Постанова № 38931087, 27.05.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2014 р. Справа № 902/1724/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Мельник О.В. ,

судді Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Карпець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" на рішення господарського суду Вінницької області від "12" лютого 2014р. у справі №902/1724/13 (суддя Яремчук Ю.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" (вул. Нова, с. Китайгород, Іллінецького р-ну, Вінницької обл.)

до Китайгородської сільської ради (вул. Червоноармійська 24, с.Китайгород, Іллінецького р-ну, Вінницької обл. )

про визнання права власності на майно, ціна позову 138 274 грн.

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світоч" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовною заявою, в якій просить визнати право власності на майно (гідроспоруди №1 та №2).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.02.2014р. у справі №902/1724/13 в позові відмовлено (суддя Яремчук Ю.О.).

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту добросовісного володіння майном, в розумінні ст. 344 ЦК України. Позивач знав і свідомо користувався гідроспорудами, які йому не належали, за відсутності будь-яких доказів правомірності набуття ним цього майна.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Вінницької області від 12.02.2014р. у справі №902/1724/13 товариство з обмеженою відповідальністю "Світоч" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення, та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.

Скаржник також зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом неповно з'ясовано обставини справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом неправомірно встановлено, що власник спірного майна відсутній. Вказане майно з 2003 року знаходиться на балансі ТОВ "Світоч", яке ним відкрито та добросовісно користується.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти задоволення позову не заперечує. Просить задоволити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" у повному обсязі та визнати право власності на гідроспоруди №1 та №2. Стверджує, що гідроспоруди №1 с. Китайгород та №2 с. Кам'яногірка потребують значних капіталовкладень на проведення реконструкції так як процент зносу гідроспоруд становить: гідроспоруди №1 с. Китайгород - 51% та гідроспоруди №2 с. Кам'яногірка - 88%, що підтверджується технічним паспортом гідроспоруди (протоколом обстеження гідровузла) від 11.11.2013 року. ТОВ «Світоч» має намір провести капітальний ремонт гідроспоруд для подальшого їх використання у господарській діяльності.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2014р. у справі №902/1724/13, відновлено строк на апеляційне оскарження, прийнято до розгляду апеляційну скаргу, справу призначено до слухання.

Позивач та відповідач не забезпечили явку своїх представників в призначене на 27.05.2014р. судове засідання, причини неявки суду не повідомили, хоч про час та місце розгляду скарги були повідомлені у встановленому порядку (арк.справи 128-129).

Враховуючи повідомлення сторін про час та місце слухання справи, а також те, що явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, виходячи з положень ст. 101 ГПК України, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Дослідивши докази у справі, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду встановила.

З довідки №881 від 13.12.2013р., виданої управлінням агропромислового розвитку Іллінецької районної державної адміністрації (а.с.8) вбачається, що 27.03.2000р. відповідно до Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" від 03.12.1999 року КСП Китайгородське с. Китайгород Іллінецького р-ну було реформовано на засадах приватної власності на землю та майно в СВК «Відродження» с. Китайгород, що стало правонаступником КСП Китайгородське с. Китайгород Іллінецького р-ну.

Відповідно Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних с/г підприємств у тому числі реорганізованих, яка затверджена постановою КМУ №177 від 28.02.2001р., комісією по врегулюванню майнових питань реформованого КСП Китайгородське с. Китайгород було сформовано перелік майна, що не підлягає паюванню, який затверджений зборами співвласників майнових паїв КСП Китайгородське с. Китайгород (протокол №1 від 15.02.2002р.). До даного переліку включені гідроспоруди №1 с. Китайгород 1971 року оціночною вартістю 102 236 грн. та №2 с. Кам'яногірка 1971 року оціночною вартістю 36 038 грн.

13.11.2006 року було порушено провадження у справі про банкрутство СВК «Відродження» с.Китайгород.

Згідно витягу з протоколу №1 зборів співвласників майна реформованого КСП "Китайгородське" від 15.02.2002р. затверджений перелік майна, що не підлягає паюванню в тому числі гідроспоруди №1 с.Китайгород 1971 року оціночною вартістю 102 236 грн. та №2 с.Кам'яногірка 1971 року оціночною вартістю 36 038 грн. (а.с. 9).

Відповідно до витягу з протоколу №1 зборів співвласників майна реформованого КСП "Китайгородське" від 12.03.2007р. гідроспоруди №1 та №2 передано на баланс ТОВ «Світоч» с.Китайгород.

ТОВ «Світоч» відповідно до договору оренди водного об`єкта (ставка) з земельною ділянкою №7 від 25.04.2003р. є орендарем водного об`єкту, що розташований за межами населеного пункту с. Китайгород, Іллінецького району, Вінницької області (а.с. 11-13).

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом спору у даній справі є визнання, в порядку набувальної давності, права власності на нерухоме майно, а отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів, що діяли на час виникнення спірних правовідносин з урахуванням діючих правових норм.

Згідно з ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Дана стаття визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю, а саме: володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна; встановлення характеру володіння (добросовісне і недобросовісне) при виникненні спору здійснюється судом з урахуванням обставин справи, з якої виникло володіння чужою річчю; володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним; володіння має бути безперервним упродовж визначеним законом строків (для нерухомого майна - упродовж 10 років, а для рухомого майно - 5 років).

Відтак, суттєвим для виникнення права власності за набувальною давністю, крім безперервного відкритого володіння упродовж 10 років нерухомим майном, є встановлення обставин добросовісного заволодіння таким майном у розумінні приписів ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, тобто коли особа не знала і не могла знати, що вона заволоділа чужим майном.

З огляду на те, що предметом позову у даній справі є визнання права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю, тому насамперед необхідно встановити:

- момент виникнення права власності за набувальною давністю та строк володіння;

- характер володіння (добросовісне, недобросовісне);

- обставини справи, за якими виникло володіння спірним майном й чи підпадає це володіння під ознаки безпритульного (незаконного) володіння;

- юридичний статус спірного майна, а саме, чи є це майно чужим для позивача;

- особу, яка є власником спірного майна.

Позивач вважає, що володіє гідроспорудами №1 та №2 на підставі договору оренди водних об'єктів з 25.04.2003 року, який діє по даний час, що підтверджується актом перевірки №15 від 22.10.2013 року, та вищевказаний об'єкт знаходиться на балансі ТОВ «Світоч», що видно з довідки останнього №167-А від 11.12.2013 року (копії наявні в матеріалах справи).

Разом з тим, набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування набувальної давності.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач знав і свідомо користувався гідроспорудами з часу укладення договору оренди водного об'єкту (ставка) з земельною ділянкою водного фонду від 25.04.2003 року, які йому не належали.

Місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено факту добросовісного володіння гідроспорудами №1 та №2, тому, що ознакою добросовісного володіння чужою річчю є те, що володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю. Натомість, як підтверджується матеріалами справи, позивачу було відомо, що він користується майном, яке належить співвласникам майнових паїв реформованого КСП "Китайгородське", що підтверджується витягом з протоколу №1 зборів співвласників майна реформованого КСП "Китайгородське" від 12.03.2007р. (а.с. 10).

Китайгородська сільська рада не являється власником спірного майна. В матеріалах справи відсутні належні докази наявності права власності на нерухоме майно (гідроспоруди) в сільської ради. Таким чином, позивач помилково визначив відповідача у справі особу, яка не є власником спірного майна і яка не претендує на нього (не визнає або оспорює право).

У зв'язку з усім вищенаведеним, місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, що в задоволенні позову про визнання права власності на нерухоме майно слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу приписів статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" на рішення господарського суду Вінницької області від 12.02.2014р. у справі №902/1724/13 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.