Постанова № 38941853, 20.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2014 р. Справа№ 910/763/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Хрипуна О.О.

за участю секретаря судового засідання Вага В.В.

за участю представників

від позивача: Юхимчук В.Є.;

від відповідача: Заяц О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2013р. у справі №910/763/13 (Головуючий суддя Любченко М.О., судді Босий В.П., Пригунова А.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"

про визнання недійсним договору та стягнення 1928933,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відповідача про: визнання недійсним договору фінансового лізингу №1810L10/00 від 25.06.2010р., що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" 1928933,48 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.10.13р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі, визнано недійсним договір фінансового лізингу №1810L10/00 від 25.06.10р., що укладений між Позивачем та Відповідачем, стягнуто з Відповідача на користь Позивача грошові кошти в сумі 1928933,48 грн., а також судовий збір в розмірі 39725,67 грн.

Рішення суду мотивоване тим, з аналізу розрахунку вартості лізингових платежів за спірним договором вбачається, що вони залежать від курсових коливань долару до гривні на кожну дату оплати; порядок визначення лізингових платежів, що встановлені розділами 7 та 9 спірного договору фінансового лізингу, безпідставно призводить до зростання незмінної у правовідносинах між лізингодавцем та продавцем вартості предметів лізингу, та запроваджується винагорода, яка перебуває в залежності від зростання валютних курсів, а не від передання майна в лізинг, а відтак наявні підстави для визнання договору недійсним. Приймаючи до уваги викладені вище висновки суду про наявність підстав для визнання недійсним договору фінансового лізингу №1810L10/00 від 25.06.2010р., суд вважає обґрунтованими також вимоги про застосування наслідків недійсності правочину.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.13р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ціна предмету лізингу, яку Відповідач сплатив Продавцеві за договором купівлі-продажу №1810L10/00-LD/PC від 25.06.10р. є рівнозначною з тою, що зазначена для Позивача в акті приймання-передачі від 16.07.10р.; ціна предмету лізингу не змінюється в залежності від курсових коливань долара США, оскільки в договорі зазначено що Позивач здійснює сплату відшкодувань в гривневому еквіваленту суми, визначеної в графіку лізингових платежів, помноженої на курс що становить 7,905 грн. за 1 долар США, діючим законодавством передбачено можливість визначення грошового еквіваленту суми, що підлягає сплаті в іноземній валюті, а відтак умови договору не суперечать змісту чинного законодавства, а договір повністю відповідає вимогам законодавства України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.13р. апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження, відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги, розгляд справи призначено на 28.01.14р.

24.01.14р. через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення господарського суду м. Києва без змін.

28.01.14р. Відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду клопотання про призначення економічної експертизи, яке судом залишено без задоволення, в зв'язку з його необґрунтованістю.

В судовому засіданні 28.01.14р., 18.02.14р. відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва відповідно до 18.02.14р. та 26.02.14р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 26.02.14р. справу №910/763/13 за апеляційною скаргою Відповідача передано на розгляд колегії суддів у складі Власов Ю.Л. (головуючий), Самсін Р.І., Хрипун О.О.

В судовому засіданні 26.02.14р. відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва відповідно до 19.03.14р.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 19.03.14р. справу №910/763/13 за апеляційною скаргою Відповідача передано на розгляд колегії суддів у складі Гончаров С.А. (головуючий), Самсін Р.І., Хрипун О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.14р. розгляд справи призначено на 08.04.14р.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 08.04.14р. справу №910/763/13 за апеляційною скаргою Відповідача передано на розгляд колегії суддів у складі Власов Ю.Л. (головуючий), Самсін Р.І., Хрипун О.О.

В судовому засіданні 08.04.14р. відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва відповідно до 15.04.14р.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 15.04.14р. справу №910/763/13 за апеляційною скаргою Відповідача передано на розгляд колегії суддів у складі Власов Ю.Л. (головуючий), Станік С.Р., Хрипун О.О.

В судовому засіданні 15.04.14р. відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва відповідно до 20.05.14р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

25.06.2010р. між Відповідачем та Позивачем було укладено договір фінансового лізингу №1810L10/00.

Відповідно до п.1.1 договору Відповідач взяв на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених Позивачем специфікацій та умов, передбачених в договорі фінансового лізингу, зокрема, у додатку №1 до договору фінансового лізингу) та передати предмет лізингу у користування Позивачу на строк та на умовах, визначених цим договором з урахуванням того, що продавець був обраний Позивачем.

Згідно з п.2.1 договору строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, що зазначена у додатку №2 до договору фінансового лізингу, якщо інше не передбачено умовами договору фінансового лізингу. Позивач не має права односторонньо розірвати договір фінансового лізингу до закінчення строку лізингу.

Відповідно до п.7.1 договору від 25.06.10р. складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у додатку №2 до договору фінансового лізингу, який є його невід'ємною частиною.

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 договору перший лізинговий платіж сплачується за курсом першого лізингового платежу та складається із: комісійної винагороди Відповідача за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням договору фінансового лізингу; авансу ціни предмета лізингу.

За змістом п.п.7.2.2 п.7.2 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 16.07.10р.) періодичні лізингові платежі сплачуються за курсом платежу (курсом продажу валюти - безготівковий курс продажу долара США/євро, встановлений на офіційному сайті Акціонерного комерційного банку "Укрсоцбанк", за який покупці можуть придбати долар США/євро, який діє на банківський день, що передує даті платежу, яка визначена в додатку №2 до договору фінансового лізингу) і складаються з: перший періодичний лізинговий платіж складається з: комісії Відповідача, яка розраховується з дати передачі до останнього числа лізингового періоду, в якому відбулась передача предмета лізингу; другий і всі наступні періодичні лізингові платежі складаються із: відшкодування, яке є гривневим еквівалентом суми, визначеної в графіку лізингових платежів, помноженої на курс що становить 7,905 грн. за 1 долар США; комісії Відповідача, яка розраховується як різниця суми лізингового платежу та відшкодування, яка не може бути меншою за 1 гривню.

Відповідно до специфікації, що викладена у додатку №1 до договору фінансового лізингу, предметом лізингу є роторний комбайн MF9795 FORTIA в кількості 1 одиниці.

Згідно зі спеціальними умовами договору фінансового лізингу №1810L10/00 від 25.06.10р. ціна предмету лізингу становить еквівалент 340000 доларів США, у тому числі, податок на додану вартість, яка розрахована із гривні за офіційним курсом обміну валют Національного банку України на день укладення цього договору, що на день укладення цього договору становить 2689196 грн.

16.07.10р. між Позивачем та Відповідачем булла укладена додаткова угода №1 до договору фінансового лізингу №1810L10/00 від 25.06.10р., за умовами якої сторони дійшли згоди змінити ціну предмету лізингу та встановити її у розмірі еквівалента 340322,58 доларів США, що становить 2691100 грн. 10.07.12р.

Як вбачається зі змісту графіку лізингових платежів, що викладені в додатку №2 до спірного договору (в редакції додаткової угоди №3 від 10.07.12р.), позивач зобов'язався виплатити 30.06.10р. відповідачу авансовий платіж в сумі 85000 доларів США та комісію за організацію в розмірі 3825 доларів США, а надалі щомісячно з 25.07.10р. по 25.07.13р. сплачувати лізинговий платіж в розмірі передбаченому відповідним графіком.

На виконання договору фінансового лізингу Товариством з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" (продавець), Відповідачем та Позивачем було укладено договір купівлі-продажу №1810L10/00-LD/PC від 25.06.10р., за умовами якого продавець зобов'язався продати, а Відповідач зобов'язався купити для подальшої передачі Позивачеві роторний комбайн MF9795 FORTIA в кількості 1 одиниці.

16.07.10р. Відповідачем було прийнято у власність предмет лізингу та передано його у фінансовий лізинг Позивачу, про що складено акт приймання-передачі б/н від 16.07.10р.

Позивачем, в свою чергу, було сплачено Відповідачу в якості лізингових платежів 1928933,48 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

26.10.12р. Позивачем було повернуто Відповідачу предмет лізингу - роторний комбайн MF9795 FORTIA, про що сторонами було складено та підписано акт б/н від 26.10.12р. приймання-передачі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно з ч.3, 5 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст.189 Господарського кодексу України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Згідно з ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.2 ст.524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно з ст.533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з п.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.13р. №11 правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про іпотеку", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та іншими актами законодавства. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Апеляційний суд вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку, що Відповідачем було придбано роторний комбайн у ТОВ "Амако Україна" за національну валюту України - гривню, для Відповідача ціна предмету лізингу не змінювалась після його придбання, що виключає зміну ціни предмету лізингу для Позивача за договором фінансового лізингу, оскільки ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг" є спеціальною нормою у спірних правовідносинах, вона встановлює, що Позивач відшкодовує частину вартості предмета лізингу та не передбачає можливості збільшення розміру такого відшкодування в залежності від зміни курсу гривні до долара США/Євро.

Разом із тим, умови порядку визначення лізингових платежів, що встановлені розділами 7, 9 спірного договору фінансового лізингу та додатку 2 до нього, безпідставно передбачають можливість збільшення розміру відшкодування частини вартості предмета лізингу в залежності від зміни курсу гривні до долара США/Євро, при цьому посилання Відповідача на ту обставину, що суми такого збільшення відносяться на комісію ніяким чином не змінює правову сутність цих платежів.

Враховуючи вищевикладене апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що приймаючи до уваги характер допущених порушень чинного законодавства при укладенні спірного договору фінансового лізингу, а саме при визначенні розміру лізингових платежів, що є істотною умовою договору у розумінні ст.6 Закону України "Про фінансовий лізинг", ч.ч.2, 3 ст.180 Господарського кодексу України, наявні підстави для визнання недійсним в цілому договору фінансового лізингу №1810L10/00 від 25.06.10р., оскільки його зміст не відповідає положенням вказаних норм закону.

Разом з тим, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як вірно встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи на виконання спірного правочину Позивачем було сплачено Відповідачу в якості лізингових платежів 1928933,48 грн., які включають відшкодування частини вартості предмета лізингу в сумі 1564570,65 грн. та комісійну винагороду за користування отриманим у лізинг майно. 26.10.12р. Позивач повернув Відповідачу предмет лізингу - роторний комбайн MF9795 FORTIA, проте, Відповідач не повернув Позивачу отримані кошти, які були сплачені останнім на відшкодування частини вартості предмета лізингу в сумі 1564570,65 грн.

Решта коштів, яка була сплачена Позивачем, як комісійна винагорода Відповідачу за користування отриманим у лізинг майном, не підлягає поверненню відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України, оскільки дані одержані кошти полягають у користуванні Позивачем отриманим у лізинг майном, тому ці суми мають бути відшкодовані Позивачем, та не підлягають стягненню з Відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відповідача підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду міста Києва слід змінити.

Керуючись ст.99, 101-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2013р. по справі №910/763/13 змінити.

3. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м. Київ, Подільський район, вул. Петра Сагайдачного, буд. 22/1, ЄДРПОУ 33942232) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" (69005, м. Запоріжжя, Орджонікідзевський район, вул. Гагаріна, буд. 3, кв. 12, ЄДРПОУ 31731398) грошові кошти в сумі 1564570 (один мільйон п'ятсот шістдесят чотири тисячі п'ятсот сімдесят) грн. 65 коп., а також судовий збір в розмірі 32438 (тридцять дві тисячі чотириста тридцять вісім) грн. 41 коп.

4. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2013р. у справі №910/763/13 залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" (69005, м. Запоріжжя, Орджонікідзевський район, вул. Гагаріна, буд. 3, кв. 12, ЄДРПОУ 31731398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м. Київ, Подільський район, вул. Петра Сагайдачного, буд. 22/1, ЄДРПОУ 33942232) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 3643 (три тисячі шістсот сорок три) грн. 63 коп.

Повний текст складено 28.05.2014р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді С.Р. Станік

О.О. Хрипун