно сплачує Банку комісію за управління кредитом в сумі 355,00 грн.(п.п. 4.1.3, 4.2.1, 4.3 Договору).

За несвоєчасне виконання грошових зобов’язань (повернення кредиту або його частини, оп-лати процентів, комісій), позичальник на вимогу Банку сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення.(п.7.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими представниками Банку та Товариства, скріплено від-битками печаток сторін.(арк.справи 10-12).

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору Позивач надав Відповідачу кредитні кошти в сумі 710 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №32111084 від 08.12.2011р.(арк.справи 7).

Як вбачається з матеріалів справи, договірні зобов’язання з повного та своєчасного пога-шення кредиту Відповідач не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 214 986 грн. 21 коп. простроченої заборгованості за кредитом та 7 327 грн. 86 коп. нарахованих та неспла-чених відсотків за період з 01.12.2013р. по 31.12.2013р.(арк.справи 32).

Крім того, на підставі ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України та п.п. 5.8, 5.9 Договору, у зв’язку з простроченням оплати, Позивач вимагає дострокового поверння частини кредиту, яка за-лишилася, що в сумі із поточною заборгованістю складає 459 986 грн. 21 коп.

Виходячи із суми боргу та з підстав ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 599, 611, 625 ЦК Ук-раїни та.п.7.1 Договору – Позивач нарахував пеню за період з 26.07.2013р. по 28.01.2014р.:

- за простроченою сумою кредиту – 6 438 грн. 89 коп.;

- за простроченими відсотками – 395 грн. 59 коп.;

- за простроченою комісією за управління кредитом в сумі 19 грн. 48 коп.

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга Відповідача безпідставна, проте рішен-ня суду першої інстанції належить змінити з огляду на наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті – ЦК України) встановлено, що ци-вільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші пра-вочини.

Зобов’язанням, відповідно до ст.509 ЦК України – є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Такі ж правила встановлює і ст.174 ГК України.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості та штрафних санкцій за кредитним договором.

Матеріалами справи стверджено, що з моменту укладення Договору 02.12.2011р. між сто-ронами виникли кредитні відносини, оскільки взаємовідносини сторін підпадають під дефініцію статті 1054 ЦК України, коли за кредитним договором банк або інша фінансова установа (креди-тодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, ст.345 Господарського кодексу України (надалі в тексті – ГК України) передба-чено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, су-ма і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов’язань по-зичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов’язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.(ст.1049 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з роз-строченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимага-ти дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.(ст.1050 ЦК України).

Таким чином, факт отримання Відповідачем кредитних коштів зумовлює виникнення у нього зобов’язання повернути їх, а також сплатити проценти.

Оскільки матеріали справи не містили доказів погашення Відповідачем кредиту, сплати від-сотків та комісії, а місцевий суд не витребовував їх – на вимогу апеляційного суду Банк надав ви-писки по банківському рахунку Відповідача та довідки про рух коштів, які стверджують сплату Товариством коштів на виконання Договору протягом 05.12.2011р. – 05.12.2013р. Зазначені доку-менти долучені до матеріалів справи.(арк.справи 51-52, 58-105).

Відтак, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що Банком пра-вомірно нараховано 459 986 грн. 21 коп. заборгованості за кредитним договором та 7 327 грн. 86 коп. прострочених відсотків і зазначені суми підлягають стягненню з Відповідача у повному об-сязі.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України – одностороння відмова від зобов’язання або од-ностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільно-го кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 ГК України, виконання зобов’язання може за-безпечуватися зокрема неустойкою.

Проте, колегія суддів не погоджується із розміром і строками нарахування Банком неустой-ки на підставі п.7.1 Договору за невиконання Товариством зобов’язань.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що у позовній заяві Банк наводить наступне обґрунтування боргу прострочення Товариством строку погашення кредиту за період з 01.09.2013 року по 01.01.2014р.; прострочення сплати відсотків за період з 01.12.2013р по 31.12.2013р. та про-строчення сплати комісії за кредитом за грудень 2013р.

Разом з тим, як вбачається з розрахунків, доданих Позивачем до позовної заяви та запере-чень на апеляційну скаргу, останній нарахував пеню за період з 26.07.2013р. по 28.01.2014р. або з 02.07.2013р. по 04.12.2013р. та 01.01.2014р.(арк.справи 9, 57).

Тому, самостійно здійснивши перерахунок пені на підставі поданих Банком доказів, апеля-ційний господарський суд встановив, що відповідно до узгодженого п.2.1.7 Договору графіку пога-шення кредиту – право на нарахування пені за простроченою сумою кредиту виникло у Позивача лише з 02.09.2013р., за простроченими відсотками – з 01.12.2013р., а за простроченою комісією – з 01.12.2013р., що не було враховано судом першої інстанції.

Відтак, за період 02.12.2013р. – 28.01.2014р. до стягнення підлягає пеня за несплаченими від-сотками (процентами) в сумі 153 грн. 38 коп., а за несплаченою комісією – 07 грн. 33 коп.

З підстав ст.33 ГПК України, в частині стягнення 242 грн. 21 коп. пені за несплаченими від-сотками та 12 грн. 15 коп. за несплаченою комісією – в позові належить відмовити за безпідставніс-тю.

Натомість, вирішуючи даний спір, місцевий господарський суд залишив зазначені обстави-ни поза увагою, погодившись із безпідставним розрахунком Позивача, який спростовується зібра-ними у справі доказами, що призвело до прийняття неправильного рішення.

В свою чергу, пеня за простроченим тілом кредиту складає 6 813 грн. 15 коп., однак, належ-на до стягнення сума обмежується заявленою Позивачем – 6 438 грн. 89 коп,

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на матеріали справи, колегія суддів відхиляє доводи Скаржника стосовно укла-дення кредитного договору від імені Товариства особою, яка не мала на це відповідних повнова-жень, оскільки генеральний директор без довіреності має право укладати договори на суму, що не перевищує 100 000 грн., – позаяк Договір фактично був схвалений і виконувався сторонами: пози-чальник прийняв кредитні кошти, частково повернув їх і лише з вересня 2009р. припинив оплати.

Апелювання Відповідача до відсутності доказів надсилання Товариству вимоги про пога- ашення заборгованості відхиляється апеляційним судом, оскільки, як зазначалось, приписами стат-ті 1050 ЦК України закріплене право позикодавця без попередніх повідомлень вимагати достроко-вого повернення частини позики, що залишилася у разі прострочення повернення чергової части-ни. Стосовно копії позовної заяви – матеріали справи містять фіскальний чек відділення підпри-ємства зв’язку та опис поштового вкладення.(арк.справи 4, 5).

Апеляційний суд не приймає до уваги і твердження Скаржника, що Договір був укладений без згоди учасників Товариства, а підпис одного учасника в протоколі зборів є підробленим і слід-чим управлінням УМВС України у Волинській області ведеться кримінальне провадження, за пі-дозрою колишнього генерального директора Товариства у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки суд першої інстанції прийняв рішення 11.03.2014р., а постанова про призначення судово-почеркознавчої експертизи винесена 12.03.2014р., висновок експерта – 25.03.2014р. Таким чином, місцевому суду не могло бути відомо про дані обставини.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту і обсягу зобов’язань Відповідача.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на встановлені Рівненським апеляційним господарським судом обставини в сукуп-ності, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, не визнаються апеляційним судом таки-ми, що можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, однак рішення підлягає зміні з підстав п.п. 1, 2 ч.1 ст.104 ГПК України, оскільки приймаючи рішення, місцевий госпо-дарський суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи і визнав встановленими недоведені обставини.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 83, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відповідача-Сільськогосподарського товариства з обмеженою відпові-дальністю «Україна» на рішення господарського суду Волинської області від 11.03.2014р. у спра-ві №903/139/14 – залишити без задоволення.

2. Рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення пені, виклавши його резолю-тивну частину в наступній редакції:

«Позов задоволити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна», яке знаходиться за адресою: Волинська обл., Луцький р-н, с.Баїв, вул.Перемоги,1 (код ЄДРПОУ 03737416) на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», яке знаходиться за ад-ресою: м.Львів, вул.Сахарова, 78 (код ЄДРПОУ 09807862)

459 986 грн. 21 коп. заборгованості за кредитом;

7 327 грн. 86 коп. прострочених відсотків;

6 438 грн. 89 коп. пені на прострочену суму кредиту,

153 грн. 38 коп. пені на прострочені відсотки;

07 грн. 33 коп. пені на прострочену комісію за управління кредитом та 9 490 грн. 47 коп. витрат зі сплати судового збору.

В частині стягнення 242 грн. 21 коп. пені на прострочені відсотки та 12 грн. 15 коп. пені на прострочену комісію за управління кредитом – в задоволенні позову відмовити.».

3. Надати місцевому господарському суду доручення про видачу наказу.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційно-му порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

5. Справу №903/139/14 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.