Постанова № 38950835, 29.01.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2013 рокусправа № 2а-6869/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Запоріжжя»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року

у справі № 2а-6869/10/0870

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Запоріжжя»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Запоріжжя» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення № 000532302/0 від 04 лютого 2010 року, № 000532302/1 від 12 квітня 2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу, зафіксованих в акті № 8/23-2/24912705 від 25.01.2010 про результати планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 вересня 2009 року, щодо завищення валових витрат у півріччі 2008 року на суму 1 632 124, 00 грн.; за 3 квартали 2008 року на суму 1 632 124, 00 грн.; за 2008 рік на суму 1 632 124, 00 грн. в результаті віддзеркалення в рядку 05.2 Декларації по податку на прибуток за півріччя 2008 року валових витрат 1 кварталу 2008 року, які вже були враховані в попередніх періодах.

Позивач зазначає, що ним правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства виправлено в 1 півріччі 2008 року самостійно виявлені помилки в раніше поданій декларації за 1 квартал 2008 року, оскільки суми витрат, які не були ним підтверджені документально у першому кварталі 2008 року, були відображені в декларації з податку на прибуток наступного звітного періоду як виправлення самостійно виявлених помилок минулих періодів.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.11.2010 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати; винести нову постанову, в якій вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.09.2010 №0003122302/3 задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга фактично мотивована доводами, викладеними в адміністративному позові.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Інтер-Запоріжжя» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 р. по 30.09.2009, за результатом якої складено акт №8/23-2/24912705 від 25.01.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.1.32 ст.1, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством завищено валові витрати за період з 01.04.2008 по 30.09.2009 на суму 187936,00 грн.

Суть вказаного порушення в тому, що позивач, маючи достатні фінансові ресурси для надання безвідсоткових позик, водночас використовував кредитні кошти для поповнення власних фінансових ресурсів, відносячи суму відсотків, комісії та страхування за користування кредитами до складу валових витрат.

Як зазначає податкових орган, підприємством до перевірки не надано економічного обґрунтування доцільності залучення кредитних коштів протягом 2008-2009 років та використання сплачених кредитних відсотків у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку за умов одночасного проведення безприбуткових операцій з вільними грошовими коштами (безвідсоткові позики).

За висновком податкового органу підприємством неправомірно включено до складу валових витрат суму нарахованих відсотків за користування кредитними коштами за вказаний вище період на суму 187936,00 грн., тоді як разом з тим підприємство надавало безвідсоткові позики іншим підприємствам у цей же період.

Також в акті встановлено порушення позивачем пп.5.2.7 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: віднесено до складу валових витрат за 2 квартал 2008 року суму в розмірі 1632124,00 грн., яку згідно з актом комплексної перевірки №356/08-04/24912705 від 22.07.2008 вже враховано у минулих періодах, що призвело до завищення валових витрат за півріччя 2008 року, у т. ч. за 2 квартал 2008 р. на суму 1632124,00 грн.

При перевірці показників декларації з податку на прибуток, відображених в рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» за період 2-4 квартали 2008 року, 1-3 квартали 2009 року у сумі 3699197 грн. встановлено, що підприємство коригувало витрати минулих податкових періодів, а саме: у 2 кварталі 2008 року - 1632124 грн. по господарських операціях, які фактично відбулись у минулих податкових періодів, витрати які згідно з актом перевірки від 22.07.2008 вже враховані у минулих періодах.

На підставі акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000532302/0 від 04.02.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 682522,50 грн., в тому числі 455015,00 грн. - основний платіж, 227507,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивачем здійснено оскарження означеного податкового повідомлення-рішення, за результатами розгляду скарги позивача відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00053232/1 від 12.04.2010, в якому сума податкового зобов'язання залишена без змін.

