Постанова № 38934675, 27.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2014 р. Справа№ 925/43/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 27.05.2014 року по справі № 925/43/13 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Імперіал плюс" на рішення господарського суду Черкаської області від 28.02.2014 року по справі № 925/43/14 (суддя - Спаських Н.М.)

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» НАК «Нафтогаз України»

до Приватного підприємства "Імперіал плюс"

про стягнення 9 426,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірньою компанією «Газ України» НАК «Нафтогаз України» заявлено позов про стягнення з приватного підприємства "Імперіал плюс" 6 853,14 грн. боргу, 1753,89 грн. пені, 117,64 грн. інфляційних та 701,36 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 28.02.2014 року у справі № 925/43/14 позов задоволено повністю, стягнуто з приватного підприємства "Імперіал плюс" на користь дочірньої компанії «Газ України» НАК «Нафтогаз України» 6 853,14 грн. залишку основного боргу, 1753,89 грн. пені, 117,64 грн. інфляційних, 701,36 грн. 3 % річних та 1 827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач, приватне підприємство "Імперіал плюс", звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених в ухвалу місцевого суду обставинам справи.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2014 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 925/43/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2014 року по справі № 925/43/14 прийнято апеляційну скаргу приватного підприємства "Імперіал плюс" до провадження і призначено перегляд рішення на 22.04.2014 року.

Дочірньою компанією «Газ України» НАК «Нафтогаз України» на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду Черкаської області від 28.02.2014 року у справі № 925/43/14 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

22.04.2014 року в судовому засіданні апеляційною інстанцією було встановлено необхідність витребування додаткових матеріалів, внаслідок чого колегією суддів апеляційного суду в порядку ст. 77 ГПК України було прийнято ухвалу про відкладення розгляду справи до 13.05.2014 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 13.05.2014 року, представником відповідача подано клопотання про продовження строку розгляду спору в порядку ст. 69 ГПК України строком до 15 днів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 року по справі № 925/43/14 продовжено строк розгляд справи до 29.05.2014 року та оголошено перерву до 27.05.2014 року.

22.05.2014 року від приватного підприємства "Імперіал плюс" надійшли додаткові документи, які судовою колегією оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача був присутнім в судових засіданнях та надавав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Черкаської області від 28.02.2014 року скасувати повністю та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Представник позивача в судових засіданнях надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду Черкаської області від 28.02.2014 року залишити без змін, а апеляційні скарги відповідача - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області від 28.02.2014 року по справі № 925/43/14 - слід скасувати, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.08.2011 року між дочірньою компанією «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (позивач, постачальник) та приватним підприємством "Імперіал плюс" (відповідач, покупець) укладено договір № 55/340/11 поставки природного газу (а.с. 9)

Відповідно до п. 1.2. договору постачальник передає покупцю в період з 06.08.2011 року по 30.09.2011 року природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. цього договору (серпень 2011 року - 7,746 тис.куб, вересень 2011 року - 2,5 тис. куб.).

Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб (п. 1.1. договору).

Додатковою угодою до договору від 11.10.2011 року (а.с. 16) сторонами було погоджено, що поставка газу відповідачу здійснюється до 31.10.2011 року і в період з 11 по 31.10.2011 року позивач повинен поставити відповідачу 0,100 тис, куб. газу.

Згідно із п. 10.1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання повноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, які склались між сторонами з 06.08.2011 року і діє в частині поставки газу з по 30.09.2011 року включно, а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

На виконання п. 1.2 договору позивач поставив з 31.08.2011 року по 30.09.2011 року, а відповідач прийняв природний газ, що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу на загальну суму 35 102,49 грн. (а.с. 17-18).

Однак, покупцем, за твердженням продавця, умови договору в частині оплати товару виконано частково в сумі 28 249,35 грн.

Отже, заборгованість відповідача станом на 13.01.2014 року за поставлений природний газ стала підставою для звернення дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з позовом про стягнення з приватного підприємства "Імперіал плюс" заборгованості у сумі 6 853,14 грн., суми на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у розмірі 117,64 грн., 3% річних у розмірі 701,36 грн. та пені у розмірі 1 753,89 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що укладений між сторонами у справі договір № 55/340/11 від 30.08.2011 року, є за своєю правовою природою договором купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу вимог частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналогічна норма міститься у статті 509 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було зазначено вище, пунктом 4.1 договору передбачено, що оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

За серпень 2011 року - протягом трьох банківський днів з дати укладення цього договору;

За вересень 2011 року:

- оплата в розмірі по 34 % від вартості запланованих місячних обсягів проводять протягом трьох банківських днів з дати укладення цього договору;

- оплати в розмірі по 33 % від варт ості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного м'ясця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів на виконання умов укладеного договору позивачем за період з 31.08.2011 року по 30.09.2011 року поставив, а відповідач прийняв природний газ, що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу на загальну суму 35 102,49 грн. (а.с. 17-18).

Як зазначив позивач, відповідач не сплатив заборгованість своєчасно та станом на подання позову за ним склалась заборгованість 6 853,14 грн.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо встановлення факту наявності основної заборгованості за поставлений природний газ у відповідача перед позивачем в сумі 6 853,14 грн., а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Однак, з зазначеним колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, між сторонами було укладено два договори № 55/340/11 від 30.08.2011 року та № 01/296/11 від 01.06.2011 року (а.с. 84-88, 99-102).

Під час виконання зазначених договорів покупцем було здійснено оплату товару на суму 170 249,34 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 186 від 25.06.2011 року на суму 35 000,00 грн. та № 242 від 26.07.2011 року на суму 19 850,00 грн. по договору № 1/296/11 від 01.06.2011 року, виписками з рахунку позивача: 14.07.2011 року було оплачено 25 000,00 грн. по договору № 1/296/11 від 01.06.2011 року; 26.07.2011 року було оплачено 14 150,00 грн. по договору № 1/296/11 від 01.06.2011 року; 28.07.2011 року було оплачено 20 000,00 грн. по договору № 1/296/11 від 01.06.2011 року; 08.08.2011 року було оплачено 13 000,00 грн. по договору № 1/296/11 від 01.06.2011 року; 25.08.2011 року було оплачено 15 000,00 грн. по договору № 1/296/11 від 01.06.2011 року; 15.12.2011 року було оплачено 249,34 грн. по договору № 55/340/11 від 30.08.2011 року та 28 000,00 грн. відповідно до бухгалтерської довідки позивача (а.с.89-96).

З огляду на зазначене вбачається, що по договору № 1/296/11 від 01.06.2011 року здійснено оплату товару на суму 142 000,00 грн., а по договору № 55/340/11 від 30.08.2011 року лише 28 249,34 грн. в той час, з акту звірки взаєморозрахунків сторін за 2011 рік, який підписано від імені постачальника директором Черкаської філії ДК «Газ України» Ткаченком Р.В. та від імені покупця директором Павленком О.С. та завіренні відтисками печаток підприємств, вбачається що по договору № 01/296/11 від 01.06.2011 року було здійснено поставку газу на суму 135 146,86 грн., а по договору № 55/340/11 від 30.08.2011 року на суму 35 102,49 грн., що в сумі складає 170 249,34 грн. та сальдо на кінець періоду складає 0,01 грн. (а.с. 98)

Тобто, по договору № 1/296/11 від 01.06.2011 року наявна переплата у сумі 6 853,14 грн., а по договору № 55/340/11 від 30.08.2011 року недостача у сумі 6 853,14 грн.

Відповідно до п. 4.3. договору зазначено, що у платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання, зазначення платежу. За наявності заборгованості за цим договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупці, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному доручення призначення платежу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності заборгованості, оскільки по договору № 1/296/11 від 01.06.2011 року наявна переплата у сумі 6 853,14 грн., а по договору № 55/340/11 від 30.08.2011 року недостача у сумі 6 853,14 грн., то відповідно до п. 4.3 постачальник повинен її закрити, що ним і було здійснено, що підтверджується актом звіряння розрахунків від 26.11.2012 року, який підписаний представниками сторін та завіренний відтисками печаток підприємств, в якому зазначено, що сальдо на користь постачальника становить 0,00 грн. (а.с. 97).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості.

Оскільки, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості, то і відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій по даній заборгованості.

Отже, у задоволенні позову дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з приватного підприємства "Імперіал плюс" заборгованості у сумі 6 853,14 грн., суми на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у розмірі 117,64 грн., 3% річних у розмірі 701,36 грн. та пені у розмірі 1 753,89 грн. слід відмовити повністю.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду Черкаської області від 28.02.2014 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга приватного підприємства "Імперіал плюс" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Імперіал плюс" на рішення господарського суду Черкаської області від 28.02.2014 року по справі № 925/43/14 задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 28.02.2014 року по справі № 925/43/14 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

4. Стягнути з дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 31301827, м. Київ, вул. Шолуденка, 1) на користь приватного підприємства "Імперіал плюс" (ідентифікаційний код 30284277, Черкаська область, Чорнобаївський район, смт. Чорнобай, вул. Леніна, 177) 913,50 грн. судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

5. Видачу наказу на виконання постанови доручити господарському суду Черкаської області.

6. Матеріали справи № 925/43/14 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді П.В. Авдеєв

В.В. Куксов