Ухвала суду № 38950746, 10.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 квітня 2014 рокусправа № 206/568/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову : Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 20.02.2013 р. у справі № 206/568/13-а

за позовом: ОСОБА_1

до: Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м.Дніпропетровська

третя особа: Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпропетровську ради

про: визнання протиправними дій ,

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська про зобов'язання провести перерахунок пенсії з урахуванням середньостатистичної заробітної плати за період роботи з 01.02.1962р. по 31.12.1962р., яка згідно довідки Головного Управління статистики у Дніпропетровській області складала 102грн.70коп.

Постановою Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 20.02.2013 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що у разі, якщо документи про заробітну плату не збереглися, заробіток особи визначається відповідно до Порядку визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2006 року №919 (далі Порядок). Однак, як зазначив суд, документів, передбачених названим Порядком, позивач до органу Пенсійного фонду та суду не надав.

Не погодившись із постановою Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 20.02.2013 р., позивач подав апеляційну скаргу, у якій, просить скасувати рішення суду першої інстанції, постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Посилаючись на норми ч.1ст.40 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач зазначає, що має право на перерахунок пенсії з урахуванням середньостатистичної заробітної плати за період роботи з 01.02.1962р. по 31.12.1962р. та надав для здійснення перерахунку належні докази, якими є трудова книжка с записами про трудовий стаж та довідка Головного Управління статистики у Дніпропетровській області щодо розміру середньомісячної заробітної плати одного штатного працівника у промисловості по Дніпропетровській області за 1962 рік.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду не надійшло.

У судовому засіданні позивач вимоги, викладені в апеляційній скарзі, підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, посилаючись на те, що позивач не надав передбачених законодавством документів на підтвердження розміру середньостатистичної заробітної плати за 1962 рік. Просив залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Заслухавши позивача, представника відповідача, проаналізувавши доводи апеляційної скарги , дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська та отримує пенсію за віком з 01 серпня 1996 року, що в судовому засіданні було підтверджено сторонами.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська із заявою про перерахунок йому пенсії з урахуванням середньомісячної заробітної плати за 1962 рік на одного штатного працівника у промисловості в розмірі 102.7 крб. згідно довідки органу статистики (а. с. 5), на що отримав відмову Пенсійного фонду (а. с. 7).

За змістом ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"( далі Закон 1058), для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000року. За бажанням пенсіонера або вразі , якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

У разі, якщо документи про заробітну плату не збереглися, заробіток визначається відповідно до Порядку визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2006 року №919., згідно з п.1 якого визначено, що цей Порядок встановлює механізм визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії застрахованої особи, страховий стаж, якої, починаючи з 1 липня 2000 року становить менше як 60 місяців, за основним місцем роботи за період страхового стажу підряд незалежно від перерв до1 липня 2000 року у разі втрати первинних документів про нарахування та виплату підприємствами, установами, організаціями заробітної плати (доходу)у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами з інших незалежних від застрахованої особи обставин.

Отже, матеріали справи свідчать, що правовідносини між позивачем та відповідачем регулюються нормами ст. 40 Закону України № 1058 та Порядку визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2006 року №919.

Згідно п.3 Порядку заробітна плата (дохід) застрахованої особи за період до 1 січня 1998 р. за кожний місяць страхового стажу, який враховується під час призначення пенсії, підтверджується:

1) за наявності підприємства, установи, організації, де працювала особа, або їх правонаступника - довідкою про заробітну плату, яка надається підприємством, установою, організацією, де працює (працювала) особа, або їх правонаступником.

Доказів стосовно того, що позивач подав до органу пенсійного фонду довідку, видану підприємством, установою, де працювала особа, до суду не надано.

Згідно з п.п.2 п.3 Порядку «у разі, коли підприємство, установу, організацію ліквідовано, а документи до органу вищого рівня або архівним установам не передано, розмір заробітної плати визначається, виходячи з мінімальної тарифної ставки(посадового окладу) за відповідною або аналогічною професією (посадою), передбаченою відповідною галузевою угодою за календарний рік, що передує року, з якого призначено пенсію. При цьому коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи визначається, виходячи з розміру середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяць, за який розраховується заробітна плата, календарного року, що передує року, з якого призначено (перераховано) пенсію.

Довідка про заробітну плату виходячи з мінімальної тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною або аналогічною професією (посадою), передбаченої відповідною галузевою угодою, видається управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах рад.»

Як свідчить зміст довідки Головного Управління статистики у Дніпропетровській області, наданої позивачем до органу Пенсійного фонду та до суду, названа довідка не містить відомостей про мінімальну тарифну ставку (посадовий оклад) за відповідною або аналогічною професією (посадою), передбачену відповідною галузевою угодою, за календарний рік, що передує року, з якого позивачу призначено пенсію.

Крім того, довідка, на підставі якої позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м.Дніпропетровська з приводу перерахунку пенсії, видано особою, яка Порядком не передбачена.

Виходячи з викладеного, слід дійти висновку, що відповідач правомірно відмовив у здійснення перерахунку пенсії позивача на підставі документів, поданих останнім. .

Отже, рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є вірним по суті, що згідно ст..200 КАС України виключає підстави для скасування постанови Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 20.02.2013 р. та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206

Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 20.02.2013 р. - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

( Рішення суду виготовлено у повному обсязі 29.04.2014р.)

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко