Ухвала суду № 38951106, 09.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 жовтня 2013 року

справа № 808/625/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)

суддів: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду

від 02.04.2013р. у справі №808/625/13-а

за позовом:

Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до:

про:

Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Державної податкової служби

скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

18.01.2013р. Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (далі – ТОВ «Запорізький завод феросплавів») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі – СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі) про скасування податкових повідомлень-рішень / а.с. 1-11 том 1/.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2013р. відкрито провадження в адміністративній справі №808/625/13-а за вищезазначеним адміністративним позовом та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1 том 1 /.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що в результаті проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань достовірності відображення в податковому обліку податку на прибуток підприємств господарських операцій з ТОВ «Промислове підприємство «Металургспецремонт» та ТОВ «Чорномортрансдизель» за період 2009р., 2010р. податковим органом було зроблено висновок про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства, яке призвело до заниження податку на прибуток у перевіряємому періоді на 13031грн. та завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 57977 грн., що було відображено у акті перевірки №587/26-01/00186542 від 20.12.2012р. , у подальшому на підставі цього акту перевірки №587/26-01/00186542 від 20.12.2012р. було 09.01.2013р. прийнято податкові повідомлення-рішення: - №0000150026, яким позивачу зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за 2009р. у загальному розмірі на 57977 грн.; - №0000080026, яким збільшено суму грошового зобов’язання позивача з податку на прибуток на 16287,75 грн., позивач вважає висновки податкового органу у акті перевірки та прийняті за результатами перевірки рішення безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що усі зазначені у акті перевірки контрагенти позивача на момент укладення договорів та виконання сторонами за договорами своїх зобов’язань були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, сторонами за договорами свої зобов’язання виконані, отримані позивачем від його контрагентів послуги використано позивачем у власній господарській діяльності, посилання податкового органу на постачальників по всьому ланцюгу постачання є безпідставними, оскільки позивач не мав правовідносин з цими підприємствами та не може нести відповідальність за своєчасність та повноту сплати ними податків та зборів, , у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують факт виконання позивачем та його контрагентами своїх зобов’язань за договорами, що свідчить про те, що угоди позивача ТОВ «Промислове підприємство «Металургспецремонт» та ТОВ «Чорномортрансдизель» були укладені свідомо з метою настання певних наслідків, і саме на підставі цих належних первинних документів у відповідних звітних періодах позивачем формувалась податкова звітність, тому позивач вважає, що прийняті відповідачем за результатами перевірки рішення є безпідставними та ґрунтуються лише на припущеннях відповідача , просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000150026 та №0000080026 від 09.01.2013р..

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.04.2013р. у справі №808/625/13-а адміністративний позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення СПДІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі №0000150026 та №0000080026 від 09.01.2013р.. (суддя Прасов О.О.) / а.с. 82-88 том 5/.

Відповідач, не погодившись з постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.04.2013р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 93-95 том 5/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з’ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 02.04.2013р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Позивач, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу /а.с. 103-109 том 5/, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було об’єктивно та повно з’ясовано усі обставини справи та постановлено у справі рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 02.04.2013р. залишити без змін.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції від 02.04.2013р. у даній справі скасувати та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, підтримав доводи викладені у письмових запереченнях позивача, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 02.04.2013р. у даній справі залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні представників відповідача та позивача, перевіривши у судовому засіданні доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ПАТ «Запорізький завод феросплавів», ідентифікаційний код 00186542, зареєстровано як юридична особа 30.05.1995р. розпорядженням Запорізької міської ради народних депутатів, та як платник податків, у тому числі ПДВ, підприємство перебуває на податковому обліку у відповідача / а.с. 12,20,24 том 1/.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у період з 12.12.2012р. по 18.12.2012р. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності відображення в податковому обліку податку на прибуток підприємств господарських операцій з ТОВ «ПП «Металургспецремонт» та ТОВ «Чорномортрансдизель» за період 2009р. та 2010р., за результатами якої було складено акт №587/26-01/00186542 від 20.12.2012р. (далі – акт перевірки).

Як вбачається з наданої суду ксерокопії акту перевірки / а.с. 12-20 том 2/ податковим органом було зроблено висновок про те, що протягом перевіряємого періоду позивач здійснював придбання виконаних робіт та послуг у ТОВ «ПП «Металургспецремонт» та ТОВ «Чорномортрансдизель» за правочинами, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і є «нікчемними» а тому, внаслідок порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства, ним безпідставно завищено валові витрати підприємства , ці порушення на думку податкового органу призвели до заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 13 031грн., та завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток на суму 57 977грн.

За результатами перевірки на підставі акту №587/26-01/00186542 від 20.12.2012р.,. податковим органом 09.01.2013р. було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000150026, яким позивачу зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2009 рік у розмірі 57977,0 грн../а.с. 2 том 2/;

- №0000080026, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств на 13031,0грн. за основним платежем та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 3257,75грн. /а.с. 3 том 2/. .

