Постанова № 38969611, 26.05.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1345/14

26 травня 2014 року 10год. 55хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився,

відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів доТовариства з обмеженою відповідальністю "Нафтоком ОІЛ" про стягнення санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ :

Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтоком ОІЛ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, на загальну суму 30 567,58 грн.

Позивач позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до звіту середньооблікова кількість штатних працівників відповідача становить 96 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 30321,88 грн. Згідно із ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність і мають працювати на робочих місцях - 4 особи, а працевлаштовано лише 3 особи. З огляду на це, у відповідності до ч.1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідач повинен сплатити адміністративно-господарську санкцію в сумі 30321,88 грн. Крім того, було порушено термін сплати санкцій, у зв'язку з чим йому було нараховано пеню у розмірі 245,70 грн.

Представник позивача в судове засідання не прибув. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.15). До початку розгляду справи подав клопотання, в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю, та просив розгляд справи провести без участі представника позивача (а.с.16-17).

Відповідач заперечень на адміністративний позов не подав, в судове засідання не прибув, причини неприбуття суду не повідомив. Про дату, час і місце судового засідання призначеного на 26.05. 2014 року був повідомлений належним чином, про що свідчить відправлений конверт з повісткою та ухвалами, який отриманий 15.05. 2014 року, відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення № 3424000049811(а.с.14).

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом не визнавалася обов'язковою участь сторін в судовому засіданні. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтоком ОІЛ" (далі - ТзОВ "Нафтоком ОІЛ") зареєстроване юридичною особою Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 17.03. 2003 року, відповідно до копії Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 075286 (а.с.5).

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ "Нафтоком ОІЛ" подало до Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік форми № 10-ПІ від 13.02. 2014 року № 105/13 (19.02. 2014 року вх.1694), де зазначило, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 96 осіб (рядок 01), з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 3 особи (рядок 02), кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 4 особи (рядок 03), фонд оплати праці штатних працівників складає 2 910,90 тисяч грн. (рядок 04), середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 30 321,88 грн. (рядок 05), сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 30 321,88 грн. (рядок 06) (а.с.6).

Таким чином, з аналізу звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік форми № 10-ПІ слідує, що ТзОВ "Нафтоком ОІЛ" не було виконано встановлені законодавством України нормативи робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2013 рік, в кількості - 1 особа.

Суд погоджується з висновками позивача про те, що відповідачем порушено норматив робочих місць працевлаштування інвалідів, в частині застосування адміністративно-господарської санкції в сумі 30 321,88 грн., та пені - 245,70 грн., з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-XII від 21.03.1991 року (далі - Закон України № 875) закріплено, що інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 3 ст. 18 Закону України № 875 встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним

законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом

Міністрів України.

З аналізу даної норми слідує, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону України № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч.1 ст. 20 цього Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Таким чином, ТзОВ "Нафтоком ОІЛ" не вжило необхідних заходів для створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2013 рік, у відповідності до ч.3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-XII від 21.03.1991 року. Також, відповідачем не вчинено передбачені статтею 19 Закону України № 875-XII заходи для працевлаштування одного інваліда згідно нормативу, що свідчить про наявність складу правопорушення в його діях.

Відповідно до ч.2 ст. 20 Закону України № 875 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В силу вимог з ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, тому учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання, у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 02.04.2013 року, 16.04.2013 року.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Суд приходить до висновку, що сума адміністративно-господарських санкцій в розмірі 30 321,88 грн., яку було зазначено в рядку (06) звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік форми № 10-ПІ, та яка заявлена позивачем - є обґрунтованою та підтвердженою наявними в матеріалах справи доказами.

Механізм нарахування пені підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлений Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 15.05. 2007 року за № 223 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.05. 2007 року за № 552/13819.

Згідно з п.3.2 даного Порядку порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Внаслідок несплати ТзОВ "Нафтоком ОІЛ" адміністративно-господарської санкції в розмірі 30 321,88 грн., позивачем відповідачу нараховано пеню в сумі 245,70 грн., що підтверджується розрахунком пені станом на 12.05. 2014 року (а.с.7).

Таким чином, загальна сума адміністративно-господарської санкції та пені, яка підлягає до сплати ТзОВ "Нафтоком ОІЛ" складає 30 567,58 грн. (30 321,88 грн.+245,70 грн.)

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Позивачем повністю доведено факт, що з боку ТзОВ "Нафтоком ОІЛ" мало місце порушення вимог Закону України № 875, натомість відповідач не довів факту виконання вимог передбачених даним Законом.

В силу ч.4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтоком ОІЛ" (34240, Рівненська область, Рокитнівський район, смт. Томашгород, вул. Леніна,22, кв.2, код ЄДРПОУ 32384883) на користь держави в особі Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарську санкцію в розмірі 30321 (тридцять тисяч триста двадцять одна) грн. 88 коп., та пеню в розмірі 245 (двісті сорок п'ять) грн. 70 коп., а всього 30567 (тридцять тисяч п'ятсот шістдесят сім) грн. 58 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.