Ухвала суду № 38978901, 28.05.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/1181/14 Провадження № 22-ц/795/923/2014 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Маслюк Н. В. Доповідач - Позігун М. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіПозігуна М.І.суддів:Губар В.С., Євстафіїва О.К.при секретарі:Остапенко Г.С.за участю:відповідача ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6, прокурора Курило Я.М., представника Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації -Мултанен В.В., представника Чернігівської міської ради - Муляренко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_5, Чернігівської міської ради на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 25 березня 2014 року у справі за позовом заступника прокурора м. Чернігова до Чернігівської міської ради, ОСОБА_5, про визнання незаконним і скасування рішення міської ради та державних актів на право власності на земельні ділянки,

в с т а н о в и в:

Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 25 березня 2014 року поновлено заступнику прокурора м. Чернігова строк звернення до суду з позовною заявою і задоволено його позовні вимоги; визнано незаконним та скасовано п.1.81 рішення 45 сесії 5 скликання Чернігівської міської ради від 25.12.2009 року „Про передачу земельних ділянок у власність громадян для ведення особистого селянського господарства, будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ведення садівництва, будівництва і індивідуальних гаражів та надавання згоди на розроблення технічної документації із землеустрою" в частині передачі ОСОБА_5 безоплатно у власність земельної ділянки загальною площею 0,0341 га АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ за №846852, виданий ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,0294 га, яка розташована в АДРЕСА_1, який зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 04.02.2010 року за №011083000412(10840) та у Чернігівському міському відділі ЧРФДП „Центр ДЗК" 23.02.2010 року, нормативно грошова оцінка якої становить 3 998,07 грн.; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ за №846853, виданий ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,0047 га, розташовану АДРЕСА_1, який зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 04.02.2010 року за №011083000412(10840) та у Чернігівському міському відділі ЧРФДП "Центр ДЗК" 23.02.2010 року, нормативно грошова оцінка якої становить 32 939, 01 грн.; вирішено питання про судові витрати.

В своїх апеляційних скаргах ОСОБА_5 та Чернігівська міська рада просять зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог заступника прокурора м.Чернігова.

Незаконність рішення суду ОСОБА_5 обгрунтовує невідповідністю висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову фактичним обставинам справи. Апелянт вважає, що позивачем не доведено факту існування такої пам'ятки археології як „передгороддя стародавнього м.Чернігова, 9-18 ст", охоронний №1е, оскільки ані в державному реєстрі нерухомих пам'яток України національного значення, ані в державному реєстрі нерухомих пам'яток України місцевого значення, ані в списку пам'ятників архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави, такий пам'ятник археології не зареєстрований, отже такої пам'ятки взагалі не існує. Суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що представником позивача та третьої особи не було надано облікову картку, паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану, довідку про майнову цінність об'єкта безпосередньо на пам'ятку археології „передгороддя стародавнього м.Чернігова, 9-18 ст", наявність яких є обов'язковим згідно чинного законодавства. Апелянт зазначає, що спірні земельні ділянки згідно з генеральним планом розвитку м.Чернігова, детальним планом центральної частини міста знаходяться в зоні реконструкції з подальшим розміщенням багатоквартирної житлової забудови, тобто земельні ділянки відносяться до земель житлової та громадської забудови, отже вони не розташовані в межах пам'ятки археології. ОСОБА_5 вказує, що пам'ятник археології „передгороддя" 10-18 ст.н.е. (якщо припустити його існування зі слів позивача та представника третьої особи) повинен знаходитися в межах історичного ареалу, якого в м.Чернігові просто не існує. Крім того, апелянт посилається на відсутність поважних причин пропуску заступником прокурора м.Чернігова строку позовної давності.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 посилалась на прийняття рішення про надання їй у власність земельної ділянки з дотриманням вимог діючого законодавства.

В своїй апеляційній скарзі Чернігівська міська рада посилається на пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки оскаржуване рішення міської ради було прийнято 25.12.2009 року, а право власності на земельні ділянки було зареєстровано 23.02.2010 року і ані прокуратура, ані Державна інспекція сільського господарства, ані Департамент культури і туризму національностей та релігій Чернігівської облдержадміністрації не перевіряли вимоги дотримання законодавства щодо розпорядження землями історико-культурного призначення, тобто поважною причиною для поновлення строку позовної давності позивач вважає тривалу бездіяльність зазначених органів. Таким чином, абсолютно незахищеним залишається забезпечене законом право непорушності власності, у тому числі і право власності на землю. Згідно технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_1, цільовим призначенням земельної ділянки зазначено для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Ні у висновку Державного комітету із земельних ресурсів, ні у висновку Управління архітектури та містобудування жодним чином не вказується про наявність обмежень у набутті даної земельної ділянки. Апелянт посилається, що відомостей стосовно державної реєстрації пам'ятки „Передгороддя", а як висновок стосовно дійсного визнання її пам'яткою культурної спадщини, позивач не надав. Також позивач не надав жодних доказів, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 віднесена до земель історико-культурного призначення. Крім того, Чернігівська міська рада вказує, що оскільки в даній справі прокурор набуває статусу позивача, то необхідним є наявність довіреності, що посвідчує повноваження прокурора, проте прокурором при розгляді справи в суді першої інстанції документів, що підтверджуються його повноваження (довіреності) надано не було.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.

По справі встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 02 листопада 2009 року ОСОБА_5 придбала у ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_1 (а.с.15).

Пунктом 1.81 рішення 45 сесії 5 скликання Чернігівської міської ради від 25 грудня 2009 року вирішено передати у власність ОСОБА_5 безоплатно земельну ділянку площею 0,0341 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) АДРЕСА_1.

На замовлення позивача КП „Планувальник" Чернігівської обласної ради було виготовлено технічну документацію із складання державного акту на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.12-22).

23 лютого 2010 року ОСОБА_5 отримала Державні акти серії ЯИ №846852 та №846853 на право власності на земельні ділянки площею 0,0047 га та 0,0294 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.24, 25).

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства №000157 від 21 серпня 2013 року в результаті перевірки встановлено, що п.1.81 рішення 45 сесії 5 скликання Чернігівської міської ради від 25 грудня 2009 року видано в порушення вимог ч.4 ст.84 та ст.118 ЗК України, оскільки земельна ділянка АДРЕСА_1 розташована у межах пам'ятки археології передгороддя стародавнього м.Чернігова IX-XVIII ст., охоронний №1е, яка може перебувати виключно у державній власності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах археологічної пам'ятки місцевого значення, а тому повинна перебувати в державній власності і не могла бути приватизованою.

Такі висновки суду грунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ст.ст. 14, 19 Конституції України право власності на землю громадянами набувається виключно відповідно до закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельна ділянка по АДРЕСА_1, надана у власність власнику квартири №5 - ОСОБА_5, розташована на території пам'ятки археології - передгороддя стародавнього м. Чернігова, ІХ-ХVІІІ ст., охоронний № 1е, в охоронній археологічній зоні №2, взята під державну охорону і облік, паспортизована, що підтверджується листом Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА №15-1973/8 від 20.08.2013 року (а.с.30), розпорядженням Чернігівської ОДА №856 від 28.12.1998 року (а.с.43-44), паспортом пам'ятника історії та культури СРСР (а.с.45-47), обліковою карткою пам'ятника історії та культури СРСР (а.с.49), охоронним зобов'язанням на пам'ятник археології історії та культури (а.с.50), рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів № 30 від 18 січня 1982 року (а.с.51), пояснювальною запискою до схеми археологічних охоронних зон стародавнього Чернігова (а.с.52-54), викопіюванням з генерального плану м. Чернігова (а.с.55), рішенням Чернігівської міської ради народних депутатів від 24 травня 1995 року (а.с.56), Правилами забудови та використання території м. Чернігова (пояснювальна записка та картографічний матеріал) (а.с.57-63), що спростовує доводи апеляційних скарг з цього приводу.

Доводи апелянтів щодо відсутності доказів місця розташування пам'ятки археології „передгороддя" 10-18 ст.н.е. за адресою АДРЕСА_1 не можуть бути взяті до уваги, оскільки в розпорядженні Чернігівської ОДА від 28.12.1998 р. №856 містяться вказівки на межі пам'ятки археології „передгороддя" (а.с.44). В центрі визначеної даними межами території, відповідно до копії карти на а.с.59, 63 і знаходиться спірна земельна ділянка з зазначенням юридичної адреси: АДРЕСА_1, яка фактично розташована на розі пр-ту Миру та вул.Воровського та входить до охоронної зони.

Постановою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 05 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради, Управління земельних ресурсів, Чернігівської міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії також було встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 в м.Чернігові належить до 2-ї охоронної археологічної зони, до меж історичного району міста.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Та обставина, що пам'ятка археології „передгороддя" не має індивідуального паспорту, не внесена в Державний реєстр нерухомих пам'яток України національного значення та в Державний реєстр нерухомих пам'яток України місцевого значення не є підставою не визнавати її історичної цінності та значимості для наступних поколінь. Згідно пояснень представника третьої особи робота по занесенню всіх пам'яток архітектури до Державного реєстру здійснюється поступово через необхідність значних матеріальних затрат. Крім того, віднесення території, де розташована спірна земельна ділянка, до охоронної археологічної зони, було зроблено ще розпорядженням Чернігівської обласної державної адіментістрації від 28 грудня 1998 року №856 під час дії Закону України „Про охорону і використання пам'яток історії та культури", який не передбачав обов'язкової реєстрації у Державному реєстрі нерухомих пам'яток України.

Враховуючи викладене, спірна земельна ділянка є об'єктом культурної спадщини в розумінні ст.1 Закону України „Про охорону культурної спадщини" і належить до земель державної власності відповідно до ч.4 ст.84 Земельного кодексу України.

Крім того, незаконність рішення органу місцевого самоврядування позивач обгрунтовував його прийняття без погодження надання земельної ділянки з органами охорони культурної спадщини, що знайшло підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Як встановлено апеляційним судом, згідно пояснень сторін та матеріалів інвентаризаційної справи №7159 земельна ділянка під будинком АДРЕСА_1 надавалася ЖЕК-3 для обслуговування зазначеного будинку, який в даний час знаходиться на обслуговуванні КП „Новозаводське".

Виходячи з положень ст.118 ЗК України, у випадку приватизації земельної ділянки, що знаходиться в користуванні громадянина України, приватизація відбувається за спрощеною процедурою, оскільки земельна ділянка визначена в натурі і в такому випадку немає потреби у замовленні, розробці, погодженні, експертизі, затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У випадку, коли особі земельна ділянка в користування не надавалась, надання земельної ділянки відбувається в порядку відведення.

В матеріалах справи відсутні докази щодо знаходження спірної земельної ділянки з визначенням її меж у користуванні ОСОБА_5 до подання нею заяви про отримання земельної ділянки у власність.

При цьому апеляційний суд враховує, що оскільки квартира №5 знаходиться в багатоквартирному будинку, то виходячи з положень п.5 ст. 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду", ч.ч.1, 2 ст.42 ЗК України, роз'яснень, викладених в п.п. „д" п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" зазначена земельна ділянка не могла бути надана ОСОБА_5 в користування.

В постанові Верховного Суду України №6-35цс14 від 14 травня 2014 року викладено висновок, що у разі передачі в приватну власність земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності, межі якої не встановлені в натурі або цільове призначення якої змінюється обов'язковим є розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема документів щодо отримання у власність земельної ділянки ОСОБА_5, земельну ділянку їй було передано за спрощеною процедурою, а не в порядку відведення. При наданні земельної ділянки в порядку відведення відповідно до п.10 ст.6 та ч.3 ст.37 Закону України „Про охорону культурної спадщини" таке надання проводиться з обов'язковим погодженням з органами охорони культурної спадщини. Проте, за таким погодженням ані ОСОБА_5, ані Чернігівська міська рада не звертались.

За таких обставин, є обгрунтованими доводи позивача про незаконність надання земельної ділянки без погодження з органом охорони культурної спадщини.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що п.1.81 рішення 45 сесії 5 скликання Чернігівської міської ради від 25.12.2009 року є незаконним і його слід скасувати, а також видані на підставі нього державні акти про право власності на земельні ділянки слід визнати недійсними.

Посилання апелянтів на безпідставність поновлення пропущеного строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки наведені позивачем причини такого пропуску є обґрунтованими. Про порушення закону прокуратурі стало відомо з листа Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області від 05.12.2013 р. №04.01-07/2162 (а.с.8).

Доводи Чернігівської міської ради про необхідність надання прокурором довіреності, що посвідчує його повноваження, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки згідно положень ст.45 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту і надання прокурором довіреності не передбачено.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції є законним, обгрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_5, Чернігівської міської ради відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 25 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: