Рішення № 38963303, 20.05.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.05.2014 Справа № 905/2266/14

Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А. при секретарі судового засідання Буховець С.А. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Комунального підприємства Слов’янської міської ради «Словміськводоканал», Донецька область, м. Слов’янськ

до відповідача: Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов’янський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровлених закладів профспілок України «Укрпрофоздоровлення», Донецька область, м. Слов’янськ

про: стягнення заборгованості у сумі 654577,84 грн.

За участі представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Позивач, Комунальне підприємство Слов’янської міської ради «Словміськводоканал», Донецька область, м. Слов’янськ, звернулось до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов’янський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровлених закладів профспілок України «Укрпрофоздоровлення», Донецька область, м. Слов’янськ про стягнення заборгованості у сумі 654577,84 грн., а саме: 606689,15 грн. основного боргу, інфляційних витрат у розмірі 3760,43,43 грн., 3% річних у розмірі 8065,51 грн., пені у розмірі 36062,75 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення №14 від 01.01.2013р., претензія №203/08 від10.02.2014р. про стягнення заборгованості, лист № 10юк/253 від 14.02.2014 р., № 10юк/253 від 14.02.2014 р., акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2014р., акти-рахунки за період з січня 2013 р. по грудень 2013 р.

Представники відповідача в судове засідання не з’явились, документів, витребуваних ухвалами суду не надав. Про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштових відправлень з відміткою про отримання від 08.04.2014 р.

В силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та додатково надані документи, господарський суд ВСТАНОВИВ.

01.01.2013р.між Комунальним підприємством Слов’янської міської ради «Словміськводоканал» (підприємство питного водопостачання) та Дочірнім підприємством «Санаторно-курортного реабілітаційного центру «Слов’янський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» Донецька область, м. Слов’янськ (абонент) був укладений договір на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення №14 (надалі Договір).

За умов п. 11.2. договору, він вступає в силу при досягненні згоди за всіма суттєвими умовами договору та діє з моменту підписання по 31.12.2013 р.

Означений договір підписаний сторонами без заперечень.

За п. 1.1. Договору згідно до умов якого підприємство питного водопостачання подає по своїм водопровідним мережам питну воду Абоненту в межах узгоджених обсягів та узгодженого помісячного графіку з урахуванням затвердженого місцевими органами державної виконавчої влади ліміту або максимально узгоджених обсягів води. що подається, використовує її та проводить оплату послуг відповідно до діючих тарифів, умов цього договору, Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.02 р. № 2918-ІІІ (надалі «закон про воду»), Законом «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.204 р. № 1875-ІV, Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190 та зареєстрованими Міністерством Юстиції України від 07.10.2008 р. № 936/15627 (надалі –правила користування). Підприємство приймає господарсько-побутові та близькі до них за складом стічні води Абонента, що поступають в відчищувальні споруди в межах узгоджених розрахункових обсягів та узгодженого помісячного графіку в межах гранично допустимої концентрації забруднюючих речовин, а Абонент спускає стічні води ат своєчасно оплачує послуги Підприємства згідно з діючими тарифами, умов цього договору, Правилами приймання стічних вод підприємства в системи каналізації міст(далі за текстом –правила прийому) затверджених виконавчими органами місцевих рад, Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скидання промислових та інших стічних вод в системи каналізації населених пунктів (надалі інструкція), Правилами користування, Правилами приймання стічних вод підприємства в комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.02 р. № 37 та зареєстрованих Міністерством юстиції України 26.04.02 р. відповідно № 402/6690 та № 403/6691.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що підприємство приймає господарсько-побутові та близькі до них за складом води Абонента, що поступають на відчищувальні споруди протягом усього періоду, дії договору в обсягах об’єму, передбаченого п. 1.2., 4.5. цього Договору.

За умов п. 4.5. договору розрахунковий обсяг стічних вод встановлюється у розмірі 100% від споживання води з усіх джерел. Облік фактичного обсягу водовідведення абонента визначається за показниками приладу обліку стоків, або при його відсутності, за кількістю води. що поступає з комунального водопроводу або місцевих джерел згідно показників водо лічильників згідно п. 3.14 Правил користування тощо.

Згідно з п. 4.12. Договору кількість поданої води оформлюється двостороннім актом, який засвідчений печаткою або штампом, один раз на місяць не пізніше 24 числа поточного місяця. Для укладення акту абонент направляє свого представника. При нез’явленні представника абоненту до зазначеного строку, безпідставній відмові від підпису акту, акт підписується водоканалом на підставі даних обліку води, один екземпляр якого в триденний строк направляється абоненту як підстава для оплати. Для отримання рахунку абонент направляє свого представника на підприємство не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до п.5.1. Договору надані підприємством згідно з цим договором послуги з подачі води та прийому стоків абонент оплачує згідно діючого законодавства.

На момент укладення договору тариф на прийом стічних вод складає 3,9834 грн. за 1 куб.м. (без ПДВ). На загальну суму нараховується ПДВ в розмірі 20% ( п. 5.3. договору).

Пунктом 5.5. Договору абонент здійснює поточні платежі за послуги по цьому договору на умовах 100% передплати в строк до 5го числа поточного місяця. При цьому розмір платежу визначається виходячи з вартості обсягу споживання послуг за минулий місяць. Кінцевий розрахунок за поточний місяць абонент проводить на підставі пред’явленого рахунку за надані послуги платіжним дорученням з урахуванням передплати не пізніше 26 числа поточного місяця (п. 5.6. договору).

В підтвердження виконання договору з боку позивача надано акти-рахунки за період з 29.12.2012 р. по 27.12.2013 р. на загальну суму 751396,81 грн. Акти –рахунки за травень 2013 р., січень 2013 р. складені в односторонньому порядку представниками КП Слов’янської міської ради «Словміськводоканал» та містять відмітки про відмову абоненту від підпису. В порядку п. 4.12. договору означені акти-рахунки є документами, які підтверджують обсяг наданих послуг абоненту. В іншій частині акти-рахунки підписані та скріплені печатками з боку позивача та відповідача без заперечень.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням проведених відповідачем часткових оплат наданих послуг на суму 144707,66 грн., матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості за надані послуги з водовідведення за період з 29.12.2120 р. по 27.12.2013 р. на суму 606689,15 грн.

Відповідач доказів оплати заборгованості не надав, розмір заборгованості не спростував.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з’ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог на суму 606689,15 грн. основного боргу за період з 29.12.2120 р. по 27.12.2013 р.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 36062,75 грн. розрахована за кожним актом-рахунком, відповідно до п. 7.2. договору.

Відповідно до ст.ст. 216 – 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Згідно з наведеним вище, період нарахування пені повинен обліковуватися в межах строків, визначених згідно з приписами ст. 232 ГК України та ст. 258 ЦК України, тобто розраховуватись в межах одного року на період, що не перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Заявлений до стягнення розмір пені у сумі 36062,75 грн. суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку про його невірність з огляду на ігнорування приписів ст. 232 ГК України та ст. 258 ЦК України в частині дотримання строків нарахування пені.

Отже, з огляду на зазначені норми строк позовної давності, в межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу за актами-рахунками за січень-березень 2013 року закінчився 01.04.2014 р. Як вбачається з вхідної дати на штемпелю канцелярії, позовна заява отримана судом 03.04.2014 року, строк позовної давності пропущено.

Перерахувавши пеню за кожним актом-рахунком за спірний період з урахуванням вимог п. 6 ст. 232 ГК України, суд дійшов висновку, що належний до стягнення розмір пені, розрахований за кожним актом-рахунком за період з квітня по грудень 2013 р., становить 34324,70 грн.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1738,05 грн. задоволенню не підлягають.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення інфляційних витрат у розмірі 3760,43,43 грн., 3% річних у розмірі 8065,51 грн., відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені до стягнення розмір 3% річних у сумі 8065,51 грн. розрахованих за кожним актом-рахунком, суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку про математичну неточність означеної суми.

За визначеними позивачем періодами нарахування 3% річних розрахованих за кожним актом-рахунком, належний до стягнення розмір 3% річних становить 3209,28 грн.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 4856,23 грн. задоволенню не підлягають.

Заявлений до стягнення розмір інфляційних витрат у розмірі 3760,43,43 грн. суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 22 Законом України «Про питну воду та питне водопостачання», ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ч.1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, ст. 82 – 85 ГПК України, господарський суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства Слов’янської міської ради «Словміськводоканал», Донецька область, м. Слов’янськ, до Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов’янський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровлених закладів профспілок України «Укрпрофоздоровлення», Донецька область, м. Слов’янськ про стягнення заборгованості у сумі 654577,84 грн., а саме: 606689,15 грн. основного боргу, інфляційних витрат у розмірі 3760,43,43 грн., 3% річних у розмірі 8065,51 грн., пені у розмірі 36062,75 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов’янський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровлених закладів профспілок України «Укрпрофоздоровлення» (84110, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Пушкінська, 2, ЄДРПОУ 30708792) на користь Комунального підприємства Слов’янської міської ради «Словміськводоканал», (84122, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Калініна, 9, ЄДРПОУ 35420080) заборгованість у сумі 606689,15 грн. основного боргу, інфляційних витрат у розмірі 3760,43,43 грн., 3% річних у розмірі 3209,28 грн., пені у розмірі 34324,70 грн., судовий збір у розмірі 12959,12 грн.

В вимогах в частині стягнення 3% річних в розмірі 4856,23 грн. відмовити.

В вимогах в частині стягнення пені в сумі 1738,05 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Бойко