Ухвала суду № 38946808, 27.05.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/5466/13 Головуючий у І інстанції Корнієнко С.В.Провадження № 22-ц/780/2927/14 Доповідач у 2 інстанції КашперськаКатегорія 18 27.05.2014

УХВАЛА

Іменем України

27 травня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про стягнення коштів. Посилався на те, що 20 серпня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено попередній договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ ВКФ «Валентина, ЛТД», за яким сторони зобов'язалися до 20 вересня 2010 року укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу вказаного майна, однак даного договору укладено не було. Умовами попереднього договору підтверджується, що ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_1 отримала завдаток у розмірі 236709 грн., що еквівалентно 30000 доларів США. 05 серпня 2012 року ОСОБА_3 звернулася з письмовою вимогою повернути зазначені кошти, однак цього зроблено не було. 05 вересня 2013 року ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_2 уклали договір про відступлення права грошової вимоги за попереднім договором. Згідно із вказаним договором та актом приймання-передачі майнових прав до нього, з 05 вересня 2013 року право вимоги виконання зобов'язань за попереднім договором у розмірі основного боргу 236709 грн., що еквівалентно 30000 доларів США, а також 3 % річних на вказану суму до моменту її фактичного повернення перейшли до ОСОБА_2, цього ж дня ОСОБА_3 направила ОСОБА_1 лист-повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні за попереднім договором, у якому просила сплатити борг за реквізитами позивача. Просив стягнути із відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 261174 грн., в тому числі основний борг у розмірі 239790 грн., що станом на дату подачі позову еквівалентно 09 вересня 2013 року еквівалентно 30000 доларів США, та 3 % річних, а також покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2013 року позов ОСОБА_2 частково задоволено, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 257823,44 грн. та судовий збір.

Відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2013 року, застосувати наслідки нікчемності правочину - договору про відступлення права вимоги та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

27 травня 2014 року до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи в зв'язку з випадковою хворобою, яка унеможливлює його присутність на судовому засіданні. Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, зокрема ОСОБА_5 був повідомлений ще 08 травня 2014 року (а. с. 213), і відповідач ОСОБА_1 мала можливість з'явитися в судове засідання особисто або забезпечити явку іншого представника в судове засідання, відповідно до вимог ст. 305 ЦПК України розгляд справи проведено у відсутності апелянта та її представника.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Так, задовольняючи позов ОСОБА_2 про стягнення коштів, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем умови попереднього договору фактично виконано не було, а тому неукладення основного договору тягне за собою відповідальність, встановлену умовами п. 5.1 попереднього договору та є підставою для стягнення із відповідача отриманих коштів в розмірі 236709 грн. та 3 % річних в розмірі 21114,44 грн.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 20 серпня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено попередній договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ ВКФ «Валентина, ЛТД», згідно п. п. 1.1, 2.1, 6.1 якого сторони зобов'язуються в майбутньому, в обумовлений п. 6.1 цього договору строк, укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ ВКФ «Валентина, ЛТД» в розмірі 100 % на умовах і в порядку, визначених цим договором. Ціна предмета договору визначена в розмірі 1000000 грн. За домовленістю сторін укладення та нотаріальне посвідчення основних договорів має відбутися до 20 вересня 2010 року.

Згідно п. п. 3.1, 4.1 договору, ОСОБА_1 зобов'язалася укласти із ОСОБА_3 договір у термін, встановлений цим договором; не вчиняти будь-яких дій, спрямованих на відчуження предмета договору або виникнення прав третіх осіб щодо предмета договору; на момент укладення основного договору мати в наявності всі необхідні документи для відчуження предмета договору; зберігати конфіденційність стосунків та умов відчуження предмета договору; мати в наявності нотаріально засвідчену згоду подружжя. ОСОБА_3 зобов'язалася укласти основний договір у термін та на умовах, встановлених цим договором; під час підписання основного договору сплатити ціну предмета договору, вказану в п. 2.1 цього договору; прийняти предмет договору у визначені основним договором строки; не змінювати в односторонньому порядку строк (термін) укладення та нотаріального посвідчення основного договору та будь-які інші умови купівлі предмета договору; зберігати конфіденційність стосунків та умов відчуження предмета договору; мати в наявності нотаріально засвідчену згоду подружжя.

Згідно п.5 договору, до підписання цього договору, в рахунок належних за основним договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання, з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ ВКФ «Валентина, ЛТД» та своєї платоспроможності, ОСОБА_3 передала, в ОСОБА_1 отримала суму завдатку у розмірі 236709 грн., що за офіційним курсом НБУ станом на 20 серпня 2010 року є еквівалентом 30000 доларів США. В момент розрахунків за основним договором відповідно до п. 2.1 договору зазначена сума буде зарахована у належний з ОСОБА_1 платіж за основним договором. У випадку невиконання цього договору ОСОБА_1 вказана сума ОСОБА_1 не повертається і залишається у ОСОБА_3 як неустойка у розмірі завдатку. У випадку невиконання цього договору ОСОБА_3 вона зобов'язується повернути ОСОБА_1 подвійну суму завдатку. Невиконанням договору є будь-який факт, який є причиною офіційної (з винесенням відповідної постанови) відмови нотаріуса у посвідченні договору купівлі-продажу; відмова однієї із сторін від підписання договору купівлі-продажу на визначених цим договором умовах; або невиконання договору купівлі-продажу, якщо (але не обов'язково) цей факт доказаний в судовому порядку, чи наслідком його є розірвання договору купівлі-продажу (визнання його недійсним).

05 серпня 2013 року ОСОБА_3 направила ОСОБА_1 цінний лист, датований 29 липня 2013 року, в якому повідомляла, що зобов'язання за попереднім договором припинили дію з 20 вересня 2010 року, та враховуючи, що з 21 вересня 2010 року між сторонами попереднього договору не існує зобов'язально-договірних відносин, у рамках яких надавалися кошти, то сплачена сума коштів є безпідставно отриманим майном. Вимагала у строк по 06 серпня 2013 року сплатити грошові кошти у розмірі 256981,67 грн. (включаючи основний борг 236709 грн., що за офіційним курсом НБУ станом на 20 серпня 2010 року еквівалентно 30000 доларів США, а також 3 % річних на вказану суму, які на 28 липня 2013 року складають 20272,67 грн.), даний лист ОСОБА_1 отримала 10 вересня 2013 року (а. с. 14).

В подальшому 05 вересня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_2 прийняв право грошової вимоги за попереднім договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ ВКФ «Валентина, ЛТД», посвідченого ОСОБА_6, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 20 серпня 2010 року за реєстровим № 1047, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у розмірі 236709 грн., що за офіційним курсом НБУ станом на 20 серпня 2010 року було еквівалентом 30000 доларів США («борг»), а також право вимоги інших санкцій, пов'язаних із боргом, що передбачені законодавством та/або попереднім договором, який не містить заборони щодо заміни кредитора у зобов'язанні без згоди боржника.

Також 05 вересня 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 склали акт приймання-передачі документів та акт приймання-передачі майнових прав як додатки до даного договору.

ОСОБА_3 листом від 05 вересня 2013 року повідомила ОСОБА_1 про заміну кредитора у зобов'язанні та направила договір про відступлення права грошової вимоги із додатками до нього. Даний лист уповноважена особа ОСОБА_1 отримала 29 листопада 2013 року (а. с. 112-а).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців від 16 жовтня 2013 року, ОСОБА_1 входить до засновників (учасників) юридичної особи ТОВ ВКФ «Валентина, ЛТД» із розміром внеску до статутного фонду 270000 грн.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договірне укладений протягом строку (у термін), встановлений попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Таким чином оскільки договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ ВКФ «Валентина, ЛТД» сторонами в передбачений попереднім договором термін до 20 вересня 2010 року укладено не було, зобов'язання за даним договором вважається припиненим, а отримані за попереднім договором кошти підлягають поверненню.

При цьому колегія суддів враховує, що згідно п. 3.1.2 попереднього договору, ОСОБА_1 зобов'язувалася не вчиняти будь-яких дій, спрямованих на відчуження предмета договору або виникнення прав третіх осіб щодо предмета договору. Проте, ОСОБА_1 ініціативи з укладення основного договору не виявила.

Окрім того, виписками з ЄДР підтверджується, що ОСОБА_1, маючи дійсні зобов'язання за попереднім договором купівлі-продажу перед ОСОБА_3 з укладення основного договору (п. 6.2 попереднього договору купівлі-продажу - договір дійсний до повного виконання сторонами усіх своїх зобов'язань), не запитуючи і не попередивши ОСОБА_3, прийняла рішення про включення до складу ТОВ ВКФ «Валентина, ЛТД» нових учасників - ОСОБА_4 і ОСОБА_7, зменшивши таким чином свою частку у статутному капіталі товариства зі 100 % до 1/3 і таким чином унеможлививши укладення основного договору, предметом якого є 100 % частки ТОВ ВКФ «Валентина, ЛТД».

Відповідно до ст. ст. 536, 625 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, в силу наведених статей ЦК України, зміст права вимоги за попереднім договором, зобов'язання за яким припинені, трансформується у право вимоги повернення грошових коштів, переданих стороною договору в забезпечення виконання зобов'язання, оскільки підстава, на якій воно було набуте, відпала, та процентів за користування грошовими коштами.

Дане право вимоги є предметом договору відступлення права вимоги, укладеного 05 вересня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Відповідно до ст. ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Оскільки зобов'язання сторін за попереднім договором були припинені, однак завдаток, переданий в забезпечення виконання основного договору, залишився у продавця, внаслідок чого за договором про відступлення права вимоги ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_2 прийняв права вимоги, які випливають із змісту попереднього договору від 20 серпня 2010 року та вимог ст. ст. 536, 625 ЦК України, боржник належним чином письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні та отримав документи, які засвідчують права, що передаються, що не заперечувалось ОСОБА_1 під час розгляду справи по суті та в апеляційній скарзі, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позов ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в розмірі 257823,44 грн. знайшов підтвердження в судовому засіданні та підлягає задоволенню.

Спростовуються матеріалами справи доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для повернення спірних грошових коштів, які передавались в якості завдатку і не повертаються згідно п. 5.2 договору. Така позиція суперечить п. 5.2 попереднього договору купівлі-продажу від 20 серпня 2010 року, за умов якого передбачено, що у випадку невиконання цього договору ОСОБА_3 сума, вказана у п. 5.1 цього договору, не повертається і залишається у ОСОБА_1 як неустойка у розмірі завдатку. Разом із тим відповідачем не наведено зобов'язань за даним договором, яких продавцем ОСОБА_3 не було виконано.

Доводи апеляційної скарги, що зобов'язання, встановлені попереднім договором, припинені, не спростовують необхідності повернення отримання за договором коштів.

Не ґрунтуються на вимогах закону та є безпідставними доводи апеляційної скарги щодо недійсності договору про договору про відступлення права вимоги.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 зверталась із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 січня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва, у задоволення даного позову було відмовлено.

Спростовуються вимогами ст. 216 ЦК України також доводи апеляційної скарги щодо нікчемності договору про відступлення права вимоги.

Надуманими є доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які полягали в тому, що суд не зупинив провадження у справі до розгляду в Дарницькому районному суді м. Києва справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги. Крім того, ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі від 04 грудня 2013 року була предметом розгляду Апеляційного суду Київської області, який ухвалою від 06 березня 2014 року залишив її без змін.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність і обґрунтованість судового рішення не впливають.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.