Ухвала суду № 38950941, 08.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 квітня 2014 рокусправа № 804/10435/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)

суддів: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Фастовської М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2013р. у справі №804/10435/13-аза позовом:Державного підприємства «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудування» до: про:Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

02.08.2013р. Державне підприємство «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудування» (далі - ДП «ДНВК «Елекровозобудування») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення / а.с. 3-10 том 1/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2013р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №804/10435/13-а та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1 том 1 /.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що в результаті проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки за період з 01.04.2012р. по 30.04.2012р. по взаємовідносинах з ПП «ВКК «Алтан» та ПП «Зеліскон», податковим органом було зроблено висновок про не підтвердження податкових зобов'язань з ПП «ВКК «Алтан» та ПП «Зеліскон», господарські операції з цими контрагентами не мають підтвердження реальності здійснення фінансово-господарської операції, так як не спричиняють реального настання правових наслідків, відсутні первинні документи по цим операціям, операції з цими контрагентами з продажу товарів (робіт та послуг) порушують вимоги ст.ст. 203,215,228, 662,655,656 ЦК України, в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства, у контрагентів позивача відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість, що свідчить про заниження зобов'язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 365377 грн. у квітні 2012р., що було відображено у акті перевірки, та за результатами перевірки податковим органом (відповідачем у справі) 29.03.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000282205, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ на загальну суму 548065,50 грн., позивач вважає висновки податкового органу у акті перевірки та прийняте за результатами перевірки рішення безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що протягом перевіряємого періоду позивач мав господарські відносини з ПП «Темко» і тому на запит податкового органу позивач повідомив про відсутність у нього взаємовідносин з ПП «Зеліскон», у подальшому з акту перевірки позивачу стало відомо, що ПП «Темко» з 23.08.2012р. змінило назву на ПП «Зеліскон» і позивачем до скарг на результати перевірки було надано усі первинні документи по господарським взаємовідносинам з ПП «Темко» у квітні 2012р., контрагенти позивача - ПП «ВКК «Алтан» та ПП «Зеліскон» (до 23.08.2012р. ПП «Темко»), на момент укладення господарських договорів з позивачем та виконання сторонами за договорами своїх зобов'язань, були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, придбані позивачем у цих контрагентів товари були використані ним у подальшому у власній господарській діяльності, вартість придбаного товару позивачем сплачена продавцю у безготівковій формі у повному обсязі, у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують факт виконання позивачем та його контрагентами своїх зобов'язань за договорами, що свідчить про те, що ці угоди були укладені свідомо з метою настання певних наслідків, і саме на підставі цих належних первинних документів у відповідних звітних періодах позивачем формувалась податкова звітність та було визначено розмір валових витрат підприємства та сформовано податковий кредит, тому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська №0000282205 від 29.03.2013р..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2013р. у справі №804/10435/13-а позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська форми «Р» №0000282205 від 29.03.2013р.. (суддя Турова О.М. ) / а.с. 7-9 том 3/.

Відповідач, не погодившись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2013р. у даній справі, подала апеляційну скаргу / а.с. 12-16 том 3/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 12.11.2013р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції від 12.11.2013р. у даній справі скасувати та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було об'єктивно та повно з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення, та постановлено рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 12.11.2013р. у даній справі залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні представників відповідача та позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ДП «ДНВК «Електровозобудування», ідентифікаційний код 32495626, зареєстровано як юридичну особу 09.06.2003р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, та як платник податків, у тому числі ПДВ, підприємство перебуває на податковому обліку у відповідача у справі / а.с. 11 том 1/.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ДП «ДНВК «Електровозобудування» за період з 01.04.2012р. по 30.04.2012р. по взаємовідносинах з ПП «ВКК «Алтан» та ПП «Зеліскон» за результатами якої було складено акт №796/215/32495626 від 06.03.2013р. (далі - акт перевірки).

Як вбачається з наданої суду ксерокопії вищезазначеного акту перевірки / а.с. 69-80 том 1/ податковим органом за результатами перевірки було зроблено висновки про не підтвердження податкових зобов'язань з ПП «ВКК «Алтан» та ПП «Зеліскон», господарські операції з цими контрагентами не мають підтвердження реальності здійснення фінансово-господарської операції, так як не спричиняють реального настання правових наслідків, відсутні первинні документи по цим операціям, операції з цими контрагентами з продажу товарів (робіт та послуг) порушують вимоги ст.ст. 203,215,228, 662,655,656 ЦК України, в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства, у контрагентів позивача відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість, що свідчить про заниження зобов'язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 365377 грн. у квітні 2012р..

За результатами перевірки, на підставі акту №796/215/32495626 від 06.03.2013р. , податковим органом 29.03.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000282205, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ на загальну суму 548065,5 грн., у тому числі: основний платіж (збільшення) - 365377грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 182688,5 грн. /а.с. 81 том 1/.

Позивач, не погодившись з висновками, які викладено в акті перевірки та прийнятим за результатами перевірки податковим повідомлення-рішенням №0000282205 від 29.03.2013р., оскаржив їх в порядку адміністративного узгодження, але скарги позивача були залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська №0000282205 від 29.03.2013р. залишено без змін / а.с. 82-109 том 1/.

З матеріалів справи вбачається, що протягом перевіряємого періоду - з 01.04.2012р. по 30.04.2012р., між позивачем у справі (покупець) у справі та ПП «ВКК «Алтан» та ПП «Темко» було укладено договори купівлі-продажу товарів (робіт та послуг), контрагенти позивача за цими договорами під час укладення договорів з позивачем у даній справі, та під час виконання сторонами своїх зобов'язань за цими договорами були у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстровані у якості юридичних осіб та зареєстровані платниками ПДВ, у позивача у справі наявні усі первинні документи за цими правочинами, які у розумінні ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову світність в Україні» є належними первинними документами, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, та які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, а саме постачання продавцем товару покупцю та оплату покупцем вартості поставленого продавцем товару з урахуванням ПДВ , та подальше використання отриманих позивачем за цим договором товару у власній господарській діяльності, і які у свою чергу є підставою для здійснення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, і на підставі яких у відповідні звітні періоди позивачем формувались валові витрати підприємства та визначались податкові зобов'язання, у тому числі з ПДВ, копії яких були надані позивачем суду під час розгляду даної справи, ним досліджені та долучені до матеріалів справи / а.с. 12-66,158-250 том 1, а.с. 1-50, 68-264 том 2/.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем у справі на запит податкового органу було надано усі первинні документи щодо господарських взаємовідносин позивача з ПП «ВКК «Алтан» у період з 01.04.2012р. по 30.04.2012р., щодо первинних документів по взаємовідносин з ПП «Зеліскон» у період з 01.04.2012р. по 30.04.2012р., то позивач повідомив податковий орган про те, що у цей період не мав взаємовідносин з таким суб'єктом господарювання, але після проведення документальної невиїзної перевірки позивачу стало відомо, що його контрагент ПП «Темко» з 23.08.2012р. змінило назву на ПП «Зеліскон» і до скарг на прийняте за результатами перевірки рішення позивачем було надано копії усіх первинних документів по взаємовідносинам з ПП «Темко» ( з 23.08.2012р. ПП «Зеліскон») у період з 01.04.2012р. по 30.04.2012р. / а.с. 51 том 2, а.с. 110 том 1/.

Враховуючи положення ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 228 ЦК України, які пов'язуть недійсність господарського зобов'язання з наявністю наступних обставин: невідповідність його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, укладення правочину учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) та порушення публічного порядку, у разі якщо правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, та положення ст. 234 ЦК України, відповідно до якої правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків є фіктивним, і фіктивний правочин визнається недійсним судом, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем у справі, як під час розгляду даної справи судом першої інстанції такі і під час апеляційного розгляду даної справи, в порушення вимог ст. 71 КАС України, не було надано суду будь-яких належних письмових доказів - судових рішень щодо визнання недійсними угод, які протягом перевіряємого періоду були укладені між позивачем та його контрагентами - ПП «ВКК «Алтан» та ПП «Темко» ( з 23.08.2012р. ПП «Зеліскон») , як і не було надано суду доказів стосовно того, що ці угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

При цьому, з урахуванням положень ст. 228 ЦК України, в редакції закону, що діяла з 01.01.2011р., колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, що свідчить про те, що повноваження на встановлення законності правочинів, які вчинені позивачем за тими критеріями оцінки, які зазначені відповідачем акті перевірки, відносяться виключно до компетенції судових органів.

Аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правових актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов'язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов'язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару покупець зобов'язаний сплатити вартість товару продавцю, до складу якої входить податок на додану вартість, а продавець зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару цього обов'язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару, який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару податку до додану вартість до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару і не може бути підставою для позбавлення платника податку (покупця товару) на відшкодування податку на додану вартість, у разі якщо такий платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі визначені чинним законодавством документи на підтвердження розміру податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійним податкового повідомлення-рішення (реєстраційний номер в ЄДРСР - 14222198), яке відповідно до ст.. 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Так, у вищезазначеній постанові Верховний суд України зазначив, що у разі коли контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вищенаведена правова позиція, щодо розв'язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи «БУЛВЕС» АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи та приймаючи до уваги положення ст. 185, ст. 188, п. 198.3, 198.6, 198.2 ст. 198, ст.. 201 Податкового кодексу України, колегія суддів вважає, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для визначення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту з урахуванням сум податку на додану вартість, який ним було сплачено протягом перевіряємого періоду у вартості отриманих від його контрагентів ПП «ВКК «Алтан» та ПП «Зеліскон» (до 23.08.2012р. ПП «Темко») товарів, оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів щодо фактичного здійснення господарських операцій, які у свою чергу надають право позивачу на формування податкового кредиту певного звітного періоду з урахуванням сум ПДВ сплаченого у вартості товарів, які позивачем було отримано від його контрагентів, що свідчить про те, що обрані відповідачем підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з ПДВ не відповідають вимогам Податкового кодексу України , які регулювали спірні правовідносини на момент їх виникнення, і висновок податкового органу про заниження позивачем протягом перевіряємого періоду податкових зобов'язань з ПДВ по операціям з ПП «ВКК «Алтан» та ПП «Зеліскон» (до 23.08.2012р. ПП «Темко») є безпідставним, а тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення №0000282205 від 29.03.2013р. та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 12.11.2013р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2013р. у справі №804/10435/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено - 15.05.2014р .

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко