Ухвала суду № 38951011, 17.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 квітня 2014 рокусправа № 804/10882/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року по справі № 804/10882/13-а за позовом державного підприємства « 38 відділ інженерно-технічних частин» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство « 38 відділ інженерно-технічних частин» звернулося до суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби:

- № 0000612205 від 08.04.2013 року про застосування податкового зобов'язання та штрафних санкцій на суму 11 939,22 грн.;

- № 0000622205 від 08.04.2013 року про застосування податкового зобов'язання та штрафних санкцій на суму 32 833,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено. Податкові повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 08.04.2013 року № 0000612205 та № 0000622205 від 08.04.2013 року визнано неправомірними та скасовано.

Не погодившись з рішенням суду, Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах та взаєморозрахунках з ПП «Таір-Д», ПП «Промислове будівництво», ПП «Ударник», ПП «Торговий дім «Альфа буд», ТОВ «ЛТД» за період з 01.01. 2009 року по 30.04.2012 року, за результатами якої складено акт №и 2457/106/22.5-07/33127487 від 25.03.2012.

В ході перевірки встановлено:

порушення позивачем п.1.23 ст.1, п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 26 265,83 грн., у тому числі за 2 квартал 2010 року у сумі 26 265,63грн.

порушенння п.п.7.4.1 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 9 551,22 грн., в тому числі за вересень 2010 року у сумі 9 551,22 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов з огляду на те, що зустрічну звірку з ПП «Таір-Д» неможливо провести у зв'язку з тим, що суб'єкт господарювання відсутній за податковою адресою. Місцезнаходження посадових осіб не відомо, первинних документів до перевірки не надано, тому звірку проведено за результатами аналізу даних, наявних в управлінні податкового контролю Дніпродзержинської ОДПІ. На переконання податкового органу, підприємство використовувалось з метою надання послуг мінімізації податкових зобов'язань шляхом надання зацікавленим особам за винагороду пакету документів, до якого входили "фіктивні" угоди, рахунки, накладні, податкові накладні та доручення. ДП "ВІТЧ-38" в порушення ст. ст. 1, ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст. ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними і які є недійсними, при придбанні від ПП "Таір-Д" товарів ДП "ВІТЧ-38" завищено податковий кредит на суму 9 551,22 грн. ДП "ВІТЧ-38" порушено ст. ст. 1, 4, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 26 265,83 грн., порушено ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 9 551,22 грн..

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення:

№ 0000622205 від 08.04.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 32 833,00 грн., в тому числі за основним платежем - 26 266,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 567,00 грн.;

№0000612205 від 08.04.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 11 939,22 грн., в тому числі за основним платежем - 9 551,22 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 388,00 грн.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції, зважаючи на наступне.

24.04.2010 року між ПП «Таір-Д» (постачальник) та позивачем (покупець) укладений договір поставки № 20, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах договору, згідно зі специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору.

Фактичне виконання цього договору підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були предметом дослідження податковим органом під час проведення перевірки, зокрема, специфікацією, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, податковими накладними, видатковими накладними, картами-рахунками з місця зберігання товару, та оборотно-сальдовою відомістю. Розрахунки за поставлений товар здійснювались в безготівковій формі платіжними дорученнями на суму 23 123,94 грн. та 34 183,38 грн. Отримані товари в установленому порядку оприбутковані позивачем, використані ним у власній господарській діяльності.

Виходячи з змісту цих документів вбачається, що вони в повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до первинних документів, є такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Товари, придбані позивачем у ПП «Таір-Д», позивачем у встановленому порядку оприбутковані, використані у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України №334/94-ВР).

Виходячи з аналізу наведених норм, витрати платника податку на прибуток включаються до складу валових, якщо вони пов'язані з веденням виробництва та подальшим використанням у власній господарській діяльності підприємства.

За визначенням п.1.32 ст.1 Закону України №334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Визначення "господарської операції" міститься у ч. 4 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону (п. 5.11 ст. 5 вказаного Закону), а єдине обмеження щодо включення до складу валових витрат саме збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг), встановлено п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

З наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності не вбачається, що позивачем порушено приписи п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2. статті 7 Закону «Про податок на додану вартість» передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону).

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 № 165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно абз.1 п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у випадку її заповнення іншою особою, ніж вказано у п.2 цього Порядку.

Судом встановлено, що на момент укладення та реалізаціївказаного вище договору поставки від 24.04.2010 року № 20 контрагент позивача ПП «Тріар-Д» мав зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Докази позбавлення ПП «Тріар-Д» цивільної дієздатності, а також статусу платника податку на додану вартість на момент здійснення ними у відповідних податкових періодах господарських операцій з позивачем в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та ПП «Тріар-Д» при укладенні договору від 24.04.2010 року № 20 дотримані.

Господарські зобов'язання з поставки товару, які виникли між позивачем та ПП «Тріар-Д», не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами).Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним. В установленому порядку фіктивність правочинів не визнана.

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання умов договору поставки, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Належні докази, які б свідчили про порушення, які б позбавляли позивача права на віднесення вартості товару до складу валових витрат, сум податку на додану вартість в ціні цього товару - до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Виявлені відповідачем обставини щодо контрагенту ґрунтуються лише на відомостях, отриманих від податкових органів. При цьому жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти щодо порушення норм податкового законодавства контрагентами позивача та був обов'язковим для застосування на всій території України, відповідачем не наведений, в матеріалах справи відсутній.

Крім того, зазначені відповідачем обставини щодо контрагентів позивача не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на податковий кредит та формування валових витрат з операцій отримання товарів, робіт.

Посилання податкового органу на відсутність ПП «Таір-Д» за юридичною адресою станом на 31.07.2012 року та в даному випадку не впливає на реальність здійснених 24.04.2010 року господарських операцій з поставки товарів, виконання робіт; вказані обставини не знаходяться в прямому зв'язку між собою.

Судом встановлено, що позивачем як отримувачем товару, робіт виконані всі законодавчо передбачені умови для віднесення вартості товару, робіт до валових витрат, сум податку на додану вартість - до складу податкового кредиту у відповідних (податкових) періодах.

Отже у відповідача відсутні правові підстави для зменшення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог. Передбачених ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 19 травня 2014 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов