Ухвала суду № 38971109, 27.05.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

27.05.2014 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Животова Є.Г. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2, за участі секретаря судового засідання Головець М.А., прокурора Ісак В.М., захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали кримінального провадження № 11-кп/777/166/14 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_5 на вирок Воловецького районного суду Закарпатської області від 26.02.2014, яким ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, приватного підприємця, одруженого, такого, що має на утриманні двох неповнолітніх, не судимого, визнано винуватим та призначено покарання за ч.3 ст.286 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Ухвалено застосувати обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою негайно в залі суду.

Початок строку відбування покарання обвинуваченим ОСОБА_3 ухвалено рахувати з часу його затримання з 26.02.2014.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6: 1 894,62 грн. витрат на лікування, 57 300 грн. майнової шкоди та 5 500 грн. моральної шкоди, а всього 64 694, 62 грн.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7: 2 620,76 грн. витрат на лікування, 4 742,68 грн. майнової шкоди, повязаної з ушкодженням здоровя та тимчасовою втратою працездатності, 10 000 грн. моральної шкоди, а всього 17 363,44 грн.

Речові докази: автомобіль «CITROEN-JUMPY», реєстраційний номерний знак AO 6211 BE повернуто власнику ОСОБА_8; автомобіль «RENAULT-KENGOO», реєстраційний номерний знак ВС 3977 AO повернуто потерпілому ОСОБА_6; автомобіль «ВАЗ-2110», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 повернуто власнику обвинуваченому ОСОБА_3, вилучені з останнього автомобіля: підголівник із сидіння водія, ручку з куліси коробки перемикання передач, запахові сліди з керма автомобіля ухвалено знищити.

Процесуальні витрати на залучення експерта 3 009,41 грн. стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави.

Згідно вказаного вироку 13.10.2013, біля 16 год. 50 хв., ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-2110», н.з. ВХ 3813 АЕ, в салоні якого знаходились пасажири ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, та малолітній син ОСОБА_3, виїхав із с. Підполоззя Воловецького району на автодорогу М-06 сполученням «Київ-Чоп» в напрямку м. Чоп, до урочища «Майдан», що розташоване на території с. Підполоззя Воловецького району.

Проїхавши дорожній знак « 723 км», де автодорога має дві смуги руху, по одній в кожному напрямку, які розділені між собою дорожньою горизонтальною відміткою 1.1 та має заокруглення ліворуч з обмеженою оглядовістю дороги, ОСОБА_3 всупереч вимог пунктів 2.3 «б», 2.9 «а», 10.1, 11.3, 12.6 «г» та 14.6 «г» ПДР України проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не дотримав правил безпеки дорожнього руху, діючи самовпевнено та спираючись на свій водійський досвід, при швидкості руху понад 90 км/год., яка перевищувала максимально допустиму швидкість на цій ділянці дороги, ігноруючи вимоги дорожньої горизонтальної розмітки 1.1, яка попереджає про заокруглення дороги ліворуч з обмеженою оглядовістю, виїхав на зустрічну смугу руху та розпочав маневр обгону попутних автомобілів.

Обігнавши один автомобіль, ОСОБА_3 самонадіяно продовжив рух, намагаючись обігнати другий автомобіль «CITROEN-JUMPY», н.з. АО 6211 BE під керуванням водія ОСОБА_12, на ділянці дороги 723 км + 853 м, коли із-за повороту ліворуч виїхав невстановлений зустрічний вантажний автомобіль з напівпричепом, який мав перевагу в русі і рухався по своїй смузі руху в напрямку м. Київ.

Побачивши, що по зустрічній смузі руху рухається вантажний автомобіль, обвинувачений ОСОБА_3, з метою уникнути зіткнення, різко змінив напрямок руху вправо, внаслідок чого допустив зіткнення правою задньою частиною свого автомобіля із вищевказаним автомобілем «CITROEN-JUMPY», в результаті чого ОСОБА_3 втратив керованість автомобілем, допустив виїзд на зустрічну смугу руху, де відбулося зіткнення з автомобілем «RENAULT-KANGOO», н.з. ВС 3977 АО, під керуванням потерпілого ОСОБА_6, з яким їхала пасажир ОСОБА_7

Внаслідок ДТП, що сталася з вини ОСОБА_3, пасажири автомобіля «ВАЗ-2110», н.з. ВХ 3813 АЕ ОСОБА_13 та ОСОБА_10 отримали тяжкі тілесні ушкодження, від яких померли, малолітній син обвинуваченого ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Крім того, внаслідок вказаної ДТП, водій легкового автомобіля «RENAULT-KANGOO», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_6 та його дружина ОСОБА_7 отримали тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Порушення обвинуваченим ОСОБА_3 вимог зазначених пунктів ПДР України знаходиться в прямому причинному звязку зі вказаними вище наслідками дорожньо-транспортної пригоди.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить вирок Воловецького районного суду від 26.02.2014 змінити, помякшити призначене ОСОБА_3 покарання та призначити останньому 5 років позбавлення волі із застосуванням правил ст.75 КК України, на підставі якої звільнити засудженого ОСОБА_14 від відбування покарання з випробуванням.

Зазначає, що судом не було враховано те, що ОСОБА_14 також сильно постраждав у вказаній ДТП, має перелом ноги, був позбавлений можливості вільно пересуватися і вчиняти дії із якнайшвидшого відшкодування спричиненої ДТП майнової шкоди, що визнано судом як обтяжуюча обставина. Призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, за своїм видом та розміром є явно несправедливим через суворість.

Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_4, який підтримав апеляцію сторони захисту, додавши, що суд першої інстанції при призначенні покарання не врахував також те, що ОСОБА_3 свою вину у вчиненому визнав повністю, вперше вчинив злочин, який є необережний, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а тому просив зменшити призначений його підзахисному строк покарання до пяти років, промову прокурора, який просив вирок суду від 26.02.2014, як законний і обґрунтований залишити без змін, а апеляцію захисника без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи сторін, провівши судові дебати, колегія апеляційного суду визнає, що апеляційна скарга сторони захисту не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.3 ст.286 КК України є вірною і ніким з учасників не оспорюється.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується доказами, здобутими безпосередньо під час розгляду провадження й наведеними у вироку.

З розяснень, які містяться в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 № 7 вбачається, що при призначенні покарання слід додержувати вимоги п.1 ч.1 ст.65 КК України. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на грунті пияцтва, і менш суворого особам, які вперше вчинили злочини, щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

При призначенні ОСОБА_3 покарання суд врахував як обставини, що помякшують покарання винного, який щиро розкаявся, має позитивну характеристику, двох утриманців, так і зазначені вище тяжкі наслідки, що настали внаслідок вчинення вказаного злочину значну кількість постраждалих, загибель двох людей, обставину, що обтяжує покарання вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного спяніння, і правомірно обрав вид та призначив ОСОБА_3 покарання в межах, наближених до мінімального розміру, передбаченого санкцією ч.3 ст.286 КК України, оскільки таке буде достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів в умовах ізоляції від суспільства.

Посилання сторони захисту на те, що суд першої інстанції визнав як обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого не відшкодування потерпілим спричиненої злочином матеріальної та моральної шкоди є голослівні, оскільки суд врахував цю обставину як загальну, встановивши відсутність у обвинуваченого наміру добровільно відшкодувати цю шкоду, і не зазначав при цьому, що визнає її такою, що обтяжує покарання ОСОБА_3 (Т.3, а.к.п. 113, абз.4 знизу). З цього слідує, що у разі, якщо б ОСОБА_3 вжив заходи з відшкодування шкоди, суд міг би визнати цю обставину такою, що помякшує покарання обвинуваченого відповідно до п.2 ч.1 ст.66 КК України.

З урахуванням цього, підстав для застосування при призначенні обвинуваченому покарання правил ст.75 КК України, на що посилається захист, не було, а отже і твердження апелянта про порушення судом першої інстанції вимог ст.65 КК України є безпідставними.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404,407,418,419 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Вирок Воловецького районного суду Закарпатської області від 26.02.2014 щодо ОСОБА_3 залишити без задоволення, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 без змін

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Судді: