Ухвала суду № 38950747, 11.12.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2012 рокусправа № 2а/0470/4978/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Песенко Н.М.

за участю представників:

позивача: - Беркова Н.Ю. наказ

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року

у справі № 2а/0470/4978/11

за позовом Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції

до товариства з обмеженою відповідальністю «Оптторг-актів»

про стягнення коштів,-

встановила:

Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Оптторг-актів», в якому просила стягнути з Приватного підприємства "Опторг-актів" в дохід держави суму 486359,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що при перевірці Приватного підприємства "Опторг-актів" встановлено ознаки нікчемності правочинів, вчинених з Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптдевайс" у період з 01.01.2010 по 31.12.2010, про що складено акт № 47-23/2-36568942 від 25.01.2011.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2011 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу (а. с. 111), в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Постанову суду першої інстанції мотивовано відсутністю доказів, що договори, укладені позивачем, мали на меті ухилення від сплати податків, встановленням реальності та правомірності фінансово-господарської діяльності позивача. У судовому засіданні знайшли своє підтвердження необхідні факти, які надавали право ПП "Опторг-актів" віднести сплачені суми ПДВ до податкового кредиту.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Позивач вважає, що суд першої інстанції не врахував доводів, що податковий кредит ПП "Опторг-актів" сформований по операціям з ТОВ "Оптдевайс", яке не знаходиться за місцем реєстрації юридичної особи, не має матеріально-технічних ресурсів для здійснення господарської діяльності, тобто підприємство має ознаки фіктивності, а отже, правочини укладені відповідачем з даним контрагентом, є нікчемними, оскільки порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави (дохідної частини бюджету) і все отримане за таким правочином повинно бути стягнуто до бюджету.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання позивач повідомлений судом належним чином.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Зазначає, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Західно-Донбаською ОДПІ проведено документальну позапланову перевірку ПП "Опторг-актів" з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з підприємством ТОВ «Оптдевайс» за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт №47-23/2-36568942 від 25.01.2011 (а. с.13-22).

Перевіркою встановлено порушення підприємством ч.5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійснених при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) і в результаті чого:

- завищено суму податкових зобов'язань в розмірі 97 271,99 грн. (у т. ч. за червень 2010 року, за вересень 2010 року, та завищено валові доходи за І півріччя 2010 року, за 9 місяців 2010 року);

- завищено суму податкового кредиту у сумі в розмірі 97 271,99 грн. (у т. ч. за червень 2010 року, за вересень 2010 року, та завищено валові витрати за І півріччя 2010 року, за 9 місяців 2010 року);

Посилаючись на п.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», позивач зазначає, що оскільки намір відповідача на укладення угод, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства підтверджено встановленими в акті перевірки фактами, у податкового органу є всі підстави для звернення до суду з адміністративним позовом про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за нікчемним правочином.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.208 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За правилами ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст..228 ЦК України в редакції, що діяла на час укладення та виконання відповідачем договорів з ТОВ «Оптдевайс», правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається з акту перевірки від 25.01.2011, висновок податкового органу про порушення відповідачем приписів Цивільного кодексу України обґрунтовано тим, що господарські операції відповідача та його контрагента ТОВ «Оптдевайс», є нікчемними, не спрямованими на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу згідно ч.5 ст.203, ст.215, ст.216, ст.228, ЦК України, оскільки згідно акту Васильківської ОДПІ документальної невиїзної перевірки ТОВ «Оптдевайс» в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість за період з 01.04.2010 по 30.09.2010 (акт № 4943/23-20/36900457 від 26.11.2010) встановлено, що на момент проведення перевірки первинні та інші документи ТОВ «Оптдевайс» відсутні, підприємство за адресою, вказаною в реєстраційних документах, не знаходиться, місцезнаходження посадових осіб невідомо. Опрацювання документів податкової звітності та баз даних дозволило встановити, що податковий кредит ТОВ «Оптдевайс» формувався за рахунок підприємств з ознаками фіктивності по ланцюгу постачання (ТОВ «Оптдевайс» - ТОВ «Доорс» - ПП «Техавтокомплект»).

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України Закону Україна «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97 визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону № 168/97).

Відповідно до 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Доказів того, що станом на момент проведення господарської операції відповідачем з ТОВ «Оптдевайс», останнє не знаходилось в Єдиному реєстрі як юридична особа та не було платником ПДВ, відповідачем суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, між ПП "Опторг-актів" у періоді, що перевірявся, мало господарські відносини з ТОВ «Оптдевайс» за договорами:

- на інформаційно-довідкове обслуговування № 56 від 01.06.2010 та № 64 від 01.09.2010, за умовами яких ТОВ «Оптдевайс» виконало замовлення ПП «Оптторг-Актів» з пошуку запчастин згідно акта виконаних робіт та наступних податкових накладних: № 3001 від 30.06.2010 р. на суму 25203,60 грн., № 3024 від 30.09.2010 р. на суму 57280,00 грн.

- про поставку вугілля № 55 від 01.06.2010 та № 63 від 01.09.2010, на виконання яких ТОВ «Оптдевайс» виписані податкові накладні: № 7005 від 07.06.2010 р. на суму 51667,20 грн.; № 09026 від 09.09.2010 р. на суму 44900,00 грн.; № 03057 від 03.09.2010 р. на 89900,00 грн.; № 15014 від 15.09.2010 р. на 58900,00 грн.

Також в червні 2010 року ТОВ «Оптдевайс» виконало для ПП «Оптторг-актів» промивку чавунних радіаторів, на виконання чого ТОВ «Оптдевайс» виписана податкова накладна №20001 від 20.06.2010 на 22899,60 грн.

Загальна сума витрат, які включені до податкового кредиту ПП «Оптторг-актів», складає 583 631,92 грн. , у тому числі ПДВ 97 271,99 грн.

Факт реальності здійснення вищевказаних господарських операцій між відповідачем та ТОВ «Оптдевайс», підтверджується документами, які досліджені судом першої інстанції, та містяться в матеріалах справи: договори, акти приймання, податкові накладні.

Оплата відповідачем придбаних у ТОВ «Оптдевайс» товару (робіт, послуг) позивачем не заперечується.

Виходячи із змісту перелічених вище документів, складених на підтвердження виконання укладених відповідачем з ТОВ «Оптдевайс» договорів, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Податкові накладні, на підставі яких відповідачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ТОВ «Оптдевайс» у відповідності до вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку відповідача матеріали справи не містять.

Також факт використання відповідачем поставленого товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивачем не спростовується.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що зміст договору про виконання робіт (надання послуг) має певні особливості та полягає в тому, що отримані роботи та послуги споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ст.901 ЦК України), тобто результат послуг (робіт) не має матеріального виразу та проявляється лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наявність належним чином оформлених первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, на якому базується податковий облік.

Частинами 1 та 5 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

З урахуванням роз'яснень в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Позивачем у ході судового розгляду справи не надано суду належних доказів встановлення вини та умислу відповідача щодо порушення публічного порядку та завдання шкоди державі, не надано суду і відповідного вироку суду щодо посадових осіб відповідача, постановленого у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки від 25.01.2011 не тільки не містить посилань на вину відповідача, яка виразилась в намірі порушити публічний порядок, а й не доводить його умислу на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Також податковим органом не наведено норми закону, якій не відповідають правочини, вчинені між відповідачем та ТОВ «Оптдевайс», або норми закону, яка б встановлювала недійсність укладених відповідачем з його контрагентом договорів.

Таким чином, позивачем не надано належних доказів в обґрунтування висновку щодо наявності ознак нікчемності у правочинів відповідача та ТОВ «Оптдевайс», в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з ПП "Опторг-актів" в дохід держави суму 486 359,95 грн.

Акт № 4943/23-20/36900457 від 26.11.2010 доказом нікчемності правочинів не є, оскільки акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства. При цьому контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин. Проте такі суб'єктивні висновки не мають відповідних правових наслідків, зокрема, для особи, стосовно якої така перевірка не проводилась.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 КАС України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року у справі № 2а/0470/4978/11 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко