Рішення № 38973127, 27.05.2014, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" травня 2014 р.Справа № 924/507/14

Господарський суд Хмельницької області у складі

суддя Димбовський В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом приватного акціонерного товариства „Агрохімцентр", м. Київ

до селянського фермерського господарства „Промінь", Деражнянський район, с. Зяньківці

про стягнення боргу в розмірі 122734,69 грн., штрафу - 24546,93 грн.

Представники сторін:

від позивача: Костик С.І. - за довіреністю від 24.04.2014р. (у судовому засіданні 20.05.2014р.)

від відповідача: Охоцька Л.Д. - за довіреністю №424 від 16.02.2004р.

У судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення (вступна та резолютивна частини) проголошено 27.05.2014р., оскільки у судовому засіданні 20.05.2014р. оголошувалась перерва.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу в розмірі 122734,69 грн., штрафу - 24546,93 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №50-33Р/Н від 08.05.2013р. в частині повної оплати поставленого товару. Нарахування штрафу обумовлено наявністю відповідної умови договору щодо його застосування.

Присутній у судовому засіданні 20.05.2014р. представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач у відзиві на позов та в судовому засіданні позовні вимоги визнав в сумі основного боргу - 122734,69 грн. та просив відстрочити його сплату до кінця листопада 2014 року (після завершення збирання нового урожаю). Штраф в сумі 24546,93 грн. просив відмінити або зменшити. Обгрунтовуючи відстрочення сплати основного боргу та зменшення штрафних санкцій посилається на важке фінансове становище. Стверджує, що внаслідок несприятливих погодніх умов господарство не змогло якісно і вчасно зібрати урожай, не було що реалізовувати, що й не дало змоги погасити належний борг. На підтвердження зазначених обставин відповідачем надано фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 2013 рік.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

08.05.2013р. між приватним акціонерним товариством „Агрохімцентр" (продавець) та селянським фермерським господарством „Промінь" (покупець) укладено договір поставки №50-33Р/Н, згідно п. 1.1 якого продавець зобов'язується на платній основі передати у власність покупця мінеральні добрива, засоби захисту рослин та насіння, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити на користь продавця його вартість у відповідності до умов договору.

Згідно п. 2.1 вказаного вище договору найменування товару, асортимент, кількість, ціна за одиницю, умови оплати, порядок і строки поставки, оплати товару, базис поставки та інші погоджені сторонами умови, визначаються в специфікаціях до договору, які погоджуються сторонами.

Згідно Специфікацій до договору (додатки №№1-6), позивач зобов'язався поставити відповідачу товар, а відповідач прийняти його та оплатити на погоджених сторонами умовах, а саме:

- згідно специфікації, як додатку №1 до договору, вартість товару погоджена у сумі 35902,90 грн., строк оплати 01.10.2013р.;

- згідно специфікації, як додатку №2 до договору, вартість товару погоджена у сумі 17500,20 грн., строк оплати до 01.10.2013р.;

- згідно специфікації, як додатку №3 до договору, вартість товару погоджена у сумі 47035,20 грн., строк оплати до 01.10.2013р.;

- згідно специфікації, як додатку №4 до договору, вартість товару погоджена у сумі 32324,51 грн., строк оплати до 01.10.2013р.;

- згідно специфікації, як додатку №5 до договору, вартість товару погоджена у сумі 6576,00 грн., строк оплати до 01.10.2013р.;

- згідно специфікації, як додатку №6 до договору, вартість товару погоджена у сумі 1643,28 грн., строк оплати до 01.11.2013р.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 137734,69 грн., про що свідчать видаткові накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей:

- №Аг-0000648 від 16.05.2013р. на суму 17500,00 грн., №Аг-0000649 від 16.05.2013р. на суму 35902,90 грн. через Охоцького Л.А. за довіреністю №11 від 16.05.2013р.;

- №Аг-0000650 від 16.05.2013р. на суму 43788,00 грн. через Охоцького Л.А. за довіреністю №10 від 16.05.2013р.;

- №Аг-0000980 від 27.06.2013р. на суму 22586,51 грн., №Аг-0000981 від 27.06.2013р. на суму 9738,00 грн. через Охоцького Л.А. за довіреністю №25 від 19.06.2013р.;

- №Аг-0001096 від 23.07.2013р. на суму 6576,00 грн. через Охоцького Л.А. за довіреністю №21 від 23.07.2013р.;

- №Аг-0001281 від 20.09.2013р. на суму 1643,28 грн. через Охоцького Л.А. за довіреністю №14 від 20.09.2013р.

Оплату поставленого товару в повному обсязі відповідач не здійснив, лише частково розрахувавшись з позивачем в сумі 15000,00 грн., про що свідчить банківська виписка по рахунку за 04.11.2013р.

Борг відповідача після здійснених проплат складає 122734,69 грн.

На адресу відповідача надсилалась вимога за №130-01ю/532 віці 11.12.2013р., яка ним залишена без відповіді та задоволення.

Пунктом 6.2. договору передбачена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті, у встановлені договором строки, у виді сплати штрафу в розмірі 20% від суми заборгованості.

Позивач, на підставі п. 6.2. договору, нарахував відповідачу штраф у розмірі 24546,93 грн.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

У відповідності до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки, і кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, зокрема, відповідач зобов'язався приймати товар та оплачувати його.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Наявні в матеріалах справи документи свідчать, що позивач поставив відповідачу товар. В свою чергу, відповідач товар прийняв, однак, не повністю оплатив його вартість.

Оскільки, відповідач зобов'язання щодо повної оплати поставленого товару, у строк встановлений договором, не виконав, він вважається боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, і у нього перед позивачем виникла заборгованість, яка підлягає стягненню. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті поставленого товару є обгрунтованою.

Відповідач позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав. Разом з тим, просив відстрочити його сплату до кінця листопада 2014 року, посилаючись на важке фінансове становище.

Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: відстрочити або розстрочити виконання рішення. Між тим, звертається увага заявника на те, що останній просить відстрочити лише основний борг, тоді як суд може відстрочити виконання рішення в цілому, а не здійснити відстрочку частини суми.

Виходячи з вищевикладеного, у задоволенні заяви відповідача про відстрочку сплати основного боргу належить відмовити.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Сторони у договорі передбачили такий вид відповідальності відповідача як штраф за порушення строків оплати товару. Перевіривши поданий позивачем розрахунок штрафу, суд погоджується з ним. Між тим, відповідачем заявлено клопотання про відміну або зменшення штрафу мотивуючи тим, що знаходиться у важкому фінансовому становищі. На підтвердження зазначених обставин відповідачем подано фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 2013 рік, згідно якого вбачається, що селянське фермерське господарство „Промінь" у 2013 році має збиток у 138000,00 грн.

При стягненні штрафу судом враховується, що у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013р. №7-рп/2013).

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено право суду зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Оцінивши в сукупності обставини справи та надані докази, надавши належну оцінку майновому стану відповідача, приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, враховуючи скрутний фінансовий стан відповідача, а також відсутність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу та зменшити розмір загальної суми штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, на 50%, тобто до 12273,47 грн.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в частині стягнення з відповідача 122734,69 грн. - боргу та 12273,47 грн. - штрафу. У частині позовних вимог про стягнення з відповідача 12273,46 грн. штрафу належить відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача. При цьому враховується, що незважаючи на зменшення судом розміру штрафу, згідно з пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов приватного акціонерного товариства „Агрохімцентр", м. Київ до селянського фермерського господарства „Промінь", Деражнянський район, с. Зяньківці про стягнення боргу в розмірі 122734,69 грн., штрафу - 24546,93 грн. задовольнити частково.

Стягнути з селянського фермерського господарства „Промінь" (Деражнянський район, с. Зяньківці, вул. Радянська, 34; код 14164685) на користь приватного акціонерного товариства „Агрохімцентр" (м. Київ, вул. Лобачевського, 23/4Б; код 23497084) 122734,69 грн. (сто двадцять дві тисячі сімсот тридцять чотири гривні 69 коп.) - боргу, 12273,47 грн. (дванадцять тисяч двісті сімдесят три гривні 47 коп.) - штрафу, 2945,63 грн. (дві тисячі дев'ятсот сорок п'ять гривень 63 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача 12273,46 грн. штрафу відмовити.

Повне рішення складено 29 травня 2014 року.

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 3 примірника:

1 - до справи,

2 - позивачу (м. Київ, вул. Лобачевського, 23/4Б),

3 - відповідачу.