Ухвала суду № 38950857, 19.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2013 рокусправа № 1170/2а-2653/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Шрамко О.Ю. дов від 28.05.2013

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.11.2011

у справі № 1170/2а-2653/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Долинська стальконтрукція»

до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування наказу, податкового повідомлення-рішення та визнання протиправними дій,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Долинська стальконтрукція» звернувся до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог (а.с. 24) просило визнати протиправними та скасувати наказ Долинської міжрайонної державної податкової інспекції №484 від 04.07.2011 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Долинська стальконструкція», податкове повідомлення-рішення №0001891500 від 25.07.2011, а також визнати протиправними дії відповідача щодо проведення 11.07.2011 документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Долинська стальконструкція».

Позов обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення п.п.42.1, 42.2 ст.42, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України не звертався до ТОВ «Долинська стальконструкція» із запитом про надання документального підтвердження господарських відносин з контрагентом - постачальником ТОВ «Алтея-Транссервіс», що, на думку позивача, виключає можливість податкового органу щодо призначення позапланової перевірки позивача. В обґрунтування правомірності віднесення Товариством до складу податкового кредиту операції по взаємовідносинах з ТОВ «Алтея-Транссервіс» на загальну суму ПДВ 30 240 грн., позивач посилався на те, що підставою для формування податкового кредиту є належно оформлені податкові накладні, а також на наявність документального підтвердження повного розрахунку позивача за використання баштового крану БК-1000 та крану МКГ-25.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.11.2011 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Долинської міжрайонної державної податкової інспекції №0001891500 від 25.07.2011. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду в частині задоволених позовних вимог мотивовано відсутністю порушення товариством вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Алтея-Транссервіс», а в частині відмовлених позовних вимог - тим, що наказ № 484 від 04.07.2011 про проведення перевірки оформлений відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства і перевірка позивача проводилась за наявності законних підстав для її проведення.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (а.с. 146), в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не в повному обсягу досліджено обставини по справі, а саме: судом не досліджено, що за результатами співставлення даних по ланцюгу постачання виявлено що контрагент позивача порушує податкове законодавство, відносячи до податкового кредиту суми ПДВ по правочинах укладених з постачальниками, підприємницька діяльність яких носить ознаки фіктивності, за таких обставин, податковий орган дійшов до правомірного висновку, що позивач здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди при придбанні послуг ТОВ «Алтея-Транссервіс» по ланцюгу придбання.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, постановлено законне та обґрунтоване рішення. В акті перевірки № 365/2520/35424317 від 11 липня 2011 року не зафіксовані обставини, які викладені в апеляційній скарзі, а тому вказані обставини не були підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 25.07.2011 №0001891500, не досліджувались при розгляді справи № 1170/2а-2653/11 в суді першої інстанції і не можуть розглядатись в апеляційній інстанції.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Спірним є питання правомірності визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкового повідомленя-рішення від 25.07.2011 №0001891500.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Долинською МДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Долинська стальконструкція» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість із платником податків ТОВ «Алтея-Транссервіс» за період з 01.01.2011 по 31.01.2011, про що складено акт № 365/1520/35424017 від 11.07.2011 (а. с.32-47).

Відповідно до висновків вказаного акту перевірки встановлено порушення позивачем ч.1 ст.203, ст.ст.207, 208, 215, 216, 228, 626, 629, 655, 656, 658, 662 ЦК України, а також п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, що полягали у включенні до складу дозволеного податкового кредиту у січні 2011 року операції по взаємовідносинам з ТОВ «Алтея-Транссервіс» на загальну суму ПДВ 30240 грн., які визнані нікчемними, що призвело до заниження товариством суми ПДВ за січень 2011 року на суму 30240 грн.

25.07.2011 на підставі вказаного акту перевірки Долинською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0001891500 від 25.07.2011, згідно якого товариству визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 30 240 грн. - за основним платежем та 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а. с.66).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків відповідача.

Матеріали справи свідчать, що позивач, як Суборендар, мав господарські відносини з ТОВ «Алтея-Транссервіс» (Орендар) за догодами суборенди: № 301110 від 03.01.2011, № 301125 від 03.01.2011.

За умовами цих договорів Орендатор передає Суборендарю в тимчасове користування строком до 31.12.2011 баштовий кран БК-1000 та кран на гусеничному ходу МКГ-25 БР для ведення будівельно-монтажних робіт, а Суборендар зобов'язується прийняти та оплатити використання даних кранів (а. с.48-49, 55-56).

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки від 11.07.2011, необхідним є дослідження правомірності та обґрунтованості саме цих висновків.

Тому посилання відповідача на відносини позивача з ТОВ «Мик-Будівництво» та ТОВ «НВФ Проммонтажснаб» щодо виконання певних робіт на кранах колегією суддів до уваги не приймаються, як такі, що не відображені в акті перевірки від 11.07.2011 і не покладались в основу висновків податкового органу як підстави для донарахування відповідного грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України (в редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки позивач мав необхідні, належним чином оформлені документи, що підтверджуються реальність господарської операції: видаткові накладні, акти приймання-передачі, податкові накладні, платіжні доручення, що підтверджують оплату послуг з суборенди товариством (а. с.50-61).

Виходячи із змісту вказаних документів вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ТОВ «Алтея-Транссервіс» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, відповідають положенням Наказу ДПА України від 21.12.2010 № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 за № 1401/18696 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення».

Виявлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та його контрагентом, які зазначені податковим органом в акті перевірки, відображення позивачем операцій з отримання послуг з суборенди в податковому обліку відповідачем не спростовуються.

В акті перевірки відповідачем не зафіксовано того, що підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ стало надання неналежно оформлених первинних документів, в т. ч. податкових накладних, які підтверджують господарські операції з його контрагентом.

Доказів невикористання позивачем придбаних у ТОВ «Алтея-Транссервіс» послуг з суборенди у власній господарській діяльності відповідачем не доведено.

Також відповідачем не надано суду доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача (операції з контрагентом ТОВ «Алтея-Транссервіс» позивачем включено до складу дозволеного податкового кредиту у січні 2011 року на загальну суму ПДВ 30240 грн.).

Посилання ж податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента умов, необхідних для здійснення господарської операції, само по собі не свідчить про фіктивність господарської операції, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні торговельні операції та не обов'язково має бути виробником товару чи послуги.

Щодо посилань відповідача на нікчемність правочину, здійснених на підставі даних довідки Кіровоградської ОДПІ від 07.04.2011 по ТОВ «Алтея-Транссервіс» (а. с.38), то виходячи з аналізу норм Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини).

В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказані вище правочини.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентомдотримані.

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, відповідачем не наведена. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання вказаних вище договорів суборенди, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладені позивачем з ТОВ «Алтея-Транссервіс» договори не містять умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що посилання відповідача на порушення позивачем статей 655, 656, 658, 662 ЦК України, є помилковим, оскільки дані статті регулюють правовідносини щодо договорів купівлі-продажу, тобто відносяться до Розділу III Окремі види зобов'язань Підрозділу 1 Договірні зобов'язання Глави 54 Купівля-продаж Цивільного кодексу України, тобто не стосуються відносин найму (оренди), що мали місце у позивача з ТОВ «Алтея-Транссервіс».

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Колегією суддів встановлено, що укладені позивачем з ТОВ «Алтея-Транссервіс» договори відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача - ТОВ «Алтея-Транссервіс», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідач, зробивши в акті перевірки висновок про нікчемність правочинів, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що правочини суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Отже, якщо контрагенти позивача по ланцюгу постачання не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податків до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих підприємств і така відповідальність не може бути покладена на позивача.

Також податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти по ланцюгу постачання, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже, апеляційний суд, як і суд першої інстанції, вважає безпідставним збільшення товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 30240 грн. за основним платежем та 1 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями) згідно податкового повідомлення-рішення № 0001891500 від 25.07.2011.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.11.2011 у справі № 1170/2а-2653/11 - без змін.

Ухвалаапеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко