Ухвала суду № 38931402, 22.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 року м. Львів Справа № 876/9724/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Клюби В.В., Яворського І.О.,

з участю секретаря - Саламахи О.І.,

представника позивача - Масич І.В.,

представника відповідача - Мельника С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року по справі № 803/1130/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Гнідавський цукровий завод» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Гнідавський цукровий завод» (далі - ПАТ «Гнідавський цукровий завод») звернулося до суду з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 25 квітня 2013 року № 0002512201 та № 0002522201.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року вказаний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 25 квітня 2013 року № 0002512201 та № 0002522201.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, Луцька ОДПІ подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що факти порушень позивачем вимог податкового законодавства, які послужили підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, мали місце та чітко зафіксовані в акті перевірки від 09 квітня 2013 року № 1876/22.1/00372658, а тому висновки суду першої інстанції про протиправність даних податкових повідомлень-рішень та відповідно про наявність підстав для їх скасування є помилковими.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги поданої відповідачем апеляційної скарги та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просила відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 09 квітня 2013 року № 1876/22.1/00372658, складеного за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Гнідавський спиртовий завод» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-ДІАС» (далі - ТзОВ «АЛЬФА-ДІАС»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Онікс Компані ЛТД» (далі - ТзОВ «Онікс Компані ЛТД»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «АСІА» (далі - ТзОВ «Фірма «АСІА»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Константа-Інкорпорейтед» (далі - ТзОВ «Константа-Інкорпорейтед»), Товариством з обмеженою відповідальністю «УМК Укрмасло компанія» (далі - ТзОВ «УМК Укрмасло компанія»), Приватним підприємством «Індастріалсервіс» (далі - ПП «Індастріалсервіс»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідерком» (далі - ТзОВ «Лідерком»), Приватним підприємством «Еверест» (далі - ПП «Еверест»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром Альянс ЛТД» (далі - ТзОВ «Пром Альянс ЛТД»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Еккобуд» (далі - ТзОВ «Еккобуд») за період з 01 січня 2010 року по 28 лютого 2013 року, Луцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 квітня 2013 року № 0002512201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток на суму 11521836.00 грн., з яких на 8554695.00 грн. за основним платежем та на 2967141.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0002522201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 11868800.75 грн., з яких на 7915522.00 грн. за основним платежем та на 3953278.75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугували висновки відповідача про порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 8554695.00 грн., а також підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 7915522.00 грн.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на безтоварність господарських операцій та нікчемність договорів укладених позивачем з його контрагентами ТзОВ «АЛЬФА-ДІАС», ТзОВ «Онікс Компані ЛТД», ТзОВ «Фірма «АСІА», ТзОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТзОВ «УМК Укрмасло компанія», ПП «Індастріалсервіс», ТзОВ «Лідерком», ПП «Еверест», ТзОВ «Пром Альянс ЛТД» та ТзОВ «Еккобуд». На обґрунтування такого твердження відповідач посилається на відомості, які містяться в актах перевірки податковими органами вказаних господарських товариств, на акти про неможливість проведення зустрічних звірок, а також на відсутність у позивача документів, які підтверджують факт перевезення товарно-матеріальних цінностей від постачальників, та документів, які підтверджують їх якість.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що викладені в акті перевірки від 09 квітня 2013 року № 1876/22.1/00372658 висновки про порушення ПАТ «Гнідавський спиртовий завод» вимог податкового законодавства, а саме заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, є безпідставними, оскільки ґрунтуються лише на актах перевірки податковими органами контрагентів позивача за відсутності дослідження первинних документів позивача, що в свою чергу свідчить про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини мали місце в період 2010-2013 років, а відповідно врегульовані нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Аналіз норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5), Закону України «Про податок на додану вартість» (п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4), Податкового кодексу України (п.п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 198.1, п.п. 198.3, п.п. 198.4, п.п. 198.6 ст. 198) дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Тобто, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат; виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В підтвердження факту існування вказаних обставин у даній справі Луцькою ОДПІ не надано суду жодних належних та допустимих доказів.

Крім того, згідно з чинним законодавством дійсність правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника не залежать від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності у них основних фондів та трудових ресурсів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

В матеріалах справи містяться копії укладених позивачем з його контрагентами договорів, а саме:

укладених з ТзОВ «Константа- Інкорпорейтед» договорів поставки від 30 серпня 2011 року № 30/08 та від 05 грудня 2011 року № 05/12, згідно з яким останній зобов'язувався поставити та передати позивачу цукор білий в мішках, а позивач - прийняти та своєчасно здійснити його оплату;

укладеного з ТзОВ «ЕККОБУД» договору від 02 жовтня 2009 року № 142 про виконання еколого-теплотехнічних випробувань парових котлів;

укладеного з ТзОВ «Лідерком» договору від 08 серпня 2011 року № 02/08 про виконання робіт по монтажу, налагодженню та пуску установок РЮПРО фірми «SAMAG» (Німеччина);

укладеного з ПП «Промтек» договору від 09 червня 2011 року № 5 про поставку пробовідбірника РЮПРО;

укладених з ТзОВ «Онікс Компані ЛТД» договорів від 01 грудня 2011 року № 01/12 та від 27 жовтня 2011 року № 27/10 про поставку мазуту М-100 та договору від 27 жовтня 2011 року № 27/10К про поставку коксу, договору від 14 лютого 2012 року № 14/02 про поставку обладнання, запасних частин та допоміжних матеріалів;

укладеного з ТзОВ «Пром Альянс ЛТД» договору від 20 червня 2011 року № 5 про поставку товару;

укладеного з ТзОВ «Фірма «АСІА» договору від 01 жовтня 2012 року № 01/10 про поставку нафтопродуктів;

укладених з ПП «Еверест» договорів від 27 травня 2011 року № 124/11 про поставку вугілля та від 25 травня 2011 року № 25/05 про зберігання цукру-піску;

укладених з ТзОВ «АЛЬФА-ДІАС» договорів від 25 серпня 2011 року № 25/08, від 29 листопада 2011 року № 29/11 та від 09 лютого 2012 року № 09/02 про поставку цукру білого в мішках.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вказаними вище контрагентами, позивачем надано копії податкових накладних, платіжних доручень, актів приймання-передачі векселів, видаткових накладних, актів прийому-передачі товару, робіт (надання послуг), звітів про рух придбаного товару по цукровому складу, прибуткових ордерів, специфікацій.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «АЛЬФА ДІАС», ТзОВ «Онікс Компані ЛТД», ТзОВ «Фірма АСІА», ТзОВ «УМК Укрмасло компанія», ТзОВ «Пром Альянс ЛТД», оскільки зустрічна звірка є лише заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що дані, встановлені в ході досудового слідства по кримінальній справі № 41/0279 по обвинуваченню посадових осіб контрагента ТзОВ «Лідерком» - ТзОВ «Сварог -Агробуд» у вчиненні злочинів, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 212, частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України, жодним чином не свідчать про протиправність дій позивача при формуванні податкової звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість, так як питання реальності господарських операцій між ПАТ «Гнідавський цукровий завод» та ТзОВ «Лідерком» при її проведенні не досліджувалося, і обставини формування позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість не встановлювалися.

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року по справі № 803/1130/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.В. Клюба

І.О. Яворський

Повний текст ухвали виготовлено 26 травня 2014 року.