Ухвала суду № 38984164, 29.05.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1019/2876/12 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11/780/218/14 Доповідач у 2 інстанції ДимарецькийКатегорія 11 29.05.2014

УХВАЛА

Іменем України

29 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 , засудженого ОСОБА_6 , захисника - адвоката ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_8 , її представника адвоката ОСОБА_9 , розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Києві апеляції прокурора, який брав участь в суді першої інстанції та захисника - адвоката ОСОБА_10 на вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2013 року, яким

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця c. Морозівка Баришівського району Київської області, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 152 та ч. 1 ст. 153 КК України та призначено покарання: за ч.2 ст. 152 КК України - 7 (сім) років позбавлення волі; за ч.1 ст. 153 КК України - 5 (п`ять) років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_12 , шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено - 7 (сім) років позбавлення волі.

Також вироком суду стягнуто з ОСОБА_12 на користь потерпілої ОСОБА_13 14694 грн. 39 коп. матеріальної шкоди та 150000 грн. моральної шкоди.

Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів по справі.

ОСОБА_12 засуджено за вчинення ним злочинів, як зазначено у вироку, за наступних обставин.

29 липня 2012 року, близько 04 год. 30 хв., ОСОБА_12 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в АДРЕСА_2 , помітив жінку ОСОБА_13 , яка йшла по вказаній вулиці. В цей час у ОСОБА_12 виник умисел на задоволення статевої пристрасті неприродним способом та зґвалтування вказаної жінки. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_12 наздогнав ОСОБА_13 , підбіг до неї із-за спини, з метою попередження опору потерпілої, застосовуючи фізичну силу, що виразилась в хапанні за одяг та здавлюванні лівого плеча, затягнув останню в кущі на узбіччі дороги, де, долаючи опір ОСОБА_13 , продовжуючи застосування фізичного насильства, що проявилося у тяганині за волосся, здавлюванні лівого та правого плеча, закриванні рота, носа, наніс удар кулаком в область лівого ока потерпілої та, продовжуючи погрожувати застосуванням насильства, що виразилось у висловлюваннях і погрозах вбивством, задовольнив свою статеву пристрасть, шляхом орогенітального контакту із ОСОБА_13 .

Після задоволення своєї статевої пристрасті неприродним способом ОСОБА_12 продовжив реалізацію свого злочинного умислу, направленого на задоволення статевої пристрасті. З цією метою, ОСОБА_12 , не закінчивши фізіологічно насильницький орогенітальний акт, всупереч волі потерпілої, продовжуючи застосовувати фізичне насильство, яке виразилось в хапанні за волосся та праве плече, умисно штовхнув ОСОБА_13 у рівчак, внаслідок чого вона впала. ОСОБА_12 , продовжуючи застосування насильства, сів на груди ОСОБА_13 та, продовжуючи долати опір потерпілої, почав долонями рук тримати її за шию та рота. Після цього, продовжуючи погрожувати застосуванням насильства, тримаючи однією рукою руки потерпілої, іншою зняв з ОСОБА_13 плаття і труси, та заставив її зняти, під погрозою застосуванням насильства, бюстгальтер. Подолавши опір потерпілої, яка зважаючи на час доби та безлюдне місце, сприйняла погрози застосування насильства як реальні, ОСОБА_12 , поклавши її на спину, вступив з ОСОБА_13 у насильницький статевий акт природнім способом, зґвалтувавши її. У подальшому, прагнучи задовольнити свою статеву пристрасть та фізіологічно закінчити статевий акт, ОСОБА_12 продовжив свої злочинні дії, у ході яких, долаючи опір потерпілої, застосовуючи фізичне насильство, яке виразилося в умисному нанесенні удару в область нижньої щелепи та умисного удару в область верхньої губи ОСОБА_13 та, продовжуючи погрожувати застосуванням фізичного насильства, всупереч волі потерпілої, перевернув її обличчям до низу, після чого вступив з ОСОБА_13 в ректальний статевий акт. Почувши крик потерпілої внаслідок завданого їй фізичного болю, ОСОБА_12 , погрожуючи застосуванням фізичного насильства, тим самим продовжуючи долати опір потерпілої, морально її пригнічуючи, проти її волі, вступив з останньою в насильницький статевий акт природнім способом.

В апеляції прокурор, не погоджуючись з вироком суду першої інстанції щодо ОСОБА_12 , посилаючись на те, що покарання призначене засудженому судом не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, оскільки останній вину не визнав, не розкаявся у скоєному, вчинив злочин в стані алкогольного спяніння. Прокурор просить вирок щодо ОСОБА_12 скасувати і постановити свій вирок, яким останнього визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 153, ч. 2 ст. 152 КК України та засудити ОСОБА_12 за ч. 1 ст. 153 КК України до 5 (пяти) років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 152 КК України до 8 (восьми) років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_12 призначити у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років.

До початку розгляду справи щодо ОСОБА_12 в апеляційному порядку прокурор, який брав участь у розгляді справи у суді першої інстанції, подав клопотання про відкликання поданої ним апеляції відповідно до ст. 355 КПК України, узвязку з чим колегія суддів, вислухавши думку учасників судового розгляду, прийшла до висновку про задоволення вказаного клопотання та закриття апеляційного провадження за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи у суді першої інстанції.

Захисник - адвокат ОСОБА_10 в поданій ним апеляції та доповненнях до неї вважає з вирок суду щодо ОСОБА_12 незаконним і необгрунтованим, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи, наявні однобічність та неповнота досудового та судового слідства, а також істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону. Так, місце вчинення злочину є неконкретним, оскільки вказана лише назва вулиці в с. Переяславське Переяслав-Хмельницького району Київської області, яка має певну протяжність, але будь-яка прив`язка до будинку чи іншого місця, що давало би змогу максимально точно визначити місце, де було вчинено зґвалтування потерпілої, відсутня. Апелянт вважає, що будь-яка неконкретність пред`явленого особі обвинувачення, в тому числі і неконкретність обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_12 , є порушенням його права на захист. Крім того, автор апеляції зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що перед вчиненням злочину його підзахисний їхав на мотоциклі, який зламався. Потерпіла вказувала на те, що бачила його мотоцикл, який був темного кольору. ОСОБА_12 вказав, що його мотоцикл червоного кольору. Але досудовим слідством впізнання мотоцикла за участю потерпілої не проводилось. Про вказане захист звертав увагу в попередній апеляції та поясненні до апеляції. В ухвалі від 24 липня 2013 року апеляційний суд, скасовуючи попередній вирок щодо ОСОБА_12 вказав, що під час нового судового розгляду справи необхідно всебічно, повно та об`єктивно дослідити обставини справи, перевірити доводи, на які звертають увагу в апеляціях захисник, а також прокурор і в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення. Але суд першої інстанції при розгляді даної справи, на думку апелянта, проігнорував вказівку апеляційного суду, що свідчить про істотну неповноту судового слідства. Апелянт також вважає, що судом незаконно в порядку ст. 315-1 КПК України (в редакції 1960 року) надано судове доручення прокурору Київської області про проведення перевірки показань підсудного ОСОБА_12 , а слідчий прокуратури без законних підстав прийняв процесуальне рішення у виді постанови про відмову в порушенні кримінальної справи згідно норм КПК України 1960 року, який втратив чинність на момент винесення цієї постанови. Захисник просить вирок щодо ОСОБА_12 скасувати, а матеріали кримінальної справи направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

В запереченнях прокурор, який брав участь в суді першої інстанції зазначає, що суд першої інстанції при новому судовому розгляді справи повно, всебічно та об`єктивно дослідив всі докази, заслухав покази всіх свідків, в тому числі додаткових, що були заявлені захисником та в сукупності отриманих даних прийняв законне та обґрунтоване рішення. А тому прокурор вважає, що апеляція захисника задоволенню не підлягає.

Потерпіла ОСОБА_13 в запереченнях вказує, що висновки суду першої інстанції про винність засудженого у вчиненому відповідають фактичним обставинам справи, обґрунтовані доказами, що об`єктивно досліджені, перевірені та правильно оцінені судом, а тому вона просить апеляцію захисника відхилити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення та виступи в судових дебатах: засудженого та його захисника, які підтримали апеляцію останнього; прокурора, потерпілу та її представника, які заперечували проти апеляції захисника, останнє слово засудженого ОСОБА_12 , перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступного.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що розгляд кримінальної справи судом першої інстанції проведений у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону.

Свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 152, ч. 1 ст. 153 КК України, суд першої інстанції зробив на підставі доказів, які він, в супереч ствердженням захисника в апеляції достатньо повно, всебічно та об`єктивно дослідив в судовому засіданні, навів та оцінив у вироку із дотриманням вимог ст. 334 КПК України (в редакції 1960 року).

Висновок суду першої інстанції про винність засудженого в скоєному судом першої інстанції обґрунтовано показаннями потерпілої ОСОБА_13 про обставини вчинення саме ОСОБА_12 вказаних вище злочинів та яким (показанням) у суду апеляційної інстанції підстав не довіряти немає, свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 . Наведені висновки суду також підтверджуються іншими зібраними у кримінальній справі та наведеними у вироку доказами, а саме: протоколами огляду місця події, протоколами відтворення обстановки та обставин події за участю засудженого та потерпілої, висновком судово-медичної експертизи, висновком судової експертизи волокон та волокнистих матеріалів, а також первинними показаннями самого засудженого, які ним надавались під час досудового розслідування, зокрема допиту в якості підозрюваного. Апеляційний суд звертає увагу на те, що серед цих доказів є і показання самого засудженого на досудовому слідстві, у яких він визнавав свою вину у вчиненні вказаних вище злочинів за обставин, наведених у вироку. При цьому будь-яких зауважень і претензій щодо його допиту не висловлював.

Щодо посилання засудженого та його захисника на застосування до ОСОБА_12 насильства із метою отримання від нього визнавальних показань, то ці обставини були предметом дослідження у суді першої інстанції, по них проводилась відповідна перевірка, ці обставини не знайшли свого підтвердження, що суд відобразив у вироку у вигляді відповідної оцінки, з якою колегія суддів вважає за необхідне погодитись.

Дослідивши наявні по справі докази, у томі числі і ті, які ставились під сумнів стороною захисту, а також ті, які надавались в обґрунтування позиції обвинуваченого та його захисника, суд першої інстанції, дослідивши та оцінивши зібрані по даній справі докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність всіх зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_12 поставлених йому в вину протиправних дій та правильно кваліфікував дані дії за ч. 2 ст. 152 та ч. 1 ст. 153 КК України.

Посилання захисту на те, що вирок є незаконним, необгрунтованим є безпідставними, оскільки він (вирок) постановлений відповідно до вимог ст. ст. 321 - 325, 327, 328, 330 - 336 КПК України (в редакції 1960 року).

Довід захисника в апеляції щодо не конкретності пред`явленого ОСОБА_12 обвинувачення та порушенням у зв`язку з цим, на думку апелянта, його права на захист, колегія суддів вважає надуманим, оскільки місце вчинення злочину встановлено та зазначено у вироку - узбіччя дороги по вулиці Т. Шевченка в с. Переяславське Переяслав-Хмельницького району Київської області. Питання щодо місця вчинення злочину не під час досудового розслідування, ні під час судового засідання сумнівів у сторін не викликало, ніяких заяв, клопотань з цього приводу учасниками процесу, у тому числі стороною захисту ні до органів досудового розслідування, ні до суду не надходило. У зв`язку з викладеним колегія суддів вважає, що ніякого порушення права обвинуваченого на захист, про що зазначається апелянтом в його апеляції, не відбулося.

Безпідставним та таким, що не впливає на рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає довід адвоката щодо кольору мотоцикла, оскільки останній безпосереднього відношення до вчинених ОСОБА_12 злочинів немає.

Щодо призначеного обвинуваченому ОСОБА_12 покарання, то воно призначене у відповідності до вимог ст. 65 КК України, є таким, яке відповідає як тяжкості вчиненого, так і даним про особу обвинуваченого, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до закону прийнято судом рішення щодо цивільного позову по справі, яке належним чином вмотивовано у вироку.

Під час розгляду справи не допущено таких порушень КПК України, які були б підставою для скасування вироку.

Вирок Переяслав-Хмельницького міькрайонного суду Київської області від 05 грудня 2013 року щодо ОСОБА_12 відповідає вимогам закону, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, у зв`язку з чим залишає без задоволення апеляцію захисника, а даний вирок - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію захисника залишити без задоволення, а вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2013 року щодо ОСОБА_12 - без змін.

Головуючийпідпис

Судді: підписи

Згідно з оригіналом. Суддя ОСОБА_25