Вирок № 38978976, 23.05.2014, Рутченківський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Донецька)

Провадження1-кп/258/45/14 №258/5754/13-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2014 року м. Донецьк

Кіровський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого судді - Леонова О.С.,

при секретарі - Григор'янць А.В.,

за участю:

прокурора - Руденко О.В., Веліканова О.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Донецька кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013050010000052 від 15.05.2013 року відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України; уродженця м. Курахове, Марїнського району, Донецької області, одруженого, маючого на утриманні малолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 з вищою освітою, раніше не судимого, працюючого начальником Волноваської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, обвинувачується органом досудового слідства у тому, що своїми умисними діями, які виразились в отримані службовою особою, яка займає відповідальне становище, хабара в значному розмірі, поєднаного з вимаганням, за виконання в інтересах того хто дає хабар, дій з використанням наданого їй службового становища, ОСОБА_1, вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України та вказані дії ним вчинені при наступних обставинах.

Наказом № 90 о/с від 30 серпня 2012 року Голови Державної пенітенціарної служби України на посаду начальника Волноваської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області призначено ОСОБА_1, в зв'язку з чим з цього часу останній став представником влади - посадовою особою, яка займає відповідальне становище.

Згідно посадової інструкції начальника установи Волноваської виправної колонії управління ДПтСУ в Донецькій області основними завданнями ОСОБА_1 є організація загального управління і керівництво діяльністю підлеглих працівників, відділів і служб.

Для виконання завдань начальник установи зобов'язаний: керувати службовою діяльністю своїх заступників, працівників підлеглих відділів і служб.

Відповідно розділу № 3 зазначеної інструкції ОСОБА_1 має право: контролювати роботу персоналу установи у зв'язку з виконанням їх посадових обов'язків; приймати, призначати на роботу і звільняти персонал установи в межах номенклатури і в установленому порядку; користуватися правами юридичної особи і мати гербову печатку, розпоряджатися фінансовими коштами установи, кредитами, матеріальними цінностями і майном у встановлених законом межах; укладати договори і видавати накази по питаннях діяльності всіх частин і служб установи; визначати службові обов'язки своїх заступників з урахуванням тих обов'язків, які прямо встановлені для них відповідними нормативними актами.

07.05.2013 р. ОСОБА_5, діючи за довіреністю від імені ТОВ «Шафран 2002», в інтересах підприємства, звернувся до ОСОБА_1 з проханням виготовлення арматурної сітки в кількості 625 одиниць.

14.05.2013 р. приблизно о 18.00 годині ОСОБА_1, із корисливих спонукань, з метою отримання хабара, зустрівся в приміщенні магазин-кав'ярня «Зип-маркет» автозаправки «Паралель», розташованої за адресою: м. Донецьк, пр. Ленінський, 55-А, з ОСОБА_5 В ході зустрічі, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_5, що для підписання договору купівлі-продажу і виготовлення арматурної сітки необхідно передати йому в якості хабара 103 125 грн., а 93 125 грн. - шляхом перерахування на рахунок установи.

15.05.2013 р. ОСОБА_5, усвідомлюючи протиправний характер дій ОСОБА_1, звернувся з відповідною заявою до прокуратури м. Донецька.

17.05.2013 р. приблизно о 08.35 г. ОСОБА_1., діючи умисно, використовуючи своє службове становище в особистих інтересах і в інтересах ОСОБА_5, знаходячись у приміщенні магазин-кав'ярня «Зип-маркет» автозаправки «Паралель», розташованої за вищевказаною адресою, отримав від останнього у якості хабара грошові кошти у сумі 103 125 гривень, що більш ніж у п'ять разів перевищує п'ять неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Безпосередньо після скоєння злочину, працівниками ВДСБЕЗ Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області було затримано ОСОБА_1 і вилучено грошові кошти, отримані від ОСОБА_6

Перевіряючи обґрунтованість пред'явленого обвинувачення, судом досліджені наступні докази.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні 15.08.2013 року, будучи попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань за ст. 384 КК України, суду показав, що згідно довіреності, виданої директором ТОВ «Шафран 2002» ОСОБА_7, він представляє інтереси даного підприємства з початку 2013 року з приводу закупівлі будівельних матеріалів. В кінці квітня 2013 року він за дорученням директора займався пошуком виготовлювача 625 арматурних металевих сіток розміром 4 х 2 метри кожна. Ведучи пошуки через інтернет, він знайшов оголошення з номером телефону, в якому говорилося про надання зварювальних послуг. За даним номером йому повідомили, що це Волноваська виправна колонія, і дали номер телефону її начальника - ОСОБА_1 07.05.2013 року зателефонувавши йому вони домовились про зустріч. Першу зустріч з ОСОБА_1 вони провели на території однієї з Донецьких лікарень. Під час зустрічі він пояснив ОСОБА_1, що їм необхідно виготовити 625 арматурних сіток з наданого замовником матеріалу. ОСОБА_1 сказав, що колонія здатна виготовити дане замовлення, але спочатку необхідно підрахувати вартість робіт, а потім він зателефонує та повідомить його.

Того ж дня 07.05.2013 року йому зателефонував ОСОБА_1 та сказав, що вартість робіт складає 310-330 гривень за одиницю виробу, а метал та зварювальні електроди вони повинні будуть привести на ВК самостійно.

13.05.2013 року він відправив на електрону адресу колонії реквізити ТОВ «Шафран 2002» для підготовки договору на виготовлення сіток. У вечорі на його електрону адресу надійшов проект договору. Згідно якого, вартість одного виробу складала 165 грн., а загальна вартість 103 125 грн. Оплата за договором проводиться на розрахунковий рахунок на протязі 10 банківських днів. Умови договору їх влаштовували.

14.05.2013 року вони з ОСОБА_1 зустрілись на АЗС «Паралель» де останній повідомив його, що він готовий укласти договір на виготовлення решіток, але загальна сума договору буде 196 250 грн. При цьому ОСОБА_6 повинен був перерахувати на рахунок колонії 93 125 гр., а також передати готівкою особисто ОСОБА_1 в рахунок оплати робіт 103 125 грн. Разом 196 250 грн. Він відповів, що йому необхідно переговорити з власником підприємства.

В наступному роздумуючи над вимогами ОСОБА_1 та переговоривши зі своїми знайомими в правоохоронних органах, він зрозумів, що ОСОБА_1 вимагає з нього хабар.

Такі ж свідчення він давав і на досудовому слідстві під час його допиту 15.05.2013 року.

При цьому, 24.04.2014 року за клопотанням сторони обвинуваченням судом було повторно викликано та допитано свідка ОСОБА_5, який будучи попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань за ст. 384 КК України, суду показав, що згідно довіреності, виданої директором ТОВ «Шафран 2002» ОСОБА_7, він представляє інтереси даного підприємства з початку 2013 року з приводу закупівлі будівельних матеріалів. В кінці квітня 2013 року він за дорученням директора займався пошуком виготовлювача 625 арматурних металевих сіток розміром 4 х 2 метри кожна. Ведучи пошуки через інтернет, він знайшов оголошення з номером телефону, в якому говорилося про надання зварювальних послуг. За даним номером йому повідомили, що це Волноваська виправна колонія, і дали номер телефону її начальника - ОСОБА_1 07.05.2013 року зателефонувавши йому вони домовились про зустріч. Першу зустріч з ОСОБА_1 вони провели на території однієї з Донецьких лікарень. Під час зустрічі він пояснив ОСОБА_1, що їм необхідно виготовити 625 арматурних сіток з наданого замовником матеріалу. ОСОБА_1 сказав, що колонія здатна виготовити дане замовлення, але спочатку необхідно підрахувати вартість робіт, а потім він зателефонує та повідомить вартість робіт.

Згодом, між ними відбулися ще дві зустрічі, на яких вони обговорили умови укладання договору між ТОВ «Шафран 2002» і підприємством, яке представляв ОСОБА_1 Спочатку вартість робіт з виготовлення решіток становила суму 196 250 грн. При цьому ОСОБА_6 повинен був перерахувати на рахунок колонії 93 125 гр., а також передати готівкою ОСОБА_1 в рахунок оплати робіт 103 125 грн. Разом 196 250 грн. Розмовляючи з ОСОБА_1 про встановлення вартості робіт ОСОБА_6 просив його ще знизити вартість робіт. ОСОБА_1 погодився і відмовився від отримання 103 125 грн., вони вирішили, що вартість робіт складе 93 000 грн., які ОСОБА_1 отримавши від нього, повинен був внести на рахунок колонії.

У день підписання договору та оплати грошей, рано вранці ОСОБА_1 подзвонив йому і повідомив, що не має достатньо часу для зустрічі в цей день і запропонував приїхати в колонію, підписати дві копії договору (які він попередньо підписав), одну з них забрати собі. Після цього внести гроші чи то в касу, чи то бухгалтеру, і забрати квитанції на внесені гроші і розрахункові кошториси. Оскільки у ОСОБА_6 теж було мало часу і зовсім не було бажання їхати з великою сумою грошей далеко за місто, він умовив ОСОБА_1 швидко зустрітися в Донецьку. Він погодився, але попередив, що вже виїхав з колонії і що б не повертатися за кошторисами та квитанціями він передасть їх йому через день, якраз тоді, коли він повинен був завезти арматуру.

17.05.13 року, коли ОСОБА_1 на Маріупольській розвилці вручив йому для підписання Договір на надання послуг з виготовлення решіток, то в Договорі він побачив загальну вартість робіт у 93000 грн., а не 103 125 грн. та зрозумів, що ОСОБА_1 таки пішов йому на зустріч і знизив вартість робіт до 93000 грн., добровільно відмовившись від отримання за роботу з виготовлення решіток, ще 103 125 грн. Але у нього були гроші у сумі 103 125 гр. про які вони розмовляли 14 травня 2013 року, переплутавши так і віддав цю суму, хоча повинен був віддати 93 000 гр. згідно з Договором.

Готівкою він передав гроші за роботу з виготовлення решіток для підтвердження серйозності їх намірів за Договором та прискорення виконання робіт, щоб ОСОБА_1 сам вніс їх до каси колонії. Оплата робіт готівкою не суперечила умовам Договору. Сума 93 225 грн. вказана в пункті 2.2 Договору помилково, оскільки суперечила підсумковій сумі 93000 гр. в графі «Разом», вони домовилися виправити цю суму на 93 000 гр. Гроші, які він передав ОСОБА_1 на автозаправці, призначалися як оплата за роботу за Договором: ОСОБА_1 повинен був ці гроші внести сам в касу колонії, а потім квитанцію віддати йому через день.

Весь час до підписання договору і здійснення угоди, він обмірковував прийдешні події, він сильно нервував і переживав, бо йшлося про велике замовлення і про вагомі грошові суми. Раніше він займався бізнесом і згодом, за неправильне поводження з грошима свого підприємства, був засуджений за ст. 191 КК України. У процесі слідства і суду, він отримав величезну моральну і психологічну травму і тепер думки про операції з великими сумами грошей, викликають у нього нервове тремтіння.

Боячись повторно і випадково здійснити фінансовий злочин, він вирішив проконсультуватися зі знайомими співробітниками міліції, які раніше розслідували його кримінальну справу, про правомочність передачі готівки в такій ситуації. На що співробітники міліції сказали, що його дії можливо кваліфікувати, як дача хабара посадовій особі. І якщо ОСОБА_1 звернеться з такою заявою в міліцію або прокуратуру, то ОСОБА_6 можуть притягнути до кримінальної відповідальності за дачу хабара. Або, що ОСОБА_1, можливо не збирається оприбутковувати наявну частину оплати і привласнить її собі, що автоматом зробить його співучасником злочину. І що особа, яка повідомила про намічений факт такого злочину, звільняється від відповідальності. Тому щоб убезпечити себе від можливих неприємностей, написав заяву в прокуратуру. Заяву писав власноручно але зміст йому надиктував знайомий співробітник міліції. Вважаючи, що коли все перевіриться і з'ясується, що наміри і його і ОСОБА_1 чисті, то ні яких претензій ні до кого з них не буде.

17 травня 2013 року вони з ОСОБА_1 зустрілися на заправці, здійснили угоду і розійшлися. Виходячи з кав'ярні, де вони були, він побачив як ОСОБА_1 був затриманий міліцією.

Текст заяви в прокуратуру йому підказали працівники міліції. За вказівкою працівників міліції він давав свідчення в міліції і прокуратурі та раніше в суді. Вони його орієнтували. Під час допиту йому було страшно від міліції і прокуратури. Він хвилювався, переживав, нервував. Крім того, вживання марихуани, також могло позначиться на його свідченнях, поведінці. Вважає, що внаслідок великого непорозуміння і найбільшої помилки, чесну людини притягли до відповідальності за те, чого він не робив і не міг вчинити. Суд має взяти до уваги все сказане, виправдати ОСОБА_1 і зняти з нього всі звинувачення.

Крім того, свідок ОСОБА_5 зазначив, що згідно з умовами договору ВК повинна була виготовити решітки із арматури яку надасть замовник, однак остаточно не було визначене питання хто саме буде купувати електроди для зварювання металу. Оскільки електродів необхідно дуже багато їх вартість впливала на ціну договору. При попередніх переговорах з ОСОБА_1 розглядались питання, як надання електродів замовником так і використання електродів придбаних за рахунок Підприємства ВК. Та зупинились на тому, що електроди мали бути придбані Підприємством ВК та їх вартість приблизно складала 10 000 гривень.

За клопотанням сторони обвинувачення про повторний допит свідка ОСОБА_5, у судовому засіданні 14.05.2014 року ОСОБА_5, будучи попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та відмову від дачі свідком показань за ст.ст. 384, 385 КК України, відмовився давати показання в суді, скориставшись своїм правом передбаченим ст.63 Конституції України повідомивши, що повністю підтримує показання які ним були дані у судовому засіданні 24.04.2014 року.

Свідок ОСОБА_7, допитаний в судовому засіданні, суду показав, що він є директором ТОВ «Шафран 2002», яке зареєстроване за адресою м. Донецьк, вул. Кірова 147 - А. Згідно КВЕД підприємство займається будівельними роботами і торгівлею непродовольчих товарів.

У лютому 2013 року до нього надійшло замовлення від організації, найменування якої він не бажає називати в суді, на виготовлення 625 решіток розміром 4x2 метри кожна / 4 х 2 = 8 кв. метрів х 625 штук = 5000 кв. метрів /. Оскільки він займається бізнесом та має широкий круг інтересів, у нього виникла необхідність в людині, яка могла б займатися питаннями постачання товарів і необхідних комплектуючих на підприємство і прийняв рішення запросити для виконання зазначених завдань свого товариша ОСОБА_5, з яким вони познайомились у кінці 2012 року. Поговоривши з останнім і пояснивши його функціональні обов'язки, ОСОБА_5 дав свою добровільну згоду.

ОСОБА_5 був прийнятий на роботу по трудовому договору у лютому 2013 року. З квітня 2013 року, ОСОБА_5 став здійснювати поставку необхідних товарів на підприємство згідно довіреності, яку він йому виписав. Трудова діяльність ОСОБА_5 його цілком влаштовувала.

ТОВ «Шафран 2002» не видавало наказ про прийняття ОСОБА_5 на роботу та наказ про звільнення його з роботи, трудової книжки ОСОБА_5 не заповнювали. За час роботи ОСОБА_5 на ТОВ «Шафран 2002» не подавалось відомостей до Управління соціального страхування населення, управління пенсійного фонду України, податкової інспекції України відомостей про працевлаштування ОСОБА_5 та не сплачувалися за нього податки та збори.

Довіреність ТОВ «Шафран 2002» на ім'я ОСОБА_5 була зареєстрована в журналі реєстрації довіреностей в квітні 2013 року, але дата та підпис у верхньому куті довіреності проставлено невідомою йому особою. Дата видачі на довіреності не проставлялась. В довіреності не було зазначено строк її дії. Довіреність діяла до травня 2013 року, коли був розірваний трудовий договір між ТОВ «Шафран 2002» та ОСОБА_5 за згодою сторін.

На початку травня 2013 року на ТОВ «Шафран 2002» надійшло замовлення на виконання певних будівельних робіт, для виконання яких був потрібний цемент, арматурна сітка та оздоблювальні матеріали. Він дав відповідне завдання ОСОБА_5 і він приступив до його виконання.

07.05.2013 р. ОСОБА_5 повідомив його про те, що знайшов всі матеріали в Донецьку, однак арматурну сітку, на його думку, вигідніше було б виготовити в промисловій зоні ДП «Підприємства Волноваської виправної колонії УДПтС України в Донецькій області», яке розташоване в селищі Молодіжному Волноваського району. Начальником даного ДП є ОСОБА_1 У свою чергу він не став заперечувати від співпраці з даним ДП, тому що для нього це не принципово. Для нього важлива економічна вигода від виконання операцій купівлі-продажу.

Далі ОСОБА_5 пояснив, що купити арматурну сітку необхідних розмірів 4x2 метра не можливо, її необхідно виготовляти з арматурних прутів. Дану роботу можуть виконати у вище зазначеному місці ціною 330 грн. за один виріб. Для підприємства це було б вельми приваблива ціна.

13.05.2013 р. ОСОБА_5 приніс йому для ознайомлення договір з ДП «Підприємство Волноваської виправної колонії УДПтС України в Донецькій області» на виконання робіт з виготовлення арматурної сітки в якому було вказана ціна 165 грн. за одиницю. ОСОБА_5 просив більше 100 000 грн. готівкою для передачі адміністрації колонії. Спочатку гроші на виконання замовлення планувалось взяти у кредит. Однак до банків для кредитування з цього питання він не звертався. Під час розмови з ОСОБА_5, останній сказав, що знайомі міліціонери проконсультували його з приводу можливого вимагання хабара з боку адміністрації колонії, але він не радив ОСОБА_5 звертатись до прокуратури з заявою про вимагання ОСОБА_1 хабара. А оскільки у ТОВ «Шафран 2002» на рахунках не було коштів він сказав ОСОБА_5 припинити переговори з адміністрацією колонії та не укладати договір з ДП «Підприємство Волноваської виправної колонії УДПтС України в Донецькій області». Рішення про звернення до прокуратури приймалось ОСОБА_5 самостійно.

