Постанова № 38955971, 20.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

20 травня 2014 року 08:30 №826/3827/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Лан Системс»

до

державної податкової інспекції у Солом’янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.03.2014 №0002322208 та від 11.03.2014 №0002312208,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лан Системс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Солом’янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.03.2014 №0002322208 та від 11.03.2014 №0002312208.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Солом’янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 21.02.2014 №946/26-58-22-08-11/35001516 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентами товариством з обмеженою відповідальністю «Магреб Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ріт Україна», необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.03.2014 №0002322208 та від 11.03.2014 №0002312208. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 21.02.2014 №946/26-58-22-08-11/35001516 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 11.03.2014 №0002322208 та від 11.03.2014 №0002312208 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

В судовому засіданні 10.04.2014 сторони подали клопотання про розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Лан Системс» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Магреб Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ріт Україна».

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Лан Системс» пунктів 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 37 171,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток у сумі 39 029,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Солом’янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 21.02.2014 №946/26-58-22-08-11/35001516 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 11.03.2014 №0002322208, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 46 463,75 грн., у тому числі: 37 171,00 грн. – основний платіж, 9 292,75 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

від 11.03.2014 №0002312208, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 48 786,25 грн. у тому числі: 39 029,00 грн. – основний платіж, 9 757,25 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Солом’янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 21.02.2014 №946/26-58-22-08-11/35001516 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Лан Системс» та його контрагентами:

товариством з обмеженою відповідальністю «Магреб Україна» на підставі рахунків-фактур від 15.03.2012 №3-1503, від 11.05.2012 №4-1105, 15.05.2012 №3-1505, від 14.06.2012 №3-1406, від 15.06.2012 №3-1506;

товариством з обмеженою відповідальністю «Ріт Україна» на підставі рахунку-фактури від 21.12.2011 №СФ-000023.

З матеріалів справи вбачається, що товариством з обмеженою відповідальністю «Магреб Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ріт Україна» було поставлено товар товариству з обмеженою відповідальністю «Лан Системс» на підставі рахунків-фактур: від 15.03.2012 №3-1503, від 11.05.2012 №4-1105, 15.05.2012 №3-1505, від 14.06.2012 №3-1406, від 15.06.2012 №3-1506, від 21.12.2011 №СФ-000023.

На підтвердження руху активів в процесі здійснення господарських операцій на підставі рахунків-фактур, позивачем надано суду копії рахунків-фактур від 15.03.2012 №3-1503, від 11.05.2012 №4-1105, 15.05.2012 №3-1505, від 14.06.2012 №3-1406, від 15.06.2012 №3-1506, від 21.12.2011 №СФ-000023; видаткових накладних за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди; товарно-транспортних накладних за відповідні періоди, карток складського обліку; накладних на внутрішнє переміщення товару; журналу видачі довіреностей тощо.

Суд звертає увагу, що всі наявні в матеріалах справи зазначені документи дають змогу визначити, які саме роботи були виконані, за якою ціною та між якими контрагентами.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Солом’янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Лан Системс» та його контрагентами товариством з обмеженою відповідальністю «Магреб Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ріт Україна» вказано на акти:

державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 21.06.2013 №164/2240/36282249 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Лан Системс» з питань взаємовідносин з платниками податків за період з 01.03.2012 по 31.08.2012»;

державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 14.12.2013 №1199/3-22-80 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Ріт Україна» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків відомостей за період з 01.08.2011 по 30.09.2012».

З вказаних актів від 21.06.2013 №164/2240/36282249 та від 14.12.2013 №1199/3-22-80 вбачається, що податковим органом не перевірялися взаємовідносини між позивачем та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Магреб Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ріт Україна», а висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено на припущеннях.

Так, щодо взаємовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю «Лан Системс» та його контрагентами товариством з обмеженою відповідальністю «Магреб Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ріт Україна» за рахунками-фактур, то:

- податковим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагентів позивача;

- всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу в спірних правовідносинах базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток;

- під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Лан Системс» відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами товариством з обмеженою відповідальністю «Магреб Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ріт Україна», первинні документи по господарським операціям не досліджувались;

- доказів щодо порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин відповідач суду також не надав.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що відповідачем не доведено) має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Лан Системс» та його контрагентами товариством з обмеженою відповідальністю «Магреб Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ріт Україна» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 11.03.2014 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Лан Системс» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.03.2014 №0002322208 та від 11.03.2014 №0002312208, підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом’янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 11.03.2014 №0002322208 та від 11.03.2014 №0002312208.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.