Ухвала суду № 38936764, 23.05.2014, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/3570/13-к

1кп/755/71/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2014 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Курило А.В.,

при секретарі Драганчук А.В.

з участю прокурора Пономарьової М.С.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, українки, громадянки України, з повною вищою освітою, непрацюючої, неодруженої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.377 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 02.04.12 року близько 14 год. 30 хв. прибула до службового кабінету № 25, що у приміщенні Деснянського районного суду м.Києва, за адресою: м. Київ, вул. Маяковського, 5-в та будучи незадоволеною прийнятим раніше рішенням суду, з мотивів особистої неприязності до судді ОСОБА_3, спричинила останній тілесні ушкодження у виді: підшкірного крововиливу на задній поверхні шиї зліва від серединної лінії у верхній третині, який згідно висновку експерта КМБ СМЕ № 105/і від 24.04.12 відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Справа надійшла до суду з обвинувальним висновком, в порядку ст. 232 КПК України.

В ході судового розгляду поведінка ОСОБА_2 викликала сумніви у її осудності, у зв'язку із чим було призначено та проведено додаткову судово-психіатричну експертизу, згідно з висновками якої:

- на теперішній час ОСОБА_2 страждає змішаним розладом особистості, стан декомпенсації (F61.0 згідно з МКХ-10), за своїм психічним станом не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними;

- у період часу, до якого відноситься інкриміновані дії, ОСОБА_2 страждала змішаним розладом особистості, стан декомпенсації (F61.0 згідно з МКХ-10), які суттєво впливали на її здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними, обмежуючи її. За своїм психічним станом на період часу, до якого відносяться інкриміновані дії, ОСОБА_2 не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними;

- на теперішній час ОСОБА_2 за своїм психічним станом потребує застосування по відношенню до неї примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

З урахуванням висновків експертизи, відповідно до ст. 316 КПК України, судом було прийняте рішення про продовження розгляду справи за правилами, встановленими главою 34 КПК України.

Провівши судовий розгляд справи в порядку, передбаченому ст. 419 КПК України, а саме перевіривши усі докази, що доводять чи спростовують вчинення ОСОБА_2 суспільно-небезпечного діяння та дослідивши інші обставини, що мають істотне значення для справи, суд прийшов до висновку, що суспільно-небезпечне діяння, яке інкримінується ОСОБА_2 - умисне заподіяння судді легких тілесних ушкоджень, у зв'язку з її діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя - мало місце.

Це підтверджується дослідженими судом доказами:

- показаннями ОСОБА_2, де вона пояснила, що 02.04.2012 року вона дійсно прибула до службового кабінету судді ОСОБА_3, з метою вчинення по відношенню до останньої самосуду, даний напад ОСОБА_2, планувала заздалегідь;

- даними протоколу усної заяви про злочин від 02.04.2012 року, з якого вбачається, що 02.04.2012 року приблизно о 13 годині 30 хвилин за адресою: м. Київ, пр-кт Маяковського, 5-В, ОСОБА_2 нанесла тілесні ушкодження судді ОСОБА_3, чим спричинила останній фізичний біль (т.1 а.с.5);

- даними протоколу огляду місця події від 02.04.2012 року (т.1 а.с.11-12);

- показаннями потерпілої ОСОБА_3, які вона давала в ході досудового слідства, і які були оголошені в судовому засіданні, про те, що вона працює на посаді судді Деснянського районного суду м. Києва і 02.04.2012 року до її кабінету зайшла ОСОБА_2, позов якої вона розглядала на початку січня 2012 року, зі словами «Девка продажная» та іншими брутальними словами, підійшла до неї та нанесла їй удари в ділянку лівого боку шиї та поверхневі удари в ділянку потилиці (т.1 а.с.42-44);

- показаннями свідка ОСОБА_4., які вона давала в ході досудового слідства і які були оголошені в судовому засіданні, з яких вбачається, що вона працює в Деснянському районному суді м. Києва на посаді секретаря судових засідань і 02.04.2012 року приблизно о 15 годині 30 хвилин до їх кабінету № 25, в якому знаходилась суддя ОСОБА_3, зайшла ОСОБА_2 та зі словами «Я пришла сюда, чтобы показать как суд надо вершить» почала наносити судді удари по голові, шиї при цьому виражалась нецензурною лайкою. (т.1 а.с.26-28);

