Ухвала суду № 38955034, 29.05.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/774/269/14 Справа № 412/10985/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Шелестов К. О. Доповідач - Сербін В.В.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2014 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ

Апеляційного суду Дніпропетровської області

в складі головуючого- судді Сербіна В.В.

суддів: Піскун О.П., Семопядного В.О.

при секретарі- Лісіні С.В.

за участю прокурора- Ярової О.А.

захисників- адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3

засуджених- ОСОБА_5 та ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську кримінальну справу за апеляційною скаргою прокурора, який приймав участь в розгляді справи в суді першої інстанції на вирок Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16 травня 2013 року відносно:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м.Кіровськ Луганської області, раніше не судимого,-

засудженого за ч.4 ст.190 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі, згідно ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбуття покарання з випробуванням, строком на 3 роки, з покладення на нього обов'язків, відповідно ст.76 КК України, повідомляти в органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання, а також не виїзджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції,-

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця м.Дніпропетровська, раніше не судимого,-

засудженого за ч.4 ст.190 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі, згідно ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбуття покарання з випробуванням, строком на 3 роки, з покладення на нього обов'язків, відповідно ст.76 КК України, повідомляти в органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання, а також не виїзджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Цивільний позов ТОВ «Подільський Бройлер» про стягнення зі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в сумі 1827914,88 гривень- залишений без розгляду.

Даним вироком ОСОБА_5 та ОСОБА_4 засуджені за те, що ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_4 та особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, спочатку літа 2010 року, перебуваючи у м.Дніпропетровську, вступивши між собою в попередній злочинний зговір, направлений на заволодіння шляхом обману майном суб'єктів господарювання- виробників сільськогосподарської продукції, скоїли тяжкий злочин при наступних обставинах.

У другій половині липня 2010 року, точні дати і час органом досудового слідства не встановлено, підсудний ОСОБА_5, з метою реалізації своїх злочинних намірів і проведенні грошових коштів, отриманих від протиправної діяльності, у наявні кошти, дав вказівку підсудному ОСОБА_4 знайти реквізити та банківський рахунок суб'єкта підприємницької діяльності, а співучаснику злочину, матеріали щодо якого виділені в окреме провадження, підшукати і орендувати приміщення, яке обладнати під офіс приватного підприємства.

На виконання вказівок ОСОБА_5, співучасник злочину ОСОБА_4 звернувся до своєї знайомої ОСОБА_7, що займає посаду менеджера ПП «Рускус», зареєстрованого по вул.Романовського, 80, у Самарському районі м.Дніпропетровська, з проханням надати йому реквізити та номер розрахункового рахунку вказаного підприємства, при цьому, не посвячуючи останню в злочинний план.

Будучи введеною в оману щодо намірів ОСОБА_4, ОСОБА_7 передала останньому номер розрахункового рахунку № НОМЕР_1, відкритого в Дніпропетровській філії ЗАТ «Європейський банк раціонального фінансування» та інші реквізити ПП «Рускус», які ОСОБА_4 електронним листом відправив співучасникам злочину ОСОБА_5 та особі, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, на електронну адресу «ІНФОРМАЦІЯ_4».

У свою чергу, співучасник злочину, матеріали щодо якого виділені в окреме провадження, виконуючи вказівки ОСОБА_5, з метою створення видимості господарської діяльності ПП «Рускус», орендував і облаштував під офіс кабінет № 215, розташований по вул.Чичеріна,74, в місті Дніпропетровську, після чого, надалі видаючи себе за комерційного директора вказаного підприємства, ввівши в оману громадян ОСОБА_8 і ОСОБА_9, не повідомивши останнім про злочинні наміри, доручив останнім за винагороду представляти інтереси ПП «Рускус» при укладанні договорів купівлі-продажу зернових культур, для чого видав їм довіреність для здійснення юридичних дій від імені підприємства.

Після чого, в другій половині липня 2010 року ОСОБА_8 і ОСОБА_9, будучи введеними в оману, вважаючи себе дійсними представниками ПП «Рускус», діючи в Хмельницькій області за сприяння посередників ОСОБА_11 і ОСОБА_12, які також не були посвячені в злочинні наміри співучасників злочину, уклали ряд договорів купівлі-продажу зерна «ріпаку» з суб'єктами господарювання Дунаєвецького, Віньковецького і Старокостянтинівського районів Хмельницької області, а саме:

- 23 липня 2010 року, в с.Дунаївці Дунаєвецького району уклали договір купівлі-продажу з ФГ «Є Надія», зареєстрованого в с.Нестерівці Дунаєвецького району, в особі голови ОСОБА_13, про продаж 275,484 тон зерна «ріпаку», вартістю 3450 гривень за тонну, а всього на загальну суму 950419,80 гривень, яке згідно складської квитанції № 198 від 23.07.2010 року було передано на зберігання в ДП «Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів», розташованого за адресою: смт.Дунаївці;

- 27 липня 2010 року, в с.Петрівське Дунаєвецького району уклали договір купівлі-продажу з ТОВ «Подільський Бройлер», зареєстрованого в с.Маков Дунаєвецького району, в особі директора ОСОБА_14 , про продаж 519,294 тон зерна «ріпаку» , вартістю 3520 гривень за тонну, а всього на загальну суму 1827914,88 гривень, яке згідно складської квитанції № 1 від 27.07.2010 року було передано на зберігання в ТОВ «Еколін», розташованого за адресою: с.Петрівське;

- 27 липня 2010 року, в с.Петрівське Дунаєвецького району уклали договір купівлі-продажу з СФГ «Краєвид», зареєстрованого в с.Адамівка Віньковецького району, в особі голови ОСОБА_15, про продаж 60,799 тон зерна «ріпаку», вартістю 3520 гривень за тонну, а всього на загальну суму 214012 гривень, яке згідно складської квитанції № 32 від 27.07.2010 року було передано на зберігання в ТОВ «Еколін», розташованого за адресою: Дунаєвецький район, с.Петрівське ;

- 23 липня 2010 року, в м.Старокостянтинів уклали договір купівлі-продажу з ФГ «Богдана», зареєстрованого в с.Веснянка Старокостянтинівського району, в особі директора ОСОБА_16, про продаж 29,21 тон зерна «ріпаку», вартістю 3500 гривень за тонну, а всього на загальну суму 102235 гривень (згідно додаткової угоди від 27.07.2010 року ), яке згідно складської квитанції № 49 від 23.07.2010 року було передано на зберігання в ТОВ «Комбікормовий завод», розташований за адресою: м.Старокостянтинів, Веснянське шосе,5;

- 23 липня 2010 року, в м.Старокостянтинів уклали договір купівлі-продажу з ПП «Гетьман», зареєстрованого в с.Морозівка ??Старокостянтинівського району, в особі директора ОСОБА_17, про продаж 81,398 тон зерна «ріпаку», вартістю 3500 гривень за тонну, а всього на загальну суму 284893 гривень (згідно додаткової угоди від 27.07.2010 року ), яке згідно складської квитанції № 49 від 23.07.2010 року було передано на зберігання в ТОВ «Комбікормовий завод», розташований за адресою: м. Старокостянтинів, Веснянське шосе, 5;

- 23 липня 2010 року, в м.Старокостянтинів уклали договір купівлі-продажу з ПАФ «Олена», зареєстрованого в с.Оріхівка Старокостянтинівського району, в особі директора ОСОБА_18, про продаж 155,598 тон зерна ріпаку, вартістю 3500 гривень за тонну, а всього на загальну суму 544593 гривень (згідно додаткової угоди від 27.07.2010 року), яке згідно складської квитанції № 49 від 23.07.2010 року було передано на зберігання в ТОВ «Комбікормовий завод», розташований за адресою: м.Старокостянтинів, Веснянське шосе,5;

- 23 липня 2010 року, в м.Старокостянтинів уклали договір купівлі-продажу з ТОВ «Інтер-Случ», зареєстрованого в с.Веснянка Старокостянтинівського району, в особі директора ОСОБА_19, про продаж 339,32 тон зерна «ріпаку», вартістю 3500 гривень за тонну, а всього на загальну суму 1187620 гривень (згідно додаткової угоди від 27.07.2010 року), яке згідно складської квитанції № 49 від 23.07.2010 року було передано на зберігання в ТОВ «Комбікормовий завод», розташований за адресою: м.Старокостянтинів, Веснянське шосе,5;

- 23 липня 2010 року, в м.Старокостянтинів уклали договір купівлі-продажу з ТОВ «Случ-Агро», зареєстрованого в с.Вербородинці Старокостянтинівського району, в особі директора ОСОБА_20, про продаж 93,669 тонн зерна ріпаку, вартістю 3500 гривень за тонну, а всього на загальну суму 327841,50 гривень (згідно додаткової угоди від 27.07.2010 року), яке згідно складської квитанції № 49 від 23.07.2010 року було передано на зберігання в ТОВ «Комбікормовий завод», розташований за адресою: м.Старокостянтинів, Веснянське шосе,5.

Всього, згідно умов вищевказаних договорів купівлі-продажу, ПП «Рускус» купила у суб'єктів господарювання 1554,7722 тон зерна ріпаку, за яке мало перерахувати грошові кошти на загальну суму 5439529,18 гривень.

Однак, співучасники злочину ОСОБА_5, ОСОБА_4 і особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, продовжуючи реалізацію своїх спільних намірів, спрямованих на заволодіння чужим майном шляхом обману, не маючи намірів виконувати взяті зобов'язання з оплати зазначеного майна продавцям, з метою реалізації зерна «ріпаку» третій особі, звернулися через співучасника злочину, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, до директора Вінницького відділення ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна) (АСТІ (Україна) ОСОБА_22 , з пропозицією придбати у ПП« Рускус » вищевказану кількість зерна «ріпаку», при цьому, не маючи насправді намірів фактично передавати останнім у власність. Будучи введеним в оману, ОСОБА_22, діючи від імені ТОВ «АСТІ (Україна)» погодився придбати у ПП «Рускус» зерно «ріпаку» і підписав договори №№519/1-54617, 519/1-54747 від 26.07.2010 року, які надала йому особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, підписані від імені директора ПП «Рускус». Відповідно до умов даних договорів продавець- ПП «Рускус» зобов'язувалося в строк до 30.07.2010 року поставити на умовах франко-склад (EXW) (ТОВ «Комбікормовий завод» 699,195 тон, ДП «Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів» 275,484 тон, вартістю 3470 гривень за тонну і ТОВ «Еколін» 100 тон, вартістю 3480 гривень за тонну) 1974,679 тонн зерна «ріпаку», а покупець- ТОВ «АСТІ (Україна)» прийняти і протягом трьох банківських днів з моменту отримання документів, які підтверджують поставку товару, провести оплату за нього, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «Рускус».

Після оформлення, 27 липня 2010 року документів про придбання ПП «Рускус» 1554,772 тон зерна «ріпаку» на суму 5439529,18 гривень, ОСОБА_9 і ОСОБА_8 того ж дня, за вказівкою особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, передали представнику ТОВ «АСТІ (Україна)» ОСОБА_23 складські квитанції на 1529,288 тонн зерна «ріпаку», що згідно договору, вважалося передачею зерна у власність.

У теж час, 28 липня 2010 року ТОВ «АСТІ (Україна)» виконуючи свої зобов'язання за договором, перерахувало на розрахунковий рахунок ПП «Рускус» грошові кошти в сумі 5312434,09 гривень, які в той же день, за сприяння співучасника злочину ОСОБА_4, домовившись з менеджером ПП «Рускус» і власником ПП «Ейплінг» ОСОБА_24, були перераховані з першого підприємства на розрахунковий рахунок другого підприємства, а в подальшому декілька разів переведені через розрахункові рахунки підприємств ТОВ «Валіос-Груп», ПП «Арт-Бейл», ПП «Енергооблад-Постач», ТОВ «Брокбізнестрейдінг», в кінцевій ланцюжка отриманих приватним підприємцем ОСОБА_25, який 29 липня 2010 року перевів вказані грошові кошти в готівку і в присутності начальника служби безпеки Дніпропетровської філії ЗАТ «Європейський банк раціонального фінансування», передав їх співучаснику злочину ОСОБА_5 та іншим невстановленим особам.

Таким чином, співучасники злочину ОСОБА_5, ОСОБА_4 і особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, діючи від імені ПП «Рускус», заволоділи шляхом обману та розпорядилися на власний розсуд зерном «ріпаку» на загальну суму 5439529,18 гривень, що в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто є особливо великим розміром.

В апеляції /а.с.168 т.19/ прокурор, який приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості скоєного та особі засудженого, постановити свій вирок, яким ОСОБА_5 та ОСОБА_4 призначити покарання за ч.4 ст.190 КК України у виді 7 років позбавлення волі. Обґрунтовує це тим, що суд не прийняв до уваги особи ОСОБА_5 та ОСОБА_4, їх відношення до скоєного, невизнання вини, позицію потерпілого та те, що ними не було прийнято заходів щодо погашення заподіяної шкоди. Крім того, судом не врахована тяжкість скоєного злочину, розмір заподіяної шкоди та позицію представника потерпілого.

В уточненому запереченні /а.с.189-192 т.19/ засуджений ОСОБА_5 прохає не приймати до уваги раніше подане заперечення, апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок суду- без зміни, як законний та обґрунтований.

В суді апеляційної інстанції прокурор підтримала апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, обґрунтовуючи тим, що судом першої інстанції при призначенні покарання засудженим не були враховані в повній мірі як тяжкість скоєного ними злочину, так і особи винних, відношення кожного з засуджених до скоєного.

Засуджений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_2 не оскаржуючи вирок в апеляційному порядку, прохали залишити його без змін, звільнивши засудженого ОСОБА_5 від покарання на підставі ст.2, п.«г») ч.2 ст.9 та ст.14 Закону України «Про амністію у 2014 році» № 1185-VII від 08 квітня 2014 року зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо застосування амністії в Україні» № 1246-VII від 06 травня 2014 року.

Засуджений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_3, не оскаржуючи вирок в апеляційному порядку, прохали залишити його без змін, звільнивши засудженого ОСОБА_4 від покарання на підставі ст.2, п.«г») ч.2 ст.9 та ст.14 Закону України «Про амністію у 2014 році» № 1185-VII від 08 квітня 2014 року зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо застосування амністії в Україні» № 1246-VII від 06 травня 2014 року.

Заслухавши сторони, вивчивши доводи апеляції та матеріали кримінальної справи, частково дослідивши докази по справі, колегія суддів приходить до наступного.

Висновки суду щодо винності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за яким їх засуджено, обґрунтовані наявними у справі доказами, які, як і юридична кваліфікація дій засуджених за ст.190 ч.4 КК України ніким із сторін не оскаржуються, тому, у відповідності до вимог ст.365 КПК України (тут та далі в редакції КПК України 1960 року), колегією суддів не перевіряються.

Разом з тим, відповідно до вимог ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Крім того, відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з ролі кожного у скоєнні злочину, даних про особу винних, які на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебувають, характеризуються позитивно, мають постійне місце роботи, а також кожен має на утриманні неповнолітню дитину, що суд відніс до пом'якшуючої їх покарання обставини, однак пославшись у вироку на тяжкість скоєного засудженими злочину, фактично, при призначенні покарання цього не врахував, як не врахував і розмір заподіяної злочином шкоди, ставлення винних до наслідків та відсутності дійового каяття з боку останніх, призначивши покарання, яке є явно недостатнім для виправлення засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та попередження вчинення ними нових злочинів, тобто з порушенням вимог ст.50 КК України та ст.65 КК України і вказуючи на можливість застосування вимог ст.75 КК України, ст.76 КК України, не давши належної оцінки зазначеним вище обставинам, прийшов до хибного висновку про можливість виправлення засуджених без відбування покарання.

Таким чином, що стосується доводів апеляції прокурора про невідповідність призначеного засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 покарання, в тому числі з застосуванням вимог ст.75 КК України, ст.76 КК України, тяжкості скоєного ними злочину та особі засуджених, колегія судів вважає їх такими що частково заслуговують на увагу і з урахуванням вимог ст.399 КПК України вирок суду першої інстанції в частині призначеного вказаним засудженим покарання підлягає скасуванню відповідно до вимог ст.371 КПК України та ст.372 КПК України- у зв'язку з неправильним застосування кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених, з ухваленням судом апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ст.378 КПК України свого вироку.

Приймаючи до уваги наведене вище, з урахуванням даних про особу засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які позитивно характеризуються, мають постійне місце роботи, не стоять на обліку у лікарів нарколога та психіатра, обставини, яка пом'якшує покарання- знаходження на утриманні у засуджених неповнолітніх дітей, тяжкості скоєного ними злочину, який відноситься до категорії особливо тяжкого, ролі кожного у скоєнні злочину, колегія суддів приходить до висновку, що засудженим слід призначити покарання у виді позбавлення волі, хоча й на менший термін, ніж той, про який ставить питання у своїй апеляції прокурор, а саме на строк ШІСТЬ років, призначивши обов'язкове додаткове покарання у виді конфіскації всього, належного засудженим майна, задовольнивши апеляцію прокурора частково, зі скасуванням вироку Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16 травня 2013 року стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_4, в частині призначеного засудженим покарання.

Разом з тим, враховуючи вимоги ч.5 ст.72 КК України, відповідно до якої попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день, беручи до уваги що засуджений ОСОБА_5 утримувався під вартою до набрання вироком чинності в період з 09 серпня 2010 року /а.с.190 т.1/ по 11 квітня 2012 року /а.с.158-161 т.17/, тобто 01 рік 08 місяців 02 дні, а засуджений ОСОБА_4 з 09 серпня 2010 року /а.с.188 т.1/ по 11 квітня 2012 року /а.с.158-161 т.17/, тобто 01 рік 08 місяців 02 дні, вказаний термін слід зарахувати засудженим до строку відбування покарання.

Крім того, на підставі вимог ст.2, п.«г») ч.2 ст.9 та ст.14 Закону України «Про амністію у 2014 році» № 1185-VII від 08 квітня 2014 року зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо застосування амністії в Україні» № 1246-VII від 06 травня 2014 року та ст.85 КК України, оскільки засуджені ОСОБА_5 та ОСОБА_4, на день набрання чинності вказаними Законами відбули не менше одніє чветрі призначеного вироком судом апеляційної інстанції строку основного покарання, прохають колегію суддів застосувати до них положення вказаних Законів про амністію, від відбування призначеного судом апеляційної інстанції основного покарання у виді позбавлення волі засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 слід звільнити, у зв'язку з актом амністії, постановивши виконувати обов'язкове додаткове покарання у виді конфіскації всього майна, яке належить кожному засудженому- самостійно.

Яких-би то не було даних, які б свідчили про наявність при розслідуванні кримінальної справи та її розгляді істотних вимог норм кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування вироку у повному обсязі, по справі не встановлено.

На підставі наведеного вище, керуючись ст.365 КПК України, п.2) ч.1 ст.366 КПК України, ст..371 КПК України, ст.372 КПК України, п.2) ч.1 ст.378 КПК України (все в редакції КПК України 1960 року), ст.2, п.«г») ч.2 ст.9 та ст.14 Закону України «Про амністію у 2014 році» № 1185-VII від 08 квітня 2014 року зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо застосування амністії в Україні» № 1246-VII від 06 травня 2014 року, ст.85 КК України та п.11, п.15 Розділу XI «Перехідних положень» Кримінального процесуального кодексу України в редакції Закону від 13 квітня 2012 року № 4652-VI, колегія суддів,-

З А С У Д И Л А:

Вирок Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16 травня 2013 року стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в частині призначеного засудженим покарання- скасувати.

Призначити ОСОБА_5 покарання за ст.190 ч.4 КК України у виді ШЕСТИ років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить засудженому, зарахувавши, на підставі вимог ст.72 ч.5 КК України у строк відбування покарання засудженому знаходження ОСОБА_5 в місцях попереднього ув'язнення в період з 09 серпня 2010 року по 11 квітня 2012 року, тобто 01 рік 08 місяців 02 дні і на підставі вимог ст.2, п.«г») ч.2 ст.9 та ст.14 Закону України «Про амністію у 2014 році» № 1185-VII від 08 квітня 2014 року зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо застосування амністії в Україні» № 1246-VII від 06 травня 2014 року та ст.85 КК України, від відбування призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі засудженого ОСОБА_5- звільнити у зв'язку з амністією.

Обов'язкове додаткове покарання, призначене даним вироком ОСОБА_5 у виді конфіскації всього майна, яке належить засудженому- виконувати самостійно.

Призначити ОСОБА_4 покарання за ст.190 ч.4 КК України у виді ШЕСТИ років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить засудженому, зарахувавши, на підставі вимог ст.72 ч.5 КК України у строк відбування покарання засудженому знаходження ОСОБА_4 в місцях попереднього ув'язнення в період з 09 серпня 2010 року по 11 квітня 2012 року, тобто 01 рік 08 місяці 02 дні і на підставі вимог ст.2, п.«г») ч.2 ст.9 та ст.14 Закону України «Про амністію у 2014 році» № 1185-VII від 08 квітня 2014 року зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо застосування амністії в Україні» № 1246-VII від 06 травня 2014 року та ст.85 КК України, від відбування призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі засудженого ОСОБА_4- звільнити у зв'язку з амністією.

Обов'язкове додаткове покарання, призначене даним вироком ОСОБА_4 у виді конфіскації всього майна, яке належить засудженому- виконувати самостійно.

В решті вирок Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16 травня 2013 року стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_4- залишити без змін.

Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції- задовольнити частково.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у виді підписки про невиїзд- скасувати.

На вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області учасниками судового розгляду справи можуть бути подані касаційні скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту проголошення вироку.

Головуючий суддя В.В.Сербін

судді:

О.П.Піскун

В.О.Семопядний