Ухвала суду № 38972356, 28.05.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №289/2236/13-ц Головуючий у 1-й інст. Свінцицький Леонід Валентинович

Категорія 27 Доповідач Миніч Т. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 року апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого суддіМиніч Т.І.,

суддів:Трояновської Г.С.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового

засіданняОСОБА_2,

з участю представника позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційні скарги ОСОБА_3

на рішення Радомишльського районного суду від 13 березня 2014 року та додаткове рішення цього ж суду від 14 квітня 2014 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання кредитних правовідносин недійсними, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом. Позивач просив стягнути з ОСОБА_3 25 919,04 грн. заборгованості за кредитом та сплачений судовий збір. В обґрунтування позову зазначав, що 10.12.2009 року між сторонами був укладений договір, за яким позичальник отримав кредит в сумі 1000 грн. у вигляді платіжної карти зі сплатою 30% та був ознайомлений з умовами і правилами надання банківських послуг, про що стверджує його особистий підпис на заяві клієнта позичальника. Банк умови договору виконав кошти позичальнику надав. Проте, останній взяті на себе зобовязання не виконував, кредит не погашав, внаслідок чого утворилась заборгованість у вказаній сумі.

У січні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом. Просив визнати недійсними кредитні правовідносини між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» на Умовах надання банківських послуг, Правил користування платіжною картою та ОСОБА_1 банку; визнати за ним право на тримання від ПАТ КБ «Приватбанк» на українській мові додатків до договору про надання банківських послуг від 10.12.2009 року, Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною картою, тарифів банку; визнати за ним право підписання та зазначення дати підписання додатків до договору про надання банківських послуг б/н від 10.12.2009 року, Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною картою, тарифів банку. В обґрунтування позову зазначав, що він не розумів суть умов та правил надання йому кредиту, тому що вони були викладені незнайомою йому мовою.

Рішенням Радомишльського районного суду від 13 березня 2014 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» грошові кошти в сумі 25 919,04 грн. та сплачений позивачем судовий збір в сумі 259,19 грн.

Додатковим рішенням Радомишльського районного від 14 квітня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково. Визнано за ОСОБА_3 право на отримання від Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на українській мові додатків до договору про надання банківських послуг б/н від 10.12.2009 року, Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною картою, тарифів банку. В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

У поданих апеляційних скаргах ОСОБА_3 просить: скасувати основне рішення та ухвалити нове - про відмову в задоволені позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»; частково скасувати додаткове рішення та ухвалити нове, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконні та необґрунтовані, ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права. На думку апелянта, Банком пропущено строк звернення до суду.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційних скаргах, суд вважає, що скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 10 грудня 2009 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 1000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30% на рік за користування кредитом на суму залишку заборгованості.

Своїм підписом на заяві клієнта відповідач засвідчив, що ця заява разом із Памяткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг та підтвердив факт ознайомлення і погодження із зазначеними умовами та правилами (а.с.89-зворотній бік).

Взяті на себе зобовязання Банк виконав та протягом дії картки збільшував кредитний ліміт до 15000 грн.(а.с.81).

Проте відповідач кредит своєчасно не погашав, внаслідок чого утворилась заборгованість в загальній сумі 25919 грн.04 коп.

За час, протягом якого ОСОБА_3 користувався платіжною карткою Банку, відповідно до п.9.12 Умов надання банківських послуг він про розірвання договору не заявляв.

За наведених обставин та відповідно до ст.526,1054 ЦК суд першої інстанції обгрунтовано стягнув з відповідача заборгованість за кредитним договором. Апеляційна скарга не містить доводів щодо правильності визначення розміру цієї заборгованості. Тому, в цій частині законність рішення не перевіряється.

Доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом наслідків спливу строків позовної давності не заслуговують на увагу, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно з п.5.4 Правил користування платіжною картою визначений та погоджений сторонами в даній справі строк погашення відсотків по кредиту щомісячно за попередній місяць; строк погашення кредиту в повному обсязі не пізніше останнього дня місяця вказаного на платіжній карті (а.с.12).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починаються з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 161 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким, чином, у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Із змісту апеляційної скарги вбачається, що сам ОСОБА_3 зазначив останню дату використання платіжної картки 24.07.2011 року (а.с.106). Тобто, початком строку, протягом якого Банк міг реалізувати своє право на звернення до суду за стягненням відсотків за користування кредитом, є серпень 2011 року, а закінченням цього строку серпень 2014 року.

Строк дії платіжної картки відповідача встановлений до жовтня 2013 року. Тому, з листопада 2013 року слід рахувати початок перебігу строку, протягом якого Банк вправі звернутися до суду за стягненням заборгованості в цілому. Закінченням цього строку = є листопад 2016 року.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору (правові позиції, висловлені Верховним Судом України в Постанові від 19.03.2014 року справа №6-14цс14).

Отже, в даному випадку Банком не пропущений строк звернення до суду, оскільки позов ним подано до суду у грудні 2013 року (а.с.2).

За наведених обставин підстав для скасування рішення суду в цій частині вимог немає.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо незаконності додаткового рішення в даній справі.

Так, ст. 16 ЦК передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Разом з тим, вимоги позивача за зустрічним позовом не узгоджуються з приписами зазначеного закону. Укладений сторонами договір також не передбачає можливості визнання недійсними існуючих між ними правовідносин.

Тому, суд першої інстанції правильно вважав, що підстав для задоволення зустрічного позову в повному обсязі не було.

За наведених обставин апеляційний суд не вбачає підстав для скасування постановлених в даній справі та оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,308,313-315 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Радомишльського районного суду від 13 березня 2014 року та додаткове рішення цього ж суду від 14 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: