Рішення № 3894384, 31.03.2008, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

Справа № 22ц-2123 від 2008 року Головуючий в 1 інстанції Овчаренко Н.Г.

Категорія 57 Доповідач Бараннік О.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2008 рік березень 31 дня Колегія суддів судової палати з цивільних справ

апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Бараннік О.П.,

суддів - Михайловської С. Ю., Кіктенко Л.М. ,

при секретарі - Лещинській О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ЗАТ КБ „ПриватБанк" на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2007 року по справі за позовом ЗАТ КБ „Приватбанк" до ОСОБА_1, третя особа - приватне підприємство „Веда" про встановлення факту місця знаходження предмета застави та звернення стягнення на предмет застави, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2003 року закрите акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк" звернулося до суду з позовною заявою доОСОБА_1 про звернення стягнення на майно, посилаючись на те, що згідно з договором застави № 07/98 від 13.07.1998 року ТОВ „П Тріада" передало під заставу Приватбанку нерухоме майно - спортивний зал літ. А-1, А'- 1 площею 839, 8 кв.м. , розташований в АДРЕСА_1.

Вказане майно було передано під заставу Приватбанку в якості забезпечення належного виконання зобов'язань ТОВ „ДніпроАіт" по кредитному договору № 5Д601/Д від 13.07.1998 року.

Але у зв'язку з тим, що свої зобов'язання по поверненню грошових коштів за вказаним кредитним договором ТОВ „Дніпро АіТ" не виконало, а товариством „П Тріада" з ціллю ухилення від відповідальності за зобов'язання товариства „Дніпро АіТ" перед банком був учинений ряд угод, в результаті яких заставлене майно спочатку було передано у власність ПП „Веда", а потім за договором купівлі-продажу від 23.01.2003 року - ОСОБА_1, ЗАО КБ „ПриватБанк", посилаючись на вказані обставини, а також на те, що згідно статті 27 Закону України „Про заставу" застава зберігає силу і в тих випадках, коли заставлене майно або майнові права, які складають предмет застави, переходять у власність другої особи, звернулося з даним позовом до суду.

В послідуючому, у зв'язку з тим, що в процесі розгляду даної справи стало відомо про те, що по АДРЕСА_1 знаходиться п'ятиповерховий житловий будинок, а спірний спортзал за адресною схемою значиться по вулиці Героїв Сталінграду, 16-Д, ЗАТ КБ „ПриватБанк" уточнило свої позовні вимоги та просило встановити фактичне знаходження будівлі спортивної зали літ А-1, А-1, що є предметом договору застави № 07/98 від 13.07.1998 року, укладеного між ПриватБанком та ТОВ „П Тріада" саме по вулиці

2

Героїв Сталінграду, 16-Д та звернути стягнення на це майно, що належить на праві власності ОСОБА_1.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2007 року позовні вимоги ЗАТ КБ „ПриватБанк" доОСОБА_1 про встановлення факту місця знаходження предмета застави та звернення стягнення на предмет застави задоволені частково. Встановлено, що фактичним місцем знаходження спортивної зали, літ. А-1, А'-l площею 839, 8 кв.м. є АДРЕСА_1. Цим же рішенням у задоволені позовних вимог ЗАТ КБ „Приватбанк" доОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави - відмовлено.

В апеляційній скарзі ЗАТ КБ „ПриватБанк" , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просило рішення суду, в частині відмови в задоволені позовних вимог ПриватБанку доОСОБА_1 про звернення стягнення на заставлене майно, скасувати і постановити нове рішення, яким звернути стягнення на спортивну залу літ А-1, А'-l, площею 839, 8 кв.м. , розташовану в м. Дніпропетровську по вул. Героїв Сталінграду, 16-Д, що належить на праві власності ОСОБА_1 у сумі 1 623 145, 38 грн., що по курсу НБУ на 25.06.2003 року складає 304 530, 09 доларів США.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційна скарга ЗАТ КБ „ПриватБанк" підлягає задоволенню, а рішення в оскаржуваній частині - відмові з послідуючою постановкою нового рішення у скасованій частині виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволені позову ЗАТ КБ „ПриватБанк" про звернення стягнення на предмет застави, суд першої інстанції виходив з того,  щоОСОБА_1 не брала на себе ніяких зобов'язань перед банком і тому перехід права власності на будівлю спортивного залу за договором купівлі-продажу до неї є правомірним, що знайшло своє підтвердження у рішенні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22.11.2005 року і не суперечить Закону України „Про заставу".

З такими висновками суду першої інстанції погодитись не можливо, оскільки вони зроблені поверхово та без врахування дійсних обставин і наявності доказів, які містяться в матеріалах справи, з яких вбачається, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2003 року уже було звернено стягнення на заставлене майно - спортивний зал площею 824 кв.м. по АДРЕСА_1на користь ЗАТ КБ „ПриватБанк" в сумі 304 530, 9 доларів США, але яке виконано не було по тій причині, що ПП „Веда" продало вказаний спортивний зал 23.01.2003 року ОСОБА_1.

І оскільки, як було встановлено рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22.10.2007 року фактичне місце розташування спірного спортзалу встановлено за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 16-Д, а інші обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрали законної сили, згідно частини 3 статті 61 ЦПК України, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті

3

самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22.10.2007 року в частині відмови в задоволені вимог ЗАТ КБ „ПриватБанку" про звернення стягнення на предмет застави не може залишатись в силі і підлягає скасуванню з послідуючою постановкою в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог ЗАО КБ „ПриватБанку".

Що стосується наявності ухваленого 22.11.2005 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська рішення, яким визнано право власності за ОСОБА_1 на спірний спортзал, то воно само по собі не є перешкодою для відмови в задоволені позову ЗАТ КБ „ПриватБанк" про звернення стягнення на предмет застави, оскільки сам договір застави № 07/98 від 13.07.1998 року був укладений за взаємною згодою сторін, відповідає вимогам ст. ст. З, 6, 12 Закону України „Про заставу" і постановою Верховного Суду України від 15.04.2002 року, та рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2002 року і від 12.02.2003 року визнаний законним, з чого слідує, що відповідно до ст. 27 Закону України „Про заставу" така застава зберігає силу і в тому випадку, коли майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Таким чином, приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 88, 209, 304, 307, п.3 ст. 309, 313 - 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ЗАТ КБ „ПриватБанк" задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2007 року в частині відмови у зверненні стягнення на предмет застави - скасувати.

Звернути стягнення на заставлене майно - спортивний зал літ А-1, А'-І площею 839, 8 кв. м. , розташований в м. Дніпропетровську по вул. Героїв Сталінграду, 16-Д у сумі 1 623 145, 38 грн., що по курсу НБУ на 25.06.2003 рік складає 304 530, 09 доларів США, що належить на підставі власності ОСОБА_1 на користь Закритого акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк".

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ „ПриватБанк" понесені банком витрати по справі по оплаті судового збору та на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 2 587, 5 грн..

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але на нього може бути принесена касаційна скарга протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.