Постанова № 38945302, 21.05.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2014 р. Справа №5/17/56-Б

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Бригинець Л.М. ,

судді Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Полюхович О.В.

за участю представників сторін:

апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (довіреність від 20.06.2013 року)

ініціюючого кредитора - Дейнека Н.А. - заступник директора (паспорт НОМЕР_1)

ПАТ КБ "Даніель" - Леус М.Д. (довіреність №1-04-2239 від 17.04.2014 року)

ліквідатор - Шишкін С.В. (посвідчення НОМЕР_3 від 14.08.2013 року)

представник кредитора - Говорецький Г.Б. (довіреність від 15.05.2014 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційні скарги ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Даніель" на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 12.03.2014 року у справі №5/17/56-Б

Ініціюючий кредитор: Товариство з обмеженою відповідальністю "Арт-Інвест КНВ"

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпаная "Тон-Арт""

про визнання банкрутом

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Хмельницької області №5/17/56-Б від 12.03.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Грамчук І.В., суддя Димбовський В.В., суддя Радченя Д.І.) задоволено заяву ліквідатора арбітражного керуючого Шишкіна С.В. та визнано недійсним договір купівлі-продажу виробничого корпусу, розташованого в АДРЕСА_2 загальною площею 3873,1 м2, зареєстрований в реєстрі за №5883 від 6 листопада 2008 року, між боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Тон-Арт"" м.Хмельницький (код ЄДРПОУ 21316888) в особі директора ОСОБА_8 та заінтересованою особою стосовно боржника - фізичною особою гр. ОСОБА_1 (ід.код НОМЕР_2) (АДРЕСА_1).

Ухвала мотивована тим, що договір купівлі-продажу виробничого корпусу являється збитковим для боржника. Докази на підтвердження правомірності та об'єктивності зниження ринкової вартості належного ТОВ "Телерадіокомпанія "Тон-Арт"" та придбаного гр.ОСОБА_1 виробничого корпусу, розташований у АДРЕСА_2 загальною площею 3873,1 м2 з 502 530 грн. у 2005 року до 190 763 грн. в 2008 року в матеріалах справи відсутні.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, гр.ОСОБА_1 та Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "Даніель" оскаржили її в апеляційному порядку. У своїх апеляційних скаргах банківська установа та гр.ОСОБА_1 просять суд скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити в задоволенні заяви ліквідатора арбітражного керуючого Шишкіна С.В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу виробничого корпусу. ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, ОСОБА_1 здійснила усі передбачені договором розрахунки, а тому підстави для визнання даного договору недійним відсутні. ПАТ КБ "Даніель" у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що договір відповідає всім вимогам, які необхідні для чинності правочину.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №5/17/56-Б від 28.03.2014 року прийнято до провадження апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 12.03.2014 року у справі №5/17/56-Б.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду №5/17/56-Б від 07.05.2014 року у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Тимошенко О.М., внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Бригинець Л.М., суддя Коломис В.В..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №5/17/56-Б від 07.05.2014 року поновлено строк апеляційного оскарження та прийнято до розгляду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Даніель" на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 12.03.2014 року у справі №5/17/56-Б.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №5/17/56-Б від 12.05.2014 року розгляд апеляційних скарг ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Даніель" на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 12.03.2014 року у справі №5/17/56-Б об'єднано в одне апеляційне провадження, розгляд апеляційних скарг відклададено.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт-Інвест КНВ" подано суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1, в якому ініціюючий кредитор просить суд апеляційну скаргу гр.ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Арбітражним керуючим Шишкіним С.В. подано суду відзив та додатковий відзив на апеляційну скаргу, в яких арбітражний керуючий просить суд апеляційну скаргу гр.ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпаная "Тон-Арт"" подано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому боржник просить суд апеляційну скаргу гр.ОСОБА_1 задовольнити.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт-Інвест КНВ" подано суду відзив на апеляційну скаргу ПАТ КБ "Даніель", в якому ініціюючий кредитор просить суд апеляційну скаргу ПАТ КБ "Даніель" залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Заява Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Даніель" про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору задоволенню не підлягає в зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю. Оскаржуваною ухвалою прямо не вирішувалось питання про права чи обов'язки ПАТ КБ "Даніель". В той же час апеляційна скарга ПАТ КБ "Даніель" підлягає розгляду з огляду на реальну зацікавленість банківської установи в результатах розгляду саме заяви ліквідатора арбітражного керуючого Шишкіна С.В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу виробничого корпусу.

Клопотання арбітражного керуючого Шишкіна С.В. про призначення оціночної експертизи у справі №5/17/56-Б задоволенню не підлягає. Відповідно до статті 41 ГПК України Для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Так, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

В даному випадку у суду відсутня необхідність призначення судової експертизи щодо доданих апелянтом ОСОБА_1 копій квитанції прибуткового касового ордера та накладної, оскільки дані докази не можуть бути взяті до уваги апеляційним господарським судом, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом апеляційної інстанції, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Оскільки копії квитанції прибуткового касового ордера та Накладної не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а апелянт ОСОБА_1 не надав доказів про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, то вищезазначені копії квитанції прибуткового касового ордера та Накладної колегією суддів не можуть бути взяті до уваги.

Окрім того, судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на наступне.

Згідно п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995 року первинний документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Водночас, відповідно до п.3.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 року №637, під час приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Тобто квитанція від касового ордера, яка видається особі на руки, має бути засвідчена відбитком печатки підприємства.

Крім того, в абзаці 17 п. 4.1 Методичних рекомендацій щодо порядку проведення перевірок з питань дотримання суб'єктами господарювання касової дисципліни, повноти оприбуткування виручки від реалізації товарів (послуг), затверджених наказом ДПА України від 23.04.2009 року №210, зазначається, що відбитком печатки завіряється відривна частина прибуткового касового ордера.

Печатка підприємства на квитанції прибуткового касового ордера №2 від 17.12.2008 року відсутня.

Таким чином, апеляційний господарський суд не приймає до уваги подані апелянтом ОСОБА_1 копії квитанції прибуткового касового ордера №2 від 17.12.2008 року та Накладної №2 від 17.12.2008 року.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду неодноразово заслухала представників учасників провадження у справі, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційних скарг та додані до них доповнення та документи, відзиви на апеляційні скарги, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та прийшла до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Хмельницької області від 12.03.2014 року у справі №5/17/56-Б без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 16.03.2009 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Інвест КНВ" порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Телерадіокомпанія "Тон-Арт" м.Хмельницький; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; заборонено власнику майна боржника або уповноваженому ним органу вчиняти дії щодо продажу майнових активів, реорганізації чи ліквідації юридичної особи-боржника; справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області №5/17/56-Б від 10.06.2009 року за результатами проведеного підготовчого засідання ініціюючого кредитора було зобов'язано подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Тон-Арт"", введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Шишкіна Сергія Вікторовича, якого зобов'язано щомісячно подавати господарському суду звіт про свою діяльність, скласти реєстр вимог кредиторів та подати його суду; по справі призначено попереднє засідання суду.

Оголошення про порушення справи про банкрутство №17/56-Б опубліковано у газеті "Голос України" №118 (4618) за 27.06.2009 року.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області №5/17/56-Б від 23.04.2010 року затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 1 054 826,00 грн..

Постановою господарського суду Хмельницької області №5/17/56-Б від 09.07.2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Тон-Арт"" визнано банкрутом з відкриттям ліквідаційної процедури. Ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Шишкіна Сергія Вікторовича.

24 квітня 2013 року на адресу господарського суду Хмельницької області надійшла заява ліквідатора Шишкіна С.В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу виробничого корпусу, розташованого в АДРЕСА_2, укладеного між банкрутом - товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Тон-Арт"" м.Хмельницький та гр.ОСОБА_1.

Обґрунтовуючи необхідність задоволення заяви (вх.№05-06/432/13 від 24.04.2013 року) ліквідатор акцентував увагу на тому, що кошти від продажу вищевказаного майна на рахунок чи в касу підприємства продавця не поступали, оплата за майно не проведена по теперішній час, що є порушенням п.2.1. вказаного договору, згідно якого покупець був зобов'язаний провести оплату до 06.12. 2008 року, що є порушенням п.5 ст.203 ЦК України в якому вказано, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. У разі порушення п.5 ст.203 ЦК України, що передбачає наш випадок, настають правові наслідки передбачені п.1 ст.215 ЦК України в якому передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статі 203 цього кодексу.

На думку заявника, даний договір був збитковим для підприємства і був заключний з зацікавленою особою з рідною сестрою директора підприємства ОСОБА_8. Збитковість підтверджується тим, що продане майно, було придбано боржником на аукціоні через біржу в 2002 році, по ціні - 297 172 грн. після проведення капітального ремонту та покращення його стану, згідно Акту оцінки його вартість становила - 633 280 гривень без врахування ПДВ, але незважаючи на зазначену вартість виробничий корпус по АДРЕСА_2 загальною площею 3873,1 м2 був проданий директором ТОВ "Телерадіокомпанія "Тон-Арт"" ОСОБА_8 зацікавленій особі - своїй рідній сестрі ОСОБА_1 за безпідставно заниженою ціною - 190 763 гривні, що є збитковим для боржника.

Об'єкт нерухомості згідно вказаного договору купівлі-продажу в державних органах за покупцем зареєстрований без оплати його вартості покупцю, і директором підприємства продавця ОСОБА_8, не прийнято жодних мір реагування для повернення коштів підприємству, що підтверджує всі ознаки фіктивності даної угоди, яка вчинена без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. п.1 ст.234 ЦК України. Фіктивний правочин.

Враховуючи вище викладене, та приймаючи до уваги, що угода укладена боржником із заінтересованою особою і в результаті якої кредиторам та боржнику завдані збитки, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор просив суд поновити строк позовної давності та визнати недійсним Договір купівлі-продажу Виробничого корпусу розташованого в АДРЕСА_1 загальною площею 3873,1 м2, зареєстрований в реєстрі нотаріуса за №5883 від шостого листопада 2008 року, укладений між банкрутом - Товариством з Обмеженою Відповідальністю "Телерадіокомпанією "Тон-Арт"" та громадянкою ОСОБА_1.

Заперечуючи проти можливості задоволення заяви ліквідатора, гр. ОСОБА_1 у відзиві (вх. № 05-22/6531/13 від 25.06.2013р.) на заяву вказала, що 6 листопада 2008 року між ТОВ "Телерадіокомпанія "Тон-Арт"" в особі директора ОСОБА_8 та нею - ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу виробничого корпусу, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 площею 3873,1 м2 посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_9. Відповідно до п.2.1. Договору Ціна договору складає 190 763 грн., які Покупець зобов'язується сплатити Продавцю до 6 грудня 2008р. шляхом готівкового розрахунку в касу ТОВ "Телерадіокомпанія "Тон-Арт"". Факт повного розрахунку на виробничий комплекс має бути підтверджений нотаріально засвідченою заявою. 17 грудня 2008 року покупець повністю розрахувалась із продавцем за виробничий комплекс шляхом готівкового розрахунку, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою від 17.12.2008 року за реєстровим №6278 про те, що за договором купівлі-продажу від 06.11.2008 року проведено повний розрахунок.

Сторонами було досягнуто усіх істотних умов договору, ОСОБА_1 здійснила усі передбачені договором розрахунки, а тому підстави для визнання даного договору недійсним відсутні.

Отож враховуючи приписи ст.204 ЦК України даний правочин є правомірним.

Окрім того чомусь наданий звіт про оцінку майна за 2005 року, а не за 2008 року станом на момент продажу, отож не надано ніяких доказів збитковості для Товариства даного договору.

Заявник стверджує, що кошти не поступили в касу підприємства, однак ОСОБА_1 не вправі здійснювати контроль за ОСОБА_8 стосовно розпорядження отриманими коштами, окрім того сторони підтверджують факт передачі грошей. Також родинні зв'язки між сторонами не є доказом фіктивності договору.

Окрім того заявником було пропущено строк позовної давності, адже з моменту укладення договору купівлі-продажу минуло майже 5 років, та не надано ніяких доказів поважної причини пропуску строку, тому гр. ОСОБА_1 вважає, що підстав для відновлення строку позовної давності немає, ст. 256 ЦК України Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, та ст. 257 ЦК України Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В ч. 4 ст. 267 ЦК України зазначено Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено в спорі, є підставою для відмови в позові. При цьому гр. ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про застосування строків позовної давності, а тому просить застосувати в даному спорі позовну давність та відмовити в задоволенні заяви.

Окрім того на її думку, розгляд даної заяви не може здійснюватись господарським судом Хмельницької області адже вона не є господарюючим суб'єктом згідно ст.1 ГПК України, а тому вважає, що заявник повинен був звернутись в порядку позовного провадження із позовом до Хмельницького міськрайонного суду.

За результатами розгляду заяви ліквідатора арбітражного керуючого Шишкіна С.В., господарським судом Хмельницької області визнано недійсним договір купівлі-продажу виробничого корпусу, розташованого в АДРЕСА_2 загальною площею 3873,1 м2, зареєстрований в реєстрі за №5883 від 6 листопада 2008 року, між боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Тон-Арт"" м.Хмельницький (код ЄДРПОУ 21316888) в особі директора ОСОБА_8 та заінтересованою особою стосовно боржника - фізичною особою гр.ОСОБА_1.

При винесенні оскаржуваної ухвали, місцевим господарським судом встановлено наступне.

У відповідності до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 6 листопада 2008 року серія ВМА №091845 між ТОВ "Телерадіокомпанія "Тон-Арт"" в особі директора ОСОБА_8, та гр.ОСОБА_1 погодили, що за цим договором (п.1.1) Продавець передає виробничий корпус у власність Покупцю, а Покупець приймає його і сплачує за нього обговорену грошову суму.

Виробничий корпус, що відчужується за даним Договором, розташований у АДРЕСА_2 та має загальну площу 3873,1 м2 (п.1.2)

Згідно п.1.3 Виробничий корпус належить ПРОДАВЦЮ на праві власності та був отриманий ним згідно з Свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (прилюдних торгів), виданим 28 травня 2002 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_10 за р. №1648. Право власності зареєстровано в Хмельницькому бюро технічної інвентаризації 19.11.2007 року, реєстраційний номер 5077151.

Відповідно до п.2.1. Договору ціна договору складає 190 763 грн., які Покупець зобов'язується сплатити Продавцю до 6 грудня 2008 року шляхом готівкового розрахунку в касу ТОВ "Телерадіокомпанія "Тон-Арт"". Факт повного розрахунку на виробничий комплекс має бути підтверджений нотаріально засвідченою заявою. Сторони домовились про реєстрацію права власності за Покупцем до повного розрахунку. Реєстрація права власності на виробничий корпус за Покупцем не звільняє його від зобов'язання повного розрахунку за виробничий корпус у визначений термін.

Згідно із п.2.3. Договору Загальна інвентаризаційна вартість виробничого комплексу згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно Хмельницького бюро технічної інвентаризації від 30.10.2008 року №20751976 реєстраційний номер 5077151, становить 190 763 гри..

У відповідності до Довідки від 13.10.2011 року №01-24/103/02-17 виданої приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_9 ОСОБА_1, за договором купівлі-продажу, посвідченим 06 листопада 2008 року за реєстровим №5883, Покупцем проведено повний розрахунок, що підтверджується заявою, справжність підпису на якій засвідчено 17 грудня 2008 року за реєстровим №6278.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що заява являється опосередкованим доказом здійсненого покупцем розрахунку за придбаний по спірному правочину об'єкт нерухомості. Первинні документи на підтвердження оплати нерухомого майна суду надано не було.

Разом з тим згідно отриманої ліквідатором інформації (вх. № 05-22/8789/13 від 11.09.2013р.) ДПІ у м.Хмельницькому повідомила, що з 2008 року по 10.09.2013 року податки та збори (обов'язкові платежі), що контролюються ДПІ у м.Хмельницькому ТОВ "Телерадіокомпанія "Тон-Арт"" не сплачувались. АК "Промінвестбанк" надав виписки про рух коштів боржника, по рахунку з 2004 року по час його закриття, з яких видно, що у 2004 по 2009 рік кошти на рахунку ТОВ "Телерадіокомпанія "Тон-Арт"" були відсутні і тільки 12.02.2009 року на рахунок боржника були зараховані кошти в сумі 284,2 грн., які у той же день були перераховані на рахунок банку для закриття рахунку.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження збитковості для підприємства оспорюваного правочину ліквідатором надано примірник накладної № 27 від 28.05.2002 року у відповідності до якої ТОВ "Телерадіокомпанія "Тон-Арт"" в особі Корнійчука В.М. отримала виробничий корпус, розташований у АДРЕСА_2 загальною площею 3873,1 м2 від Хмельницького промислово-будівельного підприємства "КОМУНРЕМБУД" за ціною 297 172 грн., в т.ч. ПДВ - 49 528,67 грн. При цьому ринкова вартість об'єкта незалежної оцінки (виробничого приміщення площею 3873,10 м2) станом на 30.06.2005 року згідно висновку ТОВ "Експерт" м.Хмельницький №1/1107 склала 502 530 грн..

Разом з тим, будь-які докази на підтвердження правомірності та об'єтивності зниження ринкової вартості належного ТОВ "Телерадіокомпанія "Тон-Арт"" та придбаного гр. ОСОБА_1 виробничого корпусу, розташований у АДРЕСА_2 загальною площею 3873,1 м2 з 502 530 грн. у 2005 році до 190 763 грн. в 2008 році в матеріалах справи відсутні.

До такого ж висновку прийшов апеляційний господарський суд, який погодився з висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), в чинній на дату відкриття ліквідаційної процедури у справі редакції, до повноважень ліквідатора, поряд з іншим належить з підстав передбачених частиною десятою ст.17 цього Закону, подавати до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника.

Частинами 10 та 11 ст.17 Закону визначено, що керуючий санацією в тримісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо:

- виконання договору завдає збитків боржнику;

- договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника;

- виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Сторона договору, щодо якого прийнято рішення керуючим санацією про відмову від його виконання, має право в тридцятиденний строк з дня прийняття рішення керуючим санацією вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство.

Угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо:

- угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки;

- угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.

Все отримане за такою угодою повертається сторонам.

Розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою здійснюється господарським судом у процедурі провадження у справі про банкрутство. (Частина одинадцята статті 17 в редакції Законів N 3088-III (3088-14) від 07.03.2002, N 672-IV (672-15) від 03.04.2003 - набуває чинності 31.05.2003 року)

При цьому у відповідності до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, чинній на час підписання оспорюваного правочину, заінтересованими особами стосовно боржника є юридична особа, створена за участю боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки. Для цілей цього Закону заінтересованими особами стосовно керуючого санацією чи кредиторів визнаються особи в такому ж переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України).( п.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" {Із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду №13 від 17.12.2013}

Згідно статті 261 ЦК України, що регулює початок перебігу позовної давності, Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому оскільки спірний правочин - договір купівлі-продажу виробничого корпусу від 6 листопада 2008 року було укладено в період підозр, а саме за п'ять місяців до порушення провадження у справі про банкрутство, після прийнятого засновником (ОСОБА_8В.) рішення від 28 лютого 2008 року про ліквідацію боржника, а також у період звернення ліквідатором до суду після отриманих арбітражним керуючим повноважень та відкриття ліквідаційної процедури в справі (9 липня 2010 року), відсутність матеріалів справи в господарському суді Хмельницької області через оскарження ряду процесуальних документів суду учасниками судового процесу в апеляційному та касаційному порядку, відповідний строк слід розпочинати відраховувати з моменту, коли ліквідатор дізнався про існування спірного правочину на його запит від Хмельницького бюро технічної інвентаризації в листі від 07.11.2011 року (т.3 а.с. 58 (вх. № 01-24/10991/11 від 16.11.2011р), а також не дає підстав для задоволення заяви гр. ОСОБА_1 про застосування позовної давності.

На підставі вищевикладеного, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що спірна угода є такою, що укладена боржником із заінтересованою особою (сестрою директора товариства), первинні документи на оплату договору купівлі-продажу виробничого корпусу в матеріалах справи відсутні. Матеріалами справи підтверджується продаж нерухомого майна боржника за значно заниженою вартістю.

Судова колегія вважає, що посилання скаржників, викладені ними в апеляційних скаргах, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржники, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не довели тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й виніс ухвалу з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для її скасування чи зміни та задоволення апеляційних скарг.

Судові витрати за розгляд апеляційних скарг у зв'язку з відмовою в їх задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 12.03.2014 року у справі №5/17/56-Б - залишити без змін, а апеляційні скарги ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Даніель" - залишити без задоволення.

2. Справу №5/17/56-Б повернути до господарського суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Бригинець Л.М.

Суддя Коломис В.В.