- показаннями свідка ОСОБА_5, які вона давала в ході досудового слідства і які були оголошені в судовому засіданні, з яких вбачається, що вона працює в Деснянському районному суді м. Києва на посаді судді і 02.04.2012 року приблизно о 15 годині 30 хвилин працюючи в своєму робочому кабінеті почула шум із сусіднього кабінету судді ОСОБА_3,. Коли вона зайшла в кабінет колеги то побачила, що біля неї стоїть якась жінка та замахується щоб її вдарити, а ОСОБА_3 сидячи на стільці за робочим столом намагається ухилитися від удару. Вона підбігла до жінки почала її відтягувати від судді ОСОБА_3 потім підбіг працівник охорони та вивів останню з кабінету. (т. 1 а.с.33-35);

- показаннями свідка ОСОБА_6, які він давав в ході досудового слідства, і які були оголошені в судовому засіданні, з яких вбачається, що він є рідним братом ОСОБА_2 Проблеми з психічним станом ОСОБА_2 виникли ще у віці 16 років та вона перебуває на обліку в психоневрологічному диспансері. Крім того він зазначив, що їх матір та бабуся також страждали на психічні хвороби (т.1 а.с. 85-88);

- показаннями експертів ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які були оголошені в судовому засіданні, з яких вбачається, що ними була проведена комісійна судово-психіатрична експертиза, згідно з висновками якої: 1. на теперішній час ОСОБА_2 страждає змішаним розладом особистості, стан декомпенсації (F61.0 згідно з МКХ-10), за своїм психічним станом не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; 2. у період часу, до якого відноситься інкриміновані дії, ОСОБА_2 страждала змішаним розладом особистості, стан декомпенсації (F61.0 згідно з МКХ-10), які суттєво впливали на її здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними, обмежуючи її. За своїм психічним станом на період часу, до якого відносяться інкриміновані дії, ОСОБА_2 не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними; 3. на теперішній час ОСОБА_2 за своїм психічним станом потребує застосування по відношенню до неї примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом. Щодо розбіжності у висновках від 15 травня 2012 року та 21 серпня 2012 року експерти пояснили, що за період понад 3 місяці стан здоров'я ОСОБА_2 погіршився, а тому на даний момент вона потребує застосування по відношенню до неї примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом;

- даними висновку стаціонарної комісійної комплексної судово психолого-психіатричної експертизи № 178 від 15 травня 2012 року, з якого вбачається, що: на теперішній час ОСОБА_2 виявляє ознаки змішаного розладу особистості, стан декомпенсації (F61.0 згідно з МКХ-10), які суттєво впливали на її здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними, обмежуючи її. За своїм психічним станом на період часу, до якого відносяться інкриміновані дії, ОСОБА_2 не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними; на теперішній час ОСОБА_2 виявляє ознаки змішаного розладу особистості, стан декомпенсації (F61.0 згідно з МКХ-10), за своїм психічним станом може усвідомлювати значення свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом не потребує застосування по відношенню до неї примусових заходів медичного характеру (т.1 а.с. 89-92);

- даними висновку додаткової амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 793 від 21 серпня 2012 року з якого вбачається, що: на теперішній час ОСОБА_2 страждає змішаним розладом особистості, стан декомпенсації (F61.0 згідно з МКХ-10), за своїм психічним станом не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; у період часу, до якого відноситься інкриміновані дії, ОСОБА_2 страждала змішаним розладом особистості, стан декомпенсації (F61.0 згідно з МКХ-10), які суттєво впливали на її здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними, обмежуючи її. За своїм психічним станом на період часу, до якого відносяться інкриміновані дії, ОСОБА_2 не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними; На теперішній час ОСОБА_2 за своїм психічним станом потребує застосування по відношенню до неї примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом (т.1 а.с. 237-240);

- даними висновку СМЕ №105/і від 24.04.12 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 спричинено підшкірний крововилив на задній поверхні шиї зліва від серединної лінії у верхній третині, який відноситься до легких тілесних ушкоджень (т.1 а.с. 49-51).