В подальшому, відповідачем на підставі рішення про результати розгляду скарги позивача №8552/6/25-0515 від 26 серпня 2010 року прийнято податкове повідомлення - рішення №000532302/3 від 17 вересня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 646341,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 430894,00 грн. та штрафними санкціями у сумі 215447,00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції про правомірність висновків податкового органу.

Стосовно факту завищення валових витрат на суму сплачених відсотків за користування кредитними коштами, обставини, викладені в акті перевірки та рішеннях про розгляд скарг позивача, сторонами не заперечуються, наявними в матеріалах справи не спростовуються.

Судом встановлено, що позивачем за період з 01.04.2008 по 30.09.2009 отримано кредитні кошти в загальному розмірі 16 766 155,00 грн. в межах укладених кредитних договорів з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» № 010/02-19/17/6 від 26.03.2008, з ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» № 1303/071к/07 від 05.10.2007. Цільове призначення - поповнення обігових коштів.

Відповідно до умов кредитних договорів за використання кредитом банком нараховуються відсотки за відсотковою ставкою - 13,5% (договір № 010/02-19/17/6 від 26.03.2008), 13,8% (договір № 1303/071к/07 від 05.10.2007).

Суми нарахованих відсотків за користування кредитними коштами віднесені підприємством до складу валових витрат відповідних податкових (звітних) періодів.

Відповідно до пп.1.11.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» фінансовий кредит - кошти, які надаються банком - резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент.

Проценти - доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна (п.1.10 ст.1 цього Закону).

Відповідно до пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням відсотків за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Пунктом 1.32 статті 1 вказаного Закону визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Виходячи з правил ведення господарської діяльності, платник податків має право самостійно визначати обсяг операцій, який йому необхідний для забезпечення власної господарської діяльності.

Визначення необхідності та доцільності укладення та виконання суб'єктом господарювання певних господарських договорів документів не належить до компетенції податкових органів.

В даному випадку укладення позивачем кредитних договорів не суперечить чинному законодавству України, меті діяльності позивача, пов'язано з його господарською діяльністю.

Отримані позивачем кредитні грошові кошти в розмірі 16 766 155,00 грн. використані підприємством виключно для ведення господарської діяльності і за цільовим призначенням - поповнення обігових коштів для розрахунків з постачальниками товарів.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що дії позивача з віднесення відповідних сум нарахованих відсотків за використання кредитними коштами до валових витрат відповідають приписам пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств».

В акті перевірки відсутнє посилання на первинні документи, які підтверджують витрати позивача, крім того, безпідставно зазначено, що посадовими особами підприємства не подавались документи, які спростовують факти виявлених порушень.

Як вбачається з матеріалів перевірки, відповідачем наведений перелік документів, на підставі яких проведена перевірка суми витрат, відображених рядку 04.13 декларації з податку на прибуток. Зокрема, під час перевірки досліджувались банківські виписки, тобто всі необхідні документи були подані.

Отже висновки податкового органу з цього приводу зроблені на підставі суб'єктивних судженнях, є невірними та не відповідають нормам податкового законодавства.

Стосовно порушення позивачем пп.5.2.7 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат, не врахованих у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем у декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2008 року у рядку 05.2 (самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів) відображено суму 1336206 грн., яку за твердженням позивача він не включив до складу валових витрат минулого періоду (« кварталу 2008 року), у зв'язку з тим, що первинні документи щодо господарських операцій, які відбулися у періоді, що передує періоду, який перевіряється, були надані постачальниками із запізненням у зв'язку з уточненням деяких реквізитів первинних документів, які підтверджують господарську операцію.

В податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2008 року - валові витрати - 53 769 728 грн.,в т.ч. числі витрати на придбання товарів (робіт, послуг) - 44 303 593 грн. В рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» внесено показник «-295918 грн.». Внаслідок чого скориговані валові витрати визначені в розмірі 53 473 810 грн.

Встановлюючи факт порушення пп.5.2.7 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», податковий орган виходив з результатів проведеної попередньої перевірки (акт перевірки № 356/08-04/24912705 від 22.07.2008), зазначив, що задекларовані в декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2008 року були перевірені та відображені в акті комплексної перевірки, у якому посадові особи підприємства підтвердили, що первині документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, подані у повному обсязі і додаткових (інших) документів, що свідчать про діяльність підприємства за період, що перевірявся, немає.

За висновком податкового орану оскільки в акті планової виїзної перевірки №356/08-04/24912705 від 22.07.2008 перевірені суми валових витрат позивача, задекларовані у декларації з податку на прибуток за період 2-4 квартали 2006 року, 2007 рік та 1 квартал 2008 року, позивач здійснив віднесення до складу валових витрат за 2 квартал 2008 року суму 1632124,00 грн. з господарських операцій, які фактично відбулись та підтверджуються попередньою перевіркою у минулих податкових періодах, що призвело до завищення валових витрат.

При цьому податковий орган виходив з положень п.17.2. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: якщо платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Посилаючись на вказану норму, податковий орган дійшов висновку, що діючим законодавством передбачений порядок виправлення самостійно виявлених помилок до початку перевірок, а не після її проведення. Тобто, податковим органом заперечується право платника податку на коригування показників раніше поданих декларацій у випадку, якщо дані цих декларацій були предметом перевірки податкового органу.

Проте з таким висновком апеляційний суд не погоджується.

У відповідності до п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

З аналізу наведеної правової норми вбачається можливість виправлення платниками податків помилок, що містились у раніше поданій податковій звітності, шляхом подання уточнюючого розрахунку або шляхом зазначення уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого відбулося самостійне виявлення помилок.

При цьому єдине обмеження щодо такого виправлення полягає у дотримані платником податку строку, встановленого ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Отже право платника податків самостійно виправити помилки, що містились у раніше поданій податковій звітності, не залежить від факту проведення податковим органом перевірки даних цієї податкової звітності.

З цього приводу слід зазначити також, що відповідно до пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації 10.08.2005 №327, акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Тобто, акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту, а не акт перевірки.

Отже, обставини, викладені в акті перевірки 356/08-04/24912705 від 22.07.2008, не породжують для позивача настання будь - яких юридичних наслідків та не впливають на його права, обов'язки та законні інтереси.

Таким чином, самостійно виявлена підприємством помилка у І півріччі 2008 року виправлена у спосіб, передбачений наведеними вище нормами та в межах законодавчо встановленого строку.

Крім того, щодо встановлення факту завищення валових витрат в сумі 1632124 грн. та визначення податковим органом з цього приводу податкового зобов'язання з податку на прибуток оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, колегія суддів зазначає.

Відповідно до пп. 4.2.2 б) п.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до п.1.7 наведеного вище Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За правилами пп.2.3.2 цього ж Порядку за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Заперечуючи проти права платника податку на виправлення виявленої помилки, відповідач разом з тим правильність визначення суми 1632124 грн. не перевірив, тоді як за твердженням позивача при складенні декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2008 року сума 1632124 грн. не була включена до складу валових витрат, оскільки частина документів, які підтверджують вказані витрати, у позивача були відсутні через перебування у постачальників у зв'язку з до оформленням. Вказана сума відображена в бухгалтерському обліку, оскільки товари та послуги фактично підприємством отримані.

Вказані позивачем обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, відповідачем не спростовані.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковим, таким, що не узгоджується з нормами чинного законодавства та фактичними обставинами справи, висновок відповідача про заниження позивачем грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства, внаслідок чого оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, підлягають скасуванню.

Неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування судом першої інстанції вимог матеріального права призвело до неправильного вирішення спору, що відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанцій та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.ст.202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Запоріжжя» задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року у справі № 2а-6869/10/0870 - скасувати.

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення № 000532302/0 від 04 лютого 2010 року, № 000532302/1 від 12 квітня 2010 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко