Ухвала суду № 38951102, 10.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 квітня 2014 рокусправа № 808/9961/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Запорізького обласного військового комісаріату на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року у справі № 808/9961/13-а за позовом ОСОБА_1 до Запорізького обласного військового комісаріату про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Запорізького обласного військового комісаріату про визнання неправомірними дії щодо невиплати суми у розмірі 12523,32 грн. як суми компенсації втраченого доходу у зв'язку із утриманням з грошового забезпечення, належного йому як військовослужбовцю на дань звільнення з військової служби, податку на доходи з фізичних осіб та зобов'язання вчинити такі дії.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем норми п. 168.5 ст. 168 ПК України.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2014р. позов задоволено частково. Зобов'язано Запорізький обласний військовий комісаріат доплатити позивачу суму компенсації втраченого доходу у зв'язку із утриманням з грошового забезпечення, належного йому як військовослужбовцю у розмірі 12523,32 грн. (дванадцять тисяч п'ятсот двадцять три) гривні 32 коп. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Відповідачем на вказане рішення суду була подана апеляційна скарга в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Скарга обґрунтована тим, що норма ПК України, на яку посилається позивач, передбачає компенсацію військовослужбовцям та оскільки на час розрахунку позивач був виключений зі списків особового складу, підстав для такої компенсації не має.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач у період з 05.08.1981 по 31.10.2013 безперервно проходив військову службу у Збройних Силах СРСР та України, остання займана посада перед звільненням - заступник начальника 3894 військового представництва.

Наказом першого заступника Міністра оборони України від 26.10.2013 №184 позивач звільнений з військової служби відповідно до ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас за пунктом «в» (за віком).

Наказом начальника 3894 військового представництва Міністерства оборони України від 31.10.2013 №110 підполковника ОСОБА_1 виключено із списків особового складу 3894 військового представництва з 31.10.2013, а також визначено відповідні виплати: премії у розмірі 90% від посадового окладу за період служби з 01.10.2013 по 31.10.2013 у розмірі 1187,10 грн.; надбавки за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, за період служби з 01.10.2013 по 31.10.2013 у розмірі 197,85 грн.; надбавки за виконання особливо важливих завдань за період служби з 01.10.2013 по 31.10.2013 у розмірі 1014,30 грн.; щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% місячного грошового забезпечення за період служби з 01.10.2013 по 31.10.2013 у розмірі 1771,14 грн.; одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Вислуга складає 32 повних календарних років.

На запит позивача щодо незгоди з отриманої суми, відповідачем було надано довідку від 18.11.2013 №337 з якої вбачається, що нарахований розмір грошового забезпечення на день звільнення складає 75015,99 грн., однак з нарахованої суми відповідач утримав податок на доходи фізичних осіб у розмірі 15%-17% , що дорівнює сумі 12523,32 грн., та не компенсував у цій сумі.

Фактичні обставин сторонами не спростовуються.

Саме відмова відповідача у здійсненні такої компенсації послугувало звернення позивачем з вказаним позовом до суду.

Відповідно до частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Відповідно до вимог п. 242 вказаного Положення Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Отже виключення зі списків особового складу військовослужбовця, звільненого з військової служби, можливе за умови здачі посади та проведення з ним усіх необхідних розрахунків по грошовому, продовольчому та речовому забезпеченню. При цьому, виключення військовослужбовця зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків дозволяється лише зі згоди такого військовослужбовця.

Судом першої інстанції встановлено відсутність згоди позивача на його виключення зі списків особового складу без проведення з ним усіх необхідних розрахунків.

Відповідно до п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Суд зазначає, що при звільненні військовослужбовці мають право на компенсацію податку з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення, яке нараховано.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач відносився на день звільнення з військового представництва 3894 до осіб, на яких поширюється дія п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо наявності у позивача права на компенсацію податку з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення.

Суд звертає увагу відповідача, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням в строк бюджетних коштів, та відповідного пільгового оподаткування, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від процедури отримання відповідачем необхідних для виплати документів тощо.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального права.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізького обласного військового комісаріату залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року у справі № 808/9961/13-а за позовом ОСОБА_1 до Запорізького обласного військового комісаріату про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак