Постанова № 38950844, 03.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 квітня 2014 рокусправа № 1170/2а-5138/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Чепурнова Д.В. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 липня 2012 року по справі № 1170/2а-5138/11 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.11.2011 року № 0002901710.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 липня 2012 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 30.11.11 № 0002901710.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, з 01.11.11 по 14.11.11 посадовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт 230/1710/НОМЕР_2 від 21.11.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення пп.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - завищено податковий кредит на додану вартість на 14559,44 грн., в тому числі: за лютий 2010 р. на суму 14 559,44 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002901710 від 30.11.2011 року, яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податоку на додану вартість в розмірі 14 559,44 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 639,86 грн.

Підставою для визначення грошового зобов'язання з ПДВ слугувало те, що позивачем в лютому 2010 року було віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 14 559,44 грн. на підставі податкових накладних, отриманих від ПП «Авік».

В акті перевірки від 13.07.2010 року №9/23-30/31400343 «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Авік» з питань дотримання податкового законодавства при нарахуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2009 року - лютий 2010 року» зазначено, що ПП «Авік» безпідставно сформовано податкові зобов'язання, (задекларовані в деклараціях та уточнюючих розрахунках) за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців, оскільки у ПП «Авік» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Також відповідачем встановлено, що ПП «Авік» діяло на підставі укладання цивільно-правових відносин та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, надання додаткової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання. Зокрема за період з квітня 2009 року по березень 2010 року податковий кредит ПП «Авік» сформовано за рахунок податкових накладних від ПП «Нікі-проект».

Податковий кредит ПП «Авік» документально не підтверджено, у зв'язку з тим, що за юридичною адресою підприємство не знаходиться. Згідно пояснень директора ПП «Авік» ОСОБА_2, він не має відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Авік» останнє було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, тобто мало законні підстави для видачі податкових накладних, на підставі яких, сплачені суми ПДВ позивачем було віднесено до податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на час спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього Закону).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарської діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Разом з тим, судом першої інстанції не враховано той факт, що директор ПП «Авік» ОСОБА_2 не мав відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства та жодних документів, пов'язаних з господарською діяльністю цього підприємства не підписував, що підтверджено його поясненнями та висновком спеціаліста почеркознавчого дослідження наданого СБУ від 04.08.2010 року № 70.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 в лютому 2010 року було віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 14 559,44 грн. на підставі податкових накладних, отриманих від ПП «Авік», які підписано від імені ОСОБА_2 невідомою особою.

Крім того, позивачем по взаємовідносинах з ПП «Авік» надано до перевірки наступні первинні документи: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки фактури та квитанції до прибуткових касових ордерів, які так само підписано від імені ОСОБА_2 невідомою особою.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у випадку, коли податкові накладні виписані та підписані особою, яку неможливо ідентифікувати, то це не дає можливості встановити факт наявності у цієї особи відповідних повноважень щодо підпису зазначених податкових накладних, тобто податкові накладні, складені у порушення вимог чинного законодавства не можуть слугувати документом, який підтверджує право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним нарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість згідно прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 30.11.2011 № 0002901710.

Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм права, що призвело до неправильного вирішення спору, відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції від підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст. 202 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 липня 2012 року у справі № 1170/2а-5138/11 - скасувати.

У позові відмовити.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 14 травня 2014 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова