Рішення № 38953336, 26.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5378/14 26.05.14

За позовомДочірнього підприємства «Бест-Альтернатива»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет»простягнення 2 348,35 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Мельник Ю.В.від відповідача:Перетятько В.Є.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Бест-Альтернатива» (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» (надалі - «Товариство») про стягнення 2 348,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у повному обсязі виконано обов'язок з поставки товару на виконання умов договору поставки №4600034842 від 23.03.2012 р. а відповідач належним чином зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 2 348,35 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.03.2014 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 23.04.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2014 р. розгляд справи відкладено до 26.05.2014 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

В судове засідання представник позивача з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав документи та пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав частково, проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.03.2012 р. між Товариством (покупець) та Підприємством (постачальник) було укладено договір поставки №4600034842 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставляти товари по цінах і в асортименті вказаними в специфікації (додаток №1) разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем та підтверджених постачальником замовлень, а покупець зобов'язується приймати такі товари і оплачувати.

Згідно з п. 6.1 Договору підставою для здійснення покупцем оплати поставленого товару є повне виконання постачальником свої зобов'язань за договором. При наданні постачальником належним чином оформлених товарних і податкових накладних протягом 5 календарних днів з дати поставки товару, вказаного в транспортній накладній, що підтверджується проставлянням штампу «товар отриманий», покупець оплачує поставлений товар через 30 календарних днів з моменту реалізації товару.

На виконання умов Договору позивачем поставлена, а відповідачем прийнята продукція на загальну суму 87 961,92 грн., що підтверджується видатковою накладною №Б-00004487 від 04.10.2012 р.

28.02.2014 р. між сторонами було підписано акт звіряння розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 348,35 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по оплаті товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 2 348,35 грн.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 87 961,92 грн. згідно видаткової накладної №Б-00004487 від 04.10.2012 р.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 6.1 Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар через 30 календарних днів з моменту реалізації товару.

Відповідно до інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Зі змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України вбачається, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд вважає доведеним факт продажу товару позивачем відповідачеві, а також факт реалізації товару відповідачем, оскільки відповідачем не доведено залишків нереалізованого товару у відповідача (зокрема, відповідачем не надано ні позивачеві, ні суду даних щодо залишків нереалізованого товару), з огляду на що відповідно до умов договору, а саме п. 6.1 договору, має оплачувати товар через 30 календарних днів з моменту реалізації товару.

Більш того, 28.02.2014 р. між сторонами було підписано акт звіряння розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 348,35 грн.

Враховуючи доведений позивачем факт поставки товару та не надання відповідачем доказів щодо залишків нереалізованого товару, у відповідача виник обов`язок по оплаті поставленого товару на загальну суму 2 348,35 грн., а строк його виконання на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 2 348,35 грн. за поставлений товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 2 348,35 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Бест-Альтернатива» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 57; ідентифікаційний код 36387233) на користь Дочірнього підприємства «Бест-Альтернатива» (01014, м. Київ, вул. Дорогожицька, 13; ідентифікаційний код 24583590) заборгованість у розмірі 2 348 (дві тисячі триста сорок вісім) грн. 35 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.05.2014 р.

Суддя В.П. Босий