- показаннями експерта ОСОБА_9, які він дав в судовому засіданні, з яких вбачається, що за даними судово-медичного обстеження ОСОБА_3, в ході якого було виявлено тілесні ушкодження: підшкірний крововилив на задній поверхні шиї зліва від середньої лінії у верхній третині ним було проведено судово-медичну експертизу. На вирішення експертизи були поставлені питання: які тілесні ушкодження виявлені на тілі ОСОБА_3, який механізм їх утворення, ступінь тяжкості, кількість, локалізація, час спричинення, тощо. На вказані питання, ним у висновку було надано вичерпні відповіді, а саме, що вказані ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, спричиненні тупим предметом і вони могли утворитися в термін та за обставин вказаних у постанові, тобто 02.04.2012 року.

- показаннями експерта ОСОБА_10, які він дав в судовому засіданні, з яких вбачається, що він приймав участь в складі експертної комісії, яка проводила стаціонарну комісійну судову психолого-психіатричну експертизу № 178 від 15 травня 2012 року та був присутній, але не входив в склад комісії, під час проведення додаткової амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 793 від 21 серпня 2012 року, ОСОБА_2 Він також був присутній під час того, як ОСОБА_2 чотири рази привозили для проведення додаткової амбулаторної судово-психіатричної експертизи але остання відмовлялась від її проходження. З приводу експертиз № 178 від 15 травня 2012 року та № 793 від 21 серпня 2012 року пояснив, що в обох актах на запитання: «Чи усвідомлювала ОСОБА_2 свої дії і чи могла ними керувати під час інкримінованого їй діяння?», відповіді і діагноз експертів був однаковий. Щодо розбіжності у висновках від 15 травня 2012 року та 21 серпня 2012 року на запитання: «чи потребує ОСОБА_2 застосування до неї примусових заходів медичного характеру?» показав, що з моменту вчинення інкримінованого ОСОБА_2 злочину до проведення експертизи № 178 від 15 травня 2012 року, стан її покращився і на той момент вона не потребувала застосування до неї заходів медичного характеру. На момент проведення додаткової експертизи № 793 від 21 серпня 2012 року, стан ОСОБА_2 знову погіршився, це може бути пов'язано з хвилюваннями які вона переживала під час досудового розслідування та судового розгляду справи. На даний час, на його думку, як експерта, стан ОСОБА_2 не виявляє ніякої динаміки в бік покращення чи погіршення, в порівнянні з її станом, в якому вона перебувала під час проведення додаткової експертизи № 793 від 21 серпня 2012 року, згідно висновку якої вона потребує застосування заходів медичного характеру.

Судом встановлено, що вчинила злочин ОСОБА_2 в стані обмеженої осудності після чого захворіла на психічну хворобу, яка виключає застосування щодо неї покарання.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 КК України не підлягає покаранню особа, яка вчинила злочин у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Вислухавши думки прокурора, який просив суд застосувати щодо ОСОБА_2 примусові заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом, ОСОБА_2 та її захисника, які заперечували проти вказаного клопотання, враховуючи теперішній психічний стан ОСОБА_2 та те, що остання категорично відмовилась від проходження повторної судово-психіатричної експертизи. Вислухавши в судовому засіданні думку експерта, який пояснив, що стан ОСОБА_2 на даний час не виявляє динаміки в бік покращення чи погіршення та на його думку, вона потребує лікування, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_2 примусові заходи медичного характеру.

Керуючись ст.ст. 19, 92-94 КК України, ст.ст. 416, 419, 420, 421 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Застосувати до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, українки, громадянки України, з повною вищою освітою, непрацюючої, неодруженої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої, примусовий захід медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без змін. Разом із тим після доставки останньої до психіатричного закладу, визначеного судом, указаний запобіжний захід з цього моменту скасувати.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти діб.

Суддя: