Ухвала суду № 38972416, 28.05.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2999/13-ц

Провадження № 22-ц/779/425/2014

Категорія 42

Головуючий у 1 інстанції Крилюк М.І.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючоїГорейко М.Д.

суддів: Бойчука І.В., Вакарук В.М.

секретаряГавриляк Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист права власності за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2013 року задоволено позов ОСОБА_2. Вирішено зобовязати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 перешкод у користуванні належним їй на праві власності житловим будинком №3 з господарськими будівлями і спорудами, що розміщені по вул. Л.Українки у с. Хімчич Косівського району Івано-Франківської області, а також повернути ОСОБА_2 на протязі тридцяти днів з моменту вступу даного рішення у законну силу ключі від вхідних дверей вказаного будинку, забравши особисті речі, рухоме майно та свійську худобу. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Зокрема апелянт вказує, що в листопаді 2013 року під час розгляду даної справи він дізнався про заповіт своєї матері. В судовому засіданні, яке відбувалося 20 листопада 2013 року, він заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому правової допомоги. Проте суд не відклав розгляд справи, а оголосив перерву в судовому засіданні до 2 грудня 2013 року. До вказаної дати він не встиг зібрати необхідні докази для спростування позову і тільки 09 грудня 2013 року ним було подано позов до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту від 27 квітня 1998 року та свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, в якому ставилося питання про обєднання обох позовів в одне провадження. Під час судових дебатів 10 грудня 2013 року його представником було вручено суду копію його позову з тим, щоб суд в силу ст. 194 ЦПК України повернувся до зясування нових обставин у справі та відповідно до ст. 123 ЦПК України виніс ухвалу про обєднання вказаних позовів, однак в порушення даних норм процесуального права суд ухвалив оскаржуване рішення.

З наведених мотивів просить рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3

У засідання апеляційного суду сторони не з'явились, про час та день розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили.

З урахуванням положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 згідно заповіту від 27.04.1998 року являється законним власником майна спадкодавця ОСОБА_4, а тому ОСОБА_3 слід зобовязати не чинити їй перешкод у користуванні належним їй на праві власності житловим будинком №3 з господарськими будівлями і спорудами, що розміщені по вул. Л.Українки у с. Хімчич Косівського району Івано-Франківської області, повернути ключі від будинку та забрати своє майно.

Такий висновок суду узгоджується з положеннями статей 316, 317, 321 та 328 ЦК України.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В силу дії положення ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 17.01.2007 року померла ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-НМ №042543 від 18.01.2007 року (а.с. 6).

Згідно копії заповіту від 27.04.1998 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Хімчинської сільської ради ОСОБА_5 за реєстром №40 (а.с. 7), ОСОБА_4 заповіла все своє майно ОСОБА_6

Копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.03.2008 року (а.с. 8) підтверджується, що спадкоємцем зазначеного в заповіті всього майна спадкодавця ОСОБА_4 є ОСОБА_6

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії І-НМ №119619 від 20.07.2013 року (а.с. 15) ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_5.

З довідки, виданої виконавчим комітетом Хімчинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області від 28.10.2013 року №1786 (а.с. 14), вбачається, що власником житлового будинку №3 по вул. Л.Українки у с. Хімчич Косівського району Івано-Франківської області є ОСОБА_2, яка зареєстрована, але не проживає в даному будинку, оскільки в господарстві не зареєстрований, але фактично проживає ОСОБА_3

Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази правомірності користування ОСОБА_3 майном ОСОБА_2, то, за наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що відповідач чинить перешкоди позивачу у користуванні належним їй на праві власності майном і таке порушення її права підлягає захисту шляхом зобовязання відповідача усунути перешкоди у користуванні належним ОСОБА_2 житловим будинком №3 з господарськими будівлями і спорудами, що розміщені по вул. Л.Українки у с. Хімчич Косівського району Івано-Франківської області, повернути їй ключі від будинку та забрати своє майно.

Доводи апелянта не спростовують законності рішення суду першої інстанції. Більше того, зустрічний позов не є новою обставиною у справі в розумінні ст. 194 ЦПК України і в силу ч. 1 ст. 123 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов до початку розгляду справи по суті.

Оскільки доводи апеляційної скарги, матеріали справи, зміст оскаржуваного рішення суду не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які визначені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішення, то апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване рішення залишити без зміни.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

ГоловуючаГорейко М.Д.

Судді:Бойчук І.В.

ОСОБА_8