Постанова № 38944100, 21.05.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2014 р. Справа №805/1455/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретарі - Малій С.Ю.,

за участю:

представника позивача, - ОСОБА_1,

представника відповідача 1,- Смольнякова А.І.,

представника відповідача 2,- не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Східної митниці Міндоходів, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду з позовною заявою до Східної митниці Міндоходів, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами проведення документальної невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань митного оформлення імпортних товарів, ввезених на територію України у період 2010-2011 роки, з боку позивача встановлені порушення та складено акт перевірки.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення № 103 від 29.05.2013 року та № 104 від 29.05.2013 року, які є предметом оскарження у даній справі.

Не погоджується із спірними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки Постановою Апеляційного суду Донецької області від 13.02.2013 року у справі № 257/1287/13-п скасовано Постанову Київського райсуду м. Донецька від 13.02.2013 року, провадження у справі відносно ОСОБА_1, закрито на підставі п.7 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Посилаючись на ст. 61 Конституції України вважає, що його не може бути притягнуто до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засідання заявлені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Додатково пояснив суду, що спірні обставини виникли внаслідок некваліфікованої роботи перекладача.

Представник відповідача 1 Східної митниці Державної митної служби Міністерства доходів і зборів України у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях від 03.03.2014 року (том 1 а.с. 121-131).

В обґрунтування наданих суду письмових заперечень зазначила, що доводи адміністративного позову не спростовують суті встановлених порушень. Вважає висновки акту перевірки такими, що відповідають дійсним обставинами справи, а спірні податкові повідомлення-рішення такими, що прийнято правомірно.

Просила відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача 2 Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області у судове засідання не зявився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву, згідно до якої просив розглянути справу без його участі.

З огляду на те, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів, що стосуються спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача 2 на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, - згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач 1, - Східна митниця Державної митної служби Міністерства доходів і зборів України,- є суб'єктом владних повноважень, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач 2, - Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, є суб'єктом владних повноважень, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідачем 1, за результатами проведення документальної невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань митного оформлення імпортних товарів (статуетки та інші декоративні вироби з пластмаси), ввезених на територію України у період 2010-2011 роки, з боку позивача встановлені порушення та складено акт № 45/3/700000005/НОМЕР_1 від 15.05.2013 року (далі за текстом-акт перевірки).

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення № 103 від 29.05.2013 року та № 104 від 29.05.2013 року (далі - спірні рішення), які є предметом оскарження у даній справі.

Спірним рішенням № 103 позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України СПД за основним платежем 27894,53 гривень, штрафна санкція 3953,41 гривень.

Спірним рішенням № 104 позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем ПДВ з товарів, що ввозяться на територію України СПД за основним платежем 117157,06 гривень, штрафна санкція 16597,91 гривень (а.с. 6-8).

Згідно висновків акту перевірки, з боку позивача порушено вимоги ст. 81, 259, 267 Митного Кодексу України та п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 80 від 01.02.2006 «Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України» у вигляді недостовірності задекларованої вартості товарів шляхом надання митному органу інвойсів, які містять неправдиві дані.

Статтею 69 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів та транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для проведення перевірки стало надходження від митних органів Королівства Нідерланди документально підтверджених відомостей щодо вартості товарів, наданих в рамках адміністративної допомоги у проведенні перевірки законності ввезення на митну територію України товарів позивачем.

Згідно зі ст. 249 Митного кодексу України, митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можливо ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості, митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до 4 постанови Кабінету Міністрів України № 80 від 01.02.2006 «Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України», обов'язковими до подання митному органу є рахунок (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару.

Судом встановлено, що згідно відомостей, наведених в інвойсах № 2115/20100040 від 07.04.2010 року, № 2115/20100050 від 30.11.2010 року, № 2114/201100050 від 11.05.2011 року, № 2114/2011000105 від 05.10.2011 загальна вартість товарів складає 32474,36 дол. США, що за офіційним курсом на дату митного оформлення становить 257709,60 гривень.

Згідно відомостей, наведених в надісланих митними органами Королівства Нідерланди в інвойсах № 2115/20100040 від 07.04.2010 року, № 2115/20100050 від 30.11.2010 року, № 2114/201100050 від 11.05.2011 року, № 2114/2011000105 від 05.10.2011 загальна вартість товарів складає 102777,04 дол. США, що за офіційним курсом на дату митного оформлення становить 815600,40 гривень.

Таким чином, з інформації митних органів Королівства Нідерланди вбачається, що подані позивачем документи на товари, оформлені по поданим інвойсам, містять відомості про значно занижену вартість товарів, оскільки згідно інформації митних органів Королівства Нідерланди продажна ціна вказаних товарів значно вища від зазначеної позивачем.

Судом встановлено, що позивачем в митних деклараціях зазначена наступна митна вартість товарів:

№ 700000013/0/000795 від 30.06.2010 року - 104667,73 гривень;

№ 700000013/1/000098 від 26.01.2011 року - 88446,96 гривень;

№ 700000013/1/000814 від 24.05.2011 року - 24312,12 гривень;

№ 700000013/1/001683 від 20.10.2011 року - 40282,79 гривень.

Проте дійсна митна вартість товарів, яка мала бути зазначена позивачем в митних деклараціях має становити:

№ 700000013/0/000795 від 30.06.2010 року - 334936,57 гривень;

№ 700000013/1/000098 від 26.01.2011 року - 276738,63 гривень;

№ 700000013/1/000814 від 24.05.2011 року - 77798,76 гривень;

№ 700000013/1/001683 від 20.10.2011 року - 126126,44 гривень.

Відповідно митні платежі по митних деклараціях мають становити:

№ 700000013/0/000795 від 30.06.2010 року - мито 11513,44 гривень, ПДВ 48356,46 гривень;

№ 700000013/1/000098 від 26.01.2011 року - мито 9414,58 гривень, ПДВ 39541,25 гривень;

№ 700000013/1/000814 від 24.05.2011 року мито 2674,33 гривень, ПДВ 11232,19 гривень;

№ 700000013/1/001683 від 20.10.2011 року мито 4292,18 гривень, ПДВ 18027,16 гривень.

Відповідно до ст. 41 Податкового кодексу України, митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які, відповідно до податкового законодавства справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Згідно із пп. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначати суму грошових зобов'язань платника податків, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Пунктом 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання на підставах, визначених у пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.3, 54.3.4, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, то це є підставою для накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

Суд не приймає доводи позивача, викладені у позовній заяві щодо порушення приписів Конституції України в тій частині, що ніхто не може бути притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, оскільки провадження у справі № 257/1287/13-п відносно ОСОБА_1,- закрито.

В основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності (наприклад, при скоєнні крадіжки чи умисного знищення або пошкодження майна громадян винна особа може бути притягнута до кримінальної та цивільно-правової відповідальності).

Суд зазначає, що відповідальність позивача у справі № 257/1287/13-п, визначена Митним кодексом України, а відповідальність позивача у зв'язку із прийняттям спірних рішень у даній справі визначена Податковим кодексом України.

Таким чином, вищезазначені обставини не повинні розглядатися як притягнення позивача двічі за одне й те саме діяння, оскільки Митний кодекс України та Податковий кодекс України за своєю природою визначають різні види відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач довів правомірність спірних рішень, що стосуються предмету спору.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість прийнятих відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень та відповідно вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір",- судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік»,- у 2014 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 гривень.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", розміри ставок судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

У відповідності до ч.3 ст.4 вказаного Закону під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Зважаючи, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір за заявлені вимоги майнового характеру, у розмірі 331,21 гривень, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь Державного бюджету України суми судового збору за заявлені вимоги майнового характеру, у розмірі 2980,83 гривень.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Східної митниці Міндоходів, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- відмовити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2980,83 гривень (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят) гривень 83 коп. за реквізитами:

отримувач платежу Держбюджет Калінінського р-ну м. Донецька;

Поточний рахунок отримувача 31217206784005;

Ідентифікаційний код отримувача 38034015;

Установа банку ГУ ДКСУ у Донецькій області;

Код установи банку 834016;

Код бюджетної класифікації 22030001;

Призначення платежу,- судовий збір.

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 21 травня 2014 року.

Повний текст постанови складений 26 травня 2014 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.