Рішення № 38939341, 20.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3835/14 20.05.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Ічнянський завод сухого молока та масла»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляріс Груп»

про стягнення 124 540,70 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Ожуг В.В. (представник за довіреністю від 07.04.2014р.);

від відповідача: Ущаповський П.В. (представник за довіреністю від 23.03.2014р.);

Гущина О.В. (директор).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Ічнянський завод сухого молока та масла» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляріс Груп» (надалі також - відповідач) суми заборгованості за Договором поставки №5 в розмірі 124 540,70 грн., з яких 122 972,75 грн. сума основного боргу, 980,02 грн. пені, 587,93 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, повну вартість поставленого товару не оплатив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, справі присвоєно №910/3835/14, розгляд було призначено на 08.04.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2014р. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та витребуванням додаткових доказів по справі, розгляд справи було відкладено до 22.04.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2014р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів терміном до 22.05.2014р., в судовому засіданні оголошено перерву до 13.05.2014р.

В судовому засіданні 13.05.2014р. було оголошено перерву до 20.05.2014р.

Розгляд справи відбувався за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 20.05.2014р. в справі №910/3835/14 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.10.2013р. між позивачем (постачальник - за Договором) та відповідачем (покупець - за Договором) було укладено Договір поставки №5 (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався поставити та передати у власність, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити товар - харчову сировину згідно зі специфікаціями, що є невід'ємною частиною договору (п. 1.1. Договору). В специфікаціях зазначаються: назва, асортимент, ціна за одиницю товару, інші умови та вимоги до якості товару, поставка якого гарантується позивачем в межах строку, на який складена специфікація (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п.п. 2.3. - 2.4. Договору товар передається постачальником і приймається покупцем відповідно до видаткових накладних. Перехід права власності та товар здійснюється в момент одержання покупцем товару.

Згідно наявної в матеріалах справи специфікації №1 від 28.10.2013р. (додаток до Договору) сторони погодили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну, строк поставки.

Позивач, керуючись умовами Договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 263 831,62 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних на продукцію, а саме:

Видаткова накладна на продукцію №7160 від 07.10.2013р. на суму 2 471,62 грн.

Видаткова накладна на продукцію №7728 від 29.10.2013р. на суму 3 960,00 грн.;

Видаткова накладна на продукцію №8056 від 08.11.2013р. на суму 49 500,00 грн.;

Видаткова накладна на продукцію №8057 від 08.11.2013р. на суму 49 500,00 грн.;

Видаткова накладна на продукцію №8242 від 14.11.2013р. на суму 123 750,00 грн.;

Видаткова накладна на продукцію №8571 від 22.11.2013р. на суму 34 650,00 грн.

Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується підписами директора відповідача Гущиної О.В. на вказаних видаткових накладних.

Відповідачем було повернуто позивачу товар на загальну суму 85 858,87 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних (повернення) №ВП-0000002 від 02.12.2013р. на суму 84 150,00 грн. та №ВП-0000001 від 04.02.2014р. на суму 1 708,87 грн.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було частково сплачено суму вартості товару в розмірі 57 500,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №63 від 16.01.2014р. на суму 15 000,00 грн., №69 від 17.01.2014р. на суму 15 000,00 грн., №72 від 23.01.2014р. на суму 10 000,00 грн., №74 від 28.01.2014р. на суму 5 000,00 грн., №76 від 03.02.2014р. на суму 10 000,00 грн., №91 від 18.04.2014р. на суму 2 500,00 грн.

Зважаючи на те, що відповідач повністю не розрахувався за поставлений позивачем товар, останній був вимушений звернутись до суду з даним позовом.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. п. 4.3. - 4.4. Договору оплата товару здійснюється безготівково в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата здійснюється покупцем протягом 20 (двадцяти) банківських днів з часу поставки товару на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником.

Позивачем у відповідності до п. 4.4. Договору було виставлено відповідачу наступні рахунки-фактури, а саме:

- рахунок на оплату №7160 від 07.10.2013р. на суму 2 471,62 грн.

- рахунок на оплату №7728 від 29.10.2013р. на суму 3 960,00 грн.;

- рахунок на оплату №8056 від 08.11.2013р. на суму 49 500,00 грн.;

- рахунок на оплату №8057 від 08.11.2013р. на суму 49 500,00 грн.;

- рахунок на оплату №8242 від 14.11.2013р. на суму 123 750,00 грн.;

- рахунок на оплату №8571 від 22.11.2013р. на суму 34 650,00 грн.

На підтвердження направлення вказаних рахунків на оплату відповідачу позивачем надано до матеріалів справи копії сторінок журналу вихідної кореспонденції 2014р.

Відповідно до положень п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N5002-8/481-2011). При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 N9/252-10).

Таким чином, з урахуванням п. 4.4. Договору, строк оплати товару відповідачем за вказаними видатковими накладними сплив:

- за видатковою накладною на продукцію №7160 від 07.10.2013р. на суму 2 471,62 грн. - 27.10.2013р.;

- за видатковою накладною на продукцію №7728 від 29.10.2013р. на суму 3 960,00 грн. - 18.11.2013р.;

- за видатковою накладною на продукцію №8056 від 08.11.2013р. на суму 49 500,00 грн. - 28.11.2013р.;

- за видатковою накладною на продукцію №8057 від 08.11.2013р. на суму 49 500,00 грн. - 28.11.2013р.;

- за видатковою накладною на продукцію №8242 від 14.11.2013р. на суму 123 750,00 грн. - 04.12.2013р.;

- за видатковою накладною на продукцію №8571 від 22.11.2013р. на суму 34 650,00 грн. - 12.12.2013р.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 120 472,75 грн. = 263 831,62 грн. (загальна сума поставки) - 85 858,87 грн. (вартість поверненого товару) - 57 500,00 (часткова сплата суми боргу відповідачем).

Доказів на підтвердження повної оплати вартості товару відповідачем до матеріалів справи не надано.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу за поставлений товар підлягають частковому задоволенню в розмірі 120 472,75 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 980,02 грн. пені та 587,93 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.4. Договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу.

Натомість сторонами при укладені Договору не було враховано, що згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши, наведений в позовних матеріалах, розрахунок пені, судом визнано його необґрунтованим та таким, що не відповідає цивільному законодавству України, оскільки його здійснено без врахування накладних на повернення товару, а також часткової сплати суми боргу відповідачем, а тому суд проводить власні розрахунки.

З урахуванням викладеного, за прострочення оплати вартості товару до стягнення з відповідача підлягає сума пені, розрахована наступним чином:

- 58,09 грн. за видатковою накладною на продукцію №7160 від 07.10.2013р. = 2 471,62 грн. (сума поставки) * 13% (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 * 66 (кількість днів прострочення, вказаних позивачем у розрахунку);

- 0,54 грн. за видатковою накладною на продукцію №7160 від 07.10.2013р. = 2 471,62 грн. (сума поставки) - 1 708,87 грн. (вартість поверненого товару) * 13% (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 * 2 (кількість днів прострочення з 05.02.2014р. по 06.02.2014р.);

- 73,34 грн. за видатковою накладною на продукцію №7728 від 29.10.2013р. = 3 960,00 грн. (сума поставки) * 13% (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 * 52 (кількість днів прострочення, вказаних позивачем у розрахунку);

- 232,72 грн. за видатковими накладними на продукцію №8056 від 08.11.2013р. та №8057 від 08.11.2013р. = 49 500,00 грн. + 49 500,00 (сума поставки) - 84 150,00 (сума поверненого товару) * 13% (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 * 44 (кількість днів прострочення, вказаних позивачем у розрахунку);

- 1 101,88 грн. за видатковою накладною на продукцію №8242 від 14.11.2013р. = 123 750,00 грн. (сума поставки) ) * 13% (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 * 25 (кількість днів прострочення з 13.12.2013р. по 16.01.2014р.);

- 38,73 грн. за видатковою накладною на продукцію №8242 від 14.11.2013р. = 123 750,00 грн. (сума поставки) - 15 000,00 грн. (часткова сплата суми боргу) * 13% (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 * 1 (день прострочення за 17.01.2014р.);

- 200,34 грн. за видатковою накладною на продукцію №8242 від 14.11.2013р. = 123 750,00 грн. (сума поставки) - 30 000,00 грн. (часткова сплата суми боргу) * 13% (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 * 6 (кількість днів прострочення з 18.01.2014р. по 23.01.2014р.);

- 149,14 грн. за видатковою накладною на продукцію №8242 від 14.11.2013р. = 123 750,00 грн. (сума поставки) - 40 000,00 грн. (часткова сплата суми боргу) * 13% (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 * 5 (кількість днів прострочення з 24.01.2014р. по 28.01.2014р.);

- 84,14 грн. за видатковою накладною на продукцію №8242 від 14.11.2013р. = 123 750,00 грн. (сума поставки) - 45 000,00 грн. (часткова сплата суми боргу) * 13% (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 * 3 (день прострочення з 29.01.2014р. по 31.01.2014р., зважаючи на вказану кількість днів прострочення позивачем);

- 419,60 грн. за видатковою накладною на продукцію №8571 від 22.11.2013р. = 34 650,00 грн. * 13% (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 * 34 (кількість днів прострочення, вказаних позивачем у розрахунку).

Таким чином, загальна сума пені за вказаними видатковими накладними на товар становить 2 358,52 грн.

При цьому суд відзначає, що позивачем на вимогу ухвали суду від 11.03.2014р. було надано до матеріалів справи розрахунок суми пені, відповідно до якого її розмір складає 1 487,37 грн., проте будь-яких заяв щодо збільшення розміру позовних вимог у відповідності до положень ст. ст. 22, 54-57 Господарського процесуального кодексу України позивачем подано не було, а тому з урахуванням відсутності в матеріалах справи клопотання про можливість суду виходити за межі позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України), до стягнення з відповідача підлягає сума пені в розмірі 980,02 грн., що заявлена до стягнення з відповідача в резолютивній частині позовної заяви.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши, наведений в позовних матеріалах, розрахунок 3% річних, судом визнано його необґрунтованим та таким, що не відповідає цивільному законодавству України, оскільки його здійснено на всю суму заборгованості за Договором, а не по кожній видатковій накладній окремо та без врахування накладних на повернення товару, а також часткової сплати суми боргу відповідачем, а тому суд проводить власні розрахунки.

З урахуванням викладеного, за прострочення оплати вартості товару до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних, розрахована наступним чином:

- 13,41 грн. за видатковою накладною на продукцію №7160 від 07.10.2013р. = 2 471,62 грн. (сума поставки) * 3% / 365 * 66 (кількість днів прострочення, вказаних позивачем у розрахунку);

- 0,13 грн. за видатковою накладною на продукцію №7160 від 07.10.2013р. = 2 471,62 грн. (сума поставки) - 1 708,87 грн. (вартість поверненого товару) * 3% / 365 * 2 (кількість днів прострочення з 05.02.2014р. по 06.02.2014р.);

- 16,92 грн. за видатковою накладною на продукцію №7728 від 29.10.2013р. = 3 960,00 грн. (сума поставки) * 3% / 365 * 52 (кількість днів прострочення, вказаних позивачем у розрахунку);

- 53,70 грн. за видатковими накладними на продукцію №8056 від 08.11.2013р. та №8057 від 08.11.2013р. = 49 500,00 грн. + 49 500,00 (сума поставки) - 84 150,00 (сума поверненого товару) * 3% / 365 * 44 (кількість днів прострочення, вказаних позивачем у розрахунку);

- 254,28 грн. за видатковою накладною на продукцію №8242 від 14.11.2013р. = 123 750,00 грн. (сума поставки) ) * 3% / 365 * 25 (кількість днів прострочення з 13.12.2013р. по 16.01.2014р.);

- 8,94 грн. за видатковою накладною на продукцію №8242 від 14.11.2013р. = 123 750,00 грн. (сума поставки) - 15 000,00 грн. (часткова сплата суми боргу) * 3% / 365 * 1 (день прострочення за 17.01.2014р.);

- 46,23 грн. за видатковою накладною на продукцію №8242 від 14.11.2013р. = 123 750,00 грн. (сума поставки) - 30 000,00 грн. (часткова сплата суми боргу) * 3% / 365 * 6 (кількість днів прострочення з 18.01.2014р. по 23.01.2014р.);

- 34,42 грн. за видатковою накладною на продукцію №8242 від 14.11.2013р. = 123 750,00 грн. (сума поставки) - 40 000,00 грн. (часткова сплата суми боргу) * 3% / 365 * 5 (кількість днів прострочення з 24.01.2014р. по 28.01.2014р.);

- 19,42 грн. за видатковою накладною на продукцію №8242 від 14.11.2013р. = 123 750,00 грн. (сума поставки) - 45 000,00 грн. (часткова сплата суми боргу) * 3% / 365 * 3 (день прострочення з 29.01.2014р. по 31.01.2014р., зважаючи на вказану кількість днів прострочення позивачем);

- 96,83 грн. за видатковою накладною на продукцію №8571 від 22.11.2013р. = 34 650,00 грн. * 3% / 365 * 34 (кількість днів прострочення, вказаних позивачем у розрахунку).

Таким чином, загальна сума 3% річних за вказаними видатковими накладними на продукцію становить 544,28 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Посилання відповідача щодо відсутності погодженого між сторонами Договору графіку поставки товару, а відтак, на думку відповідача, незрозумілими є дії позивача щодо поставки товару, не приймаються судом до уваги, оскільки товар було прийнято відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними на продукцію, (первинними документами в розумінні ст. 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), які були підписані представником відповідача без заперечень, а тому відповідно до умов Договору та вказаних видаткових накладних у відповідача виникло зобов'язання щодо оплати вартості товару.

Крім того, на підтвердження викладених у відзиві обставин щодо поставки позивачем неякісного товару, відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів, також спростовуються матеріалами справи твердження відповідача щодо невикористання засобів досудового врегулювання спору позивачем (копія вимоги вих. №1899 від 19.12.2013р. та претензії вих. №149 від 21.01.2014р. в матеріалах справи).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідач доказів на спростування позовних вимог до матеріалів справи не надав.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними в справі доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/3835/14 підлягають частковому задоволенню, а саме до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 120 472,75 грн., сума пені в розмірі 980,02 грн. та 3% річних в розмірі 544,28 грн.

Судовий збір у розмірі 2 439,93 грн., пропорційно задоволеним позовним вимогам, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляріс Груп» (ідентифікаційний код 38389976, адреса: 01014, м. Київ, вул. Катерини Білокур, 8, оф. 11) на користь Публічного акціонерного товариства «Ічнянський завод сухого молока та масла» (ідентифікаційний код 00448031, адреса: 16703, Чернігівська область, м. Ічня, вул. Бунівка, 164) суму основного боргу в розмірі 120 472,75 грн. (сто двадцять тисяч чотириста сімдесят дві гривні 75 коп.), суму пені в розмірі 980,02 грн. (дев'ятсот вісімдесят гривень 02 коп.), 3% річних в розмірі 544,28 грн. (п'ятсот сорок чотири гривні 28 коп.) та судовий збір у розмірі 2 439,93 грн. (дві тисячі чотириста тридцять дев'ять гривень 93 коп.)

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.05.2014р.

Суддя Морозов С.М.