Рішення № 38953337, 26.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8570/14 26.05.14

За позовом Комунального підприємства «Шляхово - експлуатаційне

управління по утриманню автомобільних шляхів та спору на них

Дарницького району»

до Публічного акціонерного товариства «УКРВТОРЧОРМЕТ»

про стягнення 51 527, 21 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

В засіданні приймали участь:

Від позивача Яресько О.І. - по дов. №123 від 24.02.2014р.

Від відповідача Ковальова Л.П. - по дов. №б/н від 16.04.2014р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Шляхово - експлуатаційне управління по утриманню автомобільних шляхів та спору на них Дарницького району» про стягнення з Публічного акціонерного товариства «УКРВТОРЧОРМЕТ» 51 527,21 грн., із яких: 47 260,80 грн. основного боргу, 388,44 грн. - 3% річних, 2 460,15 грн. - пеня, 1 417,82 грн. - інфляційні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2014р. порушено провадження у справі №910/8370/14, розгляд справи призначено на 26.05.2014р.

23.05.2014р. від представника позивача до суду надійшло клопотання про припинення провадження у справі в сумі 5000 грн.

Відповідач 22.05.2014р. подав до суду письмовий відзив на позов.

Відповідно до даного відзиву відповідач визнає позов в сумі 42 260, 80 грн. В нішй частині похзову просить відмовмити у зв»язку з тим, що сума основного боргу в розмірі 5000 грн. сплачена відповідачем позивачу 23.12.2013р., тобто до зверення позивача з позвоовм до суду. В частині стягнення пені просить відмовити оскільки умовами договору пеня не передбачена. В частині стягнення 3% річних та інфляційних просить відмовити оскільки позивачем не надано розрахунку 3% річних та інфляціних.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва:

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

15.05.2013 року між Комунальним підприємством «Шляхово - експлуатаційне управління по утриманню автомобільних шляхів та спору на них Дарницького району» (далі позивач) та Публічним акціонерним товариством «УКРВТОРЧОРМЕТ» (далі відповідач) був укладений договір купівлі - продажу брухту та відходів чорних металів.

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався продати відповідачу, а відповідач зобов»язався прийняти та оплатити промисловий брухт та відходи чорних металів у кількості 1тн. (орієнтовно).

На виконання до умов даного договору позивач поставив відповідачу товар на суму 47260, 80 грн. що підтверджується актами приймання металів чорних (вторинних) від 18.12.2013р, 24.12.2013р., 25.12.2013р., 26.12.2013р., 16.01.2014р.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встан

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

З урахуванням викладеного, обов'язок відповідача оплатити отриманий товар виник відповідно з 19.12.2013р., 25.12.2013р. 26.1.22013р.. 27.12.2-13р.та 17.01.2014р.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач частково оплатив вартість отриманого товару в сумі 5 000,00 грн. платіжним дорученням №5732 від 23.12.2013р.

При розгляді справи судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем на час звернення позивачем до суду становить 42 260, 80 грн.

Як визначено ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, одностороння відмова від виконання зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач порушив умови договору в частині оплати вартості за отриманий товар, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 47 260,80 грн. підлягають задоволенню часткоов в сумі 42 260, 80 грн. В частині стягнення 5 000 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем сума боргу в розмірі 5000 грн. сплачена по зверення позивача з- позововм до суду, а тому права позивача в цій частиін не порушені.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 42 260,80 грн. підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків станом на 20.05.2014р., що підписаний представниками сторін та скріплений печаткою.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 460, 15 грн., 388, 44 грн. - 3% річних, 1 417, 82 грн. - інфляційні.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цив Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При розгляді справи судом встановлено, що умовами договору сторони не передбачили відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді пені, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки позивачем не надано суду обгрутованого розрахунку 3% річних та інфляційних суд вважає, що позовні вимоги в цій частьині задоволенню не підлягають

Судові витртаи по справі покладаються на відповідачса пропорційно задоволеним позовним вимогам, відповідно до ст. 49 Господарського процесулаьного кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонереного товариства «УКРВТОРЧОРМЕТ» (02160, м. Київ, вул. Каунаська, 27, код ЄДРПОУ 00191483) на користь Комуналь ного підприємсмтва «Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та спору на них Дарницького раойону» (02160, м. Київ, вул.. Дніпродзержингська, 130, код 31722818) 42 260 грн. 80 коп. основного боргу, 1 498 грн. 51 коп. - судового збору

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 29.05.2014р.

Суддя Трофименко Т.Ю.