Ухвала суду № 38928735, 28.05.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Аканов О.О.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 року справа №805/3722/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Геращенка І.В.

суддів Арабей Т.Г., Сіваченка І.В.

секретар судового засідання Борисова А.А.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Долгих Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Артемівську Донецької області та Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі № 805/3722/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Артемівську Донецької області про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Артемівську Донецької області про стягнення заборгованості по понесених витратах за період з 01.10.2013 року по 28.02.2014 року в розмірі 5582,36 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі № 805/3722/14 (суддя Аканов О.О.) позовна заява задоволена частково.

Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську Донецької області на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області заборгованість по понесених витратах позивачем за період з 01.10.2013 року по 28.02.2014 року в розмірі 4832,36 грн.

В іншій частині позовних вимог - у задоволені відмовлено.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.

Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та не всебічному досліджені матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Наголошує на тому, що на відповідача не покладається обов'язок здійснювати виплати потерпілим, які отримали ушкодження здоров'я за її межами і переїхали на постійне проживання в Україну.

Позивачем також подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.

Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та не всебічному досліджені матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Наголошує на тому, що ОСОБА_3 пенсія призначена розпорядженням від 23.06.2009 року № 173800 за ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення», частина 1 якої передбачає, що право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які перебували на його утриманні. До непрацездатних членів сім'ї належать, зокрема чоловік, дружина, якщо вони є інвалідами або досягли: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, при досягненні віку 55 років (ІНФОРМАЦІЯ_2) набула право на призначення пенсії за віком та пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Зазначає, що факт призначення ОСОБА_3 пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, відповідачем не оспорюється, крім того, відповідач не наділений правом ревізувати на свій розсуд рішення позивача про призначення вказаного виду пенсії.

У судовому засіданні представник відповідача наголошував на задоволені апеляційної скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Артемівську Донецької області та заперечував проти задоволення апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про участь у розгляді справи в апеляційної інстанції не заявлено.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та наданих заперечень, колегія суддів встановила.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області за період з 01.10.2013 року по 28.02.2014 року нараховані суми, що підлягають відшкодуванню по виплаченим пенсіям у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та направлені на адресу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Артемівську Донецької області акти щомісячної звірки по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідач відмовився підписати зазначені в акті витрати, зокрема, пов'язані з втратою годувальника та особам, інвалідність яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, які знаходяться на території колишніх республік СРСР за межами України, на загальну суму 5583,36 гривень.

Відповідно до списку осіб, яким призначені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання:

ОСОБА_4 постраждав наслідок нещасного випадку на виробництві, який стався на території Курської області РФРСР в 1973 році;

ОСОБА_5 постраждав внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався на території м. Норильська РФРСР в 1974 році;

ОСОБА_6 постраждав внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався на території м. Нижневартовська РФРСР в 1984 році;

ОСОБА_7 постраждав внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався на території м. Омська РФРСР в 1984 році;

ОСОБА_8 постраждав внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався на території м. Стрежеве РФРСР в 1989 році;

ОСОБА_9 постраждала внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався на території Російської РФРСР в 1977 році. Відповідно до свідоцтва про одруження ОСОБА_9, змінила прізвище на ОСОБА_9. Розпорядженням від 12.12.1985 року останній було призначено пенсію у зв`язку із трудовим каліцтвом.

ОСОБА_11 постраждав вніслідок нещасного випадку на виробництві, який стався на території м. Тюмень РФРСР в 1974 році.

ОСОБА_12 загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 14 травня 1984 року, пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві, призначена ОСОБА_3 23 червня 2009 року. На час смерті ОСОБА_12, його дружині - ОСОБА_3 виповнилося 45 років, крім того, остання належала до категорії працездатних осіб.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої та апеляційної інстанції, в апеляційних скаргах вказується на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів вважає такі висновки помилковими, а апеляційні скарги такими, що задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 3 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення по цій Угоді несе держава яка надає забезпечення. Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Пенсійне забезпечення громадян, відповідно до ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється органами Пенсійного Фонду України.

Стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення та виплата пенсій, у тому числі, пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання здійснюється органами Пенсійного Фонду.

Відповідно ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положення «Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах», Пенсійний фонд України, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду.

Згідно ч. 7 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Таким чином, позивач у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством, відносно платників страхових внесків.

Згідно ч. 4 п. 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України та Правління Фонду Соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за № 376/7697, відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення" "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію.

З набранням чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності" обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності у зв'язку із втратою годувальника, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Тобто, чинним законодавством саме на відповідача у справі - Фонд соціального страхування покладений обов'язок щодо відшкодування шкоди при настанні страхового випадку.

Згідно зі ст. 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі - Основи), загальнообов'язкове державне соціальне страхування є системою прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Статтею 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.

Відповідно до п. 4 ст. 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

На підставі ч. 4 ст. 26 Основ, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Згідно ст. 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення» інвалідність вважається такою, що настала внаслідок трудового каліцтва, якщо нещасний випадок, який спричинив інвалідність, стався (крім випадків протиправного діяння):

а) при виконанні трудових обов'язків (у тому числі під час відрядження), а також при здійсненні будь-яких дій в інтересах підприємства або організації, хоча б і без спеціального доручення;

б) по дорозі на роботу або з роботи;

в) на території підприємства, організації або в іншому місці роботи протягом робочого часу (включаючи і встановлені перерви), протягом часу, необхідного для приведення в порядок знарядь виробництва, одягу тощо перед початком або після закінчення роботи;

г) поблизу підприємства, організації або іншого місця роботи протягом робочого часу (включаючи і встановлені перерви), якщо перебування там не суперечило правилам внутрішнього трудового розпорядку;

д) при виконанні державних або громадських обов'язків;

е) при виконанні дій по рятуванню людського життя, по охороні державної, колективної та індивідуальної власності, а також по охороні правопорядку.

Список професійних захворювань затверджується в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» № 2272-ІІІ органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, починаючи з 01 квітня 2001 року відшкодовують органам Пенсійного фонду України пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Відповідно до п. 2 Порядку Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків) Пенсійному фонду України (далі - Пенсійний фонд) витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Згідно п. 3 Порядку відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів "а", "в", "г" статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року № 1094.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 1), та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 2), проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення (далі - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків) звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 3), у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду) і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків).

Згідно п.6 зазначеного Порядку Головні Управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. Страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутись до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначений перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у разі настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 28 Закону, страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Зазначені грошові суми складаються із:

- страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

- страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

- страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;

- страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

- страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

- страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Згідно ст. 33 Закону, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.

Тобто, порядок відшкодування витрат передбачає здійснення відповідних розрахунків та проведення стягнення на централізованому рівні - між Фондом соціального страхування від нещасних випадків та Пенсійним Фондом України та УПФУ наділене правом на звернення до суду з вимогою про відшкодування зазначених раніше витрат.

Статтею 11 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року передбачено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Статтею 6 Угоди передбачено, що призначення пенсій громадян держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

З огляду на вищенаведене, виплата пенсій з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання здійснюється незалежно від того, в якій з держав колишнього СРСР отримано каліцтво.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві в сумі 4832,36 грн., оскільки громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_13 постраждали внаслідок нещасного випадку на виробництві, на території колишніх республік СРСР, тобто підлягають відшкодуванню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, ОСОБА_3, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 37 та ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатними членами сім'ї вважаються:

а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків;

б) батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює;

г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати.

Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку.

Всі правила цього Закону, що стосуються сімей померлих, відповідно поширюються (оскільки не обумовлено інше) і на сім'ї безвісти відсутніх, якщо безвісна відсутність годувальника засвідчена у встановленому порядку.

Члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Тобто, згідно приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» для здійснення Фондом соціального страхування від нещасних випадків відшкодування Пенсійному фонду витрат на виплату пенсій, у зв'язку з втратою годувальника, дружина померлого саме на момент смерті годувальника повинна досягти 55 років, перебувати на утриманні, не працювати, або мати інвалідність, при цьому, факт знаходження на утриманні повинен бути доведений в установленому порядку. За Законом України «Про пенсійне забезпечення» дружина може отримувати пенсію, у зв'язку з втратою годувальника, при досягненні 55 років після смерті чоловіка.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» набув законної сили з 1 квітня 2001 року, а Закон України «Про пенсійне забезпечення» з 17 грудня 1991 року, тобто має місце дія однопредметних законодавчих норм рівної ієрархії, що не визнані неконституційними в установленому порядку, тому застосуванню підлягає той закон, що прийнятий пізніше.

Такими чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог в цій частин, оскільки на час смерті ОСОБА_12, його дружині - ОСОБА_3 виповнилося 45 років та вона належала до категорії працездатних осіб, тобто у неї відсутні необхідні умови для отримання страхових виплат від відповідача, крім того у справі відсутні належні докази на підтвердження того, що на момент смерті померлого вона знаходилася на його утриманні.

Крім того, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року у справі № 805/15268/13-а позовна заява Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську про стягнення заборгованості по понесених витратах за період з 01.05.2013 року по 30.09.2013 року у розмірі 5586,31 грн. задоволена частково.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в м.Артемівську та Артемівському районі, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Артемівську - залишені без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 - залишена без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Згідно ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Аналізуючи приведене законодавство та нормативні акти, які врегульовують спірні правовідносини та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, а саме, стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві в сумі 4832,36 грн., оскільки громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_13 постраждали внаслідок нещасного випадку на виробництві, на території колишніх республік СРСР, тобто підлягають відшкодуванню, а витрати пов'язані з виплатою пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, ОСОБА_3, не підлягають відшкодуванню, оскільки на час смерті ОСОБА_12, його дружині - ОСОБА_3 виповнилося 45 років та вона належала до категорії працездатних осіб, тобто, у неї відсутні необхідні умови для отримання страхових виплат від відповідача. Крім того, у справі відсутні належні докази на підтвердження того, що на момент смерті померлого вона знаходилася на його утриманні

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому не вбачає підстав для скасування постанови.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності", Постановою Правління Пенсійного Фонду України та Правління Фонду Соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4 "Про затвердження Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання", ст. 2, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Артемівську Донецької області та Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі № 805/3722/14 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі № 805/3722/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Артемівську Донецької області про стягнення заборгованості - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 28.05.2014 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 02.06.2014 року.

Головуючий суддя І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

І.В.Сіваченко