Ухвала суду № 38950874, 22.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 квітня 2014 року

справа № 811/1727/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)

суддів: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду

від 23.07.2013р. у справі №811/1727/13-а

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійська ливарна компанія»

до:

про:

Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Олександрійська ливарна компанія» (далі – ТОВ «Олександрійська ливарна компанія») звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі – Олександрійська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень / а.с. 4-27 том 1/.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.05.2013р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №811/1727/13-а та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1 том 1/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що в результаті проведеної відповідачем позапланової невиїзної перевірки з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ «КПІ-Сервіс», ТОВ «Розетка.УА» за січень 2011р., з ТОВ «Тесей-Н» за лютий 2012р., з ТОВ «АТ-Сталь» за травень 2012р., з ТОВ «Мир-Інвест» за травень-червень 2012р., податковим органом було зроблено висновок про не підтвердження податкових зобов’язань з вищезазначеними контрагентами по всьому ланцюгу постачання, оскільки ці господарські операції не мають підтвердження реальності здійснення фінансово-господарської операції, так як не спричиняють реального настання правових наслідків, угоди укладено з порушенням ст. ст. 203, 215, 216,228,627 ЦК України в частині недодержання вимог цих статей в момент вчинення правочинів, товар (послуги) по правочинам з вищенаведеними контрагентами не був переданий позивачу в порушення вимог ст. 662,655, 656 ЦК України , що свідчить про відсутність права на формування податкового кредиту з урахуванням сум податку на додану вартість (далі – ПДВ), які сплачені у вартості товару отриманого від цих постачальників постачальника, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 1893 грн. по операціям з ТОВ «Розетка.УА» у січні 2011р., та про безпідставність включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування з податку на прибуток за період, що перевірявся, витрат по операціям з придбання товарів ( послуг) у ТОВ «Розетка.УА» , ТОВ «Тесей-Н», ТОВ «АТ-Сталь» , ТОВ «Мир-Інвест» , у зв’язку з чим безпідставно занижено податок на прибуток на суму 26599 грн., що було відображено у акті перевірки, та за результатами перевірки податковим органом (відповідачем у справі) 06.03.2013р. було прийнято податкові повідомлення-рішення: - №0000132210, яким збільшено суму грошового зобов’язання позивача з ПДВ на загальну суму 2839,5 грн.; - №0000122210, яким збільшено суму грошового зобов’язання позивача з податку на прибуток на загальну суму 39898,5 грн.; - №0000142210, яким зменшено розмір від’ємного значення суми ПДВ у розмірі 23078грн., позивач вважає висновки податкового органу у акті перевірки та прийняті за результатами перевірки рішення безпідставним та необґрунтованим з огляду на те, що контрагенти позивача – ТОВ «Розетка.УА» , ТОВ «Тесей-Н», ТОВ «АТ-Сталь» , ТОВ «Мир-Інвест», на момент укладення господарського договору з позивачем та виконання сторонами за договором своїх зобов’язань, були зареєстровані як юридичні особи та платники податків, у тому числі ПДВ, придбані у цих контрагентів позивачем товари були використані ним у подальшому у власній господарській діяльності, вартість придбаного товару позивачем сплачена, у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують факт виконання позивачем та його контрагентом своїх зобов’язань за договором, що свідчить про те, що ці угоди були укладені свідомо з метою настання певних наслідків, і саме на підставі цих належних первинних документів у відповідних звітних періодах позивачем формувалась податкова звітність та було визначено розмір валових витрат підприємства та сформовано податковий кредит, тому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Олександрійської ОДПІ №0000132210, №0000122210 та №0000142210 від 06.03.2013р..

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.07.2013р. у справі №811/1727/13-а адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Олександрійської ОДПІ №0000132210, №0000122210 та №0000142210 від 06.03.2013р.. (суддя Брегей Р.І. ) / а.с. 235-240 том 1/.

Відповідач, не погодившись з постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.07.2013р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 2-4 том 2/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з’ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 23.07.2013р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на те що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було з’ясовано усі обставини, які мають значення для вирішення даної справи, та постановлено рішення у справі без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 23.07.2013р. у даній справі залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився. Відповідач про день, годину та місце розгляду даної справи апеляційним судом повідомлений належним чином / а.с. 11,12,16 том 2/, про поважність причин не явки свого представника у судове засідання, або про можливість розгляду справи у відсутність свого представника, суд у встановленому законом порядку не повідомив. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу у відсутність представника.

Заслухавши у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «Олександрійська ливарна компанія», код ЄДРПОУ 31907552, зареєстровано розпорядженням Олександрійського міського голови №п-84-р від 18.03.202р., та як платник податків підприємство перебуває на податковому обліку в Олександрійській ОДПІ / а.с. 135-145 том 1/.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у період з 12.02.2013р. по 18.02.2013р. було проведено позапланову невиїзну перевірку з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ «КПІ-Сервіс» за жовтень 2010р., з ТОВ «Розетка.УА» за січень 2011р., з ТОВ «Тесей-Н» за лютий 2012р., з ТОВ «АТ-Сталь» за травень 2012р., з ТОВ «Мир-Інвест» за травень-червень 2012р., за результатами якої було складено акт №62/22-10/31907552 від 18.02.2013р. (далі – акт перевірки).

Як вбачається з наданої суду ксерокопії акту перевірки / а.с. 28-70 том 1/ податковим органом за результатами перевірки було зроблено висновки про порушення ТОВ «Олександрійська ливарна компанія»:

- ст.ст. 203,215,216,228,627 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та продажу товарів, які в порушення ст.ст. 662,655,656 ЦК України, не були передані покупцю;

- п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого, підприємством занижено податок на прибуток в сумі 26599 грн. внаслідок включення до складу валових витрат вартості товарів (робіт та послуг) за відсутності факту їх поставки від ТОВ «Розетка.УА» , ТОВ «Тесей-Н», ТОВ «АТ-Сталь» , ТОВ «Мир-Інвест»;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 1893 грн. за січень 2011р. внаслідок включення до складу податкового кредиту з ПДВ вартості товарів за відсутності факту їх поставки від ТОВ «Розетка.УА», завищено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 23078 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості товарів за відсутності факту їх поставки від ТОВ «Тесей-Н», ТОВ «АТ-Сталь» , ТОВ «Мир-Інвест».

За результатами перевірки, на підставі акту №62/22-10/31907552 від 18.02.2013р., відповідачем у справі 06.03.2013р. було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000132210, яким збільшено суму грошового зобов’язання позивача з ПДВ на загальну суму 2839,5 грн. / а.с. 73 том 1/;

- №0000122210, яким збільшено суму грошового зобов’язання позивача з податку на прибуток на загальну суму 39898,5 грн. / а.с. 71 том 1/;

- №0000142210, яким зменшено розмір від’ємного значення суми ПДВ у розмірі 23078грн. / а.с. 72 том 1/.

З довідки Олександрійської ОДПІ за вих. №114/10/22-10 від 09.07.2013р. вбачається, що за результатами перевірки на підставі акту перевірки акту №62/22-10/31907552 від 18.02.2013р. податкові зобов’язання та штрафні санкції ТОВ «Олександрійська ливарна компанія» визначені за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Розетка.УА» за січень 2011р., з ТОВ «Тесей-Н» за лютий 2012р., з ТОВ «АТ-Сталь» за травень 2012р., з ТОВ «Мир-Інвест» за травень-червень 2012р., на розмір цих сум не виплинули взаємовідносини ТОВ «Олександрійська ливарна компанія» з ТОВ «КПІ-Сервіс» за жовтень 2010р. / а.с. 228 том 1/.

При цьому, крім вищезазначеного, з акту перевірки / а.с. 9-24/ вбачається, що вищезазначені висновки за результатами перевірки податковим органом також було зроблено з урахуванням актів перевірок контрагентів позивача - ТОВ «Розетка.УА» , ТОВ «Тесей-Н», ТОВ «АТ-Сталь» , ТОВ «Мир-Інвест», які складено податковими органами за місцем податкового обліку цих суб’єктів господарювання / а.с. 181-222 том 1/, а також з урахуванням того, що на думку податкового органу податкові зобов’язання позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Розетка.УА» , ТОВ «Тесей-Н», ТОВ «АТ-Сталь» , ТОВ «Мир-Інвест» не підтверджені, оскільки господарські операції з цим контрагентом не мають підтвердження реальності здійснення фінансово-господарської операції, так як не спричиняють реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність права на формування витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування з податку на прибуток, та податкового кредиту з урахуванням господарських операцій з цим контрагентом, при цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду даної адміністративної справи, як судом першої інстанції так і під час апеляційного перегляду, відповідачем у справі не було надано суду будь-яких належних доказів стосовно прийняття податковим органом за місцем обліку контрагентів позивача ТОВ «Розетка.УА» , ТОВ «Тесей-Н», ТОВ «АТ-Сталь» , ТОВ «Мир-Інвест» податкових повідомлень-рішень щодо визначення податкових зобов’язань цих суб’єктів господарювання за результатами проведених перевірок щодо дотримання ними податкового та іншого законодавства, копії актів яких були надані суду під час розгляду справи на обґрунтування підстав щодо заперечень проти доводів адміністративного позову ТОВ «Олександрійська ливарна компанія» та правомірності прийняття рішень, які є предметом оскарження у даній адміністративній справі..

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що позивачем у справі з метою здійснення господарської бідності було укладено договори купівлі-продажу товару з ТОВ «Розетка.УА» у січні 2011р., з ТОВ «Тесей-Н» у лютому 2012р., з ТОВ «АТ-Сталь» у травні 2012р.,та з ТОВ «Мир-Інвест» у травні-червні 2012р., контрагенти позивача за цими договорами під час укладення договорів з позивачем у даній справі, та під час виконання сторонами своїх зобов’язань за цими договорами були у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстровані у якості юридичних осіб та зареєстровані платниками податків, при цьому позивачем у позивача у справі наявні усі документи за цими правочинами, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов’язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, та які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором, а саме про факт постачання продавцем товару покупцю та оплату покупцем вартості поставленого продавцем товару з урахуванням ПДВ , та подальше використання отриманих позивачем за цим договором товару у власній господарській діяльності, і які, у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», є підставою для здійснення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, і на підставі яких у відповідні звітні періоди позивачем формувались валові витрати підприємства та визначались податкові зобов’язання та податковий кредит, які були досліджені судом під час розгляду даної справи та долучені до матеріалів справи / а.с. 76-134 том 1/.

Щодо визнання податковим органом правочинів, які були вчинені протягом перевіряємого періоду, фіктивними та нікчемними, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити.

Аналіз положень ч. 1 ст. 204 ЦК України дає можливість визначити, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, яка встановлена законом, і правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приймаючи до уваги положення ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 20 Податкового кодексу України, які визначають функції податкових органів та основні засади їх діяльності, обсяг прав та обов’язків податкових органом, можливо зробити висновок про те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства та надання роз’яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків і жодною нормою чинного законодавства не передбачено право органу державної податкової служби, яким є відповідач у справі, самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, які вказані платником податків в податкових деклараціях.

Враховуючи положення ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 228 ЦК України, які пов’язують недійсність господарського зобов’язання з наявністю наступних обставин: невідповідність його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, укладення правочину учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності) та порушення публічного порядку, у разі якщо правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, та положення ст. 234 ЦК України відповідно до якої правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків є фіктивним, і фіктивний правочин визнається недійсним судом, і відповідачем у справі під час розгляду даної адміністративної справи в порушення вимог ст. 71 КАС України, не було надано суду будь-яких належних письмових доказів – судових рішень щодо визнання недійсними угод, які протягом перевіряємого періоду були укладені між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Розетка.УА» за січень 2011р., ТОВ «Тесей-Н» за лютий 2012р., ТОВ «АТ-Сталь» за травень 2012р., ТОВ «Мир-Інвест» за травень-червень 2012р., як і не було надано суду доказів стосовно того, що ці угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правових актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов’язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов’язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов’язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару покупець зобов’язаний сплатити вартість товару продавцю, до складу якої входить податок на додану вартість, а продавець зобов’язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару цього обов’язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару, який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов’язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару податку до додану вартість до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару і не може бути підставою для позбавлення платника податку (покупця товару) на відшкодування податку на додану вартість, у разі якщо такий платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі визначені чинним законодавством документи на підтвердження розміру податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійним податкового повідомлення-рішення (реєстраційний номер в ЄДРСР – 14222198), яке відповідно до ст.. 244-2 КАС України є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, які зобов’язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Так, у вищезазначеній постанові Верховний суд України зазначив, що у разі коли контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що така правова позиція, щодо розв’язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи «БУЛВЕС» АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи та приймаючи до уваги положення п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3,198.6, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, колегія суддів вважає, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для визначення податкових зобов’язань та формування податкового кредиту з урахуванням сум ПДВ, який ним було сплачено у вартості отриманих від його контрагентів ТОВ «Розетка.УА» у січні 2011р., ТОВ «Тесей-Н» у лютому 2012р., ТОВ «АТ-Сталь» у травні 2012р., ТОВ «Мир-Інвест» у травні-червені 2012р., товарів, та віднесення витрат по цим господарським операціям до складу валових витрат підприємства, оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів щодо фактичного здійснення господарських операцій, які у свою чергу надають право позивачу на формування податкового кредиту певного звітного періоду з урахуванням сум ПДВ сплаченого у вартості товарів та послуг, які позивачем було отримано від його контрагента, що свідчить про те, що обрані відповідачем підстави для визначення позивачу грошових зобов’язань з ПДВ та з податку на прибуток не відповідають вимогам Податкового кодексу України , які регулювали спірні правовідносини на момент їх виникнення, і висновок податкового органу про заниження позивачем протягом перевіряємого періоду податкових зобов’язань з податку на прибуток та ПДВ по операціям з ТОВ «Розетка.УА» , ТОВ «Тесей-Н», ТОВ «АТ-Сталь» , ТОВ «Мир-Інвест» є безпідставним, а тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкових повідомлень-рішень №0000132210, №0000122210 та №0000142210 від 06.03.2013р. та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 23.07.2013р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.07.2013р. у справі №811/1727/13-а – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено – 16.05.2014р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко