Постанова № 38950936, 03.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 квітня 2014 рокусправа № 2а/0470/12014/12 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Чепурнова Д.В. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства « Верхньодніпровський машинобудівний завод»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року по справі № 2а/0470/12014/12 за позовом публічного акціонерного товариства «Верхньодніпровський машинобудівний завод» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання нечинним та скасування акту перевірки, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Верхньодніпровський машинобудівний завод» звернувся до суду з позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень про застосування фінансової санкції №0000172220 від 23 травня 2012 року та №0000212220 від 25 липня 2012 року; визнання нечинним та скасування акту невиїзної позапланової податкової перевірки від 25 квітня 2012 року № 90/222-05749336.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, працівниками Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області в порядку підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України проведено позапланову перевірку, за результатами якої, 25 квітня 2012 року складено акт № 90/222-05749336 «Про результати позапланової невиїзної перевірки приватного акціонерного товариства «Верхньодніпровський машинобудівний завод» по взаємовідносинам з ТОВ «Маркон Груп Ко» за квітень-травень 2011 року та ТОВ «Востокпневавтоматика» за січень 2011 року».

Вказаним актом зафіксовано порушення статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину по договорам між ПАТ «Верхньодніпровський машинобудівний завод» з ТОВ «Маркон Груп Ко», ТОВ «Востокпневавтоматика», порушення пункту 198.1, 189.2, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 84 378 грн., в тому числі за березень 2011 року 378 грн., за травень 2011 року 84 000 грн.

На підставі акту перевірки 23 травня 2012 року Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області винесено податкове повідомлення-рішення №0000172220, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 84 380 грн., з них за основним платежем 84 378 грн., за штрафними санкціями 2 грн.

Не погодившись з вказаним повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатом розгляду скарги від 01.06.2012 року Державна податкова служба у Дніпропетровській області рішенням від 20.07.2012 року скасувала податкове повідомлення-рішення 23 травня 2012 року № 0000172220 в частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 379 грн. (правовідносини між позивачем та ТОВ «Востокпневавтоматика»), а в іншій частині залишила скаргу без задоволення.

З урахуванням часткового задоволення скарги платника податку Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області 25 липня 2012 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000212220, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 84001 грн., з них за основним платежем 84 000 грн., за штрафними санкціями 1 грн.

Відповідно до п.п. 60.1.2 та 60.1.3 пункту 60.1. статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення або контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням викладеного, податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2012 року № 0000172220 є відкликаним, оскільки рішенням органу податкової служби вищого рівня його частково скасовано та прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 25 липня 2012 року № 0000212220, яке отримано позивачем.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині оскарження податкового повідомлення-рішення від 23 травня 2012 року № 0000172220, з огляду на те, що відкликане на підставі закону податкове повідомлення-рішення не порушує права платника податків, оскільки не встановлює для нього обов'язкових до виконання дій або наслідків.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції стосовно необхідності відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 25 липня 2012 року №0000212220 з огляду на наступне.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у платника пдатку у разі здійснення операцій з придбання послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Кодексу), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори, укладені між ними, або незаявленими в таких операціях третіми особами.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 квітня 2011 року між ТОВ «Маркон Груп Ко» та ПАТ «Верхньодніпровський машинобудівний завод» укладено договір № 03324, згідно умов якого продавець постачає покупцю прес гідравлічний з зусиллям 400 т. ДГ 2436 А, 1991 року випуску вартістю 504 000 грн., в т.ч. ПДВ 84 000 грн., на умовах передплати, строком поставки - квітень 2011 року, на умовах постачання - самовивіз за рахунок покупця.

27 квітня 2011 року позивачем здійснено оплату у безготівковій формі.

Позивачем на підтвердження факту перевезення надано товарно-транспортну накладну ВМЗ №155 від 03.06.2011 року, згідно якої автомобілем МАЗ НОМЕР_1 водій ОСОБА_2 здійснив перевезення вказаного у договорі гідравлічного пресу. У ТТН наявний підпис водія-експедитора ОСОБА_2 про прийняття товару та здачу його у пункті розвантаження.

Позивачем отримано від ТОВ «Маркон Груп Ко» видаткову накладну №000287 від 03.06.2011 року, на прес гідравлічний з зусиллям 400 т. ДГ 2436 А, 1991 року випуску вартістю 504000 грн., в т.ч. ПДВ 84000 грн.

Позивачем оформлено приходний ордер № 317 від 30.06.2011 року на прес гідравлічний ДГ2436А, складено інвентарну картку на товар та наказ про введення гідравлічного пресу в експлуатацію.

27 квітня 2011 року ТОВ «Маркон Груп Ко» виписало податкову накладну №136 на прес гідравлічний з зусиллям 400 т. ДГ 2436 А, 1991 року випуску вартістю 504000 грн., в т.ч. ПДВ 84000 грн.

З огляду на викладене, вбачається, що подані позивачем первинні документи в повній мірі підтверджують факт здійснення господарської операції з отримання товару (пресу гідравлічного) з подальшим використанням його у власній господарській діяльності.

На момент укладення та реалізації вказаного вище правочину контрагент позивача ТОВ «Маркон Груп Ко» зареєстрований в установленому порядку як суб'єкт підприємницької діяльності, зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Посилання відповідача на відсутність директора підприємства Єрмакової на території України під час здійснення вказаної господарської операції не приймається колегією суддів до уваги зважаючи на наступне.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції з поставки гідравлічного пресу відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Дії позивача та його контрагента ТОВ «Маркон Груп Ко», вчинені на виконання вказаного вище правочину, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладений позивачем з ТОВ «Маркон Груп Ко» договір не містить умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони правочину перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони правочину за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні цього правочину. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони правочину про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання правочину, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Колегією суддів встановлено, що укладений позивачем з ТОВ «Маркон Груп Ко» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарського зобов'язання сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагенту позивача - ТОВ «Маркон Груп Ко», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Крім того, з огляду на приписи ст.528 ЦК України відсутність у ТОВ «Маркон Груп Ко» умов для фінансово-господарської діяльності, не свідчить про неможливість виконання вказаного вище правочину.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Отже, якщо контрагенти позивача по ланцюгу постачання не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податків до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих підприємств і така відповідальність не може бути покладена на позивача.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції в цій частині, вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, податкове повідомлення-рішення від 25 липня 2012 року № 0000212220 підлягає визнанню протиправними та скасуванню.

Стосовно позовних вимог про визнання нечинним та скасування акту невиїзної позапланової перевірки, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У свою чергу акт перевірки не є рішенням органу владних повноважень, оскільки акт перевірки є службовим документом, що підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення, а відтак акт перевірки та висновки, які в ньому містяться, самі по собі не породжують для платника податків настання будь - яких юридичних наслідків та не впливають на його права, обов'язки та законні інтереси у розумінні п. 1 ч. 2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової служби України № 984 від 22.12.2010, акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За правилами п.7 вказаного Порядку за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Таким чином, акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту, а не акт перевірки.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень у разі виникнення спору щодо прийнятих на підставі такого акту рішень. Оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту, дій податкового органу, що здійснюються за таким актом перевірки, та впливають на права та законні інтереси платника податків.

За таких обставин колегія судів вважає, що законодавством не передбачено можливості для оскарження в судовому порядку та, відповідно, для визнання протиправними дій податкового органу щодо викладення в акті перевірки відповідних висновків податкового органу.

Проведення перевірки з оформленням акта про її результати не призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, оскільки здійснення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів.

Отже, складення відповідачем акту перевірки за наслідками проведеної ним перевірки не може вважатися неправомірною дією, оскільки це передбачено чинним законодавством, таким чином правові підстави для задоволення позову у цій частині відсутні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм права, що призвело до неправильного вирішення спору, відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції від підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст. 202 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Верхньодніпровський машинобудівний завод» - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року у справі № 2а/0470/12014/12 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог стосовно скасування повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 25 липня 2012 року № 0000212220.

Податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області №0000212220 від 25 липня 2012 року визнати протиправним та скасувати

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року у справі № 2а/0470/12014/12 залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 14 травня 2014 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов

С.В.Сафронова