Постанова № 38949943, 29.05.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/1588/14-п Головуючий у І інстанції Туманов К.Л.Провадження № 33/780/281/14 Доповідач у 2 інстанції ГайдайКатегорія 429 29.05.2014

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 травня 2014 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду Київської області Гайдай Р.М., за участю прокурора Корнєвої С.А., представника митниці Захарова А.О., адвоката ОСОБА_2., розглянувши апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2. в інтересах ОСОБА_3 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2014 року, якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Сакуниха, Сумської обл., мешканця АДРЕСА_1, тимчасово непрацюючого, -

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 471 МК України у виді штрафу у розмірі 1700 грн. з конфіскацією валюти у розмірі 33 900 доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 36 грн. 54 коп. на користь держави.

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 08.02.2014 року о 13 год. 30 хв., прилетів до України з Російської Федерації, м. Москва, літаком а/к «Аерофлот», рейсом № 1806, під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Приліт» терміналу «D» ДПМА «Бориспіль» обрав спрощену систему митного контролю - канал, позначений символами зеленого кольору -«зелений коридор», тим самим, згідно ч. 5 ст. 366 МК України, заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежам, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення, а після перетину ним «білої лінії», яка позначає закінчення «зеленого коридору», у нього була виявлена незадекларована іноземна валюта у розмірі 47 395 доларів США, з яких йому було пропущено 13 495 доларів США (еквівалент 10 000 євро згідно курсу НБУ на 08.02.2014 року), а 33 900 доларів США було вилучено згідно протоколу про порушення митних правил.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_2 просить постанову суду скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю у діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, та повернути останньому вилучену у нього іноземну валюту. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в суді першої інстанції справа розглянута без належного повідомлення ОСОБА_3 про дату і час її розгляду, що позбавило його можливості надати пояснення по справі, а саме те, що він мав при собі належно оформлену митним органом Росії декларацію на вивезення зазначених грошей, а тому він не мав умислу порушувати процедуру їх ввезення на митну територію України, оскільки така декларація надавала йому право звернутися до працівників Київської митниці Міндоходів у місці їх знаходження для здійснення митного контролю над нею.

В уточненні та доповненні до апеляційної скарги від 01.04.14 р. адвокат ОСОБА_2 просить приєднати до матеріалів справи належно оформлену нотаріальну заяву ОСОБА_4 про надання ОСОБА_3 суми грошей на придбання подарунка для онуки ОСОБА_5 у зв'язку з її народженням, що підтверджує законність джерела походження грошей, копію свідоцтва про народження ОСОБА_5, та квитанцію про направлення телеграми до суду першої інстанції для перенесення розгляду справи.

В уточненні та доповненні до апеляційної скарги від 28.05.14 р. адвокат ОСОБА_2 відмовляється від правової позиції згідно якої стверджується, що митниця на підставі свого рішення, створюючи зону митного контролю, повинна подати відповідні документи на державну реєстрацію, оскільки межі цієї зони погоджуються з різними організаціями та мають міжвідомчий характер, у зв'язку з тим, що під час проходження митного контролю громадяни будуть стикатися з митними формальностями та процедурами, а значить зачіпатимуться їхні права та інтереси. Також адвокат зазначає, що ОСОБА_3 не ухилився від сплати мита та інших зборів і не завдав державі іншої шкоди, якби ввіз гроші, не задекларувавши їх, таким чином метою застосування судом конфіскації було не відшкодування майнової шкоди, завданої державі, оскільки вона не зазнала ніяких збитків внаслідок невнесення ОСОБА_3 відомостей до української митної декларації , а його покарати, однак останній вже зазнав покарання у вигляді накладення на нього стягнення у виді штрафу. Щодо письмових пояснень ОСОБА_3 даних на митниці, то адвокат зазначає, що він був введений в оману працівниками митниці, які не роз'яснюючи ОСОБА_3 про всі його права, зокрема право на захисника, стали наполегливо схиляти його до дачі «потрібних» пояснень, запевнивши його, що за такий проступок, передбачено лише стягнення у виді штрафу, за таких обставин адвокат вважає, що пояснення і сам протокол є незаконними, оскільки оформлені з порушенням права ОСОБА_3 на захисника

Заслухавши адвоката ОСОБА_2., котрий апеляційну скаргу з доповненнями підтримав частково і просить повернути ОСОБА_3 вилучену валюту, а врешті постанову залишити без зміни, прокурора Корнєву С.А. та представника митного органу Захарова А.О., котрі заперечили проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги з доповненнями, вважаю, що вона частково підлягає задоволенню з наступних підстав.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що у діях ОСОБА_3 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, то вони є необґрунтованими.

Вина ОСОБА_3 у порушенні встановленого порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, що виразилось у переміщенні через митний кордон України в зоні «зеленого коридору» іноземної валюти в обсязі, що підлягає обов'язковому письмовому декларуванню, підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про порушення митних правил № 0049/125000001/14, з якого вбачається, що на момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації ОСОБА_3 не надав та до моменту перетину ним «білої лінії» до інспекторів митниці з приводу декларування готівки не звертався; поясненням ОСОБА_3 від 08.02.14р. в якому він зазначив, що після проходження паспортного контролю, він розмовляв по телефону і не помітив як зайшов за зелену лінію, після чого був зупинений працівниками митниці; описом вилучених у ОСОБА_3 предметів; доповідною запискою головного державного інспектора ОВ УБК та МП ОСОБА_6

На підставі зазначених доказів суддя дійшов обґрунтованого висновку, що своїми діями ОСОБА_3 порушив порядок проходження митного контролю у зонах (коридорах) спрощеного контролю та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.471 МК України.

Доводи апеляційної скарги адвоката про несвідоме порушення ОСОБА_3 умов переміщення іноземної вимоги не виключають його відповідальність за ст. 471 МК України, оскільки суб'єктивна сторона даного правопорушення характеризується виною у формі як умислу так і необережності.

Щодо доводів адвоката про те, що справа розглянута без належного повідомлення ОСОБА_3 про дату і час її розгляду, то вони є безпідставними, оскільки як вбачається з повідомлення телеграфом, ОСОБА_3 знав про дату і час розгляду справи, однак просив його перенести у зв'язку з хворобою, проте жодних доказів на підтвердження хвороби не надав.

Що стосується вимог апеляційної скарги щодо повернення ОСОБА_3 вилучених в нього готівкової іноземної валюти, то суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «З захисту прав і основних свобод людини», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

У своєму рішенні від 06.11.2008 року, по справі Ісмаїлов проти Російської Федерації Європейський Суд з прав людини зазначив, що конфіскація валютних цінностей у розмірі 21348 доларів США належних ОСОБА_7, які він не зазначив у митній декларації, є порушенням ст. 1 Першого протоколу до конвенції.

Згідно зі статтею 1 Протоколу N 1 до Конвенції з захисту прав людини, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Загальна вимога про декларування, яка розповсюджується на будь-яку особу, що перетинає кордон держави, попереджує прихований ввіз і вивіз грошових коштів з країни і конфіскаційна міра, яку тягне недекларування грошових коштів митному органу, є частиною загальної регулятивної системи, передбаченої для боротьби з подібними правопорушеннями, пов'язаними з легалізацією незаконних доходів, торгівлею наркотиками, фінансуванням тероризму, вчиненням тяжких фінансових злочинів.

В зв'язку з чим органи влади повинні дотримувати розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищати право заявника на мирне володіння своїм майном, тобто, чи не стали вжиті заходи особистим та надмірним тягарем для заявника.

Крім того, для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості вчиненого правопорушення, зокрема, недотриманню вимоги щодо внесення відомостей до митної декларації, а не тяжкості будь-якого правопорушення, яке можна припустити (наприклад, відмивання грошей або ухилення від сплати податків), але яке насправді не було доведене.

Правопорушення, яке вчинив ОСОБА_3 полягало у переміщенні через митний кордон незадекларованих митному органу коштів в сумі 33900 доларів США, що підлягає обов'язковому декларуванню.

Слід зауважити, що діючим законодавством України ввезення готівкової іноземної валюти в Україну, в принципі не обмежена, обмежена лише сума (10000 євро), яка може бути ввезена без письмового декларування.

В своїх поясненнях ОСОБА_3, вказував, що вилучену у нього валюту він отримав від родички ОСОБА_4 на придбання подарунку для новонародженої доньки ОСОБА_5, що підтверджується нотаріально завіреною заявою ОСОБА_4, та є підтвердженням легального походження даних коштів.

В судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції прокурор та представник митниці також не висловлювали припущень щодо незаконності походження валютних цінностей.

Ввезення даної суми в Україну допускається, за умови її декларування митному органу та наявності підтвердження законного джерела походження коштів.

Таким чином, єдине протиправне діяння, яке вчинив ОСОБА_3, полягає в ненаданні митному органу відповідної декларації.

За матеріалами справи ОСОБА_3, не судимий, до кримінальної чи адміністративної відповідальності раніше не притягувався. Жодних даних, які б давали суду підстави вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, тощо - відсутні.

Шкода, яку ОСОБА_3 потенційно міг завдати державі, була незначною: він не ухилився від сплати мита та інших зборів і не завдав державі іншої шкоди, якби він ввіз гроші не задекларувавши їх, органи влади лише не отримали б інформацію про те, що ці кошти опинилися на території держави. Таким чином, метою конфіскації було не відшкодування майнової шкоди, завданої державі, оскільки вона не зазнала ніяких збитків внаслідок невнесення заявником відомостей до митної декларації, а його покарати однак у цій справі ОСОБА_3 вже зазнав покарання у виді штрафу у розмірі 1700 грн.

З огляду на наведене, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, приходжу до висновку, що застосування конфіскації, предметів порушення митних правил, в даному випадку є порушенням положень ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, тобто є не пропорційним, оскільки покладає на ОСОБА_3, «індивідуальний надмірний тягар».

За таких обставин постанову судді слід змінити та звільнити ОСОБА_3 від додаткового адміністративного стягнення у виді конфіскації валютних цінностей, повернувши їх ОСОБА_3

Керуючись ст. 471 МК України та ст.294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2. в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2014 року щодо ОСОБА_3 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 471 МК України змінити.

Звільнити ОСОБА_3 від додаткового стягнення у виді конфіскації валютних цінностей. Вилучені у нього валютні цінності, відповідно до протоколу про порушення митних правил від 08.02.2014 року повернути ОСОБА_3

В решті постанову залишити без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Р.М. Гайдай