Оскільки ОСОБА_5 втягнув його до цієї справи він звільнив його за згодою сторін в травні 2013 року.

Крім того, свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні відмовився від дачі показів суду з приводу питання про замовника 5000 кв. метрів арматурної сітки, яке надійшло до ТОВ «Шафран 2002» та у зв'язку з чим проводились переговори з начальником ВК ОСОБА_1 про можливість виготовлення сіток?, чи був укладений ТОВ «Шафран 2002» договір про перепродаж арматурної сітки безпосередньому замовнику?, з якою метою? та на який будівельний об'єкт планувалось встановити готові металеві конструкції?

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1, свою вину у вчиненні інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 3 ст. 368 КК України, не визнав та показав, що вранці 08 травня 2013 року до нього, як до начальника ВК - 120 звернувся раніше невідомий йому ОСОБА_5, який діяв за дорученням від імені ТОВ «Шафран - 2002». І попросив виготовити для ТОВ « Шафран 2002» 625 решіток розміром 4x2 метри кожна / 4 х 2 = 8 кв. метрів х 625 штук = 5000 кв. метрів / З металевого прута діаметром 12 мм. Він відповів, що підприємство ВК - 120 має можливість виконати таке замовлення з матеріалу замовника. Замовник сплачує лише вартість робіт з виготовлення решіток. На питання ОСОБА_5 про вартість робіт він відповів, що плановий відділ підготує калькуляцію на виріб ВК- 120 та підготує проект Договору на послуги з виготовлення 625 решіток. Після того він по СМС відправив ОСОБА_5 на його мобільний телефон повідомлення про електронну адресу ВК- 120, щоб ОСОБА_5 повідомив реквізити ТОВ « Шафран 2002», необхідні для укладення Договору.

За його вказівкою юрисконсульт ВК - 120 ОСОБА_10 підготувала проект Договору на виготовлення решіток, а економіст планового відділу ОСОБА_11 згідно калькуляції визначила вартість робіт в сумі 93.000 гр. /Ціна виготовлення 1 - ї решітки = 148,8 гр. / . Документи про обчислення даної ціни ОСОБА_11 надала прокуратурі і вони долучені до кримінальної справи.

14 травня 2013 ОСОБА_5 подзвонив йому і попросив зустрітися з ним 17 травня на автозаправці «Паралель» на Маріупольській розвилці для підписання Договору та передачі грошей. У розмові ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_5 вартість робіт за Договором 93.000 гр. і він погодився з такими умовами.

Він ніколи не говорив ОСОБА_5 про вартість робіт в сумі 196.500 гр. і що при цьому: офіційна плата за Договором 93.125 гр. і йому особисто 103.125 грн. Він і не міг такого сказати, тому що вартість робіт була офіційно обчислена економістом планового відділу ОСОБА_11 в 93.000 грн. і ця сума внесена в Договір.

Вранці 17 травня 2013 він заїхав на роботу, де у себе в кабінеті взяв Договір і рахунок на оплату робіт і, згідно з домовленістю, приїхав на зустріч з ОСОБА_5 на автозаправку «Паралель» на Маріупольській розвилці в м. Донецьку.

Зустрівшись, Вони зайшли в розташоване тут же приміщення магазину - кав'ярні «Зіп -маркет », де він передав йому проект Договору купівлі - продажу на виготовлення в колонії 625 штук металевих решіток розміром кожна 4 х 2 метри. Згідно з даним Договором послуги колонії з виготовлення арматурної сітки без ПДВ склали 77.500 гр., а з урахуванням ПДВ вартість робіт склала 93.000 грн. ОСОБА_5 погодився з умовами Договору і вони його підписали. Тут же він передав йому, відповідно до Договору, гроші в сумі 93.000 грн. за роботу з виготовлення 625 виробів. Гроші ОСОБА_1 не перераховував, оскільки не припускав, що ОСОБА_5 може його обдурити і дати з визначеної ним метою більше грошей, ніж зазначено у Договорі. Вийшовши з приміщення, він поклав гроші в праву кишеню брюк, і попрямував до свого автомобіля. Те, що фактично передається не 93000 грн., а 103.125 гр. для нього було несподіваним, оскільки в Договорі вказана сума 93.000 грн. Не чув, щоб у приміщенні магазину - кав'ярні ОСОБА_5, передаючи гроші, називав іншу суму, окрім як 93.000 грн. В приміщенні зіп-маркету в момент їх зустрічі грала голосно музика, розмовляли люди, працював кофейний апарат, що постійно відволікало від бесіди.

Цього дня він їхав на нараду начальників колоній у м. Макіївку, маючи намір після її закінчення повернутися на роботу і внести 93,000 гр. в касу ВК- 120. Це не суперечило умовам укладеного Договору, оскільки в ньому в п. 3.1 зазначено: «Покупець зобов'язується оплатити товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця або іншим чином, не забороненим законодавством України». Оскільки оплата готівкою, згідно з підписаним Договором, законодавством України не заборонена, то ТОВ «Шафран 2002» в особі ОСОБА_5 шляхом передачі йому готівки й оплатило роботу з виготовлення 625 решіток. Однак внести ці гроші в касу він не зміг, оскільки, вийшовши з магазину - кав'ярні до свого автомобіля, відразу був затриманий працівниками міліції.

Працівники ОГСБЕП перешкодили йому у можливості внести гроші в касу, і тепер звинувачують в отриманні хабара.

Якби він, маючи можливість, проте своєчасно не вніс гроші в цей день в касу, то це могло свідчити про його неправомірні дії у вигляді порушення фінансової дисципліни. Але ніяк не в отриманні хабара або спробі привласнення грошей, оскільки він не мав такого наміру.

При затриманні - він не ховав гроші, не приховував їх і не робив вигляд, що ОСОБА_5 їх йому не передавав. Гроші вилучено у нього з кишені брюк.

Вважає, що звинувачення його в отриманні хабара шляхом вимагання за укладення Договору необґрунтовано, тому що він ніякі гроші від ОСОБА_5 за укладення Договору не вимагав і не отримував: це ОСОБА_5 шукав його і звернувся до нього з проханням про укладення Договору на виготовлення 625 решіток.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що працює в ВК № 120 на посаді економіст виробничого-відділу ВК. В її обов'язки входе формування статзвітності з виготовлення та реалізації продукції підприємства, визначення ціни на продукцію підприємства (складання калькуляцій цін на продукцію), складання фінансового плану на підприємстві та виконання його. Калькуляцію на замовлення по виготовленню 625 сіток рахувала вона за безпосередньою усною вказівкою ОСОБА_1 від 15.05.2013 року. Мінімальна ціна даного виробу (послуг) складає від 116 грн. до 126 грн. без урахування ПДВ за одиницю та покриває планові витрати на його виготовлення. Збільшення ціни можливе за рахунок збільшення прибутку, яка є структурною частиною ціни. Про остаточну суму договору 93 000 грн., згідно калькуляції вона повідомила ОСОБА_1

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12, суду показала, що з 2012 року займає посаду старшого інспектора групи контрольно-аналітичної роботи. В її обов'язки входить здійснення контролю за виконанням річних планів; отримання електронної пошти колонії. Усі договори та реквізити які надсилаються на електронну пошту для укладання договорів вона передає юристу ВК. Відносно надходження на електрону пошту інформації від замовника ТОВ «Шафран 2002» повідомити нічого не може, оскільки пройшло багато часу та вона вже не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що з червня 2011 року він працює в Волноваській ВК № 120 на посаді інженера з обслуговування систем теплозабезпечення. З лютого 2013 року він став займати посаду в.о. директора - заступника начальника Волноваської виправної колонії № 120 з виробництва, на даній посаді він перебуває по теперішній час. У його обов'язки входить організація виробничої діяльності ВК, пошук замовлень для виконання плану виробництва. ОСОБА_1 є його керівником. У період з 14.05.2013 року по 16.05.2013 року він знаходився у відрядженні у м. Києві, тому про планування укласти договір з ТОВ «Шафран 2002» йому нічого не відомо. Але за весь попередній час роботи, так подібні договори підписував особисто ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показала, що працює заступником начальника установи, начальником сектору по роботі з особовим складом (кадровик). З 27.12.2012 року до 14.03.2013 року посада директора ДП Волноваській ВК № 120 була вакантна. 14.03.2013 року обов'язки директора були покладені на ОСОБА_13 у зв'язку з проходженням ним кадрової комісії. Станом на 17.05.2013 року інформація про наявність наказу про призначення ОСОБА_13 на посаду директора ДП Волноваській ВК № 120 до колонії не надходила не в письмовому вигляді не в усній формі.

Свідок ОСОБА_15, в судовому засіданні показала, що працює в ДП Волноваської ВК № 120 на посаді бухгалтера з 07.02.2012 року. В її посадові обов'язки входить складання журналу ордерів; нарахування заробітної плати; виконання інших доручень головного бухгалтера та начальника ВК. 15.05.2013 року їй стало відомо про існування попередніх переговорів між ВК та ТОВ «Шафран 2002», оскільки юрисконсульт ОСОБА_10 підготувала проект договору в її присутності. 16.05.2013 року ОСОБА_1 доручив їй виписати рахунок на ТОВ «Шафран 2002». Підготувавши рахунок вона віддала його безпосередньо ОСОБА_1 Дані для підготовки рахунку (суму до сплати, найменування та кількість продукції) вона взяла у юрисконсульта, прочитавши підготовлений проект договору. Оскільки договір ще не був підписаний обома сторонами, тому рахунок не був зареєстрований в книзі рахунків. Калькуляцію ціни на виконання послуг по виготовленню решіток формувала економіст ОСОБА_16 Даний договір юрист ОСОБА_10 перероблювала декілька разів, у зв'язку з незначним досвідом договірної роботи, вона робила багато помилок.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10, суду показала, що вона з 19.04.2013 року працювала на пів ставки юрисконсультом ДП Волноваської ВК № 120. В її посадові обов'язки входило підготовка та перевірка договорів, судово-претензійна робота. 15.05.2013 року ОСОБА_1 дав їй завдання підготувати договір з ТОВ «Шафран 2002» про виготовлення арматурної сітки. Кількість одиниць продукції та ціну їй дала економіст ОСОБА_16 Після підготовки проекту договору вона завізувала договір у внутрішніх служб та передала його ОСОБА_1 Оскільки, при складанні договору в тексті договору було допущено помилки, ОСОБА_1 повернув його їй для доопрацювання. Після доопрацювання договору деякі помилки були виправлені. За договором ДП Волноваської ВК № 120 повинна була виготовити 625 сіток, на загальну суму 93 000 грн.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показала, що вона виконує обов'язки головного бухгалтера ДП Волноваської ВК № 120. У період часу з 15.05.2013 року по 17.05.2013 року знаходилась у відряджені в м. Києві. Про переговори з ТОВ «Шафран 2002» їй особисто нічого не відомо. Стосовно загальної практики укладання договорів зазначила, що при надходженні замовлення на підприємство, укладається договір, виписується рахунок на оплату послуг чи виробів, а після виконання договору складається акт виконання робіт. В період її роботи всі господарські договори підписував начальник ВК ОСОБА_1

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 суду показали, що 17.05.2013 приблизно о 8.00 ранку вони знаходилися в районі торгового центру «Грін Плаза», у своїх особистих справах, де до них підійшли молоді люди, представилися співробітниками міліції і запропонували взяти участь у слідчих діях, які проводяться за фактом вимагання хабара, на що вони дали свою згоду, і попрямували разом з ними на територію АЗС «Паралель» розташовану в м. Донецьку за адресою пр. Ленінський 55а, для проведення подальших заходів. Приблизно о 8.30 їх запросили для прийняття участі в якості понятих під час проведення особистого обшуку гр. ОСОБА_1, та огляду місця події. Так під час проведення особистого обшуку гр. ОСОБА_1, в кишенях одягу вказаного громадянина були виявлені грошові кошти в розмірі 103 125 гривень, а саме 206 купюр номіналом 500 гривень, 1 купюра номіналом 100 гривень, 2 купюри номіналом в 10 гривень, і 1 купюра номіналом в 5 гривень, після того як вони були виявлені, співробітники міліції зіставили місця нанесення спеціальної хімічної речовини, серію і номер вищевказаних банкнот, а після того як вони збіглися - співробітники міліції зробили відповідну позначку в протоколі, і продовжили особистий обшук ОСОБА_1 Так, в ході проведення обшуку були виявлені грошові кошти на суму приблизно 3 тис., точну їх суму і кількість банкнот не запам'ятали, гаманець та інші речі, всі зазначені речі і цінності були вилучені та поміщені в пакети, після чого вони були прошиті і склеєні пояснювальній написом з підписами всіх учасників обшуку ОСОБА_1, про що були зроблені відповідні записи в протоколі.

Крім того, в ході проведення особистого обшуку ОСОБА_1, своїми діями ОСОБА_1, вказував на те, що йому стало погано, на що співробітники міліції негайно викликали бригаду швидкої допомоги , яка надала йому необхідну медичну допомогу. Крім того гр. ОСОБА_1 , всіляко намагався своїми діями перешкодити законним діям співробітників міліції, а саме намагався вирватися і втекти.

Свідок ОСОБА_20 суду показав, що з літа 2010 року по теперішній час він працює в Волноваській ВК № 120 на посаді водія начальника вищевказаної колонії ОСОБА_1 Щодня в період часу з 7:00 ранку до 7:30 хвилин він на автомобілі «ВАЗ 21074 » Д/Н НОМЕР_1 приїжджає на домашню адресу проживання свого начальника ОСОБА_1, де останній сідає в автомобіль і він відвозить його на роботу.

17.05.2013 року о 7 годині ранку він забрав з дому ОСОБА_1, і поїхали на роботу. Приблизно через 10 хвилин, після того як вони приїхали на роботу, ОСОБА_21 вийшов з адміністративної будівлі ВК № 120 і присів в автомобіль і при цьому пояснив, щоб той його відвіз у ВК № 97 м. Макіївки на нараду. По дорозі ОСОБА_1 сказав заїхати на автозаправну станцію « Паралель » розташовану за адресою: м. Донецьк , проспект Ленінський, з якою метою він не пояснив.

Приблизно через 5-7 хвилин, після того як вони під'їхали на заправку, до нього підійшов молодий чоловік при цьому представився працівником міліції і попросив його вийти з автомобіля, на що він дав свою згоду і добровільно вийшов. У цей час біля входу в міні - маркет він побачив свого начальника ОСОБА_1, який знаходився на землі, а разом з ним двоє молодих людей. Потім працівники міліції попросили його бути присутнім при проведенні слідчих дій, а саме складання протоколу затримання ОСОБА_1, і протоколу огляду місця пригоди.

Під час проведення особистого обшуку гр. ОСОБА_1, в кишенях одягу вказаного громадянина були виявлені грошові кошти в розмірі 103 125 гривень, а саме 206 купюр номіналом 500 гривень, 1 купюра номіналом 100 гривень, 2 купюри номіналом в 10 гривень, і 1 купюра номіналом в 5 гривень, після того як вони були виявлені, співробітники міліції зіставили місця нанесення спеціальної хімічної речовини, серію і номер вищевказаних банкнот, після того як вони збіглися - співробітники міліції зробили відповідну позначку в протоколі, і продовжили особистий обшук ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_22 - оперативний співробітник ВДСБЕЗ Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області, суду показав, що 17.05.2013 р. о 08:50 год. на АЗС «Паралель», розташованої за адресою м. Донецьк, пр. Ленінський, 55 «а» , були проведені НСРД по ЕРДР № 42013050010000052 щодо начальника Волноваської виправної колонії № 120 - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, з метою документування злочинної діяльності останнього за фактом вимагання та одержання коштів у вигляді хабара в сумі 103 125 грн. від представника за довіреністю ТОВ « Шафран 2002 ».

При проведенні НСРД щодо ОСОБА_1 було встановлено, що останній зустрівся із заявником в приміщенні АЗС «Паралель», де була проведена передача грошових коштів у розмірі 103 125 грн. у вигляді хабара, після чого ОСОБА_1 попрямував до виходу до свого службового автомобіля червоного кольору марки «ВАЗ», про що він та його колеги були обізнані.

Після того, як ОСОБА_1 вийшов з приміщення АЗС «Паралель», він попрямував до службового автомобіля. При цьому, він, о/у ВДСБЕЗ ДМУ ОСОБА_23 та начальник сектора ВДСБЕЗ ДМУ ОСОБА_24 попрямували до ОСОБА_1 для його затримання на гарячому. ОСОБА_23 повідомив правопорушника про те, що вони є співробітниками міліції і пред'явив своє службове посвідчення. Однак, ОСОБА_1 зробив спробу втекти з місця скоєння злочину, на що він в свою чергу зробив спробу його зупинити. У відповідь на це, останній правою рукою наніс удар кулаком йому в обличчя в область правого ока і живота. Правою рукою після нанесення ударів ОСОБА_1 спробував дістати невідомий предмет.

Згідно з наказом № 90 о/с від 30 серпня 2012 року Голови Державної пенітенціарної служби України на посаду начальника Волноваської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 120) призначено ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 204).

Як вбачається з посадової інструкції начальника установи Волноваської виправної колонії управління ДПтСУ в Донецькій області (№ 120) від 10.09.2012 року, основними завданнями ОСОБА_1 є організація загального управління і керівництво діяльністю підлеглих працівників, відділів і служб. Для виконання завдань начальник установи зобов'язаний: керувати службовою діяльністю своїх заступників, працівників підлеглих відділів і служб, та має право: контролювати роботу персоналу установи у зв'язку з виконанням їх посадових обов'язків; приймати, призначати на роботу і звільняти персонал установи в межах номенклатури і в установленому порядку; користуватися правами юридичної особи і мати гербову печатку, розпоряджатися фінансовими коштами установи, кредитами, матеріальними цінностями і майном у встановлених законом межах; укладати договори і видавати накази по питаннях діяльності всіх частин і служб установи; визначати службові обов'язки своїх заступників з урахуванням тих обов'язків, які прямо встановлені для них відповідними нормативними актами (т. 1, а.с. 206-211).

Відповідно до статуту Державного підприємства «Підприємство Волноваська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 120)» (далі Підприємство), затвердженого наказом Державної пенітенціарної служби України № 293 від 10.05.2012 року, Підприємство підпорядковане ДПтС України, яка здійснює управління ним безпосередньо або через управління ДПтСУ в Донецькій області. Основними видами діяльності Підприємства є: виробництво виробів із бетону та металевих конструкцій. Управління Підприємством здійснює його керівник (директор). Директор Підприємства є за посадою заступником начальника установи. Директор Підприємства, діє без довіреності від імені Підприємства; укладає договори, розпоряджається коштами та майном Підприємства відповідно до законодавства України (т. 1, а.с. 147-158).

Згідно наказу начальника Волноваської виправної колонії ДПтС України (№ 120) № 13 від 01.03.2013 року, в зв'язку з вакантною посадою директора Підприємства право першого підпису залишено за ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 141).

Із заяви ОСОБА_5 від 15.05.2013 року до прокурора м. Донецька вбачається, що ОСОБА_5 просить прийняти заходи до начальника Волноваської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 120) ОСОБА_1 , який вимагає з нього хабар у сумі 103 125 грн. за укладання договору купівлі продажу арматурної сітки в кількості 625 одиниць (т. 1, а.с. 6).

Як вбачається із договору купівлі-продажу від 17.05.2013 року, ДП «Підприємство Волноваської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 120)», в особі начальника ОСОБА_1, діючого на підставі Статуту з одного боку та з іншого боку з ТОВ «Шафран 2002», в особі ОСОБА_5 діючого на підставі довіреності виданої директором ТОВ «Шафран 2002» ОСОБА_7 домовились, що продавець передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує товар на умовах цього договору у кількості 625 одиниць арматурних сіток, за ціною без ПДВ 124, 00 грн. за одиницю, а всього з ПДВ на суму 93 000 грн. (т. 1, а.с. 34-36).

Згідно рахунку № 35 від 16.05.2013 року ТОВ «Шафран 2002» мало сплатити ДП «Підприємство Волноваської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 120)» суму 93 000 грн. (т. 1, а.с. 37).

Із калькуляції умов по виготовленню силами ДП «Підприємство Волноваської ВК № 120» арматурної сітки розміром 4х2 метри за травень 2013 року вбачається, що діюча оптова ціна (відпускна ціна) 148,80 грн. разом з ПДВ за одну одиницю. Калькуляцію погоджено головним бухгалтером, керівником планово-економічного відділу, керівником відділу інженерного забезпечення, керівником відділу оплати праці та затверджено директором підприємства ОСОБА_25 (т. 1, а.с. 164).

Як вбачається з копії довіреності ТОВ «Шафран 2002 » вих. 37-2/51 від 09.01.2013 року, директор ТОВ « Шафран 2002» ОСОБА_7 уповноважує ОСОБА_5 представляти юридичну особу в державних, господарських і інших підприємствах установах організаціях незалежно від їх підпорядкування і форми власності з правом укладання та розірвання господарських договорів (т. 1, а.с. 15).

По свідченням свідка ОСОБА_5 оригінал довіреності, у зв'язку з тим, що вона йому стала не потрібною, був втрачений ним.

Із постанови про проведення негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину від 16 травня 2013 року прокурором прокуратури м. Донецька юристом 3 класу Руденко О.В. розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013050010000052 від 15.05.2013 року відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК України дозволено проведення контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину, передбаченого ст. 369 КК України (Пропозиція або давання хабара), яке має бути почато з моменту ідентифікації (помітки) грошових коштів у сумі 103 125 грн., після чого повинно тривати до фактичного виконання заявником протиправних вимог ОСОБА_1 та має бути закінчено безпосередньо після фактичної передачі грошових коштів вказаній посадовій особі або фактичного виконання її умов щодо передачі коштів, за результатом чого ОСОБА_1 у подальшому їх зможе отримати. Залучити до проведення імітування обстановки злочину заявника ОСОБА_5 та працівників ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області. Проведення імітування обстановки злочину доручено слідчому в ОВС прокуратури міста Донецька ОСОБА_28 ( т. 2, а.с. 6-8).

Згідно протоколу про результати контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину № 196 т від 17 травня 2013 року,час початку 06 год. 35хв., слідчий в ОВС прокуратури міста Донецька ОСОБА_28, за участі прокурора прокуратури м. Донецька юриста 3 класу Руденко О.В., заявника ОСОБА_5, працівників ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_24, ОСОБА_22, ОСОБА_29 , ОСОБА_30 та понятих ОСОБА_18, ОСОБА_19 проведено огляд та помітка грошових банкнот національної валюти України у сумі 103 125 грн., а саме: двісті шість купюр номіналом 500 грн., одна купюра номіналом 100 грн., одна купюра номіналом 20 грн., одна купюра номіналом 5 грн. На поверхні ребер грошових купюр загальною сумою 103 125 грн. шляхом напилення нанесений аерозольний засіб «Промінь 1» ( т. 2, а.с. 9-13).

Слід зазначити, що показання понятих ОСОБА_18, ОСОБА_19 мають суперечливий характер з приводу часу початку складання протоколу про результати контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину,час початку якого 06 год. 35хв., а свідки зазначили, що 17.05.2013 року приблизно о 8.00 ранку вони знаходилися в районі торгового центру «Грін Плаза», у своїх особистих справах, де до них підійшли молоді люди, представилися співробітниками міліції і запропонували взяти участь у слідчих діях. Тобто, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що 17.05.2013 року, о 06 год. 35 хв., слідчий прокуратури м. Донецька ОСОБА_28 вже почав складати протокол про результати контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину № 196 т від 17 травня 2013 року (т. 2, а.с. 9-13).

Як вбачається з протоколу про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій з застосуванням технічних засобів від 17.05.2013 року, складеного о/у ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області лейтенантом міліції ОСОБА_31, 17.05.2013 року було проведено негласні слідчі розшукові дії у вигляді контролю за вчиненням злочину з застосуванням технічних засобів фіксації розмови між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 та передання грошових коштів ОСОБА_1 на АЗС «Паралель», розташованої за адресою м. Донецьк, пр. Ленінський, 55 «а». В протоколі також мається стенограма (детальна роздруківка) аудіозапису розмови між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ( т. 2, а.с. 20-22).

Слід зазначити, що проведення імітування обстановки злочину здійснюється згідно з положеннями статті 271 Кримінального процесуального кодексу України у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, Державної податкової служби України, Служби безпеки України, Державної митної служби України, погодженими з Генеральною прокуратурою України та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України. Здобуті у незаконний спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Із протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 17 травня 2013 року вбачається, що 17.05.2013 року о 8 год. 39 хв. на АЗС «Паралель», розташованої за адресою м. Донецьк, пр. Ленінський, 55 «а» у присутності понятих ОСОБА_18, ОСОБА_19, начальником ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_24 було затримано ОСОБА_1 та здійснено обшук ОСОБА_1, під час якого було виявлено та вилучено з правого кармана брюк дві упаковки грошових коштів. При освітленні ультрафіолетом данні купюри мали зеленно-жовте світіння ( т. 2, а.с. 25-39).

Згідно висновку експерта № 140 (ф-х) від 21.05.2013 року, на поверхні наданих банкнот двісті шість банкнот достоїнством 500 (п'ятсот) гривень України серії: ЛА0564168, ВБ4384007, ВВ5262173, ЗИ4189552, ЛИ9749399, ВФ7731919, ЗИ1023445, ВА7452752, ВЖ0609120, ЛД6138111, ВА1141611, ВВ1910152, ЗИ7026043, БН6199226, ГК2083540, ЛГ9467754, ВД4780732, ЛБ9759662, ЛБ5287571, ЛД8385268, ВГ3845116, ВА8603075, БР7821822, ВА8320523, БР4514283, ВГ0023072, ВГ3539261, ГТ0403772, ВЕ2290379, ЛД1035722, ЛБ7287194, ЛД8385225, ВГ7801777, ЛД7135144, ЗБ1699181, ВХ4105955, ЛД1035641, ЛГ5470307, ВЖ2121697, ВЕ4100624, ЗБ1712976, ГТ1008135, ВГ9185508, ЗИ4369331, ВХ1963550, ВЖ9164737, ВИ2996000, ВИ0645717, ВГ0230396, ЛД1035637, ЛГ6834285, ЛБ5711710, ГК0402485, ЗИ5784729, ВЕ4754863, ЛД1780219, ЗИ3892582, ВИ6122316, ВЕ3009385, ВЖ7781536, ВГ4280060, ВИ6122315, ВИ6122317, БТ0667845, ВИ9833376, ВД2467546, ВЕ6853652, ЛБ1036123, ЛБ7258340, ЛБ1036157, ЛБ1036023, ВЖ0959472, ВХ9567875, ЗФ1694426, ВЕ0573884, ВД2727315, ВА6783423, ЛГ0490055, ВФ4164582, БТ3321455, БН0547115, ЛД7131555, ЛБ6271235, ЛБ0022740, Л32037491, ЛБ7790701, ЛБ0022751, ЛГ9241439, ГК1375099, ВФ5416397, ЛБ1540610, ГТ4722814, ВЖ1061629, ГН1769808, ВИ5891820, ВД9522919, БН4761740, В35914480, ЛБ6531542, ЛГ0595091, ЗИ4405748, ЗИ0834626, В36817108, ЛА5959574, ЛГ7889373, ВИ2151403, ЛД7133451, ЛА8211786, ВВ5979473, ВФ2243092, БН3279872, БН6725331, БН0403909, ЗИ5557831, БН1713312, ВБ2661814, ЛБ2288615, ЛА6795411, ВФ6171939, ВХ2454850, ЛБ4762347, БТ3520994, БТ3020641, ЗБ6710749, 308949320, 305700633, ГН3139837, ВФ9417005, ВИ7241102, ЛА8713666, ВА1504206, ЛА0712526, ВА9849934, ВВ8782504, ЛГ4331046, ЛА2462688, ЛГ6490050, ВХ1289341, ЛД5037346, ЛГ1745100, ЛА4799654, ЛД0388160, ЛГ4490168, ВИ9839752, БК9739985, ЛВ3716687, ВФ4422703, В34255677, Л36432459, ЛГ7843671, ВА1103180, ВИ7874094, ВИ4038470, ЛГ6797056, ЛБ3012405, ВГ4437636, ЛБ1763731, ВЖ6232997, АА6209262, ВГ5639365. БР1461844, ВЕ3898013, ВА1550403, ЛБ7243911, ВГ2004685, 339838544, ЛБ0506605, ВЖ1517251, ЛБ7509228, ГН1376801, ВГ8273970, БН4448539, ВГ9256542, ЛГ6631313, ВВ2030321, ЛБ3769164, ВЖ8347202, ВФ6197231, ЛГ7744861, ВВ3444006, ЛГ8825449, ГК5800896, ВГ9438042, ЛГ9952450, БТ5376976, ЗИ1287413, ВД4201126, ГН3165155, ВФ7422095, Л39817896, ВЖ7024408, ВВ3306607, ЛД9131312, ЛБ0029025, ЛВ1741491, ЛБ6542446, ЛА0711754, ВА1808220, ВГ8873012, ВА1140559, ЛГ4992324, ЛБ6299921, 366463160, ЗБ6463161, ЗБ6463159, ЗД1628552, одна банкнота достоїнством 100 (сто) гривень України серії ВА7613289, одна банкнота достоїнством 20 (двадцять) гривень України серії КЄЗЗ15005, одна банкнота достоїнством 5 (п'ять) гривень України серії КБ8542295 виявлені нашарування спеціальної хімічної речовин різного ступеня інтенсивності. На внутрішній поверхні правого бокового карману наданих брюк виявлені нашарування спеціальної хімічної речовин. Нашарування спеціальної хімічної речовини, виявлені на внутрішній поверхні правого бокового карману наданих брюк та на поверхні наданих банкнот мають спільну родову належність між собою та з наданим зразком спеціальної хімічної речовини (згідно з пояснювальним текстом, зразок «Промінь - 1») ( т. 2, а.с. 96-110).

Дослідивши та оцінивши в сукупності представлені сторонами обвинувачення і захисту докази, суд встановив відсутність у діях обвинуваченого складу злочину за інкримінованого діяння - одержання хабара.

З представлених суду доказів судом встановлено, що обвинувачення ґрунтується на доказах, отриманих в ході оперативно-розшукового заходу - контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину

Відповідно до ст.62 Конституції України, ст.17,ч.2 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Вирок суду не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Згідно ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України покладається на сторону обвинувачення, належності та допустимості доказів - на сторону, що їх подає.

Відповідно до положень ст.ст. 284,ч.1,п.3;373,ч.1,п.2 КПК України у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, не встановлено достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання, ухвалюється виправдувальний вирок.

Зазначені висновки зроблено виходячи з наступного:

З положень ст.214,ч.2,3 КПК України вбачається, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

15.05.2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі:ЄРДР) на підставі заяви ОСОБА_5, внесено відомості про те, що з ОСОБА_5 працівники правоохоронного органу вимагають хабар на території м. Донецька (кримінальне провадження №420130500610000052) (т.1, а.с. 1).

Кримінальному правопорушенню була дана правова кваліфікація за ст.368, ч.3 КК України, тобто як закінченого злочину. При цьому, внесена до ЄРДР інформація не містила конкретних даних про вчинення конкретного правопорушення (дата, час, місце вчинення, предмет правопорушення, його вид), а отже носила абстрактний характер, оскільки не містила фактичних даних про вже вчинене на момент внесення відомостей 15.05.2013 року протиправне діяння окремої особи, що свідчить про недотримання вимог ст.214,ч.5,п.4 КПК України щодо змісту відомостей, які вносяться до ЄРДР.

Досудовим розслідуванням не зібрані як очевидці в минулому, які можливо могли потерпіти від вимагання ОСОБА_1 хабара, або очевидці прийняття ОСОБА_1 пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди.

Будь-яких інших доказів, які б дозволили підтвердити факт прояву у ОСОБА_1 ініціативи на вимагання хабара, чи інших доказів на підтвердження, того що ОСОБА_1 займався вимаганням хабара з інших осіб, крім ОСОБА_5, стороною обвинувачення не надано.

Свідок ОСОБА_5, у судовому засіданні 24.04.2014 року суду показав, що 17.05.13 року, коли ОСОБА_1 на Маріупольській розвилці вручив йому для підписання Договір на надання послуг з виготовлення решіток, то в Договорі він побачив загальну вартість робіт у 93000 грн., а не 103 125 грн. та зрозумів, що ОСОБА_1 таки пішов йому на зустріч і знизив вартість робіт до 93000 грн., добровільно відмовившись від отримання за роботу з виготовлення решіток, ще 103 125 грн. Але у нього були гроші у сумі 103 125 гр. про які вони розмовляли 14 травня 2013 року, переплутавши так і віддав цю суму, хоча повинен був віддати 93 000 гр. згідно з Договором.

Готівкою він передав гроші за роботу з виготовлення решіток для підтвердження серйозності їх намірів за Договором та прискорення виконання робіт, щоб ОСОБА_1 сам вніс їх до каси колонії. Оплата робіт готівкою не суперечила умовам Договору. Сума 93 225 грн. вказана в пункті 2.2 Договору помилково, оскільки суперечила підсумковій сумі 93000 гр. в графі «Разом», вони домовилися виправити цю суму на 93 000 гр. Гроші, які він передав ОСОБА_1 на автозаправці, призначалися як оплата за роботу за Договором: ОСОБА_1 повинен був ці гроші внести сам в касу колонії, а потім квитанцію віддати йому через день.

Раніше він мав прізвище «ОСОБА_5». Однак після укладення шлюбу з ОСОБА_32 взяв прізвище дружини «ОСОБА_5», він є наркозалежною людиною, у зв'язку з тривалим часом споживання марихуани має нерві розлади, а тому був поставлений на диспансерний облік. Боячись повторно і випадково здійснити фінансовий злочин, він вирішив проконсультуватися зі знайомими співробітниками міліції, які раніше розслідували його кримінальну справу, про правомочність передачі готівки в такій ситуації. Тому щоб убезпечити себе від можливих неприємностей, написав заяву в прокуратуру на ОСОБА_1 Заяву писав власноручно але зміст йому надиктував знайомий співробітник міліції. За вказівкою працівників міліції він давав свідчення в міліції і прокуратурі та раніше в суді. Вони його орієнтували. Під час допиту йому було страшно від міліції і прокуратури. Він хвилювався, переживав, нервував оскільки умовний строк за вироком суду по його кримінальній справі не стік. Крім того, вживання марихуани також могло позначиться на його свідченнях, поведінці.

Суд оцінюючі покази свідка ОСОБА_5, дані ним у судовому засіданні 24.04.2014 року, вважає їх достовірними та такими, що повністю підтверджуються іншими матеріалами справи.

Разом з тим, суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_6 дані у судовому засіданні 15.08.2013 року, про те, що « 14.05.2013 року вони з ОСОБА_1 зустрілись на АЗС «Паралель» де останній повідомив його, що він готовий укласти договір на виготовлення решіток, але загальна сума договору буде 196 250 грн. При цьому ОСОБА_6 повинен був перерахувати на рахунок колонії 93 125 гр., а також передати готівкою особисто ОСОБА_1 в рахунок оплати робіт 103 125 грн. Разом 196 250 грн. В наступному роздумуючи над вимогами ОСОБА_1 та переговоривши зі своїми знайомими в правоохоронних органах, він зрозумів, що ОСОБА_1 вимагає з нього хабар», суд вважає їх сумнівними та такими, що не підтверджуються матеріалами справи, виходячи з наступного.

Згідно п.п. 1.1., п.п. 2.2 Договору від 17.05.2013 року укладеного між ТОВ «Шафран 2002» та ДП «Підприємство Волноваської ВК», послуги колонії з виготовлення арматурної сітки без ПДВ склали 77.500 гр., а з урахуванням ПДВ вартість робіт склала 93.000 грн (т.1 а.с. 34-36).

Згідно рахунку № 35 від 16.05.2013 року ТОВ «Шафран 2002» мало сплатити ДП «Підприємство Волноваської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 120)» суму 93 000 грн. (т. 1, а.с. 37).

Із калькуляції умов по виготовленню силами ДП «Підприємство Волноваської ВК № 120» арматурної сітки розміром 4х2 метри за травень 2013 року вбачається, що діюча оптова ціна (відпускна ціна) 148,80 грн. разом з ПДВ за одну одиницю. Калькуляцію погоджено головним бухгалтером, керівником планово-економічного відділу, керівником відділу інженерного забезпечення, керівником відділу оплати праці та затверджено директором підприємства ОСОБА_25 (т. 1, а.с. 164).

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що працює в ВК № 120 на посаді економіст виробничо-відділу ВК. Калькуляцію на виконання замовлення по виготовленню 625 сіток рахувала вона за безпосередньою усною вказівкою ОСОБА_1 від 15.05.2013 року. Мінімальна ціна даного виробу (послуг) складає від 116 грн. до 126 грн. без урахування ПДВ за одиницю та покриває планові витрати на його виготовлення. Збільшення ціни можливе за рахунок збільшення прибутку, яка є структурною частиною ціни. Послуги колонії з виготовлення арматурної сітки без ПДВ склали 77.500 гр., а з урахуванням ПДВ вартість робіт склала 93.000 грн. Про вартість згідно калькуляції вона повідомила ОСОБА_1

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10, суду показала, що вона з 19.04.2013 року працювала на пів ставки юрисконсультом ДП Волноваської ВК № 120. 15.05.2013 року ОСОБА_1 дав їй завдання підготувати договір з ТОВ «Шафрак 2002» про виготовлення арматурної сітки. Кількість одиниць продукції та ціну їй дала економіст ОСОБА_16 Після підготовки проекту договору вона завізувала договір у працівників внутрішніх служб та передала його ОСОБА_1 Оскільки, при складанні договору в тексті договору було допущено помилки, ОСОБА_1 повернув його їй для доопрацювання. Після доопрацювання договору деякі помилки були виправлені. За договором ДП Волноваської ВК № 120 повинна була виготовити 625 сіток, на загальну суму 93 000 грн.

Згідно рахунку № 35 від 16.05.2013 року ТОВ «Шафран 2002» мало сплатити ДП «Підприємство Волноваської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 120)» суму 93 000 грн. (т. 1, а.с. 37).

Із калькуляції умов по виготовленню силами ДП «Підприємство Волноваської ВК № 120» арматурної сітки розміром 4х2 метри за травень 2013 року вбачається, що діюча оптова ціна (відпускна ціна) 148,80 грн. разом з ПДВ за одну одиницю. Калькуляція погоджено головним бухгалтером, керівником планово-економічного відділу, керівником відділу інженерного забезпечення, керівником відділу оплати праці та затверджено директором підприємства ОСОБА_25 (т. 1, а.с. 164).

Як вбачається з стенограми (детальна роздруківка) аудіозапису розмови ОСОБА_5 та ОСОБА_1 викладеній в протоколі про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій з застосуванням технічних засобів від 17.05.2013 року, після підписання сторонами договору купівлі продажу від 17.05.2013 року на загальну суму договору 93 000 грн., ОСОБА_5 передає ОСОБА_1 готівку, а ОСОБА_1 приймає готівку, після того ОСОБА_5 повідомляє його про те, що помилково передав 103 125 грн., оскільки ОСОБА_1 надав по договору знижку 10 000 грн. та пропонує з цього приводу розібратись пізніше ( т. 2, а.с. 20-22).

Одночасно, відмова свідка ОСОБА_5 від дачі показів суду з приводу повідомлення прізвища оперативних працівників міліції які безпосередньо йому диктували текст заяви до прокуратури про вимагання ОСОБА_1 хабара, здійснювали його орієнтування на стадії досудового слідства та в суді, не дає можливості суду перевірити данні аргументи.

Згідно з свідоцтвом про шлюб від 04.02.2013 року серія НОМЕР_2, виконком Криничанської селищної ради Совєтского району м. Макіївки зареєстровано шлюб ОСОБА_5 та ОСОБА_32 Прізвище чоловіка після реєстрації шлюбу змінено на «ОСОБА_5» (т. 3, а.с. 152),

Як вбачається з вироку Центрально - Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 11 лютого 2013 року засуджено ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_8 за ч. 2 та ч. 3 ст. 191, ч. 1 та ч. 2 ст. 70 КК України та призначено йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади, пов'язані із організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, строком на 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку на 2 роки (т. 3, а.с. 153-164).

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 31 травня 2013 року вирок Центрально - Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 11 лютого 2013 року залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора, що затвердив обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_5 на вирок суду у зав'язку з м'якістю призначеного покарання залишено без задоволення (т. 3, а.с. 144-151).

Згідно довідки № 146 від 15.01.2014 року ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_9 перебуває на обліку в Макіївському міському наркологічному диспансері з 29.09.2009 року, діагноз: психічні та поведінкові розлади внаслідок поєднаного вживання наркотиків та інших психоактивних речовин з шкідливими наслідками. (т. 3, а.с. 238).

Свідок ОСОБА_7, допитаний в судовому засіданні, суду показав, що він є директором ТОВ «Шафран 2002», однак діяльність ТОВ з 2012 р. була призупинена і в 2012 - 2013 р.р. вони будівельні роботи не виконували, та взагалі ліцензії на здійснення будівельних робіт у підприємства не має.

Суд вважає вказані свідчення ОСОБА_7 достовірними та такими, що повністю підтверджуються іншими матеріалами справи.

Як вбачається з довідки № 06.2.- 08/52 від 30.01.2014 року, наданої головним управління статистики у Донецькій області на підставі ухвали Кіровського районного суду м. Донецька від 20.11.2013 року, про показники фінансової звітності ТОВ. «Шафран 2002» (код ЄРДР 31872305) за формою № 1-м «Баланс» за 2012, баланс підприємства становить 3 297,8 грн (т. 3, а.с. 223-224).

Згідно довідки управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька № 685/06 від 14.01.2014 року ТОВ «Шафран 2002» (код ЄРДР 31872305) перебуває на обліку управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька з 26.03.2002 року. Згідно бази даних до Пенсійного фонду України останній звіт підприємством надавався за березень 2010 року (т. 3, а.с. 226).

З приводу показів свідка ОСОБА_7 про те, що ТОВ «Шафран 2002» в лютому 2013 року отримало від організації, найменування якої він не бажає називати в суді, на виготовлення 625 решіток розміром 4x2 метри кожна / 4 х 2 = 8 кв. метрів х 625 штук = 5000 кв. метрів /. Та у зв'язку з цим виникла необхідність в людині, яка могла б займатися питаннями постачання товарів і необхідних комплектуючих на підприємство і прийняв рішення запросити для виконання зазначених завдань свого товариша ОСОБА_5. ОСОБА_5 був прийнятий на роботу по трудовому договору у лютому 2013 року. З квітня 2013 року, та став здійснювати поставку необхідних товарів на підприємство згідно довіреності, яку він йому виписав.

Відмова свідка ОСОБА_7 від дачі показів суду з приводу питання про замовника на виготовлення 5000 кв. метрів арматурної сітки виконувалось ТОВ «Шафран 2002», з якою метою та на який будівельний об'єкт планувалось встановити готові металеві конструкції, не дає можливості суду перевірити аргументи сторони обвинувачення про те, що заявник ОСОБА_5 діючи від імені ТОВ «Шафран 2002» мав намір укласти договір на виготовлення арматурної сітки та реально здійснити його.

В матеріалах кримінального провадження відсутні докази того, що ТОВ «Шафран 2002» мало будь-які наміри на використання, виготовлених за договором, металевих конструкцій для будівництва, продажу чи використання в інших цілях, як на то зазначає ОСОБА_7

Сторонам кримінального провадження судом було роз'яснено положення КПК України, про можливість заявлення клопотань щодо отримання додаткових доказів, в тому числі і в порядку ст.333 КПК України, однак такого суду заявлено не було.

Крім того, як докази причетності ОСОБА_1 до вимагання хабара обвинуваченням представлено протокол про результати проведення таких негласних слідчих (розшукових) дій з застосуванням технічних засобів 17.05.2013 року. До вказаного протоколу долучено два диски DVD-R інв..№ 461т від 17.05.2013 року та інв..№ 461т від 17.05.2013 року.

Стаття 266,ч.2,3 КПК України зобов'язує зберігати технічні засоби, що застосовувались під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також первинні носії отриманої інформації до набрання законної сили вироком суду, такі носії та технічні засоби можуть бути предметом дослідження відповідних спеціалістів або експертів.

Згідно п.4.8 вказаної Інструкції від 26.11.2012 року фіксація результатів негласної слідчої (розшукової) дії повинна здійснюватись таким чином, щоб завжди була можливість експертним шляхом встановити достовірність цих результатів.

Всі вищевказані негласні слідчі (розшукові) дії проводяться лише з дозволу слідчого судді.

Дослідженням змісту вищевказаного протоколу встановлено, що він не містять будь-яких даних про те, які технічні пристрої були застосовані для фіксування інформації, кому, ким та в присутності кого такі пристрої вручались та коли, в кого, в чиїй присутності вилучались, ким, коли та в присутності кого, за допомогою якої техніки були створені вторинні носії інформації, долучені до справи - компакт-диски, чи були приєднані до матеріалів кримінального провадження первинні носії відображеної в протоколах та відкопійованої на диски інформації.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що вимоги ст.266 КПК України дотримано не було, що унеможливлює встановлення достовірності представлених в таких документах інформації як доказової.

Згідно листа № 10460 від 19.11.2013 року, апеляційним судом Донецької області повідомив, що 15.05.2013 року надавались дозволи на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, що тимчасово обмежують конституційні права людини та громадянина у вигляді аудіо - відео контролю особи; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; спостереження за особою, річчю або місцем у відношенні ОСОБА_1 з 15.05.2013 року на термін 30 діб. ( т. 3, а.с. 174).

Однак, суду не представлено належних чином завірених копій рішення слідчого судді, на підтвердження того, що втручання у приватне спілкування обвинуваченого у виді аудіо-, відео контролю та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж відповідно до вимог ст.ст.260,263 КПК України здійснювались з дозволу слідчого судді, а доказів про неможливість їх представлення не подано.

Не були відкриті ці докази і стороні захисту.

Посилання прокурора на те, що такі матеріальні носії інформації як ухвали слідчих суддів про дозвіл на їх проведення не можуть бути представлені суду, оскільки є засекреченими є безпідставним та таким, що не ґрунтується на положеннях закону.

Відповідно до положень ст.290,ч.12 КПК України, суд не має права допустити відомості, які містяться в матеріалах, що не були відкриті іншій стороні кримінального провадження, як докази.

Закон (ст.92 КПК України) покладає обов'язок на сторону обвинувачення доказування не лише обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, а й обов'язок доказування належності та допустимості представлених доказів.

Стаття 87, ч.2, п.1 КПК України зобов'язує суд визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, наслідком чого є недопустимість отриманих в такий спосіб доказів, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Порядок розсекречування матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, до яких відносяться і процесуальні рішення прокурора, слідчого, слідчого судді, чітко регламентований Інструкцією від 16.11.2012 року.

Вказана Інструкція взагалі передбачає засекречування лише таких матеріальних носіїв інформації, до числа яких включаються і вищевказані процесуальні документи, розголошення яких створює загрозу національним інтересам та безпеці держави (п.5.1). У разі ж необхідності використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій як доказів, якщо витік наявних в них відомостей не завдасть шкоди національній безпеці України, грифи секретності матеріальних носіїв інформації щодо їх проведення підлягають розсекреченню на підставі рішення прокурора (п.5.9). Після розсекречення матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймається рішення про їх долучення до матеріалів кримінального провадження у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку (п.5.27), до розсекречених матеріалів доступ надається разом з іншими матеріалами досудового розслідування в порядку ст.290 КПК України (п.5.30).

Вимоги щодо процесуальних документів прокурора, слідчого, слідчого судді зазначено в ст.ст.251,271,ч.7 КПК України. Зміст вказаних норм не містить даних про те, що в таких документах може бути присутня інформація, яка не відома під час судового розгляду. В таких документах вказується найменування кримінального провадження, його реєстраційний номер, правова кваліфікація діяння, відомості про особу, щодо якої проводиться негласна слідча дія, початок, тривалість і мета негласної дії, відомості про особу, яка буде таку дію проводити, обґрунтування прийнятого рішення, вказівку на вид негласної дії, що проводиться. Таким чином, вказані процесуальні документи мають містити всі ті відомості, які відомі суду та стороні захисту.

Свої висновки суд не може ґрунтувати на неперевірених припущеннях, що представлені йому докази є достовірними та допустимими, отриманими відповідно до діючого законодавства.

Крім цього, в ухвалі слідчого судді відповідно до ст.263,ч.2 КПК України про дозвіл на втручання у приватне спілкування додатково повинні бути зазначені ідентифікаційні ознаки, які дозволяють унікально ідентифікувати абонента спостереження, транспортну телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання, на якому може здійснюватись втручання у приватне спілкування. І суд має перевірити дотримання виконавцем ухвали вищевказаних вимог. Зазначення ж в протоколах дати ухвали, номера судового провадження та прізвища слідчого судді не є беззастережним доказом того, що така ухвала існує, що вона винесена саме в межах того кримінального провадження, яке розглядається, що при проведенні певної слідчої дії були дотримані всі вимоги закону, вона була проведена в межах отриманих від прокурора та слідчого судді дозволів.

Ні вищевказана Інструкція від 26.11.2012 року, ні КПК України не передбачають підстав для звільнення сторони обвинувачення від обов'язку доведення допустимості представлених нею доказів, в тому числі і тих, які отримані негласно, можливості та підстав не представлення суду процесуальних рішень, прийнятих прокурором, органом досудового розслідування, слідчим суддею.

Враховуючи вищевказане, використання такої негласної інформації як доказової також є недопустимим.

Крім того, в межах даного кримінального провадження суд вважає за необхідне звернути увагу на правові позиції Європейського Суду з прав людини (далі: ЄСПЛ), сформульовані ним в справах «Веселов та інші проти Росії» від 02.10.2012 року, «Банникова проти Росії» від 04.11.2010 року, «Ваньян проти Росії», «Худобін проти Росії» від 26.10.2006 року, «Раманаускас проти Литви» від 05.02.2008 року, «Малінінас проти Литви» від 01.07.2008 року, «Тейкшейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, «Пасевічіус та Багдонас» проти Литви, щодо оцінки доказів, отриманих незаконним способом.

Такі докази є недопустимими, незалежно від їх доказового змісту.

Згідно правових позицій ЄСПЛ, сформульованих у вищевказаних рішеннях, право на справедливий судовий розгляд, з якого випливає вимога про належне відправлення правосуддя, застосовується до всіх категорій кримінальних злочинів, від невеликої тяжкості до особливо тяжких злочинів. Право на справедливий судовий розгляд не може бути принесено в жертву доцільності. Суспільний інтерес не може слугувати виправданням для використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку поліції, оскільки такі докази з самого початку піддавали б обвинуваченого ризику остаточного позбавлення права на справедливе судочинство.

В даному провадженні обвинуваченням не доведено, що мало місце спостереження за вчиненням злочину в пасивній формі.

Порушення прав обвинуваченого ОСОБА_1 суд вбачає і в тому факті, що матеріали кримінального провадження на стадії закінчення досудового провадження обвинуваченому, та захиснику, належним чином відкриті не були. В порушення вимог ст.290,ч.9 КПК України в протоколі про надання доступу до матеріалів розслідування відсутнє зазначення найменування матеріалів, які були відкритті стороні захисту.

Належне відкриття стороною обвинувачення матеріалів даного провадження стороні захисту стороною обвинувачення не доведено, оскільки з представленого протоколу взагалі не вбачається, які матеріали були відкриті обвинуваченому (т.2, а.с. 147).

Відповідно до ст.290,ч.12 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

За таких обставин, враховуючи, що стороною обвинувачення не представлено допустимих, належних та достовірних, в своїй сукупності достатніх та взаємопов'язаних доказів, які поза розумним сумнівом доводять причетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому обвинуваченням умисних злочинних дій, які виразились в отримані службовою особою, яка займає відповідне становище, хабара в значному розмірі поєднаного з вимаганням, за виконання в інтересах того хто дає хабар, дій з використанням наданого їй службового становища, він підлягає визнанню невинуватим та виправданню по пред'явленому йому обвинуваченню в скоєнні злочину передбаченого за ч. 3 ст. 368 КК України.

Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільні позови не заявлено.

У зв'язку з визнання ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні злочину процесуальні витрати по справі не стягуються.

Керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ст.368 ч.3 КК України та виправдати.

Запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_1 - скасувати, Грошову суму 22940 гривень внесена ОСОБА_34 до ТУ ДСА України в Донецькій області на рахунок 37317004001000, код отримувача 26288796, банк отримувача ГУ ДКСУ в Донецькій області; код банку отримувача 834016 у вигляді застави повернути ОСОБА_1.

Речові докази по справі:1. грошові кошти у сумі 103 125 грн. передані на зберігання в ДРУ ПАТ «Фінростбанк» згідно розписки від 22.05.2013 року залиши ДРУ ПАТ «Фінростбанк» за належністю;2. формені брюки ОСОБА_1, що зберігаються у камері речових доказів прокуратури м. Донецька повернути ОСОБА_1 за належністю; 3. контрольні зразки спеціального засобу, що зберігаються у камері речових доказів прокуратури м. Донецька - знищити.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Донецька протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя