Ухвала суду № 38954350, 28.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

28 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 485/2213/13-а

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Кішковська З.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, ОСОБА_3 про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ :

Постановою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 11.10.2013 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, ОСОБА_3 про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Визнано протиправною та скасовано постанову № 505 від 28.08.2013 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 7 ст. 96 КпАП України стосовно ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 8 500 грн. Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито. Стягнуто з т.в.о. начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 34 грн. 41 коп.

11.03.2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі про відшкодування судових витрат у даній справі. До заяви було додано підтверджувальні документи про витрати на правову допомогу і у зв'язку з проведенням судових експертиз на загальну суму 4 480 грн.

Під час розгляду вказаної заяви ОСОБА_2, заявник та її представник підтримали заяву про ухвалення додаткового рішення у справі та пояснили, що не подали докази про вказані витрати під час розгляду справи за їх відсутністю на час розгляду справи.

Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18.03.2014 року в ухваленні додаткового рішення про розподіл судових витрат у даній справі відмовлено.

На зазначену ухвалу від 18.03.2014 року ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову про задоволення її вимог щодо відшкодування понесених нею судових витрат.

Апелянт вказує на те, що при поданні позовної заяви нею не вимагалось стягнення понесених нею судових витрат, оскільки вона не допускала, що при розгляді справи буде змушена просити суд про проведення судової експертизи з метою отримання доказів своєї невинності. Судом призначалася судово-будівельна експертиза , за яку ОСОБА_4 було сплачено 3 880 грн., але цього документу, як і документів про витрати на юридичну допомогу на час розгляду справи в суді вона не мала. У судовому засіданні суд не питав у ОСОБА_4 про понесені нею судові витрати та про бажання чи небажання відшкодування цих витрат в разі задоволення позовних вимог, але з власної ініціативи вирішив питання про стягнення судового збору з відповідача на користь держави.

За таких обставин апелянт вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження на основі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою. Особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Якщо в постанові чи ухвалі за результатами розгляду справи суд не вирішив питання про розподіл судових витрат або вирішив його, але не визначив конкретного їх розміру, тоді ці питання можуть біти вирішені шляхом ухвалення додаткового судового рішення - відповідно додаткової постанови або додаткової ухвали.

Згідно вимог ст. 94 КАС України судові витрати повинні бути документально підтверджені.

В даному випадку судом першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 98 КАС України, у постанові від 11.10.2013 року було вирішено питання про розподіл судових витрат та визначений конкретний їх розмір на підставі наявних на час розгляду справи документальних підтверджень.

Згідно до положень ч. 1 ст. 168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.

Колегія суддів не приймає доводи апелянта про те, що на час судового розгляду вона не мала документів про сплату експертизи та витрат на правову допомогу, як підставу для ухвалення додаткового рішення, оскільки додаткове рішення може бути прийняте на підставі лише тих доказів, які були досліджені під час судового розгляду. Судове засідання із розгляду питання про прийняття додаткового рішення на є складовою частиною судового розгляду і не може використовуватись для заслуховування нових доказів або доказів, які були у матеріалах справи, але суд не дав їм своєї оцінки. Тому, якщо у ході судового розгляду була досліджена лише частина доказів,то для усунення неповноти відповідного судового рішення слід використовувати механізм апеляційного оскарження, а не процедуру прийняття додаткового рішення.

Помилковим також є посилання апелянта на той факт, що у судовому засіданні суд не питав її про понесені нею судові витрати та про бажання чи не бажання відшкодування цих витрат в разі задоволення її вимог. Згідно до ст. 97 КАС України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані. Як вбачається з матеріалів справи, з клопотанням про визначення та відшкодування судових витрат ОСОБА_4 до суду не зверталась.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що ухвала підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 200, 206, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18 березня 2014 року без змін.

Ухвала є остаточною і у касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В. Крусян

Суддя: О.І. Шляхтицький