Ухвала суду № 38950868, 15.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 квітня 2014 рокусправа № 808/5858/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Балабко А.В. дов від 01.12.2012

відповідача: - Крошка В.В. дов від 02.07.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Межрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року

у справі № 808/5858/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговуванням великих платників у м. Запоріжжі Межрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби №0000062900 від 17 червня 2013 року; №0000072900 від 17 червня 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем фактично здійснено витрати по взаємовідносинам з ПП «Феррою-Ю», що підтверджується виписками банків по рахунках позивача, дані витрати правомірно включено до складу валових витрат, оскільки під час здійснення господарських операцій підприємством складено первинні документи, які відповідають вимогам чинного законодавства та на час здійснення перевірки не визнані у судовому чи іншому порядку недійсними або завідомо підробленими. Податкові накладні, виписані ПП «Ферро-Ю» як платником податку на додану вартість, містять всі необхідні реквізити. Також, на думку позивача навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатись до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби №0000062900 від 17 червня 2013 року, №0000072900 від 17 червня 2013 року.

Постанову суду мотивовано тим, що відповідачем не обґрунтовано належним чином і не доведено у встановленому законом порядку, що угода між позивачем та ПП «Ферро-Ю» порушує публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства та спрямована на заволодіння майном держави. З огляду на наявність у позивача, як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду всіх первинних документів, які підтверджують факт поставки товарів ПП «Ферро-Ю» на користь позивача, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність та протиправність винесення відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити. Відповідач зазначає, що судом не в повному обсягу досліджено обставини по справі, а саме: не встановлено наявність реального здійснення господарської діяльності позивачем та його контрагентами. Документи бухгалтерського обліку тільки в тому випадку мають силу первинних документів, коли підтверджені реально здійснюваною господарською діяльністю, в той час як факту реальності господарської діяльності судом не встановлено.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову суду першої інстанції цілком обґрунтованою та правомірною.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Запорізький завод кольорових металів»з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Ферро-Ю» за період березень 2010 року, ПП «Металфорт» за період серпень 2010 року, ТОВ «Елеон» за період червень 2011 року, ТОВ «Проком» за період жовтень 2011 року, ТОВ «Електротех» за період березень 2012 року, ТОВ «Промальянс» за період травень 2012 року та податку на прибуток за І квартал 2010 року, півріччя 2010 року, 3 квартал 2010 року, 2010 рік, І квартал 2011 року, 2 квартал 2011 року, 2-4 квартали 2011 року, І квартал 2012 року, півріччя 2012 року.

За наслідками перевірки складено акт від 28.05.2013 №252/29-0/36911851.

Згідно висновків перевірки позивачем порушено:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 1 930 087 грн., в т. ч. по періодах - півріччя 2010 року - 1 278 291 грн., 3 квартали 2010 року - 1 278 291 грн., 2010 рік - 1278291 грн., І квартал 2011 року - 651 796 грн.

- п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 111 560 грн., в т. ч. по періодам - березень 2010 року в сумі 111 560 грн.

При цьому, як вбачається з акту перевірки від 28.05.2013, висновок податкового органу обґрунтовано даними акту перевірки ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва від 24.03.2011 № 397/23-300/33797995 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Ферро-Ю» (т.1, а. с.41, 45, 46).

Даним актом перевірки контрагента позивача ПП «Ферро-Ю» зафіксовано, що ПП "Ферро-Ю" в січні-грудні 2010 року податковій звітності відображає факти придбання товарів, робіт (послуг) по ланцюгам постачання від підприємств ПП «Металфорт», ПП «Олдтрейд-А», ПП «Колалрз», ПП «Афелий», ПП «Антарес М», ПП «Бермет», Авіор», ПП «Мірам-М», ПП «Еспрім» Г», ПП «Феміна», ПП «Ауренія», ПП «Кикамис», ПП «Дерсеф», ТОВ «Октамет», ПП «Альгетти», частина з яких не знаходиться за місцем реєстрації, а у частини відсутні складські приміщення, основні засоби, трудові ресурси тощо, тобто є «податковими ямами».

Так, податковим органом встановлено безтоварність операцій, оскільки вищезазначені підприємства-постачальники не поставляли товар на ПП «Ферро-Ю», в зв'язку з чим ТОВ «ЗЗКМ» не могло його придбати у ПП «Ферро-Ю».

При цьому, податковий орган посилається на те, що оскільки вищезазначені підприємства-постачальники не поставляли товар на ПП «Ферро-Ю», то відповідно ТОВ «ЗЗКМ» не могло його придбати у ПП «Ферро-Ю», ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва звернулось до Одеського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року по адміністративній управі за позовом ПП «Ферро-Ю» до ДПІ у Центральному район м.Миколаєва про визнання протиправними дій.

Одеським апеляційним адміністративним судом апеляційну скаргу ДПІ у Центральному район м.Миколаєва задоволено, постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року скасована.

На підставі акту перевірки від 28.05.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.06.2013:

№ 0000062900, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2 249 660,75 грн., з яких за основним платежем 1 930 087,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 319 573,75 грн.

№ 0000072900, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 111 560,00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків відповідача.

Відповідно до пп.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», діючого до 01.01.2011, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Стосовно права платника на податковий кредит відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього ж Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону).

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно абз.1 п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у випадку її заповнення іншою особою, ніж вказано у п.2 цього Порядку.

Отже, необхідною умовою для формування валових витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ПП «Ферро-Ю» (постачальник) укладено договір поставки № 33/8/2010 від 01.03.2010, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію у відповідності до додатків (специфікацій) до дійсного договору, кожен з яких має свій порядковий номер та є невід'ємною частиною дійсного договору.

Факт виконання робіт за даним договором підтверджується з поставки заготовки мідної та катодів мідних, що підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактурами, специфікаціями, прибутковими ордерами, що свідчать про прийняття ТОВ «ЗЗКМ» та оприбуткування на виробництво зазначеного товару, товарно-транспортними накладними, звітами про використання коштів наданих для відрядження або під звіт (виданих водіям), розрахунками пального, посвідченнями про відрядження, завданням на відрядження, що свідчать про транспортування товару, яке здійснювалось транспортом ТОВ «ЗЗКМ», сертифікатами якості, наданими ПП «Ферро-Ю» в адресу ТОВ «ЗЗКМ», що підтверджують відповідність поставленого товару, катодів мідних вимогам ДСТУ ГОСТ 546:2004 та заготовки мідної вимогам ТУ У 28.7-13614181-004-2001, банківськими виписками, які свідчать про оплату поставлених товарів позивачем, копії яких досліджені судом першої інстанції і містяться в матеріалах справи.

Виходячи із змісту перелічених документів вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Податкові накладні, на підставі якої позивачем сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту, складені ПП «Ферро-Ю» у відповідності до вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Виявлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та вказаним підприємством, які зазначені податковим органом в акті перевірки, відображення позивачем операцій з поставки товару в податковому обліку відповідачем не спростовуються.

Також не спростовується відповідачем і факт використання позивачем поставленого товару та послуг у власній господарській діяльності.

Факт використання товару придбаного у ПП «Ферро-Ю» у господарській діяльності ТОВ «ЗЗКМ» підтверджується виробничими звітами по виготовленню кабелю мідного та випискою з оборотно-сальдових відомостей щодо руху товару по підприємству (т.1 а.с.143-149).

На момент укладення та реалізації договору поставки контрагент позивача ПП «Ферро-Ю» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Відповідно до Довідки № 19/13-4328 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності за КВЕД ПП «Ферро-Ю» є: 37.10.1 - оброблення металевих відходів та брухту чорних металів; 37.10.2 - оброблення брухту та відходів кольорових металів; 37.20.1 - оброблення скла; 37.20.2 - оброблення пластичних мас; 37.20.4 - оброблення паперу та картону; 51.70.0 - інші види оптової торгівлі.

Водночас, відповідно до Довідки АА № 261338 щодо ТОВ «ЗЗКМ» видами діяльності останнього за КВЕД є: 31.30.0 - виробництво ізольованого проводу та кабелю; 21.25.0 - виробництво інших виробів з паперу та картону; 27.42.0 - виробництво алюмінію; 27.44.0 - виробництво міді; 45.21.1 - будівництво будівель; 60.24.0 - діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Посилання відповідача на той факт, що правочин між позивачем та ПП «Ферро-Ю» не створює юридичних наслідків та здійснений без мети настання реальних наслідків не приймається колегією суддів до уваги зважаючи на наступне.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товарів відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання договору поставки, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладений позивачем з ПП «Ферро-Ю» договір не містить умов та ознак, які б свідчили про її суперечність інтересам держави та суспільства або порушувала публічний порядок.

Колегією суддів встановлено, що укладений позивачем з ПП «Ферро-Ю» договір поставки відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданою, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача - ПП «Ферро-Ю», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій базуються лише на інформації акту перевірки від 24.03.2011 року № 397/23-300/33797995 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Ферро-Ю», не приймається колегією суддів до уваги, оскільки інформація, що міститься в матеріалах перевірки ПП «Ферро-Ю», за встановлених вище фактичних обставин не може бути підставою для висновку про недійсність укладених позивачем з вказаним підприємством правочинів.

Виходячи з затвердженого Наказом Державної податкової служби України № 984 від 22.12.2010 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства. При цьому контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин. Проте такі суб'єктивні висновки не мають відповідних правових наслідків, зокрема, для особи, стосовно якої така перевірка не проводилась.

Також колегією суддів до уваги не приймаються посилання відповідача на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду, якою скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року у адміністративній справі за позовом ПП «Ферро-Ю» про визнання протиправними дій ДПІ у Центральному район м.Миколаєва.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом з тим, відповідачем не доведено, що обставини справи, що розглядалась Одеським апеляційним адміністративним судом, стосуються даної справи в частині нікчемності правочину (договору) поставки № 33/8/2010 від 01.03.2010, укладеному між позивачем та ПП «Ферро-Ю», або стосується саме того товару, який був предметом даного договору.

Тим більш, що судом першої інстанції встановлено і не заперечується відповідачем, що у ПП «Ферро-Ю» наявні відповідні виробничі активи, складські приміщення, персонал та інше, які використовувались ПП «Ферро-Ю» у власній господарській діяльності, оскільки згідно приписів чинного законодавства отримання дозвільних документів, що маються у даного підприємства, без наявності вказаних умов неможливо (дозвіл на продовження виконання робіт підвищеної небезпеки № 058.11.48-37.10.0 виданий ПП «Ферро-Ю» виданий Управлінням держгірпромнагляду по Миколаївській області, дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки № 057.11.48-37.10.0 виданий Управлінням держгірпромнагляду по Миколаївській області, лист Державної санітарно-епідеміологічної служби Миколаївської області № 1495/7-1 від 03.06.2011, Акт б/н від 03.06.2011 перевірки дотримання вимог Законів України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» та «Про металобрухт» ПП «Ферро-Ю», висновок експертизи № 48/1.04.01.043.11 від 28.01.2011, експертний висновок щодо можливості ПП «Феррою-Ю» отримати ліцензії на діяльність брухтом та відходами чорних та кольорових металів №01-04/1934-05, Акт обстеження технологічної схеми заготівлі та переробки металобрухту чорних та кольорових металів ПП «Феррою-Ю» Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області № 01-04/1934-05, Акт санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта від 26.05.2011, Дозвіл УМНС в Миколаївській області, Договір купівлі-продажу обладнання (пресу гідравлічного для пакування відходів та брухту металів БА 1330 тощо).

Також колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не пов'язують право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок (звірок) та не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Отже, якщо контрагент позивача і не виконав своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього підприємства і така відповідальність не може бути покладена на позивача.

Також податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що позивачем виконані всі умови для віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту з операцій поставки товару ПП «Феррою-Ю», у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Межрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року у справі № 808/5858/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко