Рішення № 38937436, 27.05.2014, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/126/14-ц

Номер провадження 2/404/696/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі : головуючого судді - Бершадської О.В.

при секретарі - Вітохіній Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа -Управління державної міграційної служби в Кіровоградській області про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням , -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом, яким просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 та визначити, що рішення суду по даній справі є підставою для зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 ( а.с. 3-6).

Вимоги мотивує тим, що вона на підставі нотаріально посвідченого 06.05.2001 року договору купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі за №1469 є власником будинку в АДРЕСА_1. Вказаний будинок був придбаний нею за кошти отримані від продажу належної їй трикімнатної квартири та на його ремонт використані кошти з продажу дачі у садовому товаристві «Комунальник», гаража в гаражному кооперативі, будинку її батька в селі Злинка та її заробітної плати. Без її письмової згоди , її дочка ОСОБА_3 25.04.2003 року зареєструвала в будинку свого чоловіка, відповідача ОСОБА_2. Будинок був поділений на дві частини, мав окремі входи та спільний двір. В одній частині будинку проживала вона, а в іншій проживали її дочка з відповідачем та їх дитина. Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24.05.2011 року, шлюб між її дочкою та відповідачем розірвано. Тобто, відповідач вселився до її будинку лише тимчасово, як член сім»ї її доньки. Крім того, на даний час в будинку здійснено перепланування, та він повністю об»єднаний в одне житлове приміщення, що унеможливлює використання будинку сторонніми людьми , різної статті, та вона, як його власник не має бажання надавати у використання своє житло сторонній людині. Вона неодноразово вимагала звільнити її власність, проте відповідач ігнорує її звернення, порушує її права як власника, тому вона змушена звертатись до суду. Відповідач створює неможливі умови спільного проживання . Вона не бажає укладати з ним договору оренди чи найму , у відповідача є можливість придбати собі інше житлове приміщення та на даний період він проживає за іншою адресою.

В судовому засіданні позивач та її представник вимоги підтримали, просили задовольнити, на їх обґрунтування послались на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач в суді позов не визнав, у його задоволенні просив відмовити, так як попередніми рішеннями судів було встановлено його вселення у будинок позивача на правах зятя та як члена сім»ї, набуття ним права користування спірним житловим приміщенням. З жовтня 2012 року позивач та його колишня дружина чинять йому перешкоди в користуванні житловим будинком, а тому він змушений був звертатись до суду та рішенням апеляційної інстанції від 11.02.2014 року, його позов було задоволено. Усунуто йому перешкоди у користуванні житловим АДРЕСА_1 та вселеного його у будинок, зобов»язано позивача та його колишню дружину не чинити йому перешкод у здійсненні права користування цим житловим будинком.

Третя особа -Управління державної міграційної служби в Кіровоградській області, її представник , в судове засіданні не з»явились повідомлялись належно.

Свідок ОСОБА_3 в суді пояснила, що дійсно відповідач є колишнім її чоловіком , якого вона без дозволу своєї матері зареєструвала у житловому будинку. Проживали вони в одній його половині , а мати в іншій . Спільного господарства з власником будинку не вели, кошти на його ремонти не витрачали. На даний період будинок переплановано, відповідач не має до нього ніякого відношення .

Заслухавши пояснення позивача, її представника , відповідача, свідка , вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 06 травня 2001 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1649, є власником житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 .

09 серпня 1996 року відповідач ОСОБА_2 зареєстрував шлюб із донькою позивача ОСОБА_3 та 25 квітня 2003 року зареєструвався в будинку по АДРЕСА_1 .

Житловий будинок був поділений на дві частини, мав окремі входи та спільний двір. Відповідач із колишньої дружиною - ОСОБА_3 та їх спільною донькою, проживав в одній половині будинку, а власник будинку - позивач в справі , в іншій половині.

На даний час дві окремі частини будинку переобладнані в один цілісний житловий дім, що підтверджується планом будівлі, який міститься в технічному паспорті на житловий будинок по АДРЕСА_1 та довідкою від 08.01.2014 року (а.с.47-48, 49).

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 квітня 2011 року шлюб між відповідачем ОСОБА_2 та донькою позивача -ОСОБА_3 розірвано. Після розірвання шлюбу відповідач продовжував проживати у спірному будинку.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення його з підстав, передбачених ст.116 ЖК України та зняття з реєстраційного обліку в АДРЕСА_1 , відмовлено (а.с.75-78).

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03.12.2013 року, залишеною без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 16.01.2014 року, заяву ОСОБА_1 про перегляд вказаного рішення суду від 22.10.2012 року , в зв»язку з нововиявленими обставинами, залишено без задоволення ( а.с. 79-82).

Крім того, рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 04.11.2013 року, рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.08.2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 про усунення їй перешкод в користуванні належним їй на праві власності АДРЕСА_1 з боку відповідача ОСОБА_2 та виселення його з будинку, без надання іншого житлового приміщення з подальшим зняттям з реєстраційного обліку за вказаною адресою, відмовлено ( а.с. 83-85).

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 11.02.2014 року рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25.11.2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено. Усунуто ОСОБА_2 перешкоди у користуванні житловим АДРЕСА_1. Вселено ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 та зобов»язано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у здійсненні права користування цим житловим будинком та гаражем ( а.с.86-89).

Зміст рішення суду першої інстанції, апеляційної та ухвали апеляційного суду свідчать про те, що судами встановлено, що ОСОБА_2 вселився у спірне житлове приміщення як член сім'ї власника будинку, оскільки перебував у зареєстрованому шлюбі з дочкою позивача ОСОБА_1 Відсутність згоди ОСОБА_1 на прописку ОСОБА_2 в спірному будинку, не доведена.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням, зокрема у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, правовідносини виникли між ОСОБА_1, як власником спірного будинку та ОСОБА_2, як колишнім членом сім'ї власника житла.

Відповідно до матеріалів справи відповідач постійно проживав у житловому будинку позивача, вселився туди як член сім'ї на правах зятя, набув права користування житловим приміщенням та зареєстрував своє місце проживання в установленому законом порядку.

Матеріалами справи підтверджується, що з жовтня 2012 року ОСОБА_1 та колишня дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_3 чинять відповідачу перешкоди в користуванні житловим будинком та надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .

Вказані обставини підтверджені, крім пояснень відповідача, постановами про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с. 39-42, 45).

Разом з тим, з 05.11.2013 року і по теперішній час відповідач тимчасово проживає АДРЕСА_2 ( а.с. 152).

Вищевказаними рішеннями судів було також встановлено, що ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_3 чинять ОСОБА_2 перешкоди у користуванні спірним житловим будинком з надвірними будівлями.

Позивач просить суд , посилаючись на норми ст. 405 ЦК України , визнати відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 та визначити, що рішення суду по даній справі є підставою для зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2

Відповідно до ч.1 ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Відповідно до ч.4 ст. 156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Частиною 2 ст. 405 ЦК України визначено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ст.9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користуватися жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснив судам, що у справах цієї категорії необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк. При розгляді справи щодо визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням члена сім'ї власника житла, суди мають встановлювати наступні факти: чи є спірне приміщення житлом, чи є воно власністю позивача, чи відсутній відповідач у спірному приміщені понад один рік, чи є причини відсутності поважними та чи не було між власником та відповідачем будь якої іншої домовленості щодо користування житлом або збереження права на користування житлом на час відсутності.

Як зазначалось вище, рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 11.02.2014 року рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25.11.2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено. Усунуто ОСОБА_2 перешкоди у користуванні житловим АДРЕСА_1. Вселено ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 та зобов»язано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у здійсненні права користування цим житловим будинком та гаражем ( а.с.86-89).

При цьому, заявлений позов ОСОБА_1 подала до суду 10 січня 2014 року , тобто без врахування положення ч. 2 ст. 405 ЦК України , яка є спеціальною нормою, що регламентує право користування житлом членом сім'ї власника житла, та застосовується з урахуванням визначеного ч.4 ст. 156 ЖК України права користування займаним приміщенням колишнього члена сім'ї в будинку (квартирі) власника у разі припинення сімейних відносин.

Позивач не обґрунтовувала свої вимоги до відповідача про визнання таким, що втратив право користування спірним жилим приміщенням, тією обставиною, що він відсутній понад один рік в житловому приміщенні , яке належить їй на праві власності. До того ж , у відповідача є причини відсутності поважними користування спірним житловим приміщенням , користування яким він набув на законних підставах та не втратив, а відтак суд приходить до висновку про безпідставність заявлених вимог та їх необгрунтованість .

Також не можуть бути задоволені і вимоги про визначення, що рішення суду по даній справі є підставою для зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2, оскільки така вимога взагалі не грунтується на нормах чинного законодавства, ст. 16 ЦК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 9, 156 ЖК України, ст. 405 ЦК України , ст.ст. 3, 10,11, 60, 61, 88, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа -Управління державної міграційної служби в Кіровоградській області про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 та визначити, що рішення суду по даній справі є підставою для зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області, через суд першої інстанції.

Суддя Кіровського О. В. Бершадська

районного суду

м.Кіровограда