Ухвала суду № 38934006, 20.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5554/13-а (в 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

20 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Романчук О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Військової частини А 2923 до Києво - Святошинської об'єднаної державної фінансової інспекції про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року позивач - Військова частина А 2923 звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Києво - Святошинської об'єднаної державної фінансової інспекції про визнання протиправною та скасування вимоги, в якому просив визнати протиправними та скасувати вимоги від 25.09.2013 року №22-16/1768 в частині абз.1 п.п.2 п.2 щодо зобов'язання перерахування відповідно до ст. 240 Господарського кодексу України доходи, отримані від неліцензійної діяльності в сумі 45388,30 грн. до Державного бюджету (по коду платежу 21080500 "Інші надходження" на розподільчий рахунок 31117090700007 УДК в м. Ірпінь) та абз.1 п.п.3 п.2 вимоги "Про усунення порушень і недоліків, виявлених ревізією" від 25.09.2013 року № 22-16/1768 щодо зобов'язання вжити заходи згідно з чинним законодавством щодо відшкодування коштів за рахунок яких відбулося покриття видатків загального фонду бюджету (заробітної плати та нарахувань) працівникам, що надавали платні послуги, які мали б здійснюватися за рахунок спеціального фонду на загальну суму 3296977,51 грн., в тому числі: 1123236,18 грн. - 2011 рік, 1383927,60 грн. - 2012 рік та 789813,73 грн. - І півріччя 2013 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

19.05.2014 року через канцелярію Київського апеляційного адміністративного суду представником Державної фінансової інспекції в Київській області подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що усі працівники відповідача, що обізнані з матеріалами справи перебувають у відрядженнях. Разом з тим, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин, викладених у клопотанні, у зв'язку з вважаю за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року - без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження порушень фінансової дисципліни з боку Військової частини А 2923, які викладені в акті ревізії від 23.08.2013 року №22-31/125 та зазначених в абз.1 п.п.2 п.2 та в абз.1 п.п.3 п.2 вимоги "Про усунення порушень і недоліків, виявлених ревізією" від 25.09.2013 року № 22-16/1768, натомість відповідно до норм чинного законодавства, Військова частина А 2923 діяла у межах та на підставі норм чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, відповідно до п. 8.1.6.1 плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Київській області на II квартал 2013 року та на підставі направлень від 28.05.2013 року №№22-24/121, 22-24/122, 22-24/123, від 31.05.2013 року №22-24/125, від 10.06.2013 року №22-24/131 та від 13.06.2013 року №22-24/135, заступником начальника Попругою М.П., головними державними фінансовими інспекторами Мосонзенко І.М., Бондаренко О.В. та Кокуцою І.О., провідним державним фінансовим інспектором Кучеренко Т.А., старшим державним фінансовим інспектором Журавльовим А.Ю., проведена планова ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Військової частини А 2923, що належить до Міністерства оборони України (далі - В/ч А 2923) з метою перевірки дотримання законодавства щодо витрачання, ефективного використання і збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів за період з 01.01.2011 року по 01.07.2011 року.

Ревізію розпочато 28.05.2013 року та закінчено 20.08.2013 року (ревізію зупинено з 12.06.2013 року по 14.06.2013 року, з 21.06.2013 року по 26.06.2013 року, з 01.07.2013 року по 09.07.2013 року, з 16.07.2013 року по 18.07.2013 року, з 23.07.2013 року по 25.07.2013 року, з 29.07.2013 року по 12.08.2013 року в зв'язку з проведенням зустрічних звірок).

Ревізія проведена у відповідності до питань програми ревізії з відома командира В/ч А 2923 Іоста Юрія Ернстовича та за участю головного бухгалтера - начальника фінансово-економічної служби Корсуненка Сергія Станіславовича.

За результатами проведеної ревізії складено акт від 23.08.2013 року №22-31/125, який підписаний об'єктом контролю із запереченнями.

На підставі складеного акту та за наслідками проведеної ревізії, а також виявлених ревізорами порушень, Військовій частині А 2923 було направлено вимогу від 25.09.2013 року №22-16/1768 "Про усунення порушень і недоліків, виявлених ревізією".

