Ухвала суду № 38950938, 27.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 листопада 2012 рокусправа № 2а-9665/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Пасічник Т.В.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 січня 2011 року

у справі № 2а-9665/10/0870

за позовом Державного підприємства Мелітопольський завод «Гідромаш»

до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про визнання протиправним та скасування рішень,-

встановила:

Державне підприємство Мелітопольський завод «Гідромаш» звернулося до суду з позовом до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.09.2010 №0001012301/0 та №0001022301/0.

Позов обґрунтовано тим, що обладнання, придбане у ТОВ «Полирем-Агро», прийнято на баланс підприємства згідно актів приймання-передачі основних засобів, копії яких надано податківцям. Угоди з придбання обладнання визнано нечинними неправомірно. Стосовно придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Максима", зазначено, що на підтвердження того, що метал дійсно придбавався до перевірки надавались копії накладних, рахунків на оплату, посвідчень на відрядження водіїв подорожніх листів вантажних автомобілів, прибуткових ордерів.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.01.2011 адміністративний позов задоволено. Постанову суду мотивовано тим, що відповідачем в установленому порядку не доведені факти невідповідності задекларованих наслідків господарської операції позивача у податковому обліку фактичним обставинам здійснення господарських операцій між ним та його контрагентами - ТОВ «Полирем-Агро» та ТОВ "Максима", внаслідок чого відповідні податкові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток донараховані податковим органом неправомірно.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (а. с. 133), в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована обставинами, наведеними в запереченням на адміністративний позов ДПМЗ «Гідромаш» і є по суті висновками акту про результати планової виїзної перевірки позивача. Відповідач вважає, що судом першої інстанції не врахована встановлена податковим органом нікчемність правочинів, вчинених позивачем з контрагентами ТОВ «Полирем-Агро» і ТОВ "Максима", підставою для якої є вирок по кримінальній справі та відсутність договору і товарно-транспортних накладних (ТОВ «Полирем-Агро») та дані зустрічних перевірок (ТОВ "Максима").

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи сторони повідомлені судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Мелітопольською об'єднаною податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Державного підприємства Мелітопольський завод "Гідромаш" за період з 01.10.2007 по 31.03.2010, за результатами якого складено акт №1036/23/00240106 від 30.08.2010.

Перевіркою встановлені порушення позивачем:

пп. 7.2.6 п. 7.2, п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем за жовтень 2007 року завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту у сумі 35833грн, що призвело до завищення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за листопад 2007р. в сумі 35833грн.; вересень 2008р. в сумі 78143 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за вересень 2008р. у сумі 78143грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в жовтні 2008р. в сумі 78143грн.; за жовтень 2008р. в сумі 41153 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за жовтень 2008р. у сумі 41153грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за листопад 2008р. в сумі 41153грн.

пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого позивачем завищено суму амортизаційних нарахувань у рядку 07 Декларацій "Сума амортизаційних відрахувань" на загальну суму 105601грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 26400грн., а саме: - за 1 квартал 2008р. в сумі 2021грн.; - за 2 квартал 2008р. в сумі 3714грн.; - за 3 квартал 2008р. в сумі 3344грн.; - за 4 квартал 2008р. в сумі 3696грн.; - за 1 квартал 2009р. в сумі 3327грн.; - за 2 квартал 2009р. на суму 2994грн.; - за 3 квартал 2009р. на суму 2697грн.; - за 4 квартал 2009р. на суму 2425грн.; - за 1 квартал 2010р. на суму 2182грн.

ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених між ДПМЗ "Гідромаш" з постачальником ТОВ "Полірем-Агро".

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 14.09.2010 прийняті податкові повідомлення-рішення:

№000101201/0, яким позивачу нараховані податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 39600 грн., в т.ч. за основним платежем 26400 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13200 грн.;

№0001022301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 155129 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції - 38493 грн.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції, який, задовольняючи позовні вимоги, встановив, що прийняті відповідачем спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, такими, що не відповідають чинному законодавству.

Спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.

Спірним є питання щодо висновків відповідача про завищення суми амортизаційних нарахувань, здійснених підприємством за наслідками придбання основних засобів у ТОВ «Полирем-Агро», та неправомірність формування підприємством податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого у ціні товарів, придбаних у вказаного ТОВ «Полирем-Агро» і ТОВ "Максима", згідно нікчемних правочинів, і про заниження в зв'язку з цим податку на прибуток та завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Як свідчать матеріали справи, у період, що перевірявся, ДПМЗ «Гідромаш» мало господарські відносини з ТОВ «Полирем-Агро» щодо придбання у останнього основних засобів (верстатів); з ТОВ "Максима" щодо придбання у останнього металевих виробів.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону № 334/94-ВР амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону Україна «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому ст.9 Закону № 168/97-ВР.

Згідно пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті Закону № 168/97-ВР про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача статусу платника ПДВ на момент здійснення господарської операції, суду не надані.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що свідчать про реальність господарської операції, а саме: накладні, податкові накладні, рахунки, приходні ордери, довіреності на отримання товару, банківські виписки, що свідчать про оплату товару позивачем.

Також акт перевірки не містить доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку Підприємства.

Використання у господарській діяльності отриманих Товариством основних засобів та товарів послуг відповідачем не заперечується.

Позиція відповідача ґрунтується на висновках податкового органу про нікчемність вищевказаних правочинів, підставою для здійснення яких є:

- стосовно ТОВ «Полірем-Агро» - це вирок Мелітопольського міськрайонного суду від 07.07.2008, яким директора ТОВ «Полирем-Агро» ОСОБА_1 визнано винним по ст.ст.212 ч.3, 358 ч.2, 358 ч.3 КК України (т.2, а. с.13-18), що свідчить про те, що ТОВ «Полірем-Агро» має ознаки «фіктивності» і тому угоди з придбання основних засобів є нікчемними, та ненадання позивачем первинних документів, що підтверджують реальність цих господарських операцій, а саме: договору та товарно-транспортних накладних, як того вимагає Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтрансу від 14.10.97 № 363;

- стосовно ТОВ "Максима" - це дані зустрічних перевірок по ланцюгу постачання, якими правочини, вчинені ТОВ "Максима" з його контрагентами по ланцюгу постачання визнані податковими органами нікчемними.

Стосовно доводів податкового органу по ТОВ «Полірем-Агро» колегія суддів зазначає наступне.

Як вказано вище, відповідач в обґрунтування свої позиції посилається на наявність вироку відносно директора ТОВ «Полирем-Агро» ОСОБА_1, яким останнього визнано винним в умисному ухиленні від сплати податків, підробленні документів та використанні завідомо підробленого документа

Стаття 72 КАС України визначає підстави для звільнення від доказування, згідно частини 4 якої підставою для звільнення від доказування є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

При цьому обов'язковими такий вирок суду для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає правомірним не взяття до уваги судом першої інстанції вищевказаного вироку, оскільки даним вироком не встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ «Полирем-Агро», є підробленими.

Щодо ненадання позивачем договору з ТОВ «Полирем-Агро», то відповідні господарські відносини здійснені позивачем з вказаним підприємством без укладення договору поставки чи купівлі-продажу у письмовій формі шляхом обміну рахунками на оплату, випискою податкових та видаткових накладних, а також сплатою цих рахунків позивачем, що відповідає приписам ст.181 ГК України.

Посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних в порушення вимог Наказу Мінтрансу України № 363 від 14.10.97, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», є безпідставним, оскільки зі місту даного Наказу вбачається, що товарно-транспортна накладна оформлюється постачальником, а не споживачем, і є документом для здійснення транспортування.

Крім того, податковим органом не наведено правової норми, яка б вимагала обов'язкового складення сторонами договору купівлі-продажу або договору поставки товарно-транспортних накладних.

Щодо посилань відповідача на нікчемність правочинів, то проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вищевказані правочини.

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, скаржником не наведена.

Стаття 203 ЦК України, на яку посилається скаржник, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить «прямого» положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.

При цьому, жодною нормою законодавства України не передбачався обов'язок платників податків - одержувачів товарів (послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірним задоволення позовних вимог судом першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача від 14.09.2010 № 0001012301/0, № 0001022301/0.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Таким чином, передбачених статтею 202 КАС України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 січня 2011 року у справі № 2а-9665/10/0870 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко