Ухвала суду № 38933804, 26.05.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/794/14Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 31 Пироженко В.Д. Доповідач в апеляційній інстанції Ювшин В. І. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоЮвшин В. І. суддівВишня Н. В. , Пономаренко В. В. при секретаріБражнюк О.В. представника позивача Костецький О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 листопада 2013 року по справі за позовом ПАТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення завданих злочином матеріальних збитків,-

в с т а н о в и л а :

ПАТ «Акцент-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення завданих злочином матеріальних збитків, мотивуючи свої вимоги тим, що 21 лютого 2013 року вироком Соснівського районного суду м. Черкаси визнано винними та засуджено ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і їм призначено кримінальні покарання.

Позивач вказує, що ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 будучи працівниками точки споживчого кредитування ПАТ «Акцент-Банк» розташованого в приміщенні ТОВ «Промконструкція» за адресою у м. Черкаси, вул. Смілянська, 149 від імені банку, під різними приводами, укладали кредитні договори з клієнтами банку, а кредитні кошти привласнювали, при цьому повідомляючи клієнтів про нібито відмову банком у наданні їм кредитних коштів. Такі кредитні договора були укладені: 24.12.2007 р. укладений кредитний договір №ABGWRC02220003 з ПАТ «Акцент-Банк» від імені ОСОБА_10; 25.02.2008 р. укладений кредитний договір №ABGWRC02220078 з ПАТ «Акцент-Банк» від імені ОСОБА_11; 13.02.2008 р. укладений кредитний договір №ABGWRC02220060 з ПАТ «Акцент-Банк» від імені ОСОБА_12; 17.01.2008 р. укладений кредитний договір №ABGWRC02220022 з ПАТ «Акцент-Банк» від імені ОСОБА_13; 07.02.2008 р. укладений кредитний договір №ABGWRC02220049 з ПАТ «Акцент-Банк» від імені ОСОБА_14

ОСОБА_14 за власним волевиявленням, кредитний борг перед ПАТ «Акцент-Банк» повністю погасив.

Позивач зазначає, що злочинними діями відповідачів, шляхом отримання кредитних коштів, ПАТ «Акцент-Банк» завдано матеріальних збитків на загальну суму в розмірі 85 421 грн. 64 коп., яку банк і просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 листопада 2013 року позов ПАТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення завданих злочином матеріальних збитків задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ПАТ «Акцент-Банк» матеріальні збитки в розмірі 85 421 грн. 64 коп. Вирішено питання про судові витрати по справі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 листопада 2013 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення завданих злочином матеріальних збитків суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Встановлено, що відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 будучи працівниками точки споживчого кредитування ПАТ «Акцент-Банк», та не перебуваючи в трудових відносинах з ПАТ «Акцент-Банк», від імені банку, під різними приводами, укладали кредитні договори з клієнтами банку, а кредитні кошти привласнювали.

21 лютого 2013 року вироком Соснівського районного суду м. Черкаси визнано винними та засуджено ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у скоєнні злочинів, передбачених ч.4ст.190, ч.3ст.209, ч.3ст.28ч.1ст358, ч.3ст.358 КК України. Даний вирок в частині визнання вини підсудних набрав законної сили, а в частині задоволення цивільного позову скасовано та направлено для розгляду в порядку цивільного судочинства. В загальному відповідачі злочинним шляхом заволоділи коштами в сумі 102094 гривни, чим завдали матеріальні збитки позивачу на зазначену суму. ОСОБА_14 за власним волевиявленням, кредитний борг перед ПАТ «Акцент-Банк» повністю погасив. Залишилось невідшкодованими 14992 гривни отриманих за кредитним договором від імені ОСОБА_10; 25764 гривни отриманих за кредитним договором від імені ОСОБА_11; 26309,47 гривни отриманих за кредитним договором від імені ОСОБА_15 та 18855,62 гривни отриманих за кредитним договором від імені ОСОБА_13, а всього на суму 85421,64 гривни.

За положенням ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Виходячи з аналізу вищезазначених положень цивільного законодавства, єдиною підставою цивільно-правової відповідальності у таких правовідносинах є правопорушення, що включає такі складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдає, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Згідно із ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю, яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Як роз'яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як передбачено ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно із Постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі» відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК. На підтвердження висновку суду щодо розміру відшкодування збитків у рішенні, крім посилання на вирок у кримінальній справі чи постанову у справі про адміністративне правопорушення, необхідно також зазначати докази, подані сторонами при розгляді цивільної справи (наприклад, врахування матеріального становища відповідача або вини потерпілого).

Оскільки обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники (частина третя статті 61 ЦПК), то в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив розмір матеріальної шкоди, який не відшкодовано, та правові підстави солідарної відповідальності відповідачів за завдану ними шкоду, постановив правильне та справедливе рішення.

Доводи апелянта ОСОБА_7 про те, що він не повинен нести цивільно-правову відповідальність перед позивачем за шкоду, заподіяну злочином в складі з відповідачами ОСОБА_16 та ОСОБА_9 в зв'язку з тим, що в нього проведено конфіскацію коштів, одержаних злочинним шляхом та конфіскацією особистого майна є безпідставними, так як конфіскація є додаткова міра кримінального покарання і звертається на користь держави, а шкода завдана злочином відшкодовується на користь потерпілого, він же позивач по справі юридична особа ПАТ «Акцент-Банк».

Тому вірно встановивши факти і відповідно їм правовідносини, постановивши рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права на підставі наявних та наданих сторонами належних та допустимих доказів, суд першої інстанції ухвалив правильне та справедливе рішення.

Інші доводи апеляційної скарги ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції і не містять підстав для скасування чи зміни правильного рішення.

Так як апелянту було відстрочено сплату судового збору при подачі апеляційної скарги, у задоволенні якої відмовлено, то з апелянта необхідно стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 82 та 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 листопада 2013 року - відхилити, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 листопада 2013 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 427 гривень 10 коп.

Кошти стягувати на рахунок:

Одержувач - УДКСУ у м. Черкасах Черкаської області;

Код ЄДРПОУ- 38031150;

Банк одержувач - ГУДКСУ у Черкаській області;

МФО - 854018;

Рахунок одержувача - 31216206780002;

Код класифікації доходів бюджету - 22030001

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з дня її проголошення.

Головуючий :

Судді :