Вирок № 38969239, 30.05.2014, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа 359/4149/14-к

провадження1кп\359\233\2014

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2014 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючого судді Левченка А.В.,

при секретарі Макаренко Я.В.,

з участю прокурора Баклана В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі справу по обвинувальному акту в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, пенсіонера, одруженого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 б. 4 кв. 8, -

по обвинуваченню його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України ,-

встановив:

26.10.2013 року, приблизно об 11 годині, ОСОБА_1, керуючи власним, технічно-справним автомобілем марки «Форд Ескорт», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись автодорогою «Бортничі-Рогозів» на території Бориспільського району Київської області в смузі для руху в напрямку до м. Києва, в районі 1 км. вказаної автодороги, зі швидкістю приблизно 60 км/год., перевозячи в якості пасажирів на задньому пасажирському сидінні малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 та його матір ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, в порушення п. 12.1 «під час вибору у встановлених межах безпечної швидкості руху, водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також: особливості перевезеного вантажу та стан транспортного засобу, щоб мати можливість постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним» та п. 21.11 «б» - «водієві забороняється перевозити дітей зріст яких менше 145 см або не досягших 12 - річного віку, - в транспортних засобах, облаштованих пасками безпеки, без використання спеціальних засобів, які дають можливість пристебнути дитину за допомогою пасків безпеки, передбачених конструкцією даного транспортного засобу» Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року та введених в дію з 01.01.2002 року, проявив злочинну самовпевненість, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху транспортного засобу та місце його розташування в своїй смузі для руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, не впорався з керуванням транспортного засобу та допустив виїзд автомобіля за межі проїздної частини на праве узбіччя по напрямку свого руху, де відбулось зіткнення автомобіля з деревом.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди малолітній пасажир автомобіля «Форд Ескорт», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 від отриманих тілесних ушкоджень загинув під час транспортування до лікарні, а його матір ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення , передбаченого ч.2 ст.286 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся в скоєному та дав згоду слухати справу у відповідності до положень ст.349 КПК України. При цьому пояснив, що він підтверджує всі обставини, які викладені в обвинувальному акті про те, що 26.10.2013 року, приблизно об 11 годині, він керував власним, технічно-справним автомобілем марки «Форд Ескорт», реєстраційний номер НОМЕР_1. В той час був слабкий туман, видимість була добра, дорожнє покриття було вологим. В салоні автомобіля з ним знаходилась його дружина, позаду знаходились дочка з внуком. Водійський стаж в нього 6 років, зазвичай він рухається автомобілем не більше 80 км\год. Тоді він рухався 50-60 км\год і на повороті , в районі 1 км. вказаної автодороги, коли передні колеса автомобіля він поставив вліво, автомобіль став некерований та його понесло прямо, в результаті чого його автомобіль вдарився в дерево. Побачивши, що в онука з рота та носа пішла кров, він відразу його вийняв з автомобіля і повіз на попутному транспорті до лікарні, але по дорозі потерпілий помер. В скоєному розкаюється і вважає себе покараним із-за каліцва та смерти найдорожчих людей. Він один в родині працездатний, тому, що його дружина є онкохворою та з донькою потребують довгострокового лікування, що тягне за собою необхідність постійного використання автомобіля.

Приймаючи до уваги повне визнання своєї вини , суд, за пропозицією прокурора та за згодою підсудного ,керуючись ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та ухвалив допитати обвинуваченого та дослідити матеріали справи, які характеризують особу обвинуваченого, стосуються речових доказів та судових витрат. При цьому суд зясував правильність розуміння обвинуваченим цих обставин, добровільність його позиції та розяснив, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, оцінюючи в сукупності установлені і перевірені в судовому засіданні докази по справі, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена повністю.

Своїми діями ОСОБА_1, порушив вимоги пунктів 12.1 та 21.11 «б» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року, та тим самим порушив правила безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть малолітнього ОСОБА_2 та заподіяло тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_3, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Обставиною, що помякшує покарання ОСОБА_1 , у відповідності до вимог ст. 66 КК України, є щире каяття . Обставин, що обтяжують його покарання, згідно вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено .

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1 , суд, враховуючи характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, приймаючи до уваги особу підсудного, тяжкість скоєного, вважає, що покарання підсудному слід обрати у виді позбавлення волі. Разом з тим, приймаючи до уваги його характеристику, помякшуючу обставину, те, що ним злочин скоєно вперше, з необережності, має постійне місце проживання, суд вважає за можливе визначення йому іспитового терміну з покладенням обовязків, які передбачені ст.76 КК України.

Враховуючи пенсійний вік обвинуваченого та вік його дружини, враховуючи необхідність тривалого лікування отриманих травм його дочки-потерпілій по справі, те, що злочин скоєно з необережності, настання тяжких наслідків для його родини з необережності без обтяжуючих покарання обставин, суд вважає за можливе не застосовувати до нього додаткової міри покарання у виді позбавлення прав керування транспортними засобами.

Заходів забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_1 не обиралось. Речові докази по справі слід повернути законному володільцю, судові витрати по справі слід покласти на обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373 -376 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_1 визнати винуватим та призначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 ( п»ять ) років без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому 2 ( два) роки іспитового строку . У відповідності зі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обовязки - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання .

Початок строку відбуття покарання підсудному рахувати з дня проголошення вироку, тобто з 30.05.2014 року.

Речовий доказ по справі- автомобіль «Форд Ескорт» реєстраційний номер НОМЕР_2 повернути власнику ОСОБА_1.

Судові витрати по справі в сумі 2009 грн 84 коп стягнути з ОСОБА_1 ( ідент. номер НОМЕР_3) на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області за проведення інженерно- технічної та інженерно-транспортної експертиз ( р\р 31111115700008 МФО 820019 УДКСУ у Подільському районі м. Києва ,код 37975298.

Вирок на протязі 30 днів з дня його проголошення може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд.

Суддя: А.В. Левченко