Вважаючи абз. 1 п.п.3 п. 2 та абз. 1 п.п. 2 п. 2 вимоги Києво - Святошинської об'єднаної державної фінансової інспекції протиправними, позивач звернувся до суду.

Обговорюючи правомірність доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Абзацом першим підпункту другого пункту другого оскаржуваної вимоги передбачено необхідність перерахувати відповідно до ст. 240 Господарського кодексу України доходи, отримані від неліцензійної діяльності в сумі 45388,30 грн. до Державного бюджету (по коду платежу 21080500 "Інші надходження" на розподільчий рахунок 31117090700007 УДК в м. Ірпінь).

Вказана вище вимога Києво-Святошинської ОДФІ ґрунтується на наступних висновках ревізорів, викладених в акті ревізії.

Так, в Акті ревізії зазначено, що Військова частина А 2923 забезпечує повністю водою військове містечко та надає послуги, пов'язані з подачею води юридичним (в/ч А 1200, клініка шкірно-венерологічних хвороб ГВМ КЦ) та фізичним особам (населення військового містечка № 210) за допомогою комплексу об'єктів, споруд, водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування води.

Відповідно до наданої Військовою частиною довідки про відпуск води за ревізійний період надано послуг з централізованого водопостачання в кількості 13859,0 м3 на суму 45388,3 гривень.

Такий вид діяльності, як централізоване водопостачання, підлягає ліцензуванню. До ревізії ліцензії не надано.

У зв'язку з зазначеним відповідач вважає, що позивачем в порушення вимог п.17 ст.9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" на протязі ревізійного періоду від послуг з водопостачання населенню отримано доходи в сумі 45388,30 грн. без ліцензії на право надання цих послуг.

Колегія суддів вважає вищевказаний висновок контролюючого органу неправомірним, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у власності та на балансі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України знаходиться відокремлене майно у вигляді комплексу об'єктів, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування води, які зазначені в Акті ревізії.

В той же час, з наявних в матеріалах справи документів, а саме: телеграми Міністра оборони України від 16.04.2011 року №303/2/7-166, спільної вказівки Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 03.04.2012 року №284/2/4/235 та Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 03.04.2012 року №305/5/18/221, спільного Інструктивного листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 12.06.2013 року №248/2/4/542 та Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 11.06.2013 року №303/5/19/469, вбачається, що Військова частина А 2923 має право тільки утримувати кошти за комунальні послуги.

При цьому, в п.4-8 розділу І, п. 4-8 розділу ІІ Додатку 1 (схема №1) вищезазначеного порядку Спільного Інструктивного листа зазначено, що військові частини зобов'язані утримувати і перераховувати кошти за комунальні послуги (у тому числі водопостачання) опосередковано через департамент фінансів Міністерства оборони України на рахунки територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь (у тому числі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України).

Отже, з наведеного слідує, що вимога відповідача щодо зобов'язання позивача перерахувати до Державного бюджету кошти в сумі 45388,30 грн. є неправомірною, оскільки суб'єктом господарювання в частині надання послуг з централізованого водопостачання є Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України, а не, як зазначає відповідач, Військова частина А 2923.

Щодо абзацу першого підпункту третього пункту 2 оскаржуваної вимоги про зобов'язання позивача вжити заходи згідно з чинним законодавством щодо відшкодування коштів за рахунок яких відбулося покриття видатків загального фонду бюджету (заробітної плати та нарахувань) працівникам, що надавали платні послуги, які мали б здійснюватися за рахунок спеціального фонду на загальну суму 3296977,51 грн., в тому числі: 1123236,18 грн. - 2011 рік, 1383927,60 грн. - 2012 рік та 789813,73 грн. - І півріччя 2013 року, слід зазначити наступне.

Так, в Акті ревізії зазначено, що працівники Військової частини (лікарі, середній та молодший медичний персонал, завідувачі відділень, старші медсестри, медреєстратори, адмінуправління, бухгалтери, економісти, господарчий персонал, юрист) утримуються за рахунок загального фонду бюджету і заробітна плата їм була нарахована та виплачена за рахунок загального фонду, тоді як ними надавалися платні послуги, кошти за виконання яких надходили на рахунок спеціального фонду бюджету. Тобто, надання платних послуг здійснювалося працівниками, які утримуються за рахунок загального фонду бюджету.

Відшкодування касових видатків загального фонду коштами спеціального фонду в ревізійному періоді не проводилося.

Заробітна плата працівників для надання платних послуг в кошторисах по спеціальному фонду бюджету Військовою частиною не передбачалася та відповідно не виплачувалася.

Так, в Акті ревізії зазначено, що позивачем в порушення вимог ст. 13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. №2456-VІ, пунктів 5, 20, 23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, на протязі всього ревізійного періоду здійснювалося покриття за рахунок загального фонду бюджету видатків (заробітної плати та нарахувань), які мають здійснюватися за рахунок спеціального фонду в сумі 3296977,51 грн. та як наслідок, на вказану суму завищено потребу в асигнуваннях загального фонду бюджету.

Проте вказані висновки Інспекції колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Статтею 13 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Складовими частинами спеціального фонду бюджету є: 1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування; 2) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ); 3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету); 4) фінансування спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

Частиною 4 статті 23 Бюджетного кодексу України визначено, що витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу), якщо цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Згідно п. 23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

При цьому розпорядник бюджетних коштів здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків з цих зобов'язань із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства.

Позивачем використання коштів спеціального фонду, які надійшли як плата за послуги здійснювались відповідно до п. 23 вказаного Порядку, за встановленими напрямками використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом та на проведення заходів пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені видатками загального фонду.

Як вбачається з акту ревізії, жодних фактів нецільового використання коштів спеціального фонду кошторису або їх використання з порушенням бюджетних призначень не встановлено.

Відповідно до переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 р. №659 (втратила чинність 09.03.2011 р., відповідні положення включені до Бюджетного кодексу України), надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх функціональними повноваженнями, тобто пов'язаних з виконанням основних функцій і завдань цих установ, використовуються на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням цих послуг. Такими витратами перш за все є забезпечення необхідними матеріалами, обладнанням, технікою, інвентарем, виготовленням бланків тощо.

Виходячи із аналізу зазначених норм законодавства, видатки на заробітну плату обчислюються та плануються у складі спеціального фонду залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм.

Тобто у разі коли роботи виконуються госпрозрахунковими структурними підрозділами бюджетної установи або працівниками, зайнятими наданням цих послуг понад норми їх робочого часу, і відповідно підлягають оплаті за відпрацьований час, то за штатним розписом мають бути затверджені відповідні посади, які утримуються за рахунок спеціального фонду.

При виконанні робіт з надання відповідних послуг у межах норм робочого часу штатними працівниками, які утримуються за рахунок загального фонду (в разі неможливості виділити окремі структурні підрозділи для надання відповідних послуг), у спеціальному фонді можуть плануватися лише кошти на встановлення надбавок за складність та напруженість і на преміювання цих працівників.

При цьому при плануванні видатків на преміювання вищезазначених працівників мають бути враховані положення пункту 23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ № 228, відповідно до яких видатки спеціального фонду плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

Аналогічну позицію висловило і Міністерство фінансів України на запит Головного контрольно-ревізійного управління України щодо проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності державного закладу <...> (акт якої підписано із запереченнями), за результатами якої Головним контрольно-ревізійним управлінням встановлене нецільове використання бюджетних коштів, передбачених на виплату заробітної плати працівникам поліклініки (які проводили платні медичні огляди), що здійснювалася за рахунок коштів загального фонду бюджету, у своєму листі "Про надання роз'яснень" №31-07320-16-9/22626 від 14.09.2011 року.

Таким чином посадовими особами відповідача при проведенні ревізії не було враховано те, що працівниками Військової частини А 2923, виплата заробітної плати яких проводилась за рахунок загального фонду, платні послуги надавались в межах норм робочого часу та у самому Військово-медичному клінічному центрі професійної патології особового складу Збройних Сил України не має відокремлених структурних підрозділів, які надають платні послуги.

За підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що при виплаті заробітної плати працівникам позивача за рахунок коштів загального фонду кошторису, Військовою частиною А 2923 не було порушено вимог чинного законодавства, зокрема Бюджетного кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, 255 КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

О.М. Романчук

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 20.05.2014 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Романчук О.М