При цьому, крім вищезазначеного з акту перевірки / а.с. 12-20 том 2/ вбачається, що висновки за результатами перевірки податковим органом також було зроблено з урахуванням акту перевірки №490/23-600/30826897 від 11.07.2012р. за період з 01.04.2009р. по 03.07.2012р. ТОВ «Чорномортрансдизель», яким було встановлено здійснення податкового обліку операцій, які не носять реального товарного характеру та акту перевірки ТОВ ПП «Металургспецпостач» за період грудень 2010р. ДПС №58/23/30958281 від 18.03.2011р., яким встановлено відсутність продажу товарів з метою настання реальних наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у справі протягом перевіряємого періоду дійсно мав господарські взаємовідносини з ТОВ «ПП «Металургспецремонт» та ТОВ «Чорномортрансдизель», на підставі укладених між ними господарських договорів, щодо виконання робіт та отримання послуг, контрагенти позивача за цими договорами під час укладення договорів з позивачем у даній справі, та під час виконання сторонами своїх зобов’язань за цими договорами були у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстровані у якості юридичних осіб та зареєстровані платниками ПДВ, при цьому позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу усі первинні документи за цими правочинами, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов’язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, та які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов’язань за цими договорами, та подальше використання отриманих позивачем за цими договорами товарів та послуг у власній господарській діяльності, і які, у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», є підставою для здійснення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, і на підставі яких у відповідні звітні періоди позивачем формувались валові витрати підприємства і визначались податкові зобов’язання та податковий кредит / а.с. 34-125,153-170/.

Щодо визнання податковим органом у акті перевірки правочинів позивача з ТОВ «ПП «Металургспецремонт» та ТОВ «Чорномортрансдизель» протягом перевіряємого періоду нікчемними та не спрямованість правочинів на реальне настання правових наслідків, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити.

Аналіз положень ч. 1 ст. 204 ЦК України дає можливість визначити, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, яка встановлена законом, і правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приймаючи до уваги положення ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 20 Податкового кодексу України, які визначають функції податкових органів та основні засади їх діяльності, обсяг прав та обов’язків податкових органом, можливо зробити висновок про те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства та надання роз’яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків і жодною нормою чинного законодавства не передбачено право органу державної податкової служби, яким є відповідач у справі, самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини .

Враховуючи положення ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 228 ЦК України, які пов’язують недійсність господарського зобов’язання з наявністю наступних обставин: невідповідність його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, укладення правочину учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності) та порушення публічного порядку, у разі якщо правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, та положення ст. 234 ЦК України відповідно до якої правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків є фіктивним, і фіктивний правочин визнається недійсним судом, і відповідачем у справі під час розгляду даної адміністративної справи в порушення вимог ст. 71 КАС України, не було надано суду будь-яких належних письмових доказів – судових рішень щодо визнання недійсними угод, які протягом перевіряємого періоду були укладені між позивачем та його контрагентами, як і не було надано суду доказів стосовно того, що ці угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правових актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов’язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов’язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов’язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару покупець зобов’язаний сплатити вартість товару продавцю, до складу якої входить податок на додану вартість, а продавець зобов’язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару цього обов’язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару, який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов’язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару податку до додану вартість до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару і не може бути підставою для позбавлення платника податку (покупця товару) на відшкодування податку на додану вартість, у разі якщо такий платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі визначені чинним законодавством документи на підтвердження розміру податкового кредиту.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійним податкового повідомлення-рішення (реєстраційний номер в ЄДРСР – 14222198), яке відповідно до ст.. 244-2 КАС України є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, які зобов’язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Так, у вищезазначені постанові Верховний суд України зазначив, що у разі коли контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що така правова позиція, щодо розв’язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи «БУЛВЕС» АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи та приймаючи до уваги положення п. 5.1, пп.5.2. п.5.2 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1, пп.8.4.2 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», колегія суддів вважає, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для визначення податкових зобов’язань та податкового кредиту з урахуванням сум податку на додану вартість, який ним було сплачено протягом перевіряємого періоду у вартості отриманих від його контрагентів ТОВ «ПП «Металургспецремонт» та ТОВ «Чорномортрансдизель» робіт та послуг, та віднесення витрат по цим господарським операціям до складу валових витрат підприємства у податковій звітності з податку на прибуток підприємств за 2009р. та 2010р., оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів щодо фактичного здійснення господарських операцій, які у свою чергу надають право позивачу на формування податкового кредиту певного звітного періоду з урахуванням сум ПДВ сплаченого у вартості товарів та послуг, які позивачем було отримано від його контрагента, що свідчить про те, що обрані відповідачем підстави для визначення позивачу грошових зобов’язань з податку на прибуток не відповідають вимогам податкового законодавства , які регулювали спірні правовідносини на момент їх виникнення, і висновок податкового органу про заниження позивачем протягом перевіряємого періоду податкових зобов’язань з податку на прибуток та про завищення від’ємного об’єкта оподаткування податком на прибуток є безпідставним, а тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про скасування податкових повідомлень-рішень №0000150026 та №0000080026 від 09.01.2013р. та постановив законне рішення про задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 02.04.2013р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.04.2013р. у справі №8081/625/13-а – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено – 22.05.2014р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко