Ухвала суду № 38972407, 30.05.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3054/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1200/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Хоростіль Р. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого:Мелінишин Г.П.

суддів: Матківського Р.Й., Ковалюка Я.Ю.

секретаря: Бойчука Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 03 квітня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року ОСОБА_2 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 03 квітня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 27.12.2011 року в розмірі 9 000 доларів США, що еквівалентно 101 160,00 грн. Також вирішено питання судових витрат.

На дане рішення ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та є необґрунтованими. Задовольняючи позов у повному обємі суд першої інстанції не взяв то уваги, що частину коштів у сумі 6 000,00 доларів США ним повернуто, чого не заперечувала сама позивач. Дана обставина підтверджується звукозаписом судового засідання. З цих підстав просив рішення суду змінити, стягнувши заборгованість за договором позики в розмірі 33 720,00 грн.

В засідання апеляційного суду апелянт повторно не зявився будучи належним чином повідомленим, причини неявки суду не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи в його відсутності.

ОСОБА_2 та її представник доводів скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що 27.12.2011 року між сторонами було укладено договір позики, згідно умов якого відповідач взяв на себе зобовязання щодо повернення коштів, однак не виконав його у встановлені строки.

Такий висновок суду є правильним, ґрунтується на нормах матеріального права та відповідає матеріалам справи.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей ( ч.2 ст.1047 ЦК України).

Позичальник, як передбачено ст. 1049 ЦК України, зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що 27.12.2011 року між сторонами укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_2 9 000 доларів США та зобов'язався повернути їх протягом двох років - в 2013 році. Наведена обставина підтверджується відповідною письмовою розпискою (а.с.31).

Судом встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань та не повернув позику, підтвердженням чого є наявність у позивача оригіналу боргового документа (розписки).

Враховуючи, що на момент звернення позивача до суду ОСОБА_3 своїх зобовязань за вказаним договором не виконав, суд прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, стягнувши на користь ОСОБА_2 суму боргу у грошовій валюті України, еквівалентну 9 000,00 доларів США.

Посилання апелянта щодо часткового повернення боргу, зокрема в сумі 6 000,00 доларів США не заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

Всупереч наведеній нормі закону відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів про повернення ним боргу ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді .

Крім того, як вбачається із звукозапису судового засідання не визнала даної обставини і сама позивач.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції зясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 03 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Г.П. Мелінишин

Судді:Р.Й. Матківський

ОСОБА_5