Ухвала суду № 38950895, 26.06.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 червня 2012 рокусправа № 2а-15870/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Шкуропадська В.М.

за участю представників:

позивача: - Каплан О. М. (дов. від 25.10.10 № 195/44)

відповідача: - Пшеничнікова А. М. (дов. від 26.03.12 № 235/8/08-10-18)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2011 року

у справі № 2а-15870/10/0470

за позовом державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.. О. М. Макарова»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про скасування рішення,-

встановила:

Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.. О. М. Макарова» звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, в якому просило скасувати рішення відповідача про застосування штрафних санкцій від 18.11.10 № 0001508811/39463/0802/1-9.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно застосовано положення Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки штрафні санкції, нараховані відповідачем за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не є податковими зобов'язаннями у розумінні Закону №2181-ІІІ, отже норми вказаного закону до спірних правовідносин не поширюються.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2011 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду від 11.03.2011 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Зазначає, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, ДПА у Дніпропетровській області проведено перевірку господарської одиниці позивача - СК «Метеор» виставка-продаж за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт №14/08-02/1-14308368 від 23.10.2010.

Перевіркою встановлені наступні порушення:

- невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному «Х»-звіті РРО на суму 5546,00 грн., що є порушенням п.13 ст.3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

- незабезпечення роздрукування фіскального звітного чека на реєстраторі розрахункових операцій, що є порушенням п.9 ст.3 Закону №265/95-ВР;

- несвоєчасне оприбуткування готівки у книзі обліку розрахункових операцій на загальну суму 11000,00 грн., що є порушенням п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 №637.

На підставі акту відповідачем винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001508811/39463/10/0802/1-09 від 18.11.2010, згідно з яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в сумі 55000,00 грн. за порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України на підставі абз.3 ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив про неможливість застосування податковим органом штрафних санкцій після закінчення строку, встановленого ст.250 ГК України.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції, зважаючи на наступне.

Перевіркою встановлений факт порушення позивачем п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України від 15.12.2004 №637, який мав місце в грудні 2008 року - неоприбуткування готівки за 13.12.2008 на суму 11000,00 грн., z-звіт № 0087 роздрукований 14.12.2008.

Вказаний факт позивачем не заперечується, наявними в матеріалах справи не спростовується.

Разом з тим, суд першої інстанції зазначив про неможливість застосування податковим органом штрафних санкцій після закінчення річного строку, встановленого ст.250 ГК України.

Позиція відповідача з цього питання, викладена в запереченнях на позов, полягає у тому, що в даних правовідносинах податковий орган не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання, а отже, застосовані до позивача штрафні санкцій не є адміністративно-господарською санкцією у розумінні норм Господарського кодексу України.

Колегія суддів наведені доводи відповідача вважає помилковими.

Зі змісту ч.3 ст.19 ГК України вбачається, що держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у таких сферах: збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин - за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності; фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин - за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни; тощо.

Відповідно до ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Штрафні санкції, які застосовуються за рішенням відповідних органів державної податкової служби України до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення правил здійснення господарської діяльності, належать до адміністративно-господарських санкцій (статті 239, 241 Господарського кодексу України).

Отже встановлені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995 штрафи підпадають під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю правовою природою.

Згідно ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання потягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на те, що адміністративно-господарські санкції загалом і штраф, встановлений Указом Президента, зокрема, є конфіскаційними, оскільки своїм наслідком мають вилучення державою у суб'єкта господарювання основних чи оборотних фондів, іншого майна, їх застосування відповідно до ст.41 Конституції України можливе лише за рішенням суду.

З врахуванням цього, рішення про стягнення сум адміністративних санкцій повинно бути в межах строків, встановлених ст.250 ГК України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, до позивача штрафні санкції застосовані поза межами строку, встановленого ст.250 ГК України, тому оскаржуване рішення правомірно скасовано судом першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 КАС України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2011 року у справі № 2а-15870/10/0470 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко